Decision № 116806509, 30.01.2024, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 761/18493/22

Провадження № 2/761/1637/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Сухини С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича про скасування наказу; зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

В вересні 2022р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-13) до відповідача АТ «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. про скасування наказу; зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2022р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадженні і призначено справу в підготовче засідання.

21 грудня 2022р. на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 108-114).

27 лютого 2023р. на адресу суду надійшла заява позивача про зміну предмета позову (а.с. 162-170), яку ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2023р. повернуто стороні позивача.

30 червня 2023р. на адресу суду надійшла заява позивача про зміну предмета позову, та залучення співвідповідача - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В.

З урахуванням змін предмету позову, позивач просив суд:

1. Скасувати наказ АТ «Міжнародний резервний банк» № 80/л від 25 березня 2022р. «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат» в частині, яка стосується ОСОБА_1 та зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичний осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. внести до проміжного ліквідаційного балансу вимогу ОСОБА_1 про виплату недоотриманої заробітної плати у вигляді невиплаченої винагороди в розмірі 20% заробітної плати за період з 01 березня 2022р. по 07 червня 2022р. включно, що становить 129090,91 гривень (до вирахування податків):

- за період з 01 березня 2022р. по 31 березня 2022р. - 40000,00 грн.;

- за період з 01 квітня 2022р. по 30 квітня 2022р. - 40000,00 грн.;

- за період з 01 травня 2022р. по 31 травня 2022р. - 40000,00 грн.;

- за період з 01 червня 2022р. по 07 червня 2022р. - 9090,91 грн.;

2. Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичний осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. внести до проміжного ліквідаційного балансу вимогу ОСОБА_1 про виплату частини невиплаченої вихідної допомоги у розмірі 40000,0 грн. до вирахування податків, відповідно до наказу АТ «Міжнародний резервний банк» № 329/лк від 20 травня 2022р. «Про звільнення».

3. Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичний осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. внести до проміжного ліквідаційного балансу вимогу ОСОБА_1 про виплату невиплаченої частини грошової компенсації за 27 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 18 липня 2020р. по 07 червня 2022р. та грошової компенсації за 20 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як одному із батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років за період з 2021р. по 2022р. у розмірі 15451,72 грн. до вирахування податків.

4. Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичний осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. внести до проміжного ліквідаційного балансу вимогу ОСОБА_1 про виплату частини невиплаченої вихідної допомоги у розмірі 1840000,0 грн. до вирахування податків відповідно до протоколу Правління АТ «Міжнародний резервний банк» №21 від 16 лютого 2022р.

5. Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичний осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. внести до проміжного ліквідаційного балансу вимогу ОСОБА_1 про виплату понесених судових витрат, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому, як працівнику відповідача, в порушення вимог діючого трудового законодавства було зменшено розмір заробітної плати - скасовано винагороду до окладу, в зв`язку з чим він недоотримав частину заробітної плати, частину компенсаційних виплат та вихідної допомоги при звільненні, частину невиплаченої вихідної допомоги у розмірі 10 заробітних плат відповідно до протокольного рішення від 16 лютого 2022р., а тому вимушений був звернутись до суду за захистом свого права.

На думку позивача, відповідач не мав права скасовувати додаткову заробітну плату наказом № 80/л від 25 березня 2022р., з урахуванням положень ст.103 КЗпП України. Крім цього, позивач вважає, що відповідачем не були дотримані норми Положення про оплату праці в АТ «СБЕРБАНК», яким регулювалась виплата винагороди, яка була скасована наказом №80/лк.

27 липня 2023р. на адресу суду надійшов відзив на позов від АТ «Міжнародний резервний банк» (далі по тексту - відповідач 1), в якому відповідач 1 просив суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог, з тих підстав, що з моменту прийняття рішення про ліквідацію Банку та призначення уповноваженої особи Фонду, останній набув всіх повноважень, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі стосовно видання організаційно-розпорядчих документів Банку, оцінки роботи персоналу, прийняття рішень щодо змін в роботі Банку та з кадрових питань, зокрема зміни умов праці та вивільнення працівників.

Відповідач 1 посилався на перебування в ліквідації та наявність у уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію повноважень на зміни розміру оплати праці та скасування положень і рішень, в тому числі про встановлення додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та/або компенсаційних виплат.

Твердження позивача стосовно необхідності попередження про зміну умов праці, зокрема в частині скасування додаткової заробітної плати за 2 місяці, як того вимагає КЗпП України є помилковим з огляду на діючі положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який вже діяв в період часу, коли відбувались відповідні зміни істотних умов праці у відповідача-1, та відповідно до положень якого таке попередження на час дії військового стану не вимагається.

Позивачем факт ознайомлення з відповідними наказами не заперечується, отже, останній розумів, що ліквідатором прийняти рішення про зміну істотних умов праці, але правом на дострокове припинення трудових відносин у відповідності до положень п.6 ст.36 КЗпП України позивач не скористався, чим на думку відповідача 1, висловив свою згоду на продовження трудових відносин з відповідачем 1 на нових умовах.

Також, відповідач 1 зазначив, що посилання позивача на Положення про оплату праці є недоречним, оскільки відповідно до наказу №2/лк від 01 квітня 2022р. «Про скасування дії всіх нормативних документів Банку або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати» даний внутрішній нормативний документ було скасовано, як і всі інші документи, що регулювали умови оплати праці в Банку, а до його скасування відповідно до положень наказу 80/лк була скасована дія всіх попередніх наказів, якими встановлювались винагороди/додаткова заробітна плата.

Протокол Правління Банку №21 від 16 лютого 2022р. також був скасований вищезазначеними Наказами, не передбачав виплату у випадку ліквідації банку за рішенням НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а угоди про виплату компенсації укладено з позивачем не було.

Посилання позивача на окремі положення Конституції України, Закон України «Про оплату праці», положення КЗпП України та інші норми законодавства з оплати праці є помилковими, оскільки конституційні права та свободи людей в умовах воєнного стану обмежені, а гарантій, які закладені для умов мирного часу, в поточних умовах не можуть бути реалізовані в силу Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який має пріоритет по відношенню до інших законодавчих актів.

Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2023р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

До судового засідання представником позивача, представником відповідача 1 були подані на адресу суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичний осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, в судове засідання не з`явився, поважності причин неявки не повідомив, свого представника до суду не направив, в установленому судом строку, відзив на позов не подавався.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з відповідачем 1 з 02 серпня 2010р. по 07 червня 2022р. та був звільнений 07 червня 2022р., в зв`язку з ліквідацією підприємства, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Станом на 25 лютого 2022р. позивач обіймав посаду начальника департаменту центру технологічної компетенції.

На підставі рішення Правління НБУ від 25 лютого 2022р. № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 лютого 2022р. № 131 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації відповідача 1 строком на три роки з 25 лютого 2022р. до 24 лютого 2025р. включно.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора відповідача 1, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, ст. ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Луньо І.В. строком на три роки з 25 лютого 2022р. до 24 лютого 2025р. включно.

Частина 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що з дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Отже, з моменту початку ліквідації Банку, Банк як юридична особа вже не виконує функції банківської установи та не здійснює діяльність, що передбачена Законом України «Про банки та банківську діяльність», отже всі функції Банку припиняються, а всі операції Банку, що ліквідується, здійснюються виключно в порядку ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регламентує порядок та черговість задоволення кредиторських вимог та норми якого є спеціальними та пріоритетними по відношенню до інших законодавчих та нормативно-правових актів. Одночасно з відкликанням ліцензії, подальше функціонування юридичної особи відповідача-1 здійснюється виключно для забезпечення потреб ліквідаційної процедури.

Частина 2 ст. 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що рішення уповноваженої особи Фонду є обов`язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується.

Частина 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема:

1) здійснює повноваження органів управління банку,

5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю.

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частинні, що не суперечить цьому Закону.

Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, що затверджено Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05 липня 2012р., встановлено, що:

Уповноважена особа Фонду має право: призначати на посаду, звільняти з посади чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов`язки, змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства про працю; (Глава 4 пункт 4.14 Положення);

Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію з метою скорочення адміністративно-господарських витрат може прийняти рішення про внесення змін до штатного розпису, скорочення чисельності персоналу неплатоспроможного банку, зміни умов оплати праці. Приймаючи ці рішення, уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію керується законодавством про працю.

Зміни розміру оплати праці шляхом зменшення заробітної плати з метою скорочення адміністративно-господарських витрат здійснюються шляхом зменшення додаткової заробітної плати, заохочувальних та компенсаційних виплат тощо. (глава 1 розділу III Положення).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022р., у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022р. строком на 30 діб.

В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався.

Стаття 64 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40,47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Отже, Конституція України передбачає, що в умовах воєнного стану можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, зокрема, щодо прав, передбачених ст.43 Конституцією України.

Як визначено п.2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

24 березня 2022р. набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Згідно із ст. 1 зазначеного Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. ст. 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Судом встановлено, що наказом відповідача 1 №80/л від 25 березня 2022р. «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов функціонування АТ «Міжнародний резервний банк» в умовах ліквідації як банківської установи, а також враховуючи Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022р. та керуючись Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136 скасовано у відповідача 1 виплату додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, в тому числі доплат, надбавок, винагород та інше.

Всі попередні накази про встановлення додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, в т.ч. винагород вважаються такими, що втратили чинність.

Зазначеним наказом скасовувались додаткова заробітна плати та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі винагороди для всіх співробітників Банку без визначення окремих осіб та окремо позивача по справі, без «визначення частини, яка стосується позивача».

Наказом відповідача 1 №2/лк від 01 квітня 2022р. «Про скасування дії всіх нормативних документів Банку або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов функціонування відповідача 1 в умовах ліквідації як банківської установи, а також враховуючи Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022р. та керуючись Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136, і на виконання наказу № 80/л від 25 березня 2022р. скасовано у відповідача 1 дію всіх нормативних документів Банку (накази, розпорядження, регламенти, політики та положення, рішення Правління та інших виборних органів, договори, угоди та інше) або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилався на Положення про оплату праці працівників АТ «Сбербанк», що затверджене рішенням правління АТ «Сбербанк» (протокол засідання правління від 27 січня 2021р. №6). Однак суд не може прийняти до уваги посилання позивача на це Положення про оплату праці, оскільки воно було скасоване наказом №2/лк від 01 квітня 2022р., отже немає правових підстав для його застосування до подій, що відбувались після 01 квітня 2022р. та про які зазначає позивач в частині стягнення недоотриманої заробітної плати та інших розрахунків.

29 березня 2022р. на адресу всіх працівників Банку було направлено Наказ №80/л від 25 березня 2022р. «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат».

Позивач не заперечує та не спростовує, що був ознайомлений з цим Наказом.

При зверненні до суду з позовом позивач зазначав, що в порушення положень закону України «Про оплату праці», ст.ст. 97, 32 КЗпП України, відповідачем 1 було зменшено заробітну плату позивачу на розмір додаткової винагороди.

Частина 3 ст. 32 КЗпП України (в редакції станом на 25 березня 2022р. та 14 квітня 2022р.) визначала, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 ст. 36 цього Кодексу (ч. 4 ст. 32 КЗпП України).

Частина 4 ст. 97 КЗпП України визначає, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

В той же час, ст. 103 КЗпП України, визначає, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Стаття 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначала, що у період дії воєнного стану норми ч. 3 ст. 32 КЗпП України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Таким чином, зміна істотних умов праці, до яких відноситься додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі винагорода, відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у період дії воєнного стану норми відбувалось без повідомлення про яке зазначено у ч.3 ст.32 КЗпП України, а посилання позивача на «лише можливість для роботодавця не здійснювати повідомлення про зміну істотних умов праці за 2 місяці» та відсутність у роботодавця права змінювати істотні умови праці, не відповідають положенням діючого законодавства України.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. при скасуванні додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат діяв законно, відповідно до наданих йому повноважень і з урахуванням особливостей здійснення ліквідації АТ «Міжнародний резервний банк», згідно законодавства про ліквідацію Банків.

Судом не встановлено, що відповідач 1 діяв неправомірно.

Отже, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, положення діючого законодавства, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного наказу №80/л від 25 березня 2022р. відповідачем 1 не були порушені положення діючого законодавства, а тому, відсутні підстави для його скасування та відповідно стягнення з відповідача 1 на користь позивача грошових коштів (як зазначив позивач - недоотриманої заробітна плата у вигляді невиплаченої винагороди).

Зважаючи на те, що станом на останній робочій день місяця 31 березня 2022р., додаткова заробітна плата та інші заохочувальні виплати, в тому числі додаткова винагорода були скасовані, підстав їх нарахування та виплати її позивачу за березень 2022р. та усі наступні місяці не було (до скасування Положення про оплату праці працівників АТ «СБЕРБАНК», згідно п.3.2.2.2.1 та п.3.4.3.2 цього Положення, така винагорода нараховувалась та сплачувалась в залежності від кількості відпрацьованих годин відповідно до норми часу за місяць і щомісячно, тобто, в кінці місяця).

Крім того, в клопотанні про поновлення строків для звернення до суду, яке викладене в первісній редакції позову, сторона позивача зазначала про: «виїзд Позивача за межі території України 11.03.2022 та перебування там до 10.06.2022». Така обставина ставить під сумнів виконання позивачем трудових обов`язків після 11 березня 2022р., а отже, і наявність підстав нарахування та виплати заробітної плати за такий період, в тому числі додаткової винагороди.

Не встановлено судом підстав і виокремлювати позивача із всіх співробітників щодо скасування додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, та не наведено позивачем підстав задоволення позовних вимог щодо скасування Наказу відповідача-1 №80/л від 25 березня 2022р., в частині, яка стосується позивача.

Тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо скасування Наказу відповідача 1 №80/л від 25 березня 2022р. та стягнення зазначених позивачем сум винагороди в розмірі 20% заробітної плати за період з 01 березня 2022р. по 07 червня 2022р. включно, що становить 129090,91 грн.

Крім того, відповідно до ст.233 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин та звернення до суду) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Зважаючи, що позивач не спростовує ознайомлення з Наказом №80/л від 25 березня 2022р. при його направленні на адресу всіх працівників на електронну пошту, він звернувся з позовними вимогами щодо скасування зазначеного наказу за межами визначеного законом строку. Суд вважає, що зазначені в клопотанні про поновлення строку для звернення до суду підстави не слід вважати поважними причинами пропуску такого строку, в силу положень п. 1 прикінцевих положень КЗпП України.

При цьому судом враховано, що посилання сторони позивача, в клопотанні про поновлення строків для звернення до суду про «виїзд Позивача за межі території України 11.03.2022 та перебування там до 10.06.2022» може свідчити про невиконання і неможливість виконання позивачем трудових обов`язків після 11 березня 2022р., що виключає не тільки нарахування та виплату додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, в тому числі винагороди, але і ставить під сумнів підстави нарахування та виплати основної заробітної плати за період з 11 березня 2022р.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1 на користь позивача 1840000,0 грн. вихідної допомоги, в обґрунтування яких позивач посилається як на підставу на протокол Правління АТ «Міжнародний резервний банк» № 21 від 16 лютого 2022р., такі вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Правлінням АТ «Міжнародний резервний банк» 16 лютого 2022р. прийнято рішення за яким вирішено здійснити виплату особам, вказаним в додатку №1 до Протоколу компенсації (компенсаційні виплати при звільненні) в розмірі 10 заробітних плат при їх звільненні у випадках: за згодою сторін; за ініціативи банку, що підтверджується копією протоколу №21.

Пунктом 2 даного рішення передбачено необхідність укладення з працівниками Банку, зазначеними в Додатку №1, відповідної угоди про виплату компенсації в якому має бути визначено зобов`язання Банку здійснити таку виплату у випадках, передбачених в п.1 даного протоколу.

Зазначений Протокол та передбачені ним виплати були скасовані Наказом № 80/л від 25 березня 2022р. та Наказом №2/лк від 01 квітня 2022р., який прямо передбачав, в тому числі скасування рішень Правління які встановлюють заохочувальні та/або компенсаційні виплати. Отже, на момент звільнення позивача такий Протокол не діяв.

Також, на виконання п. 2 рішення між банком та позивачем не був укладений договір про виплату компенсації при звільнені, в якому б визначався обов`язок банку здійснити таку виплату. Позивачем такого договору суду не надано, і не було надано доказів укладання такого договору.

Згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 26 січня 2022р. в справі № 911/2525/19, рішення Загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України.

Крім того, як встановлено судом на підставі матеріалів справи, позивач був звільнений 07 червня 2022р., в зв`язку з ліквідацією підприємства, згідно п.1 ст.40 КЗпП України, відповідно Наказу №329/лк від 20 травня 2022р., підписаного уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Луньо І.В.

При цьому, компенсація при звільненні в розмірі 10 розмірів заробітних плат, передбачена рішенням правління АТ «Міжнародний резервний банк» від 16 лютого 2022р. № 1, підлягала виплаті у випадку припинення трудових правовідносин з працівником з ініціативи Банку, а не в зв`язку з ініціюванням ліквідації банку державою, як у даному випадку.

Усі інші позовні вимоги, щодо стягнення частини невиплаченої вихідної допомоги, частини грошової компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки, частини грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як одному із батьків, які мають неповнолітніх дітей та внесення усіх заявлених сум до проміжного ліквідаційного балансу АТ «Міжнародний резервний банк» не підлягають задоволенню у зв`язку із тим, що вони заявлені позивачем у зв`язку з перерахунком фактично отриманих виплат за наслідком заявлення вимоги про стягнення винагороди (додаткової заробітної плати), в задоволенні якої суд відмовляє.

Крім того, відповідно до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05 липня 2012р. № 2, до проміжного ліквідаційного балансу включаються зобов`язання у разі наявності рішення суду про задоволення вимог кредиторів, які не враховувалися в балансі банку на день початку процедури ліквідації банку/затвердження акцептованих вимог кредиторів. При цьому, в поданому позові вимог щодо задоволення кредиторських вимог не заявлено.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність порушень з боку відповідачів законодавства про працю при прийнятті відповідних управлінських рішень, в зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають задоволенню, при цьому судом не встановлено, що відповідачі діяли неправомірно.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідачів не підлягають стягненню судові витрати.

Крім того, позивачем не були надані суду остаточний розмір витрат на правничу допомогу та детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, як цього вимагає ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-83, 89, 137, 141, 258, 259, 263 -265, 268, 273, 352, 354, 355, 430 ЦПК України; ст. 43 Конституції України; ст.ст. 32, 36, 40, 49-2, 94, 110, 113, 233 КЗпП України; Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Законом України «Про оплату праці»; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику застосування судами трудових спорів», суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича (код ЄДРПОУ 25959784, місцезнаходження: АДРЕСА_2), уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича (місцезнаходження: АДРЕСА_2) про скасування наказу; зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 06 лютого 2024р.

Суддя: