Court ruling № 117199532, 23.02.2024, Dnipro District Court of Dnipropetrovsk Oblast (until 25.04.2025 - Dnipropetrovsk District Court of Dnipropetrovsk Oblast)

Справа №175/933/24

провадження №1-кс/175/796/24

У ХВ АЛ А

Іменем України

23 лютого 2024 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_6 від 22 лютого 2024 року погоджене прокурором Краматорської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ, Донецької області, громадянин України, який має середню освіту, неодружений, не працевлаштований, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше неодноразово судимий: 15.02.2022 Краматорським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців; 24.07.2023 Приморським районним судом м. Одеси за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі 5 років, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від відбуття покарання з випробувальним терміном 3 роки; відносно якого: 30.11.2023 до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області спрямовано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023052390001586 від 02.11.2023 за ч. 4 ст.186 КК України, судимість у якого встановленому законом порядку не знята та не погашена, який не має зареєстрованого місця мешкання, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

Підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024052390000108 від 12 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_6 від 22 лютого 2024 року погоджене прокурором Краматорської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024052390000108 від 12 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області під процесуальним керівництвом Краматорської окружної прокуратури Донецької області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні провадження № 12024052390000108 від 12 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

У кримінальному 22.02.2024 року ОСОБА_4 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Слідчий зазначає на наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України та просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти клопотання слідчого. Просить суд обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Зазначив, що його підозра штучно сформована органами досудового розслідування.

Захисник підтримав думку підозрюваного. Просив обрати запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі.

Суд вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Слідчими СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024052390000108 від 12 січня 2024 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 маючи умисел на незаконне носіння та зберігання боєприпасів з метою збуту, в порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, не маючи відповідного передбаченого законом дозволу на придбання та зберігання вибухових пристроїв, 10.02.2024 о 11:54 годині, переслідуючи корисливі мотиви, перебуваючи у лісосмузі в районі розташування «Кутової балки», яка розташована по бульвару Краматорському в м. Краматорську, незаконно зберігаючи при собі запали типу УЗРГМ та УЗРГМ-2 та корпуси гранат Ф-1 у кількості 2 одиниць, які являються оборонними осколковими ручними гранатами типу Ф-1 (2 одиниці), а також запал типу AF11 та корпус гранати GHO-1, які являються наступальною осколковою ручною гранатою типу GHO-1, та вищевказані предмети відносяться до категорії бойових припасів, з метою збуту, продав за 3000 гривень, тобто незаконно, умисно, збув покупцеві оперативної закупки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запали типу УЗРГМ та УЗРГМ-2 та корпуси гранат Ф-1 у кількості 2 одиниць, які являються оборонними осколковими ручними гранатами типу Ф-1 (2 одиниці) та запал типу AF11 та корпус гранати GHO-1, які являються наступальною осколковою ручною гранатою типу GHO-1 та які відносяться до категорії бойових припасів.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні незаконного зберігання, носіння та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами допиту свідків, протоколом огляду грошових коштів, протоколами огляду покупця, протоколом проведення обшуку, висновком експерта № СЕ-19/105-24/1051-ВТХ від 19.02.2024, вилученими речовими доказами та іншими матеріали кримінального провадження у своїй сукупності.

Таким чином, встановлені достатні підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а саме у незаконному зберіганні, носінні та збуті бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк від 3 до 7 років.

Крім того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то це поняття означає існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 2ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, окрім обставин, визначених у ст. 177 КПК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строки понад три роки.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України, а саме: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування продовження запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду полягає у тому, що відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, мають враховуватись вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості є тяжким у виді позбавлення волі до семи років. Тобто, суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Підозрюваному, у разі визнання його винним в інкримінованих злочинах, загрожує покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до 7 років, що може бути розцінене, як більш вагомі негативні наслідки для себе, ніж наслідки за ухилення від правосуддя шляхом переховування від правоохоронних органів і суду.

Також, органом досудового розслідування не виключається можливість того, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької області.

Ризик незаконно впливу на свідків полягає у тому, що підозрюваному ОСОБА_4 вручено додатки до вказаного клопотання, серед яких є допити свідків, які надали показання, які підтверджують вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, та у протоколах допиту вказано їх місце мешкання, анкетні данні, та підозрюваний перебуваючи на волі, може здійснити спробу вплинути на зазначених осіб, з метою примушування їх до надання неправдивих свідчень чи висновків їх залякування, тиску, тощо, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень полягає у тому, що ОСОБА_4 раніше неодноразово, останній раз 24.07.2023 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі 5 років, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від відбуття покарання з випробувальним терміном 3 роки, крім того відносно ОСОБА_4 30.11.2023 до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області спрямовано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023052390001586 від 02.11.2023 за ч. 4 ст. 186 КК України, однак належних висновків для себе не зробив та в період випробувального терміну знову вчинив умисний злочин.

Крім того, ОСОБА_4 на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, знову вчинивши умисний злочин маючи не зняту та не погашену судимість. Також, не має стійких соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований, джерела доходів відсутні, жодних спроб працевлаштування та виправлення не прийнято, що дає підстави вважати, що вчинення кримінальних правопорушень є єдиним джерелом існування підозрюваного.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, перевалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Окрім того, Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного

ОСОБА_4 , більш м`якого запобіжного заходу зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки сам підозрюваний не добровільно припинив свою злочинну діяльність, а лише наслідком припинення її правоохоронними органами, безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, залишив місце вчинення злочину, таким чином є підстави вважати, що підозрюваний зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного

ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що останній не має місця реєстрації, що встановить труднощі для проведення досудового розслідування. Крім того, слідством не виключається можливість переховування від органів досудового розслідування та суду в іншій області, перейти на тимчасово окуповані території Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізьких областей НЗФ так названої «ДНР та ЛНР» та рф. Таким чином, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не забезпечить покладених на нього обов`язків, що свідчить про неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного

ОСОБА_4 у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування на час складання клопотання, не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю, доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу вимогу.

Враховуючи викладене, застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

Таким чином, суспільний інтерес у справі, який полягає у досягненні цілей, визначених ст. 177 КПК України, перевищує можливі позитивні характеристики підозрюваного.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № № 12244/86,12245/86, 12383/86 від З0.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).

Матеріали кримінального провадження, які додаються до даного клопотання, підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» № 9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Відтак у слідства є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_4 інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_4 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, тобто тяжкий злочин, підозрюваний раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення та перевиховання не став, і знову вчинив умисний злочин, таким чином данні обставини свідчать про неможливість запобігання тим ризикам, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнути покарання, пов`язаного з позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/чи суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків у кримінальному провадженні, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

З метою запобігання переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, продовження вчинення інших кримінальних правопорушень, необхідно останньому обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У ході розслідування кримінального провадження, були зібрані матеріали, які дають підстави для обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, та в подальшому застосування у відношенні нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На теперішній день є достатньо підстав вважати, що знаходячись на свободі ОСОБА_4 може спробувати переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чим може перешкодити своїми діями досудовому розслідуванню.

Таким чином, із вище викладених обставин, можна вважати, що достатнім для забезпечення виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків, буде запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а більш м`який запобіжний захід не може бути обраний.

Щодо клопотання підозрюваного про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту суд не може задовольнити це клопотання, оскільки матеріали клопотання та факт судимості ОСОБА_4 у минулому не може бути належною гарантією, щодо можливості застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є більш доцільним.

Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 , є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкодити кримінальному провадженню чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, передбачені ч.1 ст. 183, п.п. 1-3 ч.1 ст. 194 КПК України підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою знайшли своє підтвердження, тому клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 176,177,178, 182, 183, 184,186, 193,194,196,371,372 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_6 від 22 лютого 2024 року погоджене прокурором Краматорської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 12:00 годин 22 квітня 2024 року.

Відповідно до ст. 296 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Визначити відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024052390000108 від 12 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме: 242 240,00 грн., яка підлягає внесенню на депозитний рахунок:

Одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській областіКод ЄДРПОУ:26239738Код банку отримувача МФО: 820172Рахунок отримувача UA158201720355229002000017442 в ДКСУ м. Київ

Призначення платежу: - застава, як міра запобіжного заходу за (ПІБ особи, за яку внесено заставу), постанова (Дніпропетровського районного суду №____ справи, дата постанови), ПІБ особи, яка вносила кошти;

У разі внесення підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановленої застави на вказаний депозитний рахунок, вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити, підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі слідчого ізолятору.

Відповідно до ч.4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з цим з-під варти, покласти на нього строком до 22 квітня 2024 року наступні обов`язки:

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд (залежно від стадії кримінального провадження) про своє місце проживання;

- прибувати до слідчого прокурора чи суду (залежно від стадії кримінального провадження) за кожним викликом;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому підозрюваний проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- здати на зберігання слідчому (прокурору) свій паспорт для виїзду за кордон та, у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним після звільнення зазначених обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.

Копію ухвали вручити прокурору і підозрюваному та направити до СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Краматорське РУП ГУНП в Донецькій області.

Ухвала слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі у п`ятиденний термін з дня оголошення ухвали апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1