Court ruling № 117828229, 21.03.2024, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

21 березня 2024 року Справа № 520/29849/23

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України в адміністративній справі №520/29849/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить:

- визнати протиправним рішення від 08.03.2024 № 1571/2207 ТВО командира військової частини НОМЕР_2 про відмову ОСОБА_1 у звільненні військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати командира/ТВО військової частини НОМЕР_2 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В обґрунтування заяви зазначив, що відповідач не виконав належним чином рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/29849/23.

За приписами частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Заява відповідає вимогам ч. 2 ст. 383 КАС України та подана у строк, встановлений ч. 4 ст. 383 КАС України.

Підстави для повернення заяви відсутні (абз. 2 ч. 5 ст. 383 КАС України).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 383 КАС України, суд розглянув вказану заяву в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року у справі № 520/29849/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ) від 14.07.2023 про звільнення його з військової служби, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішення, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/29849/23 за результатом повторного розгляду рапорту ОСОБА_1 , 16.03.2024 до військової частини НОМЕР_1 , вхідний № НОМЕР_5 , надійшло рішення від 08.03.2024 №1571/2207, підписане ТВО командира військової частини НОМЕР_2 , полковником ОСОБА_2 , яким відмовлено у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.

Разом, у поданій представником позивача заяви в порядку ст. 383 КАС України не погоджується з мотивуванням відмови відповідача, а саме: з тим, що висновок ЛКК у даному випадку не є належним підтверджуючим документом для звільнення зі служби за мобілізацією в Збройних Силах України за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Особа, відносно якої солдат ОСОБА_1 , навідник зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , має намір звільнитися з військової служби, є його матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто повнолітньою особою. Таким чином, на думку позивача, мотивуючи відмову у звільненні відповідачем, в/ч НОМЕР_2 проігноровано правову оцінку суду та констатацію наявності підстав для звільнення.

Так, зі змісту рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/29849/23 "Зважаючи на те, що рішення про відмову позивачу у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відповідачем - НОМЕР_2 прийнято необґрунтовано та не вмотивовано, тобто без наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, з метою ефективного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача повторно розглянути його рапорт від 14.07.2023 про звільнення з військової служби, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні".

Щодо позовних вимог в частині зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 звільнити з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. г п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України №2232-XII солдата ОСОБА_1 , суд прийшов до висновку, що неможливим розглядати вимоги щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв`язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій. Оскільки, суд прийшов до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача, позовні вимоги в частині зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 звільнити з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. г п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України №2232-XII солдата ОСОБА_1 , є передчасними, тому задоволенню не підлягають.

Отже, у рішенні суду по даній справі суд вирішив відмовити в частині зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 звільнити з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. г п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України №2232-XII солдата ОСОБА_1 , оскільки дані вимоги на момент вирішення спору були передчасними.

Стосовно тверджень позивача про те що рішенням суду підтверджено право позивача на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд зазначає, що наведене твердження є хибним, оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині як передчасні.

Суд наголошує, що у разі незгоди з прийнятим рішенням суб`єкта владних повноважень, заявник може скористатися процедурою досудового і судового оскарження рішення суб`єкта владних повноважень.

Аналізуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/29849/23 є виконаним, а вимоги заявника фактично становлять новий предмет спору.

Таким чином, рішення суду в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 14.07.2023 про звільнення його з військової служби, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні фактично виконане.

З системного аналізу вищезазначених норм права можна зробити висновок, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

При цьому, у контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.

Заявник не надав до суду доказів протиправності рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень. Зазначеними доказами можуть виступати рішення, оформлені листом, протоколом, з яких вбачається, що відповідач проігнорував висновки суду та (або) відмовився від виконання рішення суду повністю або частково.

У спірному випадку судом не встановлено свідомого невжиття управлінням залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв`язку з цим прав заявника.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах відсутні протиправні дії управління щодо невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/29849/23.

Відповідно до частини шостої статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

Отже, оскільки правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого закріплений у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, суд вважає, що підстави для задоволення заяви представника позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України, відсутні.

Оскільки, заявником не доведена протиправність рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, то суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст. 248, 256, 295, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України в адміністративній справі №520/29849/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Шляхова