Decision № 117979013, 28.03.2024, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/33427/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Дробченко К.С.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Мельник М.М.,

представника відповідача: Гусак І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 43142370), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування в частині звільнення зі служби поліції Наказів Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №422 та №696 від 16.11.2023 року та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 43142370), про визнання протиправним та скасування в частині звільнення зі служби поліції Наказів Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №422 та №696 від 16.11.2023 року та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 04.12.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.12.2023 року, витребувано у Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України належним чином засвідчені та оформлені копії документів, а саме: матеріали службового розслідування відносно ОСОБА_1 ; особову справу ОСОБА_1 , інші докази, що стали підставою для прийняття наказів № 422 та №696 від 16.11.2023 року, довідку про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 , інформацію про вакантність посади, яку займав позивач на момент звільнення.

У зв`язку із необхідністю отримання додаткових відомостей щодо особи, яка обіймає посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 4-го відділу (протидії злочинним групам в органах державної влади), було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 25.12.2023 року, а потім до 19.01.2024 року.

У підготовчому засіданні 19.01.2024 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 .

Ухвалою від 19.01.2024 року продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 05.02.2024 року.

У зв`язку із необхідністю належного сповіщення третьої особи про дату, час та місце підготовчого засідання його було відкладено на 16.02.2024 року.

Усною ухвалою від 16.02.2024 року викликано в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Гончара.

Ухвалою від 16.02.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 04.03.2024 року.

Ухвалою суду від 04.03.2024 року було відкладено судове засідання на 12.03.2024 року, викликано в судове засідання в якості експерта спеціаліста КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» (Генеральний директор Папіж Тетяна Миколаївна) (адреса: 65082, Одеська область, м. Одеса, провулок Валіховський, буд. 4).

Ухвалою суду від 12.03.2024 року було відкладено судове засідання на 19.03.2024 року, викликано в судове засідання в якості експерта спеціаліста Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради (Т.в.о. Ген. Директора Рябухін Костянтин Васильович) адреса: 65006, м. Одеса, вул. Ак. Воробйова, 9 та зобов`язано надати письмовий висновок по поставлених судом питаннях.

У судове засідання 19.03.2024 року прибули позивач, представник позивача та представник відповідача.

В обґрунтування вимог позову позивач вказує, що до 17.11.2023 року він обіймав посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 4-го відділу (протидії злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України. За фактом подій 04.11.2023 року, а саме дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля, який належить позивачу на праві власності, було ініційовано службове розслідування, за результатами якого було видано спірний наказ про звільнення позивача із займаної посади у зв`язку із порушенням Дисциплінарного статуту Національної поліції. Позивач вважає покладені в основу спірного наказу обставини та доводи необґрунтованими, а звільнення з посади незаконним, а тому і звернувся до суду із даним позовом. Позивач зазначає, що:

по-перше, у Наказі №422 відсутнє посилання на висновок службового розслідування, яке стало підставою для прийняття наказу, а лише наведено загальний опис подій без конкретних дат, номерів справ, транспортних засобів та результатів розгляду юридичних спорів щодо адміністративних правопорушень;

по-друге, у спірному наказі відсутні відомості про те, що позивач не здійснював керування транспортним засобом під час виникнення ДТП, а також не взято до уваги медичний стан позивача, а саме запаморочення, головний біль та нудота. Спірний наказ також не відображає, які саме дії позивача кваліфіковано як такі, що несумісні з вимогами, які пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського. Як наслідок цього, службовою перевіркою взагалі не встановлено, чи наявний був у діях позивача склад дисциплінарного проступку, який може мати наслідком звільнення зі служби;

по-третє, позивач не перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується документами про проходження медичного огляду після подій вечора 04.11.2023 року;

по-четверте, постанови патрульної поліції, складені 04.11.2023 року за фактом подій, перебувають на оскарженні у Приморському районному суді м.Одеси, а матеріали службового розслідування не містять жодного документального та фактичного підтвердження перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння;

по-п`яте, саме лише відображення у матеріалах службового розслідування фабули правопорушення не рівнозначне остаточному висновку про обґрунтованість такого правопорушення. Відповідні порушення мають бути фактично та документально підтверджені.

Також позивач звернув увагу суду на процесуальні порушення, допущені відповідачем під час проведення службового розслідування, а саме ненадання на законну вимогу позивача матеріалів розслідування для ознайомлення. Крім цього, до уваги під час службового розслідування не було взято позитивну характеристику позивача під час проходження ним служби у лавах МВС та Національної поліції.

27.12.2023 року за вх.№47035/23 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де викладені заперечення щодо заявлених позовних вимог та доводів позивача. В обґрунтування законності спірного наказу представник Департаменту вказує, що:

по-перше, основою для висновків службової перевірки стали адміністративні матеріали, отримані від Управління патрульної поліції в Одеській області, в яких міститься документальне відображення подій 04.11.2023 року та показання свідків, а також записи з нагрудних камер поліцейських, які прибули на місце події;

по-друге, твердження позивача про те, що він не здійснював керування автомобілем перед дорожньо-транспортної пригодою суперечать його свідченням, що були надані 09.11.2023 року члену дисциплінарної комісії. Відповідне також підтверджується записами з нагрудних камер, де позивач вказував, що він їхав на автомобілі та потрапив у ДТП. Жодних зауважень з приводу поганого самопочуття, запаморочень чи нудоти позивач не виказував, від виклику медичної допомоги відмовився;

по-третє, надані позивачем докази на підтвердження відсутності у нього алкогольного сп`яніння не можуть бути прийняті як належні докази, оскільки відповідні висновки були отримані з порушенням порядку Інструкції №1452/735. Зокрема, обстеження було проведено за 4 години після ДТП, а висновки отримані без додаткового лабораторного дослідження. Таким чином, відображені відомості є сумнівними та не відповідають дійсному стану позивача на момент виникнення ДТП;

по-четверте, порушення позивачем дисциплінарних норм полягало у керуванні транспортним засобом без наявності обов`язкового полісу страхування, порушення норм ПДР, вчинення адміністративних правопорушень, що у сукупності кваліфікується як недотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, порушення службової дисципліни, що відобразилось у неповідомленні керівника про скоєння позивачем адміністративних правопорушень та ДТП.

19.01.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що оскільки станом на момент подачі позову із матеріалами службового розслідування позивач ознайомлений не був, на даний момент є нові доводи щодо необґрунтованості спірного рішення. Так, вказано, що лист КУ Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи № 3100-10 від 30.11.2023 р., на який відповідач посилається у відзиві на позовну заяву, взагалі відсутній в матеріалах службового розслідування. Вказаний лист отримано та запитано було вже після проведення службового розслідування, а тому він не міг бути покладений в основу спірних рішень. У цьому аспекті також наголошено, що оскільки запит було направлено поза межами службового розслідування, дослідження крові позивача проведено без згоди останнього.

Також вказано, що суб`єктом адміністративного правопорушення за статтями 124, 126 та 130 КУпАп є водій транспортного засобу, а не його власник. Втім, як зазначалось позивачем у позові та підтверджено свідками, управління транспортним засобом 04.11.2023 року здійснювала інша особа.

За оглядом транспортного засобу VOLKSWAGEN T-ROC, державний номер НОМЕР_2 , було встановлено, що спрацювали подушки безпеки як місця водія, так і місця пасажира, однак модулі подушки безпеки спрацьовують тільки, якщо на них розміщені пасажири.

29.01.2024 року представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив. Вказано, що адміністративні провадження не слугували підставами для висновків службового розслідування. Обставини, що передували службовому розслідуванню, оцінювались самостійно та на підставі наявних доказів, зокрема пояснень та відео з нагрудних камер. Особливу увагу представник відповідача звертає на відео з нагрудних камер, де чітко видно стан позивача та його поведінку, що, як наслідок, вказує на дискредитацію останнім честі держави на підрив авторитету поліції та державних органів уцілому.

Третя особа пояснень щодо позову не надала.

У судове засідання 19.03.2024 року прибули позивач та відповідач, позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав обґрунтованості спірного наказу та висновків за результатом проведення службової перевірки.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність даної позовної заяви Одеському окружному адміністративному суду.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , перебував на службі в органах внутрішніх справ з 15.08.1999 року по 06.11.2015 року, а в органах Національної поліції з 07.11.2015 року по 17.11.2023 року та на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 4-го відділу (протидії злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з березня 2020 року.

04.11.2023 року о 23 години 52 хвилини, в м. Одеса по вул. Довженка, за участю легкового автомобіля VOLKSWAGEN T-ROC з номерним знаком НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві власності, сталась дорожньо-транспортна пригода.

Після прибуття поліції на місце ДТП було встановлено перебування позивача на місці пригоди та його стан, у якому останній не міг здійснювати керування транспортним засобом.

Було складено адміністративні протоколи серії ААД №536227 за частиною першої статті 130 КУпАП та ААД №648812 за статтею 124 КУпАП, а також була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за частиною першою статті 126 КУпАП.

За даним фактом до Департаменту було надано інформаційну довідку полковника поліції ОСОБА_9 , начальника управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі УСР в Одеській області) від 05.11.2023 № 10530/55/114/01-2023 про складення адміністративних протоколів відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КупАП) та частини першої статті 130 КУпАП стосовно підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) цього управління, за фактами скоєння дорожньо-транспортної пригоди, керування автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, що мали місце о 23 год. 50 хв. 04.11.2023 на вул. Довженка, 9 в місті Одесі.

Наказом Департаменту від 06.11.2023 № 258-п призначено службове розслідування.

За результатами проведеного службового розслідування Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України 16.11.2023 року було видано Наказ № 422 "Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників УСР в Одеській області" та Наказ № 696 о/с "По особовому складу", якими ОСОБА_1 , підполковника поліції, було звільнено з 17 листопада 2023 року з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 4-го відділу (протидії злочинним групам в органах державної влади) Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Не погоджуючись із оспорюваними наказами, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Законом України "Про Національну поліцію" визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

За визначенням статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Пунктом 2 частини першої вказаної статті встановлено, що поліцейський зобов`язаний професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Згідно ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (надалі за текстом - Дисциплінарний статут НПУ) за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Службовою дисципліною, за визначенням ст. 1 Дисциплінарного статуту, є дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту, засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку є дисциплінарне стягнення.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту).

У свою чергу, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (ч. 4 Дисциплінарного статуту).

Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (ст. 15 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту, кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування.

Згідно зі ст. 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також підривають авторитет Національної поліції України (пункти 1, 2, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Відповідно до абзацу другого та третього пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Для вірного вирішення правового спору, що виник між сторонами, суду необхідно встановити та дослідити фактичні обставини подій, що виникли у ніч з 04.11.2023 по 05.11.2023 року, а також дослідити порядок проведення службового розслідування та обставини, які були покладені в основу висновку розслідування та спірних наказів про застосування дисциплінарного стягнення та по особовому складу.

Як встановлено судом, 04.11.2023 року о 23 години 52 хвилини, в м. Одеса по вул. Довженка, за участю легкового автомобіля VOLKSWAGEN T-ROC з номерним знаком НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві власності, сталась дорожньо-транспортна пригода. Як зазначає позивач, він не здійснював керування транспортним засобом, а перебував на пасажирському сидінні та на той момент мав погане самопочуття, оскільки страждає на гіпертонічну хворобу. При цьому, відповідач наполягає на тому, що позивач на момент дорожньо-транспортної події перебував у стані алкогольного сп`яніння, про що він зазначив самостійно і це зафіксовано нагрудними камерами поліцейських, які прибули на місце події. Також про перебування позивача за кермом зазначали свідки, які на момент пригоди були присутніми на місці.

Суд з вказаних доводів наголошує на такому.

У судовому засіданні 04.03.2024 року позивач під час надання пояснень вказав, що керування автомобілем здійснювала інша особа - ОСОБА_8 , а у цей час позивач перебував на пасажирському сидінні, оскільки перебував у поганому стані здоров`я та не міг здійснювати керування транспортним засобом. Такий стан позивача позбавляє його можливості надати точну інформацію стосовно ДТП, адже він пам`ятає лише, як сідав у транспортний засіб на пасажирське місце. При цьому, надані ним пояснення працівнику поліції щодо того, що позивач їхав на автомобілі, не суперечать наданим суду поясненням, адже позивач фактично рухався в автомобілі, однак не здійснював його керування.

Представник відповідача, у свою чергу, наполягає на наданих позивачем поясненнях в межах службового розслідування, а саме: « 04.11.2023 приблизно о 23.30 я їхав на власному автомобілі Volkswagen TRoc, номерний знак НОМЕР_2 , який на праві власності належить мені. На вул. Довженка в м. Одеса в мене різко погіршився стан мого здоров`я, а саме почала дуже сильно боліти потилиця, відчув пульсацію у височних ділянках голови, потемніло в очах. Що було далі я нічого не пам`ятаю, пригадую, що вночі, конкретного часу не знаю, я спілкувався з працівниками патрульної поліції та громадянином, як пізніше стало відомо власником пошкодженого автомобіля Toyota Camry. Мені повідомили, що я скоїв дорожньо-транспортну пригоду на власному автомобілі і пошкодив три припаркованих автомобіля…».

Втім, суд зауважує, що надані пояснення не суперечать відомостям, наданим позивачем суду у судовому засіданні 04.03.2024 року та доводам, викладеним у позовній заяві, адже з цитованих пояснень зі службового розслідування не слідує, що позивач здійснював керування транспортним засобом на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічно цьому суд звертає увагу на відсутність підтвердження перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння та за кермом автомобіля згідно свідчень ОСОБА_3 , (було залучено за клопотанням представника відповідача в якості свідка), який є власником одного з пошкоджених автомобілів TOYOTA CAMRY (номерний знак НОМЕР_3 ), оскільки з його пояснень встановлено, що після ДТП з автомобіля позивача вийшов водій з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Втім зазначив, що то був точно не ОСОБА_1 , проте схожого чоловіка він бачив перед судовим засіданням у коридорі суду.

З огляду на вказане, суд ставиться критично до твердження представника відповідача про те, що надані позивачем пояснення в межах службового розслідування та надані іншими особами під час фіксування ДТП пояснення вказують на керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

У якості підтвердження факту перебування позивача на момент виникнення пригоди у стані алкогольного сп`яніння представник відповідача також вказує, що 05.11.2023 о 00 год. 31 хв. ОСОБА_1 було доставлено до відділення екстренної медичної допомоги КНП МКЛ № 1, де у нього була взята кров. Зазначена лікарня досліджень на наявність алкоголю не проводить, але зберігає зразки протягом трьох місяців. Дані дослідження здійснюються КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи». Дозволи про відібрання зразків крові від позивача в матеріалах справи відсутні.

Департаментом був направлений лист на адресу КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» з проханням витребувати з КНП МКЛ № 1 зразок крові, відібраний у ОСОБА_1 05.11.2023 та провести її дослідження на предмет виявлення вмісту алкогольних або наркотичних речовин. КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» листом від 30.11.2023 № 3100-10 повідомило, що при проведенні газохроматографічного дослідження в крові громадянина ОСОБА_1 виявлений етиловий спирт в концентрації 2,52 %. Суд наголошує, що вказані дії відповідачем було вчинено після завершення службового розслідування та прийняття оскаржуваних наказів.

При цьому, позивачем надано Результат токсикологічного дослідження №721 від 07.11.2023 року, який вказує на відсутність у позивача алкоголю у крові на момент відібрання проб. Однак, відповідач вказаний документ не вважає прийнятним, адже порядок підтвердження стану алкогольного сп`яніння передбачений Інструкцією №1452/735.

З цього приводу суд наголошує на такому.

Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № 1413/27858 від 11.11.2015 року (далі Інструкція № 1452/735).

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько- акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктом 7 розділу І Інструкції № 1452/735 визначено, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров`я).

Відповідно до розділу III пунктів 15-22 Інструкції №1452/735 встановлено: За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння), видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма».

Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

Кожний випадок огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Також, відповідно до частини четвертої статті 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

За вказаними нормами суд констатує, що матеріали справи не містять жодних документальних підтверджень того, що позивач станом на момент ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння, адже за аналогічних доводів, які відповідач ставить в обґрунтування неможливості прийняття Результатів №721, наданих позивачем, суд не може й прийняти надані Відповідачем висновки згідно листа від 30.11.2023 № 3100-10, адже такі відомості також не відповідають Інструкції № 1452/735.

Більше того, на момент отримання листа 30.11.2023 року висновки службового розслідування вже були складені, а спірні накази прийняті, а тому лист від 30.11.2023 № 3100-10 не міг бути об`єктивно врахований при винесенні спірних наказів.

У цьому аспекті суд також не залишає поза увагою ту обставину, що висновки згідно листа від 30.11.2023 № 3100-10 були отримані на підставі зразків КНП МКЛ № 1 відібраних у ОСОБА_1 05.11.2023 року. Цю обставину сторони не заперечують. А тому суд вважає, що позивач не відмовився від надання зразків в спеціалізованій установі на момент виникнення подій.

Також у судовому засіданні 04.03.2024 року були допитані свідки, які надавали пояснення з приводу подій 04.11.2023-05.11.2023 року. Всі свідки були повідомленні про кримінальну відповідальність за відмову від надання свідчень чи про надання неправдивих свідчень, всі свідки підписали присягу.

Так, свідок ОСОБА_7 (працівник поліції, який оформлював ДТП) вказав, що бачив лише, як позивач сидів після ДТП біля власного транспортного засобу на землі. Свідок також вказав, що позивач мав нестійку ходу, почервоніння обличчя та мав запах алкоголю з порожнини рота.

Свідок ОСОБА_6 (працівник поліції, який оформлював ДТП) у судовому засіданні зазначив, що на момент прибуття на місце подій бачив, як позивач перебував біля транспортного засобу, мав ознаки алкогольного сп`яніння та енурез.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні вказав, що бачив, як після дорожньо-транспортної події із автомобіля позивача вийшло двоє осіб, у тому числі ОСОБА_1 , який вийшов з пасажирського сидіння. Сумнівів щодо того, що вийшло саме дві особи, а позивач вийшов саме з пасажирського сидіння, свідок не мав. При цьому, особа, яка здійснювала керування транспортним засобом, зникла у натовпі, а людина, яка перед наданням свідком пояснень, сиділа у коридорі, схожа на ту, що здійснювала керування транспортним засобом. Вказаний свідок у ДТП був постраждалим.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні вказав, що саме він здійснював керування транспортним засобом позивача на момент виникнення події. Після пригоди він залишив місце події, оскільки вважав на той момент це єдиним варіантом, однак за декілька днів зв`язався із позивачем. При цьому ОСОБА_8 вказав, що ввечері 04.11.2023 року підійшов до ОСОБА_1 , поблизу його будинку, вони спілкувались біля припаркованого автомобіля ОСОБА_1 . Зненацька ОСОБА_1 , почав втрачати свідомість, ОСОБА_8 , невідкладно посадив ОСОБА_1 , в автомобіль ОСОБА_1 , з метою якнайшвидшого доставлення його до лікарні. Від`їхавши від будинку ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , не впорався з кермуванням та потрапив в ДТП, Потанін на момент ДТП був непритомним на пасажирському сидінні. ОСОБА_8 , вийшовши з машини, побачив наслідки вчиненого ДТП, а також побачив, що ОСОБА_1 , почав приходити в себе, злякавшись наслідків, втік з місця скоєння ДТП.

За сукупністю описаних вище доводів та дослідження матеріалів справи суд формує проміжний висновок про те, що позивач не здійснював керування транспортним засобом на момент виникнення ДТП, водієм був ОСОБА_8 . Крім цього, відсутні будь-які документальні підтвердження того, що позивач на момент події перебував у стані алкогольного сп`яніння. Також, відео з нагрудних камер працівників поліції, хоч і надає візуальне зображення подій, не є підтвердженням перебування особи у стані алкогольного сп`яніння.

Суд при цьому бере до уваги, що позивач страждає на гіпертонічну хворобу та здійснює регулярне прийняття ліків, про що свідчать випимки з історії хвороби ОСОБА_1 .. Зокрема, у день виникнення подій позивач, як він зазначив сам у судовому засіданні 04.03.2024 року, приймав препарат Каптопрес.

Згідно інструкції для застосування препарату Каптопрес-Дарниця серед побічних дій визначено: нечіткість зору, сухість у роті, нудота, рвота, порушення ниркової функції (включаючи ниркову недостатність) протеинурія, поліурія, олігурія, підвищене сечевиведення, нефротичний синдром, головний біль, сонливість, порушення мозкового кровообігу, сплутування свідомості, тахікардія, тощо.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 04.03.2024 року було викликано у судове засідання в якості експерта спеціаліста КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» та надано письмовий перелік питань:

1)Яким чином встановлюється наявність алкоголю в організмі людини?;

2)Чи можливо встановити стан алкогольного сп`яніння без аналізу сечі?;

3)Протягом якого часу можливе повне очищення організму від алкоголю, 2,5 промілє?;

4)Чи можливо встановити стан алкогольного сп`яніння людини візуальним оглядом?;

5) Чи може бути зовнішній стан людини та її реакції на вживання фармацевтичного препарату (зокрема, каптопресу) з зовнішніми ознаками алкогольного сп`яніння?

12.03.2024 року з`явився спеціаліст від КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_11 та пояснила , що вона проводила аналіз зразків крові ОСОБА_1 , проте наголосила, що до її компетенції не входить поставлені судом запитання, відповідними знаннями вона не володіє, зазначила, що на поставлені судом запитання має надати відповідь не токсиколог, а нарколог.

Відтак, ухвалою суду від 12.03.2024 року судом було викликано в судове засідання експерта спеціаліста Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради та поставлені ці самі запитання.

У судове засідання 19.03.2024 року спеціаліст не з`явився, проте від Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради на виконання ухвали суду надійшов лист з роз`ясненнями на питання, поставлені судом, вх. № ЕП/5060/24 від 19.03.2024 року.

Згідно вказаного листа для встановлення стану алкогольного сп`яніння лікарем-наркологом або лікарем-психіатром проводиться медичний огляд особи із заповненням «Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та «Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» відповідно до вимог спільного наказу МВС та МОЗ України від 09.11.2015 р. №1452/735 « Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». При проведенні огляду лікар заповнює пункти «Акту», в яких зазначається стан обстежуваної особи, проводиться: вимірювання артеріального тиску, пульсу, частоти дихання, ряд координаційних проб, дослідження видихуваного повітря на вміст алкоголю за допомогою спеціальних технічних приладів типу Alkotest, дослідження сечі на наявність алкоголю за допомогою газової хроматографії. Після комплексного обстеження та з урахуванням результатів дослідження біологічних середовищ лікарем заповнюється «Висновок».

Водночас, в матеріалах справи вказаний акт відсутній.

Окрім того на питання: чи можливо встановити стан алкогольного сп`яніння без аналізу сечі, було надано роз`яснення, що у обстежуваної особи при проведенні медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння неможливо отримати аналіз сечі, а показники дослідження видихуваного повітря становить 0,4 проміле і вище, то необхідно повторити дане дослідження через 20-30 хвилин. Співвідношення концентрації алкоголю в крові та альвеолярному повітрі постійне, воно визначається різницею щільності біологічних середовищ крові та повітря і становить 1:2200 при коливаннях від 1300 до 3000. Це означає, що в 2200 куб.см. альвеолярного повітря знаходяться така ж кількість алкоголю, як і 1 куб.см. крові.

Однак, матеріали справи не містять вказаних досліджень відносно позивача.

На запитання, протягом якого часу можливе повне очищення від алкоголю 2,5 проміле було надано відповідь, що існує усереднене значення швидкості вивидення алкоголю з організму. Його значення становить 0,1-0,15 проміле на годину для чоловіків та 0,08-0,1 проміле на годину для жінок.

За незначний проміжок у позивача, як показав аналіз крові проведений 05.11.2023 року о 03.40 (а.с. 25-25) не виявлено етанолу в концентрації. Відтак, суд критично ставиться до результатів дослідження крові позивача, наданого відповідачем, оскільки, по-перше відсутній документальний дозвіл позивача на забір крові і проведення дослідження, по-друге, відповідач під час службового розслідування вказував, що позивач відмовляється від проходження дослідження на стан сп`яніння, потретє, аналіз зразків крові було проведено після завершення службового розслідування та винесення оскаржуваних наказів. Окрім того, на адвокатський запит про повторне проведення дослідження цих самих зразків крові та порівняння із зразком крові, відібраним у ОСОБА_1 , (оскільки у позивача і його представника виникли сумніви щодо належності вказаних зразків крові саме позивачу), було отримано відмову. На момент проведення судового засідання зазначені зразки крові було знищено. Серед іншого є незрозумілим, на якій підставі ( без дозволу суду, без відповідної постанови уповноважених органів, а лише на підставі листа Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України) було направлено зразки крові позивача для проведення експертизи, в порушення приписів лікарської таємниці.

На запитання про можливість встановлення стану алкогольного сп`яніння було роз`яснено, що медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння складається з комплексу заходів: огляд лікарів, вимірювання артеріального тиску, пульсу, частоти дихання, ряд координаційних проб, дослідження видихуваного повітря на вміст алкоголю за допомогою спеціальних технічних приладів Alkotest, дослідження сечі на наявність алкоголю за допомогою газової хроматографії. Встановлення стану алкогольного сп`яніння тільки за візуальними оглядом не може бути об`єктивним без додаткових інструментальних та лабораторних методів досліджень.

Вказаних досліджень проведено не було, відповідачем протилежного не доведено.

На запитання про можливість зовнішнього стану людини та її реакції на вживання фармацевтичного препарату (зокрема, каптопресу) з зовнішніми ознаками алкогольного сп`яніння була надана відповідь, що при вживанні препарату каптопрес виникають побічні реакції організму: занепокоєння, нервозність, депресія, зміни настрою, порушення сну, дезорієнтація, сплутаність свідомості. Прояви зазначених реакцій будуть залежати від особливостей організму конкретної людини, тривалості вживання препарату та наявності супутніх захворювань внутрішніх органів.

Надаючи оцінку порядку проведення службового розслідування та обставин, які були покладені в основу висновку розслідування та спірних наказів про застосування дисциплінарного стягнення та по особовому складу, суд наголошує на такому.

Як встановлено судом із заперечень на відповідь на відзив, після дослідження всіх наявних доводів сторін представник відповідача вказав, що основою для формування висновку про наявність підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення стали:

поясненнях ОСОБА_1 , наданих члену дисциплінарної комісії, якими позивач підтвердив факти, які стали підставою для складання протоколів про адміністративні правопорушення;

поясненнях свідка дорожньо-транспортної події, а також власника одного з пошкоджених автомобілів ОСОБА_3 ;

поясненнях працівників патрульної поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які прибули на місце дорожньо-транспортної події та оформляли адміністративні матеріали;

поясненнях лікарів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які проводили огляд ОСОБА_1 після ДТП та доставляли його до КНП МКЛ № 1 ( вказані свідки тричі не з`явились на виклик суду у судове засідання); Під час розгляду справи судом не встановлено необхідності у визнанні явки вказаних свідків обов`язковою;

відео з нагрудних камер поліцейських.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Наказ №422 визначає наступні підстави для застосування дисциплінарного стягнення:

За порушення вимог підпунктів 1, 2 частини першої статті 18 та статті 64 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, 4, 5, 6, 7, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VII, абзаців першого і другого частини п`ятої статті 14 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух», пунктів 12.1, 13.1, підпункту «г» пункту 2.1 та пункту 2.5 розділу II Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України віл 10 жовтня 2001 року № 1306, наказу Національної поліції України від 19 липня 2022 року № 507 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», що виразилося в:

недотриманні та невиконанні статутів і наказів,

а також керування транспортним засобом без поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,

відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння,

порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, -

підполковника поліції ОСОБА_12 (0055885), старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, звільнити зі служби в поліції.

Однак, на переконання суду, зміст вказаних вище порушень у Наказі конкретно не розкрито. Як встановлено зі змісту заяв по суті, представник відповідача під час судового розгляду справи на тих чи інших етапах змінював фактичну складову визначених вище порушень.

При цьому, на момент прийняття рішення про звільнення позивача постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, фабули яких були прийняті остаточно доведений факт, перебували на оскарженні у Приморському районному суді міста Одеси, тобто як описані у них обставини, так і висновки за результатом їх дослідження були спірні. Більше того, за результатом повного та всебічного з`ясування обставин подій 04.11.2023-05.11.2023 року судом було встановлено не доведеністю покладених відповідачем у провину позивача обставин та дій, зокрема щодо перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння та здійснення саме позивачем керування транспортним засобом.

Також суд звертає увагу, що відповідачем не розкрито поняття «недотримання та невиконання статутів і наказів». Як зазначає позивач, і суд приймає такі доводи, сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Верховний Суд у Постанові від 25.03.2020 року по справі №802/1283/17-а, вказав, що «...суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи пояснення позивача та в результаті перегляду наданих відповідачем відеоматеріалів встановили,- що факт керування позивачем 8 липня 2017 року автомобілем у стані алкогольного сп`яніння відповідними відеозаписами не підтверджується. Так, суди дійшли висновку, що позивач знаходився у своєму автомобілі в стані сп`яніння, однак не керував ним. Викладеним спростовуються висновки службового розслідування про те, що позивач 8 липня 2017 року керував автомобілем у стані сп 'яніння. Оскільки саме цими обставинами відповідач обґрунтовує порушення позивача Присяги поліцейського, то Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість застосування до позивача крайнього заходу впливу в такому випадку...»

Верховний Суд у Постанові від 17.11.2022 року по справі №480/9492/20 зазначає, що стосовно правової оцінки правильності й обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то вона повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

Верховний Суд у Постанові від 08.04.2020 року по справі №804/4245/17 зазначив: "Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, зобов`язаний довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Зважаючи на встановлені судами на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв`язку доказів фактичні обставини цієї справи, беручи до уваги ненадання відповідачем належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, що ставляться позивачеві у провину, а також факт не доведення вини позивача у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 126, частиною першою статті 130 КУпАП, у судовому порядку, Верховний Суд констатує правильність висновків судів щодо протиправності спірних наказів і наявності підстав для їх скасування із поновленням позивача на роботі."

У свою чергу, відповідач, беручи у якості підстав для прийняття спірних наказів певні обставини, не забезпечив їх належними доказами, які прямо вказують на наявність тих чи інших фактів. Зокрема, це стосується пояснень свідків, які прямо не вказують на перебування позивача за кермом на момент виникнення події, та записів нагрудних камер, які, на думку відповідача, підтверджують факт алкогольного сп`яніння позивача, однак належним чином оформлених медичних висновків на підтвердження цього немає. На переконання суду, засудження дій особи не має бути пріоритетним завданням комісії, яка проводить службове розслідування. Від суб`єкта владних повноважень вимагається об`єктивна оцінка наявних обставин із їх документальним чи фактичним підтвердженням. Натомість, у межах спірних правовідносин Департамент сформував висновки лише на вільній оцінці незначних документальних та відеоматеріалів.

Отже, судом проаналізовано фактичні обставини подій 04.11.2023 року та висновки службового розслідування, за результатом чого суд констатує, що в основу спірних рішень покладені недоведені факти та висновки суб`єкта владних повноважень, які не містять документальної або іншої доказової бази. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав визнання протиправними та скасування наказів Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 4-го відділу (протидії злочинним групам в органах державної влади) №422 та №696 від 16.11.2023 року.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення від 30.01.2003 N3-рп/2003 та від 02.11.2004 №15-рп/2004).

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над неправомірним втручанням у право кожної людини.

Для вирішення спору та оцінки оскаржуваних рішень суд також врахував вимоги Європейської соціальної хартії, обов`язок з дотримання якої Україна взяла на себе відповідно до Закону України від 14 вересня 2006 року № 137-V Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) та якої не дотримався відповідач.

Так, Україна взяла на себе зобов`язання вважати обов`язковими для України такі статті та пункти частини II Хартії: п.1 (визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов`язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості), п.2 (ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає), п.3 (створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування), п.4 (забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм) статті 1 Право на працю.

Згідно статті 24 Право на захист у випадках звільнення з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов`язуються визнати: a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов`язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби; b) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу. З цією метою Сторони зобов`язуються забезпечити, щоб кожний працівник, який вважає себе звільненим без поважної причини, мав право на оскарження в неупередженому органі.

Слід наголосити, що права і свободи, закріплені в документах, які мають статус міжнародно-правових договорів, є частиною національного законодавства України. Зазначене проголошено частиною першою статті 9 Конституції України, відповідно до якої чинні міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Громадянам згідно зі статтею 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання відновлення порушених трудових прав осіб у випадках незаконного звільнення.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач при прийнятті оскаржуваних наказів діяв без врахування фактичних обставин, які підлягали встановленню в ході призначеного службового розслідування тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

За загальним правилом при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, зокрема КЗпП України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

В рішенні у справі П`єрсак проти Бельгії ЄСПЛ зазначив, що він виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому б він перебував, якби не була порушена стаття 6 Конвенції, таким чином підкреслюючи верховенство обов`язку відновлення status quo ante.

На підставі наведеного суд вважає за необхідне поновити на посаді підполковника поліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 4-го відділу (протидії злочинним групам в органах державної влади).

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 (надалі - Порядок №100), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п.5 Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п. 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Згідно довідки Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №430 від 12.12.2023 року середньомісячне грошове забезпечення позивача за останні два місяці становить 32197 грн. Середньоденний заробіток позивача становить 1055,64 грн.

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня наступного після звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, що становить 124 календарних дні.

Отже, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу становить 130899,36 грн. (сто тридцять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять грн. 36 коп.) (1055,64 грн. х 124), з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно п.2, 3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 43142370), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування в частині звільнення зі служби поліції Наказів Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №422 та №696 від 16.11.2023 року та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати накази Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 4-го відділу (протидії злочинним групам в органах державної влади) №422 та №696 від 16.11.2023 року.

Поновити на посаді підполковника поліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 4-го відділу (протидії злочинним групам в органах державної влади).

Стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 17.11.2023р. по 19.03.2023р. у розмірі 130899,36 грн. (сто тридцять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять грн. 36 коп.).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 28.03.2024 року.

СуддяО.М. Тарасишина