Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2024 рокуСправа №160/28392/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень від 13.11.2023 року, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в м.Києві №045650004016 від 15.06.2023 року;
- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати трудовий стаж до стажу роботи, за період 23.12.1985 року по 09.09.1988 року в Дніпропетровському оптово-роздрібному об`єднані фірми "Одежа" (мовою оригіналу - Днепропетровское оптово розничное объединение фирмы "ОДЕЖДА"), 13-15 запису у трудовій книжці НОМЕР_1 ;
- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути її заяву від 09.06.2023 року, з урахуванням зарахованого стажу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що вона 09.06.2023 року звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії. Проте, рішенням Головного управління ПФУ в м.Києві №045650004016 від 15.06.2023 року їй було відмовлено у призначені пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю у неї необхідного страхового стажу роботи. Оскаржуваним рішення не зараховано до її стажу період роботи з 23.12.1985 року по 09.09.1988 року в Дніпропетровському оптово-роздрібному об`єднані фірми "Одежа". Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача та зазначає, що недоліки записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у її трудовій книжці. Таким чином, позивач була змушена звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.160 КАС України та запропоновано позивачу надати до суду уточнену позовну заяву, відповідно до кількості учасників справи, в якій вказати позовні вимоги до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області або виключити останнього зі складу сторін.
13.11.2023 року позивачем усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.11.2023 року прийнято уточнену позову заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання вимог ухвали суду 07.12.2023 року відповідачем-2 надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою від 09.06.2023 року № 2879 щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Головним управлінням ПФУ в м.Києві за принципом екстериторіальності розглянуто вищезазначену заяву та винесено рішення від 15.06.2023 року № 045650004016 про відмову ОСОБА_1 у призначення пенсії.
Відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Згідно із ч.1 ст.26 Закону право на призначення пенсії за віком мають жінки, які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року, після досягнення віку 59 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. Відповідно до наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб) та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж склав 19 років 5 місяців 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Не зараховано до загального страхового стажу період роботи згідно із записами у трудовій книжці №13-15, оскільки виправлена дата (рік) при звільненні. Враховуючи вищезазначене позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Отже, на думку відповідача-2, дії Головного управління ПФУ в м.Києві є правомірними, а тому відсутні підстави для задоволення позову повністю.
19.12.2023 року до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позову заяву в якому зазначено, що Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії, відтак відповідальним за опрацювання заяви та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління ПФУ в м.Києві. Отже, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області не є суб`єктом прийняття рішення. З огляду на викладене, він є неналежним відповідачем у цій справі, а тому відсутні правові підстави для зобов`язання Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснити певні дії, оскільки заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області не розглядалася та не вчинялося будь-яких дій або бездіяльності щодо позивача.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідачів, викладену у відзивах на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 09.06.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності, заяву про призначення пенсії позивача було розглянуто Головним управлінням ПФУ в м.Києві області та прийнято 15.06.2023 року рішення № 045650004016 про відмову в призначенні їй пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.
Вказаним рішенням встановлено, що страховий стаж позивача становить 19 років 05 місяців 26 днів. Спірним рішенням не зараховано до загального страхового стажу період роботи згідно із записами №13-14, оскільки виправлена дата (рік) при звільненні.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно із частинами 1, 2, 4 статті 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" спірні правовідносини регулював Закон України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п.п.1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.
Загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 р. (далі - Інструкція № 162).
Згідно із п.2.3 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно із абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Абзацом 1 пункту 2.11 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно із пунктом 2.12 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу і нагороди, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58.
Тобто, надаючи оцінку викладеному, суд доходить висновку, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Отже, позивач, як особа на яку не покладено обов`язок щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 26.07.1979 року у спірний період наявні наступні записи:
запис №13 - 23.12.1985 р. зарахована на посаду комплектувалика складу дівчачого одягу. Наказ №426-к від 23.12.1985 року;
запис №14 - 27.01.1987 року переведена на посаду молодшого продавця. Наказ №58-к від 27.01.1987 року;
запис №15 - "09.09.1988" звільнено за переводом. Наказ №271-к від 01.10.1988 року.
У записі №15 щодо року звільнення дійсно наявне виправлення/наведення тексту.
Суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а недотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.
Таким чином, твердження відповідача-2 про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача до страхового стажу є безпідставним.
Отже, з огляду на наведене, рішення Головного управління ПФУ в м.Києві №045650004016 від 15.06.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача-1 зарахувати період з 23.12.1985 року по 09.09.1988 року до стажу роботи, та повторно розглянути її заяву від 09.06.2023 року, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 р. у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З огляду на приписи розділу ІV Порядку №22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління ПФУ в м.Києві, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу. В свою чергу Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснило лише направлення позивачу рішення про відмову у призначенні пенсії, яке прийняте відповідачем-2.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе зобов`язати саме відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 09.06.2023 року, зарахувавши до її страхового стажу період роботи з 23.12.1985 року по 09.09.1988 року, та з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі у розмірі 536,80 грн. (1 073,60 грн. : 2), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №045650004016 від 15.06.2023 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 09.06.2023 року, зарахувавши до її страхового стажу період роботи з 23.12.1985 року по 09.09.1988 року, та з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовної заяви відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма
The court decision No. 116705435, Dnipropetrovsk District Administrative Court was adopted on 22.01.2024. The procedural form is Administrative, and the decision form is Decision. On this page, you will find key data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find useful data conveniently.
This decision relates to case No. 160/28392/23. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: