Decision № 117400919, 04.03.2024, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2024Справа № 910/19571/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/19571/23

за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Промвпровадження»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

21 грудня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Державної служби України з безпеки на транспорті (позивач) надійшла позовна заява б/н б/д до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Промвпровадження» (відповідач) про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в розмірі 4495,92 грн. (чотири тисячі чотириста дев`яносто п`ять гривень 92 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході рейдової перевірки на додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом зупинено транспортний засіб марки MAN, TGX 26.440, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Після проведення габаритно-вагового контролю вказаного вище транспортного засобу виявлено перевищення нормативно вагових параметрів, а саме: загальна маса склала 46,180 т при нормативно допустимому 40 т, навантаження на здвоєнну вісь складало 16,560 т та 29,620 т при допустимих 16 т, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу плату за проїзд великогабаритного транспортного засобу в розмірі 170,30 євро, що еквівалентно 4495,92 грн. Станом на дату звернення до суду з позовом позивачем плату не сплачено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/19571/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

11.01.2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 11.01.2024 року, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що (1) на момент перевірки (28.11.2019 року) транспортного засобу SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_2 відповідач не мав статусу автомобільного перевізника у розумінні чинного законодавства, а тому на нього не може бути покладена відповідальність; (2) рішенням в адміністративній справі № 640/4987/20 встановлено преюдиційні факти - відсутність вини ТОВ «НВО «Промвпровадження» на час проведення перевірки транспортного засобу та неможливість притягнення його до відповідальності, відповідач є неналежним суб`єктом правопорушення; (3) позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

21.02.2024 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 21.02.2024 року, в якій позивача проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що заперечення відповідача не спростовують обставин та доказів, якими підтверджено правомірність вимог Державної служби України з безпеки на транспорті, тому позов підлягає задоволенню.

Так, в ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 року запропоновано позивачу у строк до 5 днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив.

Відповідно до квитанції № 450712 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС відзив на позовну заяву було доставлено Державній службі України з безпеки на транспорті 11.01.2024 року о 10:52.

Тобто, строк для надання відповіді на відзив до 16.01.2024 року (включно).

Відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд не приймає до уваги відповідь на відзив, у зв`язку з пропущенням строку на її подання. Тоді як, клопотання про продовження пропущеного строку, встановленого судом для подання відповіді на відзив позивачем не подано.

26.02.2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач наголошує, що аргументи позивача, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не доводять протиправності дій відповідача. Крім того, позивачем пропущені строки позовної давності, а також строк на подання відповіді на відзив.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 21.12.2023 року до Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 4710,61 грн., з них: основного боргу - 2833,20 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять три гривні 20 копійок), 3% річних - 361,17 грн. (триста шістдесят одна гривня 17 копійок) та втрат від інфляції - 1516,24 грн. (одна тисяча п`ятсот шістнадцять гривень 24 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з 17.09.2019 по 21.09.2019 року здійснював розвантаження у морському порту Миколаїв товару з морського іноземного судна GULIZAR ANA з використанням майна позивача, а саме рейдового портового пункту РПП № 2 в районі «Дідової хати», проте відповідачем не сплачено суму корабельного збору в загальному розмірі 2662,72 грн. та суму адміністративного збору в загальному розмірі 170,48 грн. За порушення виконання зобов`язання по сплаті зазначених цим позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 361,17 грн. та втрати від інфляції у розмірі 1516,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/19534/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Відповідно до повідомлення про доставку електронного листа, вищевказана ухвала суду була доставлена до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» 27.12.2023 року о 17:19.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвала суду вважається врученою Приватному акціонерному товариству «Судноплавна компанія «Укррічфлот» 28.12.2023 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 12.01.2024 року (включно).

30.01.2024 року через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 30.01.2024 року (сформований в системі «Електронний суд» 30.01.2024 року).

У пункті 1 прохальної частини відзиву на позовну заяву відповідач просить поновити строк на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.

Отже, відповідач помилково просить поновити, а не продовжити процесуальний строк, встановлений судом, що є підставою для відмови в задоволенні відповідного клопотання.

Відтак, суд не приймає до уваги відзив на позовну заяву, як такий, що поданий до суду з порушення строку.

05.02.2024 року через систему «Електронний суд» від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» надійшла відповідь на відзив б/н від 05.02.2024 року.

12.02.2024 року через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2019 року Київським міжрегіональним управлінням Уктрансбезпеки, відповідно до графіку щоденної роботи пункту вагового та габаритного контролю на листопад 2019 року, направлення на рейдову перевірку № 000155 від 22.11.2019 року було проведено перевірку із здійсненням габаритно-вагового контролю, під час якої встановлено перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу перевізника - ТОВ "НВО «Промвпровадження».

За результатами проведеного зважування автомобіля перевізника марки SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_2 виявлено, що фактична маса автомобіля становить 46,180 т, навантаження на здвоєнну вісь складало 16,560 т та 29,620 т при нормативно допустимому 16 т.

Матеріали справи свідчать, що зважування проведено засобом вимірювальної техніки - ваги автомобільні тензометричні модель СВ-80000А/18, яке має свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П40М11105219 від 31.07.2019 року.

У зв`язку з викладеним, оформлено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 026658 від 28.11.2019 року та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 28.11.2019 року.

Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування визначено статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Відповідно до частин 11, 12 зазначеної статті перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Окрім цього Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України № 363 від 14 жовтня 1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції України за № 128/2568 від 20 лютого 1998 року (надалі - Правила № 363), також визначають товарно-транспортну накладну обов`язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільнім транспортом.

Так, пунктом 11.1 Правил № 363 передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до пункту 11.3. Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається перевізнику (пункт 11.5. Правил № 363).

Перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної № 43498 від 28.11.2019 року перевезення вантажу на автомобілі марки SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснювалось перевізником ТОВ «НВО «Промвпровадження» за маршрутом Глеваха - Полтава. Пройдена відстань 13 км. Зазначеним транспортним засобом керував ОСОБА_1 , який надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Враховуючи викладене, Управління на підставі формули, визначеної Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (надалі - Порядок № 879), нарахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження» плату за проїзд у розмірі 170,30 євро, про що складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 026658 від 28.11.2019 року згідно ТТН № 43498 від 28.11.2019 року.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем у листі № 76766/5.4.1./24-23 від 06.10.2023 року викладено фактичне та правове обґрунтування необхідності внесення плати за проїзд великовагового транспортного засобу у зв`язку із порушенням відповідачем порядку проїзду великовагових/великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування. Разом з тим, наголошено, що невнесення плати за проїзд спричинить недоотримання коштів Державним бюджетом України.

Додатково на адресу відповідача Управлінням направлено лист-нагадування від 11.12.2023 року № 79459/18/24-19.

Однак, в порушення вимог пункту Порядку № 879 та Закону України «Про автомобільний транспорт» Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження» як перевізником не здійснено оплату за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 170,30 євро (4495,92 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 28.11.2019 року).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; великоваговий транспортний засіб - це транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження; великогабаритний транспортний засіб - це транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри

Відповідно до п. 3 ч. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР України. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

За умовами п. 22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

За приписами ч. 1, 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, у тому числі за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону. Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено на перевізників.

Пунктом 21 Порядку № 879 встановлено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Згідно з п. 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В , де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до пункту 311 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10% - у подвійному розмірі; на 10 - 40% - у потрійному розмірі; більше як на 40% - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнуті за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

За змістом пунктів 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Матеріали справи не містять претензій чи зауважень з приводу правильності розрахованої суми.

Доказів на підтвердження права відповідача на рух дорогами загального користування з перевищенням нормативно вагових параметрів матеріали справи не містять.

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, у тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 1, 2 ст. 216 ГК України).

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 820/1203/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 926/16/19, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У даному випадку завдано шкоду державі, внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування у зв`язку з перевезенням вантажу з порушенням вимог чинного законодавства.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду яка викладена в постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 904/31/19, Укртрансбезпека має повний обсяг процесуальної дієздатності щодо захисту майнових інтересів держави, відповідні повноваження передбачені статтею 6 Закону № 2344-III та підпунктами 2, 15, 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103.

Належних та допустимих доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових та габаритних параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні, відповідачем суду не надано.

За встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки та акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових та габаритних параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд посадові особи Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням його вимог, у зв`язку з чим заявлені до відповідача позовні вимоги є обґрунтованими.

Отже, факт перевищення транспортним засобом відповідача нормативних вагових параметрів навантаження підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, які спростовують твердження відповідача про відсутність підстав для сплати на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки матеріалами справи підтверджується факт перевезення Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО «Промвпровадження" вантажу з перевищенням вагових та габаритних норм та без внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу та за відсутності дозволу на право руху автомобільними дорогами України з перевищенням вагових/габаритних обмежень, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів її сплати відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування підлягають задоволенню в сумі, визначеній позивачем.

Відповідно до частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, включена до складу загального фонду Державного бюджету України.

Зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд, відповідачем в добровільному порядку і у встановлені чинним законодавством строки не сплачена, така набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а відтак підлягає стягненню в судовому порядку. При цьому суд зауважує, що несплата коштів у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та не сприяє відновленню і розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення для інтеграції їх до європейської транспортної системи та підвищення на них рівня безпеки руху, швидкості, комфортності та економічності перевезень, що в свою чергу, суттєво порушує економічні інтереси держави.

Щодо строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, з-поміж іншого, до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Згідно з пунктом 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом).

11.03.2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року установлено карантин на всій території України з 12.03.2020 року.

У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211, продовжувалася. Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 (з урахуванням внесених до неї змін) дія карантину на всій території України, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211, була продовжена до 30.06.2023 року.

Отже, з наведеного вбачається, що карантин діяв на всій території України з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року включно, у зв`язку з чим строк позовної давності, закінчення якого припав на цей період було продовжено до 30.06.2023 року включно.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено в тому числі пунктом 19 такого змісту: « 19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії» (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 року №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 року №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 року №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 року №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 року №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 року №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 року №2915-IX, Указом від 01.05.2023 року №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 року №3057-IX, Указом від 26.07.2023 року №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 року №3275-IX, Указом від 06.11.2023 року №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 року №3429-IX, Указом від 05.02.2024 року №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 року №3565-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 14 травня 2024 року.

Тобто, на дату звернення позивача до суду з розглядуваним позовом строки позовної давності за заявленими вимогами продовжені, у зв`язку з чим цей позов пред`явлено в межах строку позовної давності.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Промвпровадження» (ідентифікаційний код 21697910, адреса: 01015, м. Київ, вул. Московська, 41/8, кв. 92) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у м.Києві/Шевченк.р-н/22160100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, рахунок (IBAN) UA178999980313141216000026011, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в розмірі 4495,92 грн. (чотири тисячі чотириста дев`яносто п`ять гривень 92 копійки).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Промвпровадження» (ідентифікаційний код 21697910, адреса: 01015, м. Київ, вул. Московська, 41/8, кв. 92) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9) судовий збір - 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 04.03.2024р.

Суддя О.В. Котков