Court ruling № 116804330, 02.02.2024, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/11264/20

УХВАЛА

02 лютого 2024 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А. розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про відвід судді Бжассо Н.В. в адміністративній справі № 420/11264/20 за позовом ОСОБА_1 до Командування Військово-Морских Сил Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ), Командувача Військово-Морских Сил Збройних Сил України, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної Казначейської служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Командування Військово-Морских Сил Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ), Командувача Військово-Морских Сил Збройних Сил України, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної Казначейської служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою суду від 20.04.2021 року справу № 420/11264/20 суддею Одеського окружного адміністративного суду Бжассо Н.В. прийнято до провадження та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

01.02.2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява (Вхід. № 4651/24) про відвід судді Одеського окружного адміністративного суду Бжассо Н.В.

Приписами ч.1 ст.15 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Згідно з ч.1 ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про засади державної мовної політики» № 5029-VІ від 03.07.2012 державною мовою України є українська мова.

Положеннями ч.1 та ч.3 ст.14 Закону України «Про засади державної мовної політики» визначено, що судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.

Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (ч.3 ст.15 КАС України).

За приписами ч.4 ст.15 КАС України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» № 2704-VІІІ від 25.04.2019 органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Згідно ч.1 ст.14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Таким чином, законодавство України передбачає подання до суду документів, викладених виключно українською мовою.

Отже, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.

Така правова позиція з питання мови адміністративного судочинства відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 6 липня 2016 року (справа № 21-1092а16). Також подібні висновки викладались в ухвалах Верховного Суду від 1 серпня 2019 року у справі № 826/10114/17, від 1 липня 2019 у справі № 243/10706/18, від 22 липня 2019 року у справі № 826/19159/16.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 8-рп/2008 у справі № 1-18/2008 встановлено, що відповідно до ст.124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

Гарантування у судочинстві використання мов національних меншин України узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України від 15.05.2003 № 802-IV.

Разом з тим, забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду. Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до статті 2 цього Закону поширюються положення Хартії.

Судом встановлено, що обґрунтування заяви ОСОБА_1 про відвід судді Бжассо Н.В. від 01.02.2024 викладено російською мовою, а не українською.

Приписами Кодексу адміністративного судочинства України не врегульовано наслідки подання учасниками справи заяви про відвід судді, викладеної не українською мовою.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

З огляду на зазначене, суд застосовує ч.2 ст.167 КАС України, відповідно до якої якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Оскільки обґрунтування заяви позивача про відвід судді від 01.02.2024 викладено російською мовою, отже можливість її розгляду судом відсутня, а тому заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Керуючись статтями 167, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 від 01 лютого 2024 року (Вхід. № 4651/24) про відвід судді Бжассо Н.В. в адміністративній справі № 420/11264/20 повернути без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяО.А. Вовченко