Decision № 116758144, 31.01.2024, Bila Tserkva City and District Court of Kyiv Oblast

Справа № 357/14282/23

Провадження № 2-о/357/13/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 січня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Вальчук М. В.

представник заявника Сологуб А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за правилами окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Білоцерківська міська рада, Друга Білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області про встановлення факту родинних відносин, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2023 року адвокат Сологуб Артем Михайлович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою, заінтересовані особи: Білоцерківська міська рада, Друга Білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області про встановлення факту родинних відносин, мотивуючи наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, яка на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно: квартира, в якій вона проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, є єдиним її спадкоємцем за законом першої черги. Він постійно проживав разом із матір`ю на час відкриття її спадщини за однією адресою і продовжує досі проживати в квартирі: АДРЕСА_1 , та вважається таким, що прийняв спадщину після померлої матері.

Крім того, 27 вересня 2023 року заявник звернувся за місцем відкриття спадщини до державного нотаріуса Другої білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_2 . Дана заява була прийнята, зареєстрована та відкрита спадкова справа за № 450/2023. Заповіт померла не складала. Відповідно до Витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади за №15.2-03/19822 від 26.09.2023 р., виданого Центром надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області, станом на день смерті з померлою ОСОБА_2 за однією адресою проживали та були зареєстровані заявник та його дружина ОСОБА_4 . Інших спадкоємців в померлої не має.

03 листопада 2023 року представник заявника на підставі довіреності, ОСОБА_4 , звернулася до державного нотаріуса Другої білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області з питанням оформлення заявником спадщини, яка залишилася після його матері ОСОБА_2 . Проте, отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю у заявника необхідних документів, що підтверджують родинні відносини з померлою, зокрема, відсутність свідоцтва про народження заявника. До того ж, шляхом безпосереднього доступу нотаріуса до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, було встановлено, що інформація щодо актового запису про народження заявника - також відсутня і в реєстрі.

Заявником було втрачено його свідоцтво про народження, а повторне в Україні він не може отримати, оскільки місце його народження, згідно з паспортом громадянина України, місто Шагонар, росія.

Представником заявника, адвокатом Сологубом А.М., 10.11.2023 р. було направлено адвокатський запит до Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) щодо отримання інформації, чи звертався до них заявник для надання йому правової допомоги щодо витребування з російської федерації документів щодо реєстрації актів цивільного стану про його народження у порядку, врегульованому Конвенцією. У відповіді за №30.1-33/29506 від 14.11.2023 було зазначено, що заявник раніше до них не звертався з даного питання. А також, що ЗУ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23.12.2022 р., передбачає зупинення дії Конвенції та вихід з неї. Тому на даний час припинено надання органами реєстрації актів цивільного стану України правової допомоги щодо витребування з російської федерації документів про реєстрацію актів цивільного стану.

Таким чином, у зв`язку з втратою свого свідоцтва про народження та неможливістю отримати від російської федерації повторно виданого свідоцтва про народження чи належним чином завіреної копії відповідного актового запису про народження заявника, для оформлення своїх спадкових прав та отримання відповідних свідоцтв про право на спадщину, яка залишилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у її єдиного спадкоємця за законом першої черги заявника, виникла необхідність у судовому порядку встановити факт родинних відносин, а саме: факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Тому, просив суд встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а. с. 1-8 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2023 року ( а. с. 35 ) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу ( ч. 1 ст. 187 ЦПК України ).

Ухвалою судді від 20 листопада 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Білоцерківська міська рада, Друга Білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області про встановлення факту родинних відносин. Постановлено проводити розгляд справи в порядку окремого провадження. Призначено справу до судового розгляду в судове засідання на 12 грудня 2023 року. Одночасно витребувано у Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області належним чином завірену копію спадкової справи № 450/2023 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ( а. с. 40-41 ).

12 грудня 2023 року розгляд справи було відкладено на 10.01.2024 року у зв`язку з неявкою в судове засіданні учасників справи ( а. с. 46 ).

12 грудня 2023 року за вх. № 56711 судом отримано від Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області на виконання ухвали судді належним чином завірену копію спадкової справи № 450/2023 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ( а. с. 48, 49-74 ).

В судовому засіданні 10.01.2024 року оголошено перерву до 31.01.2024 року за клопотанням представника заявника для забезпечення явки свідків ( а. с. 74-81 ).

В судовому засіданні 10.01.2024 року представник заявника підтримав заяву, надав пояснення аналогійні викладеним в ній, просив її задовольнити.

В судовому засіданні 31.01.2024 року інших додаткових пояснень з боку представника заявника не надходило.

В судовому засіданні 31.01.2024 року в якості свідків були допитані: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Так, свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що в нього з заявником дружні стосунки з 1992 року. Підтвердив, що знав маму заявника ОСОБА_9 , яка була заслуженою вчителькою. У заявника був брат, який помер. Зазначив, що прізвище заявника ОСОБА_10 переводиться, як хлопчик багатир. Наголошував на тому, що вони з заявником ходили один до одного в гості. Мати проживала разом із заявником, іншим сином до його смерті. Сама мати заявника померла у віці 85 років. ОСОБА_11 займався матір`ю. Батько ОСОБА_11 помер у 1971 році зі слів заявника. Матір заявника бачив, але прізвище її не знає, вважав, що ОСОБА_10 -оол. Коли був в гостях заявника, при знайомстві з мамою, ОСОБА_12 казала, що вона мама ОСОБА_11 . На фотографії, яка міститься в матеріалах справи показав заявника, дружину та його мати.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що з заявником він в дружніх стосунках вже двадцять років. Підтвердив, що ОСОБА_12 є матір`ю заявника, був в гостях та бачив, як він піклується про неї. Знає, що був брат у заявника, який помер близько п`яти років потому. Заявник проживав останні п`ять років з матір`ю, коли помер його брат. Бачив, як заявник називав ОСОБА_9 мамою, а вона його сином. Похованням матері займався ОСОБА_11 . На фотографії, яка міститься в матеріалах справи показав заявника, його матір та дружину.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні вказав, що з заявником в нього сусідськи стосунки. Підтвердив, що заявник є сином померлої ОСОБА_13 . Вказував, що після смерті брата, заявник разом із дружиною переїхав до матері ОСОБА_13 та проживали разом до її смерті. Він та його мати дружили з ОСОБА_14 . На фотографії, яка міститься в матеріалах справи показав заявника, дружину та його мати, при цьому зазначив, що фото зроблене в квартирі де вони проживали разом та по сьогодні проживає заявник з дружиною.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона була сусідкою ОСОБА_13 з 2012 року, вони товаришували, неодноразово була в неї в гостях, разом пили чай. Підтвердила, що ОСОБА_11 є її сином. Зазначала, що спочатку ОСОБА_11 приходив до матері, а потім переїхав до неї. Знає, що ОСОБА_12 була вчителькою. Вони з нею спілкувалися кожного дня. На час смерті ОСОБА_15 було приблизно 84 роки. Бачила стосунки між ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , називали один одного мамою та сином. Коли померла ОСОБА_12 , похоронами займався ОСОБА_11 з дружиною. Їй відомо, що раніше вони проживали в Киргизії. На фотографії, яка міститься в матеріалах справи показав заявника, його матір та дружину.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, однак на адресу суду відомості про їх належне сповіщення не повернулися.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв`язку з їхньою діяльністю ( ч. 10 ст. 128 ЦПК України ).

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду ( близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б ).

Так, заінтересовані особи обізнані про наявність в провадженні суду вказаної справи, оскільки отримували ухвалу судді про прийняття до розгляду та відкриття провадження у вищевказаній справі, судові повістки, про що в матеріалах справи свідчать наявні поштові повідомлення про вручення ( а. с. 44, 45 ).

Крім того, на виконання ухвали судді, Друга Білоцерківська державна нотаріальна контора направила копію спадкової справи, отримана 12.12.2023 року за вх. № 567711 ( а. с. 48 ).

Статтею 43 ЦПК України встановлений обов`язок добросовісно користування учасниками судового процесу процесуальними правами. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами ( рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» ).

До того ж, 19 грудня 2023 року за вх. № 58315 судом отримано від Білоцерківської міської ради клопотання, в якому просили слухати справу № 357/14282/23 ( провадження 2-о/357/427/23 ) без представника Білоцерківської міської ради за наявними матеріалами у справі на розсуд суду ( а. с. 76 ).

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю заінтересованих осіб, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Суд, вислухавши пояснення заявника, свідків, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч.1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України - суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

За умовами п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 18 червня 2019 року Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області ( а. с. 12 ), в результаті чого відкрилася спадщина.

Згідно спадкової справи № 450/2023, остання була заведена Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою 27.09.2023 року після померлої ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_1 ( а. с. 49-74 ).

Інших спадкоємців, які б звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, спадкова справа не містить.

03 листопада 2023 року за № 2258/02-31 державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Мельничук Мариною Володимирівною винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 74 ).

Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії, слугувало те, що спадкоємцем ОСОБА_16 не було подано документів, що підтверджують родинних та інших відносин спадкоємця зі спадкодавцею.

Звертаючись до суду з вказаною заявою, заявник просив встановити факт родинних стосунків між ним та померлою, оскільки померла доводилась йому рідною матір`ю.

Відповідно ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК) встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 15 квітня 2020 року справі № 302/991/19, провадження № 61-1128св20.

Як встановлено судом, на час розгляду даної цивільної справи, інших спадкоємців, які б звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, спадкова справа не містить.

Так, з наявного в матеріалах справи свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що 26 червня 1959 року, актовий запис № 222, укладено шлюб між ОСОБА_17 , 1924 року народження та ОСОБА_2 , 1934 року народження, де після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка ОСОБА_10 -оол, дружини ОСОБА_18 , реєстрація здійснена в місті Кизил Тувінської автономної області ( а. с. 22 ).

З вказаного вище свідоцтва про смерть ОСОБА_2 вбачається, що її місце народження ОСОБА_19 , с. Теплоключенка ( а. с. 12 ), таке місце народження ОСОБА_2 зазначено в її паспорту ( а. с. 19 ) та свідоцтві про народження ( а. с. 20 ).

Дипломом про вищу педагогічну освіту ОСОБА_2 , який вона отримала після закінчення Кизильського державного педагогічного інституту в 1959 році в місті Кизил РРФСР, підтверджується її місце навчання у період з 1956 по 1959 роки в місті Кизил РРФСР ( а. с. 23 ).

Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про смерть ОСОБА_20 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 убачається, що останній народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Кизил ( а. с. 28 ).

Отже, з вищезазначених документів можливо дійти висновку, що померлий ОСОБА_21 , народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто, після його народження у червні цього ж року ОСОБА_17 та ОСОБА_2 уклали шлюб.

В трудовій книжці ОСОБА_2 зазначено, що вона в період з 1957-1963 рр. працювала в Шагонарській школі Улуг-Хемського району Росія в якості вчителя ( а. с. 25-27 ).

З паспортних даних заявника вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцем народження якого є ОСОБА_22 , Росія ( а. с. 10 ).

Окрім цього, заявником додано до матеріалів справи документи, які видані на ім`я ОСОБА_23 , свідоцтво про народження, диплом про вищу освіту ( а. с. 21, 24 ).

Отже, з документів, виданих на ім`я ОСОБА_23 , які додані заявником до матеріалів справи прослідковується, що останній був батьком ОСОБА_1 , який перебував у шлюбі з ОСОБА_2 .

З наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу від 15.12.2011 року, ОСОБА_2 придбала квартиру під АДРЕСА_2 ( а. с. 17 ).

З паспортних даних заявника та ОСОБА_2 вбачається, що місцем їх реєстрації є АДРЕСА_1 ( а. с. 10, 19 ).

Вказана реєстрація останніх за вищевказаною адресою підтверджується і Витягом з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 26.09.2023 року ( а. с. 12 на зворотному листі ).

Окрім цього, на підтвердження родинних стосунків з померлою, заявником до заяви також було додано фотографії ( а. с. 30-33 ), встановлення осіб на них зображених ( а. с. 31 ), підтверджено свідками.

Так, свідки, які були допитані в судовому засіданні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили факт родинних відносин між заявником та померлою ОСОБА_2 , а також чітко зазначили осіб, які зображені на фотографії ( а. с. 31 ), серед яких, чітко вказали заявника ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_2 .

У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 (провадження № 61-15921св19) зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19 сформульовано висновки про те, що доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником. Зважаючи на викладене, необґрунтованими є доводи заявника про можливість підтвердження факту родинних відносин виключно письмовими доказами, оскільки такі обставини відповідно до норм процесуального права можуть бути встановлені і на підставі інших доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування і в своїй сукупності доводять обставини, на які посилається сторона.

У справі № 947/22756/19 визнаючи подані позивачем письмові докази (свідоцтва про шлюб, свідоцтво про народження, свідоцтва про смерть, свідоцтво про право на спадщину після смерті, фотографії, на яких зображені члени родини позивача декількох поколінь, відеозаписи зі святкування сімейних подій, показання свідків достатніми та достовірними доказами, суд надав їм оцінку в їх сукупності, які в своєму взаємозв`язку згідно з практикою ЄСПЛ щодо урахуванням принципу "балансу вірогідностей" підтверджують правдивість обставин, на які посилався позивач на обґрунтування своїх позовних вимог, а тому суди дійшли правильних висновків про доведеність родинних відносин між позивачем та померлою особою.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та в постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21.

В своїй постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Поняття «родинність» розглядається як родинні зв`язки між людьми, що ґрунтуються на походженні однієї особи від іншої чи кількох осіб від спільного пращура; кровний зв`язок осіб, що походять один від одного чи від спільного пращура. Родинна лінія може бути прямою чи боковою та поділяється на висхідну та низхідну. При прямій лінії родинність ґрунтується на походженні однієї особи від другої.

Оскільки виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, заявник вірно звернувся в суд із заявою про встановлення цих фактів, розгляд яких здійснюється за правилами окремого провадження.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням принципу "балансу вірогідностей", що підтверджують правдивість обставин, на які посилався заявник на обґрунтування своїх вимог, доказами, що знаходяться в матеріалах справи та обставинами встановленими під час розгляду даної цивільної справи, суд приходить до висновку про доведеність родинних відносин між заявником та померлою ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України - у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (суд ураховує роз`яснення Верховного Суду «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»: "суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії свідоцтва про право на спадщину").

Виникнення особистих, майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами, які підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо), тому допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

При вирішенні питання про встановлення факту родинних відносин, суд виходить з фактичних, встановлених в судовому засіданні обставин. Суд враховує, що законодавчо питання врегульовано положеннями Цивільного кодексу України щодо сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для підтвердження такого факту. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи, що Законом не передбачено порядку встановлення факту родинних відносин та іншого способу у заявника немає, зважаючи на неможливість оформлення заявником спадщини після смерті матері без встановлення факту родинних відносин, суд вважає заяву обґрунтованою та доведеною.

Статтею 129 1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (суд ураховує також роз`яснення Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" - рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання).

При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 297 ЦПК України при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження - судові витрати не відшкодовуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 10-13, 18, 19, 76, 77, 81, 89, 256, 259, 263-265, 293, 294, 297, 315, 316, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, постановою Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Білоцерківська міська рада, Друга Білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області про встановлення факту родинних відносин, - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідним сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати віднести за рахунок заявника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заявник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Заінтересована особа: Білоцерківська міська рада ( адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 15, ЄДРПОУ: 26376300 );

Заінтересована особа: Друга Білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області ( адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Павліченко, буд. 65-А, ЄДРПОУ: 26146296 ).

Повне судове рішення складено 05 лютого 2024 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов