Court ruling № 117337450, 26.02.2024, Commercial Court of Volyn Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

26 лютого 2024 року № 903/1151/23 Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., розглянувши позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка, поданої у справі № 903/1151/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зерно Агро, м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДС ОІЛ, м. Луцьк

про стягнення 13 080 458,07 грн.,

в с т а н о в и в:

у провадженні Господарського суду Волинської області перебуває справа №903/1151/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зерно Агро до Товариства з обмеженою відповідальністю ДС ОІЛ про стягнення 13080458,07 грн.

Ухвалою суду від 27.11.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.01.2024; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 01.01.2024.

02.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 22.12.2023, в якому відповідач просить суд: не брати до уваги додатки (надані у копіях) до позовної заяви на підставі абз. 2 ч. 6 ст. 91 та/або ч.9 ст. 80 ГПК України; у задоволенні позовної заяви відмовити повністю; на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 129 ГПК України повідомляє, що його витрати на правничу (правову) допомогу становитимуть орієнтовно 50000 грн., докази витрат на правничу (правову) допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення відповідного судового рішення.

Ухвалою суду від 03.01.2024 було зупинено провадження у справі №903/1151/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зерно Агро до Товариства з обмеженою відповідальністю ДС ОІЛ про стягнення 13080458,07 грн. до розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ДС ОІЛ на ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.12.2023 та повернення матеріалів справи №903/1151/23 до Господарського суду Волинської області.

06.02.2024 до Господарського суду Волинської області повернулися матеріали справи №903/1151/23 із Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 13.02.2024 було поновлено провадження у справі; підготовче засідання призначено на 21.02.2024; постановлено позивачу до 20.02.2024 подати суду: відповідь на відзив; оригінали всіх доказів, доданих до позовної заяви.

21.02.2024 через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка (надалі ПОСП ім.Івана Франка) , в якій підприємство просить:

- відстрочити сплату судового збору за подання цієї позовної заяви до 30.04.2024 включно (або до іншої ймовірної дати /на розсуд суду/ коли припинеться блокування пунктів пропуску габаритного автомобільного та залізничного транспорту на західній частині кордону держави Україна польськими «мітингарями»), оскільки ПОСП ім. Івана Франка не може експортувати вирощене зерно (інформація щодо основного виду діяльності ПОСП ім. І. Франка є загальнодоступною);

- розгляд позову здійснювати у межах справи № 903/1151/23;

- постановити рішення, яким стягнути з відповідача на користь третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору 10,00 грн. у якості відшкодування узгоджених витрат повіреного;

- оскільки у ПОСП ім. Івана Франка відсутня інформація, яка містилась у поданих сторонами заявах по суті, на підставі ч. 4 ст. 49 ГПК України, прошу справу № 903/1151/23 розглядати спочатку.

На обгрунтування позову посилається на те, що 13.11.2023 між ПОСП ім. Івана Франка та ТзОВ «ДС ОІЛ» було укладено договір доручення № 13/11/23-1, згідно з умовами якого повірений зобов`язується, відповідно до доручення довірителя, від його імені та за його рахунок здійснювати, зокрема, перерахування платежів на користь будь-яких отримувачів, здійснення яких зумовлене господарською діяльністю довірителя.

На виконання договору доручення № 13/11/23-1 від 13.11.2023 року ПОСП ім. Івана Франка перерахувало кошти у сумі 10,00 грн. на користь ТОВ «ЗЕРНО АГРО» як оплату за договором поставки № 1104/1 від 11.04.2022 року, а також у зв`язку із можливістю визначеною п. 1 додаткової угоди № 2 від 10.11.2023р. до договору поставки № 1104/1 від 11.04.2022 року.

Підтвердженням оплати від ПОСП ім. Івана Франка у розмірі 10,00 грн. є копія платіжної інструкції № 638 від 20.02.2024.

Відповідно до п. 3.3. договору доручення №13/11/23-1 від 13.11.2023 року довіритель зобов`язаний відшкодувати узгоджені з ним та здійснені на його користь витрати повіреного, які виникли у останнього при виконанні цього договору. Підтвердженням витрат повіреного є будь-які документи, надані повіреним/третіми особами, що були залучені до виконання договору. Відшкодування довірителем документально підтверджених додаткових витрат повіреного здійснюється невідкладно на підставі відповідних підтверджуючих документів.

Як зазначає третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, станом на другу половину дня 20.02.2024, відповідач не відшкодував ПОСП ім. Івана Франка здійснених останнім на виконання умов договору доручення № 1104/1 від 11.04.2022 узгоджених витрат у розмірі 10,00 грн., які були оплачені як оплата боргу за договором поставки № 1104/1 від 11.04.2022 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.

Як передбачено ч. 5 ст. 49 ГПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення ст. 180 цього Кодексу «Пред`явлення зустрічного позову».

За приписами ч.2 ст. 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

На відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємно пов`язаний з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору за первісним позовом. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Відтак, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Наведена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №916/542/18, від 13.08.2019 у справі № 916/3245/17 та від 19.06.2018 у справі № 904/9129/17.

Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас, подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.

За змістом ч. 1 ст. 49 ГПК України для того, щоб набути статус третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору повинно бути дотримано декілька критеріїв:

1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору);

2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам);

3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).

Зважаючи на це, саме дотримання цих критеріїв підлягає оцінці при прийнятті рішення щодо вступу у справу третьої особи із самостійними вимогами.

При цьому поняття предмету спору і предмету позову не є тотожними, зокрема, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Подібна права позиція щодо визначення предмету спору викладена, зокрема, у Постановах Великої Палати Верховного Суду у справах від 13.03.2019 року №916/3245/17 та від 12.06.2019 року №916/542/18.

Таким чином, за результатом вирішення позову третьої особи, остання повинна отримати на свою користь той об`єкт, який вже є предметом спору між сторонами у справі, що розглядається судом.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові № 916/3245/17 від 13.03.2019, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень ч. 1ст. 49 ГПК України обов`язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Надаючи тлумачення поняттю «самостійність вимог третьої особи», суд зазначає, що вказана самостійність полягає в тому, що третя особа вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Дана особа заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу, а її вимоги до відповідача є конкуруючими із вимогами позивача (аналогічної позиції притримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах №911/107/16 від 20.02.2018, № 905/121/15 від 02.04.2018 та ухвалі №904/4626/18 від 23.10.2019).

Таким чином, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору має на меті довести дві обставини, - як повну або часткову відсутність у позивача матеріальних правовідносин із відповідачем, а відтак відсутність його суб`єктивного права на предмет спору, так і наявність відповідних правовідносин та прав у третьої особи до відповідача.

При цьому, якщо вимоги за позовом між сторонами і за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору виникли з різних правових підстав, з інших правовідносин, позов третьої особи не може вважатись позовом, спрямованим та той самий предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами у справі за первісним позовом виник із зобов`язальних відносин щодо заборгованості відповідача перед позивачем на підставі договору поставки №1104/1 від 11.04.2022, тобто щодо виконання договірних зобов`язань, і не стосується прав і обов`язків ПОСП ім. Івана Франка, оскільки воно не є стороною договору поставки; спір між третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору ПОСП ім. Івана Франка і ТзОВ ДС ОІЛ виник у зв`язку з невиконанням останнім умов договору доручення № 13/11/23-1 від 13.11.2023.

З огляду на викладене, заявлена третьою особою позовна заява з самостійними вимогами безпосередньо не спрямована на предмет спору, який виник між позивачем і відповідачем.

Заявлений ПОСП ім. Івана Франка позов не є взаємопов`язаний з первісним позовом, оскільки вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин, а тому це унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом.

Виходячи з предмету за первісним позовом ( стягнення заборгованості за договором поставки №1104/1 від 11.04.2022) та предмету за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору (стягнення за договором доручення № 13/11/23-1 від 13.11.2023), ці позови є різними за своєю правовою природою, виникли з різних правовідносин, заявлені вимоги не є однорідними, що зумовлює самостійний предмет їх доказування.

З огляду на викладене, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не може бути прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом, оскільки не відповідає вимогам ч.2 ст.180 ГПК України.

Відповідно до ч.6 ст.180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Оскільки до позову третьої особи з самостійними вимогами застосовуються положення статті 180 ГПК України, то відповідно до ч. 6 статті 180 ГПК України така заява підлягає поверненню заявнику, а її копія приєднується до матеріалів справи.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка не позбавлене можливості захистити право, яке воно вважає порушеним, шляхом подачі окремого позову не в межах провадження у цій справі, а в загальному порядку.

Керуючись ст.ст. 49, 180 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про стягнення 10 грн. у якості відшкодування узгоджених витрат повіреного з матеріалами на 8-ми аркушах повернути заявнику.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 26.02.2024.

Суддя І. О. Якушева