Court ruling № 117203455, 23.02.2024, Zavodskyi District Court of Zaporizhzhia City

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/1062/24

Провадження №: 2/332/1264/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 р. м. Запоріжжя

Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Погрібна О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,

встановила:

До Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту реєстраційнихпослуг Запорізької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, в якій просить:

1.звільнити її від сплати судового збору;

2.визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем вказано в якості відповідача у справі Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Спір про визнання права власності на нерухоме майно є цивільно-правовим та має бути вирішений за правилами цивільного судочинства.

Належним відповідачем у такому спорі є особа, якою не визнається речове право на майно.

Отже, позивачу необхідно уточнити склад учасників та визначитись з належним відповідачем по справі.

Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Зі змісту позову вбачається, що позивачка не погоджується з рішенням державного реєстратора, проте рішення від 08.01.2024 нею не оскаржується.

Таким чином, позивачці, відповідно до п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України слід уточнити зміст позовних вимог, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом.

Так, власник квартири, який придбав нерухомість шляхом реєстрації договору на біржі, може звернутися до суду для визнання договору купівлі - продажу дійсним.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Всупереч вимогам п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява не містить зазначення ціни позову.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачка звертається до суду із позовною заявою, яка містить вимогу майнового характеру, а саме про визнання права власності.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 176 Цивільного процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачка звертається до суду з вимогами про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Разом з тим, позивачкою не зазначена ціна позову, жодним чином не обґрунтовано та не підтверджується доказами, які б свідчили про дійсну вартість спірного майна.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про судовий збір», зазначено, що у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до частини 1статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»(№ 2658-ІІІ) звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення судового збору та інших обов`язкових платежів визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року № 358.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 вказаної вище постанови оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства (далі - оподаткування), є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження вартості спірного майна. Суддя звертає увагу, якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи. З цього питання позивачем інформація суду надана не була.

У зв`язку з чим суддя позбавлена можливості встановити розмір судового збору, який необхідно позивачу сплатити відповідно до Закону України «Про судовий збір», яким передбачена ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, а саме : 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на день подачі позову до суду.

Таким чином позивачці необхідно вказати ціну позову виходячи з дійсної вартості спірного майна (надавши належні докази щодо вартості квартири) на день подання позову та сплатити судовий збір виходячи з 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на день подачі позову до суду та га немайнову вимогу за наступними реквізитами:

Реквізити длясплати судовогозбору:Отримувач:ГУК уЗап.обл/м.Зап.Заводс./22030101,Код отримувача(ЄДРПОУ):37941997,Банк отримувача:Казначейство України(ел.адм.подат.),Код банкуотримувача (МФО) 899998, Номер рахунку (IBAN): UA348999980313191206000008510, Кодкласифікації доходів бюджету: 22030101.

Також позивач має змогу скористатись електронним сервісом для сплати судового збору на офіційному веб-порталі Судової влади України

Реквізити для сплати судового збору можна отримати за посиланням:

https://zv.zp.court.gov.ua/sud0809/gromadyanam/tax/

Щодо клопотання позивачки про звільнення її від сплати судового збору, суддя зазначає наступне.

Як вказано в позовній заяві позивачкою, підставами для звільнення її від сплати судового збору є те, що вона є внутрішньо переміщеною особою та на підставі п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору позивачі за позовами у зв`язку з тимчасовою окупацією території України та порушенням права власності на нерухоме майно.

Згідно з ч.4 ст.177ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Пільги щодо сплати судового збору визначені ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Умови, за яких суд може звільнити чи відстрочити сплату судового збору та перелік суб`єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені статтею 8 Закону № 3674-VI.

За змістом цієї статті, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Тобто, єдиною підставою для звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом її майнового стану. Звільнення від сплати судового збору здійснюється на розсуд суду та не є його обов`язком.

Наведене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 січня 2021 року по справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).

Водночас, позивачкою не надано до суду належних та вичерпних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як на підставу для звільнення від сплати судового збору, оскільки довідка не є документом, із якого можливо встановити всю суму доходу позивача за попередній календарний рік, така не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації тощо), інших доказів щодо тяжкого матеріального стану позивачем не надано. Аналогічна позиція наведена у постанові ВС від 9 вересня 2021 року у справі № 160/12251/20, провадження №К/9901/19150/21.

Вирішуючи заяву про звільнення від сплати судового збору, суддя враховує, що зазначені позивачкою обставини (те, що вона є вона є внутрішньо переміщеною особою) в цьому випадку не є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору, а доказів підтвердження майнового стану позивачки не надано (таким доказом може бути, зокрема, довідка з органу Державної податкової служби України про розмір доходів позивачки за попередній календарний рік).

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу, рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Усталеною практикою Європейського суду з прав людини також визначається, що судовий збір є також обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Згідно з позовною заявою, позивачко зазначено, що «позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.22 ч.1ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Відповідно до п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

22) позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Отже, при вирішенні питання з приводу відкриття провадження у справі встановлено, що ОСОБА_1 не відноситься до кола тих осіб, які звільняються від сплати судового збору при подачі позову до суду, в розумінні ст. 5 Закону.

Оскільки в поданому клопотанні позивачкою не доведено наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, то у його задоволенні слід відмовити.

Водночас, слід зазначити, що позивачка не позбавлена можливості повторно звернутись до суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, надавши суду належні докази її незадовільного майнового стану та неспроможності сплатити судового збору в розумінні ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали. Якщо ухвала постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Позивачу пропонується усунути вищезазначені недоліки позовної заяви з метою забезпечення повного захисту його прав та інтересів.

Враховуючи рівень підготовки позовної заяви позивачу пропонується врахувати можливість одержати безоплатну правову допомогу у відповідних центрах, контакти яких знаходяться у вільному доступі мережі Інтернет.

Керуючись статями175,177,185 ЦПК України, суддя,-

постановила:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту реєстраційнихпослуг Запорізької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, - залишити без руху.

Надати позивачці строк п`ять днів, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.

Роз`яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.

Копію ухвали надіслати позивачам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.М.Погрібна