Court ruling № 116706888, 01.02.2024, Kirovohrad District Administrative Court

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

01 лютого 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/227/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НАУМЕНКА В.В.

при секретарі судового засідання Гловацькій М.О,

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача: Шестерик К.М.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Південно східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Південно східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні ВП №48067706 щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №48067706 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження та ухвали Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14.01.2022 року;

2) зобов`язати Кропивницький відділ державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Південно східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закінчити виконавче провадження ВП №48067706 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження та ухвали Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14.01.2022 року.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідачем допускається протиправна бездіяльність, що полягає у незакінченні виконавчого провадження ВП №48067706 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження, враховуючи ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14.01.2022 року, якою звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.

Позивачем одночасно з позовом подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив зупинити стягнення у виконавчому провадженні №48067706 з примусового виконання виконавчого листа №390/1726/14-к, виданого 08.05.2015 року Кіровоградським районним судом Кіровоградської області, щодо конфіскації всього майна ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Ухвалою від 16.01.2024 року суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 22 січня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 09:30 годину 31 січня 2024 року (а.с. 18).

Цією ж ухвалою суд пропонував позивачу надати суду копію вироку Кіровоградського районного суду від 07.04.2015 року та зобов`язав відповідача надати матеріали ВП №48067706 та інформацію про хід виконавчого провадження.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Під час судового засідання 31.01.2024 року судом задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 9 год. 30 хв. 01.02.2024 року.

01.02.2024 року представником відповідача надано суду копію матеріалів виконавчого провадження №48067706 (а.с. 27-91).

В судовому засіданні 01.02.2024 позивач на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених у позовній заяві, представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, зазначаючи про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно ч. 1 ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Частиною 1 ст. 119 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 287 КАС України встановлено строки для звернення до суду з позовом у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Зокрема, відповідно до зазначеної норми закону, позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Тобто з цим позовом позивач мав звернутись до суду не пізніше, ніж у десятиденний строк з дня, коли останній дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що 10.07.2015 року у відповідності до вимог статей 17,19,20,25 Закону України Про виконавче провадження, державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в частині виконання конфіскації майна, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження.

Вказане виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа, виданого на виконання вироку Кіровоградського районного суду від 07.04.2015 року у справі 390/1726/14-К, яким позивача визнано винним та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 2966017 грн. з позбавленням права обіймати посади в господарських сферах, пов`язані з матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 2 (два) роки, з конфіскацією всього майна.

Водночас, ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14.01.2022 у справі №390/1726/14-к звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку давності виконання покарання (а.с. 6-9).

Зміст зазначеної ухвали суду свідчить про те, що ОСОБА_1 був присутній під час проголошення зазначеної ухвали, що останнім підтверджено у судовому засіданні у справі, що розглядається. Таким чином, про факт звільнення позивача від покарання на підставі ухвали від 14.01.2022 останній дізнався з моменту її проголошення.

Відповідно до заяви від 27.01.2023, позивачем надано до органу ДВС копію ухвали Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14.01.2022 у справі №390/1726/14-к, для її долучення до матеріалів справи (а.с 75).

Отже, не пізніше 27.01.2023 позивачу було відомо про наявність відкритого виконавчого провадження №48067706 та відомий факт незакриття органом ДВС такого провадження на підставі ухвали суду від 14.01.2022.

У зв`язку з проведенням подальших виконавчих дій у ВП48067706, а саме проведення торгів нерухомого майна земельної ділянки, належної позивачу, позивачем та його представником 26 грудня 2023 року подано до органу ДВС заяви про зупинення торгів, які обґрунтовані наявністю зазначеної ухвали Кіровоградського районного суду від 14.01.2022 року про звільнення позивача від відбування покарання (а.с. 85, 86).

Отже, позивачу не пізніше 26 грудня 2023 року було відомо про проведення виконавчих дій у ВП48067706, а отже й відомо про той факт, що органом ДВС не закінчено виконавче провадження, тобто про порушення, на думку позивача, його прав, що є предметом даного спору.

Згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції Кіровоградського окружного адміністративного суду, позивач звернувся з цим позовом до суду 15.01.2024 року, що позивачем підтверджено у судовому засіданні.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку про звернення позивача з цим позовом з порушенням строків, встановлених частиною 2 статті 287 КАС України.

Відповідно до статей 123, 171 КАС України, питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.

Суд може повернутися до вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду й після відкриття провадження, і, установивши, що об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду не існувало, постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Оскільки наведені судом обставини були встановлені після відкриття провадження у справі, суд у судовому засіданні повідомив позивача про наявність таких обставин та надав можливість повідомити суду причини несвоєчасного звернення до суду з цим позовом.

Водночас, позивачем повідомлено, що останній не звертався до суду з позовом у встановлені законом строки через неотримання від органу ДВС письмової відповіді на свої звернення.

Таку причину пропуску строку звернення до суду з цим позовом суд вважає неповажною.

За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вжите у частині другій статті 122 КАС твердження «особа повинна була дізнатися» слід розуміти як презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.05.2022 у справі 9901/484/21.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 вказав, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Суд вважає, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є неповажними, оскільки вони не свідчать про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до адміністративного суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» зазначено, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року «Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення від 19 червня 2001 року «Круз проти Польщі» зазначено, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це строк, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

При чому, право на звернення до суду, у тому числі на доступ до суду у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним та може бути обмежено у встановлений законом спосіб, що не є порушенням права на доступ до суду, що випливає з чисельної практики Європейського Суду з прав людини.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Зазначена правова позиція визначена Верховним Судом у постанові від 12.08.2021 року у справі № 240/2395/21.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено встановлений КАС України строк звернення до адміністративного суду, підстав для поновлення такого строку суд не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких підстав, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 123, 240-243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Південно східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, у порядку, встановленому статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО