Decision № 116702047, 18.01.2024, Dubrovytsia District Court of Rivne Oblast

Справа №949/1459/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

при секретарі судових засідань Катюха К.В.,

за участю:

представників позивачки за первісним позовом та відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокатів Коханої О.О. та Ошурка Й.М.,

відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_2 - адвоката Сулковського Б.П.,

представника Дубровицької міської ради Рівненської області - Лобзун О.П.,

представника Служби у справах дітей Дубровицької міської ради Рівненської області - Отупор С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дубровиця в режимі відеоконференції з Рівненським районним судом Рівненської області за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дубровицької міської ради, співвідповідача виконавчого комітету Дубровицької міської ради Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 - Служба у справах дітей Дубровицької міської ради Рівненської області про визнання протиправними та скасування рішення, встановлення опіки та призначення опікуна та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи - Дубровицька міська рада, Служба у справах дітей Дубровицької міської ради про відібрання малолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Кохану О.О., звернулася в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , Дубровицької міської ради та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Дубровицької міської ради №175 від 15.09.2022 про встановлення опіки над дітьми-сиротами ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначення опікуном дітей ОСОБА_2 ;

- встановити опіку над малолітніми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначити їх опікуном ОСОБА_1 ;

- відібрати малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від ОСОБА_2 та в цій частині рішення суду допустити до негайного виконання;

- зупинити виконання (дію) рішення виконавчого комітету Дубровицької міської ради №175 від 15.09.2022 про встановлення опіки над дітьми-сиротами ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначення опікуном дітей ОСОБА_2 до моменту набрання рішення суду законної сили;

- стягнути з відповідачів судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що малолітні діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наказом служби у справах дітей Дубровицької міської ради від 27.07.2022 №24 взяті на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування та влаштовано дітей в сім`ю баби ОСОБА_4 , оскільки внаслідок ДТП, яка трапилась 23 липня 2022 року їхні батьки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 загинули.

До служби у справах дітей виконавчого комітету Дубровицької міської ради із заявами про призначення опікуном малолітніх дітей звернулися баба ОСОБА_2 та рідна сестра загиблої ОСОБА_1 .

Тимчасовим опікуном малолітніх дітей було встановлено матір загиблої, яка є рідною бабусею дітей ОСОБА_4

16 серпня 2022 року відбулося засідання комісії служби у справах дітей виконавчого комітету Дубровицької міської ради, на якому були присутні зацікавлені сторони, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

На адресу Дубровицької міської ради від 17 серпня 2022 року було надіслано адвокатський запит з проханням надати рішення служби щодо малолітніх дітей та результат поіменного голосування членів комісії. У відповідь, 22 серпня 2022 року листом повідомили, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 16 серпня 2022 року по питанню встановлення опіки над дітьми та призначення їм опікуна, рішення комісії не прийнято по тій причині, що голоси членів комісії набрали рівну кількість.

14 вересня 2022 року о 13 год. 42 хв. на мобільний номер телефону ОСОБА_1 надійшло повідомлення, яким її повідомили про те, що 15 вересня 2022 року на 11 год. відбудеться засідання виконкому Дубровицької міської ради по питанню встановлення опіки над дітьми-сиротами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та призначення опікуна. Проте, о 18 год. 38 хв. ОСОБА_1 повідомила, що оскільки малолітню ОСОБА_6 перевозять з лікарні м. Луцьк до іншої лікарні в м. Київ для проведення чергових операційних втручань, а вона має її супроводжувати, то можливості з`явитися на засідання комісії немає. Просила перенести засідання і попередити завчасно.

16 вересня 2022 року на адресу Дубровицької міської ради було надіслано адвокатський запит з проханням надати рішення служби у справах дітей Дубровицької міської ради щодо малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та результати поіменного голосування членів комісії.

Про те, що 15 вересня 2022 року засідання виконкому відбулося і на ньому було прийнято рішення №175 про встановлення опіки над дітьми-сиротами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і опікуном дітей призначено бабу ОСОБА_2 стало відомо після отримання 24 вересня 2022 року ОСОБА_1 листа від 19 вересня 2022 року за підписом міського голови.

Однак, така позиція (поведінка) членів виконкому, як посадових осіб (чи окремих осіб) є неприйнятною та неправомірною, як з приводу проведення засідання з вирішення питання про встановлення опіки та призначення опікуна над малолітніми дітьми без присутності з поважної причини особи заявника потенційного опікуна ОСОБА_1 так і по неправомірній бездіяльності щодо видачі рішення Дубровицької міської ради від 15 вересня 2022 року №175.

Вважає, що рішення є неправомірним, оскільки при прийнятті такого рішення про встановлення опіки та призначення опікуна над малолітніми не враховано думку ОСОБА_1 , її не повідомлено належним чином про таке засідання, не зібрано достатньо даних про причину відсутності на засіданні, не заслухано думку ОСОБА_1 з приводу стану здоров`я дітей, зокрема дитини, яку вона супроводжувала до лікувального закладу для подальшого лікування, бажання малолітньої ОСОБА_5 , не враховано інші фактори, які об`єктивно могли вплинути на прийняття рішення, оскільки заявниця є рідною сестрою загиблої матері дітей, сама є матір`ю двох малолітніх дітей такого самого віку. Не враховано також той факт, що згідно відомостей з ЄРДР за №12022180000000227 від 23 липня 2022 року слідує, що водій ОСОБА_10 , який є сином ОСОБА_2 , керуючи автомобілем допустив зіткнення із іншим автомобілем та в результаті ДТП водій ОСОБА_10 та пасажир ОСОБА_9 загинули на місці події, а малолітні діти отримали численні травми.

Тому під час визначення форми влаштування в інтересах дитини мають бути враховані обставини, за яких дитина втратила батьківське піклування, її життєвий шлях, родинні зв`язки, наявність братів і сестер, контакти із соціальним оточенням, стан здоров`я, освіта, інші потреби.

Зауважує, що на думку ОСОБА_1 всі об`єктивні обставини враховані не були.

ОСОБА_1 разом із своїм чоловіком мають житло, джерело доходів, створені умови для проживання дітей, оскільки мають своїх двох малолітніх дітей такого самого віку, що максимально сприятиме повноцінному моральному та психологічному вихованню, проживанню та адаптації дітей. Зазначене також підтверджується висновком служби у справах дітей Дубровицької міської ради.

Також вказує, що оскаржуване рішення прийняте в порушення Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого постановою КМ України від 24.09.2008 №866, а саме пункту 8, де зазначається порядок повідомлення осіб, стосовно яких приймається рішення та наслідки їх неявки. До того ж, на засідання можуть запрошуватися представники підприємств, установ, організацій, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, що беруть участь у розв`язанні проблем конкретної дитини, з правом дорадчого голосу, дитина, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку.

Однак, про те, що засідання виконкому відбудеться 15 вересня 2022 року заявницю ОСОБА_1 повідомили не завчасно, в передбаченому законом спосіб. Окрім того, поважність причини неявки члену комісії, а саме начальнику служби у справах дітей ОСОБА_11 було відомо, що підтверджується перепискою між представником служби та ОСОБА_1 .

Водночас посилається на положення ст. 171 СК України, згідно якої має бути врахована думка дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя. Разом з тим, законодавство не містить чіткої вказівки на вік, починаючи з якого думка дитини має враховуватись. За загальним правилом така згода враховується, якщо дитина досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Така згода дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров`я.

Отже, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення передчасно та з порушенням чинного законодавства про встановлення опіки, є також таким, що прийнято з порушенням вимог закону.

Визнання незаконним рішення на підставі якого було встановлено опіку над малолітніми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та його скасування є необхідним для встановлення опіки та призначення опікуном малолітніх дітей позивачку ОСОБА_1 .

Відповідач Дубровицька міська рада скористалася своїм правом та подала до суду відзив на позов в якому зазначається, що повноваження міських рад визначено у ст.ст. 25, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні. Водночас положення зазначених статтей не містять повноважень щодо встановлення опіки та піклування. При цьому зауважує, що суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений і відносно тих відповідачів, які зазначенні в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Тому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до неналежного відповідача - Дубровицької міської ради, у повному обсязі.

Зважаючи на вказані обставини, 30 листопада 2022 року на адресу суду надійшли клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Коханої О.О. про залучення Служби у справах дітей Дубровицької міської ради Рівненської області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та про залучення Виконавчого комітету Дубровицької міської ради Рівненської області в якості співвідповідача у справі.

Вказані клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Коханої О.О. були задоволені судом, про що постановлено ухвалу суду від 26 грудня 2022 року.

Разом з тим, правом на подання відзиву на позов також скористалася відповідач по справі ОСОБА_2 , в якому зазначає наступне.

23 липня 2022 року її син ОСОБА_10 та його дружина ОСОБА_9 загинули внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Сиротами залишилися їхні доньки та її онуки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Для того, щоб стати опікуном її онучок, нею була повністю пройдена процедура, яка необхідна для призначення її опікуном.

З позову вбачається, що позивач ОСОБА_1 звинувачує у трагедії, що відбулася, батька онуків, її сина ОСОБА_12 , що в подальшому може призвести до того, що подібне ставлення буде нав`язано і її онукам, що негативно вплине на їх психологічний стан.

До того ж зазначає, що посилання позивача на те, що у неї є двоє малолітніх дітей того самого віку, що і її онучки, а отже їм буде краще проживати з ними, є незрозумілим. Її онучки, опікуном яких вона є, враховуючи їхній вік та трагедію, учасниками якої вони стали, потребують підвищеної уваги до них та їхнього психологічного стану та здоров`я, що за наявності ще двох малолітніх дітей відповідно віку, які також потребують уваги, може бути неможливим.

Тому прийняття рішення про визначення її опікуном малолітніх онучок вважає таким, що повністю відповідає інтересам дітей, адже у них з дітьми є тісний емоційний зв`язок та вона має можливість виховувати дітей, дати їм все необхідне для того, аби вони виросли щасливими та гідними людьми. Окрім того, після адаптації дівчаток та покращення їхнього психологічного стану здоров`я, вона має намір усиновити їх.

Зважаючи на вказане, просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

При цьому, 01 грудня 2022 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 пред`явила зустрічний позов до ОСОБА_1 та третьої особи Дубровицької міської ради, в якому просить відібрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуном якої вона є, у осіб, які її незаконно утримують - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , які проживають у приватному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та передати дитину їй.

Водночас просила залучити в якості третьої особи Службу у справах дітей Дубровицької міської ради та в якості співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Свої вимоги за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що коли сталась трагічна ДТП, вона перебувала за кордоном. Дізнавшись про трагедію, вона відразу прибула в Україну. Після прибуття їй стало відомо, що її онуки перебувають у ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Вона, як бабуся, маючи тісний зв`язок з дітьми, що стали сиротами, вирішила взяти їх під опіку.

На підставі рішення виконавчого комітету Дубровицької міської ради №175 від 15 вересня 2022 року. вона є опікуном своїх малолітніх онучок ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після прийняття вказаного рішення, вона поїхала до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 аби забрати її онуку ОСОБА_5 , оскільки інша її онука ОСОБА_6 перебувала в лікарні, але вказані особи відмовилися їй віддавати дитину.

Вважає, що її онуку ОСОБА_5 незаконно утримують у себе та не віддають їй ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Для того, щоб забрати дитину, вона їздила в різні місця, де могли перебувати вказані особи з дитиною, а також неодноразово зверталася до правоохоронних органів за допомогою у встановлені місцезнаходження вказаних осіб з дитиною, що не дало позитивних результатів.

Посилаючись на п. 46 постанови КМ України від 24 вересня 2008 року №866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини" та вимоги СК України, зокрема ч. 2 ст. 249, зазначає, що вона як опікун, має право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Ухвалою від 26 грудня 2022 року суд прийняв зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_14 , третьої особи Дубровицької міської ради про відібрання малолітньої дитини до спільного розгляду з первісним позовом та одночасно задоволив клопотання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 та залучив до справи за зустрічним позовом Службу у справах дітей Дубровицької міської ради в якості третьої особи та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - в якості співвідповідачів.

У свою чергу, співвідповідачем по справі за первісним позовом Виконавчого комітету Дубровицької міської ради в особі міського голови Микульського Б.М., 13 січня 2023 року подано до суду відзив на первісний позов, де просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке.

Так, 15 вересня 2022 року на засіданні виконкому Дубровицької міської ради слухалось питання про встановлення опіки над дітьми-сиротами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . При цьому зауважено, що згідно Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яким передбачено вирішення такого роду питань, не містить положень щодо неможливості прийняття тих чи інших рішень за відсутності зацікавлених сторін.

По питанню встановлення опіки над ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначає наступне.

27 липня 2022 року Службою у справах дітей Дубровицької міської ради наказом №24, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 взято на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, оскільки батьки дітей загинули в ДТП. Цим же наказом дітей тимчасово влаштовано в сім`ю баби по лінії матері ОСОБА_4 до прийняття органом опіки та піклування рішення про влаштування дітей до сімейних форм виховання.

Оскільки ОСОБА_4 була тимчасовим представником дітей, а новонароджена ОСОБА_6 потребувала оперативних втручань, баба поїхала до дитини в лікарню та перебувала з нею. На час перебування в медичних закладах, ОСОБА_4 залишила ОСОБА_5 проживати у своєму будинку разом із сім`єю дочки ОСОБА_1 , яка після трагічної ДТП переїхала до неї в с. Великий Черемель Сарненського району.

Рішенням виконкому Дубровицької міської ради від 05 серпня 2022 року №157 даним дітям надано статус дітей-сиріт.

До Служби у справах дітей Дубровицької міської ради із заявою про взяття на облік як потенційних опікунів звернулася рідна тітка дітей по лінії матері ОСОБА_1 , яку взято на відповідний облік 11 серпня 2022 року та підготовлено відповідний висновок від 12 серпня 2022 року. Також до Служби у справах дітей Дубровицької міської ради надійшов висновок Служби у справах дітей Острозької міської ради Рівненського району на рідну бабу дітей по лінії батька ОСОБА_2 про доцільність її бути опікуном дітей-сиріт від 02 серпня 2022 року.

11 серпня 2022 року до міського голови Дубровицької міської ради надійшли заяви від ОСОБА_1 та від ОСОБА_2 про встановлення опіки та призначення опікуна над вказаними дітьми-сиротами.

16 серпня 2022 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини Дубровицької міської ради, на якому заслухано питання про доцільність встановлення опіки над дітьми-сиротами та призначення опікуна над ними.

При цьому, ще 27 липня 2022 року ОСОБА_1 повідомила начальника Служби у справах дітей Дубровицької міської ради через додаток Вайбер, що найкраще з нею спілкуватися через вказаний додаток, що й було зроблено. Через вказаний додаток на засідання комісії були запрошені та прибули разом з адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Обох заявників було заслухано членами комісії.

Тому твердження позивача ОСОБА_1 відносно того, що рішення комісії з питань захисту дитини Дубровицької міської ради прийнято з порушенням вимог Положення про комісію з питань захисту прав дитини, зокрема пункту 8 даного Положення, є безпідставним.

Однак, зважаючи на те, що голоси членів комісії розділилися, а саме не було більшості голосів на користь кожного із заявників, рішення не було прийнято, про що заявниці були повідомлені.

У подальшому, для вирішення вказаного питання, за дорученням виконкому 14 вересня 2022 року через додаток Вайбер надіслано повідомлення про дату та час проведення засідання виконкому для ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які одразу були ними прочитані.

На вказане засідання виконкому прибула ОСОБА_2 . При цьому, про те, що ОСОБА_1 не зможе бути присутня на засіданні виконкому, стало відомо вже після його проведення з повідомлення у додатку Вайбер, яке надійшло 14 вересня 2022 року о 18 год. 38 хв., тобто після завершення робочого дня, та було прочитане 15 вересня 2022 року вже після розгляду питань на виконкомі.

Що стосується вказаної ОСОБА_1 підстави для відкладення засідання, зокрема супроводження малолітньої ОСОБА_6 з КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства" Волинської обласної ради м. Луцьк до ДУ "Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології МОЗ України" м. Київ, то встановлено, що дитину перевозили транспортом закладу (автомобіль швидкої допомоги) у супроводі лікаря-неонатолога та баби ОСОБА_4 , а не тітки ОСОБА_1 , що, відповідно, підтверджується листом КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства" Волинської обласної ради м. Луцьк від 21 листопада 2022 року. Тому твердження ОСОБА_1 про те, що вона мала супроводжувати дитину, не відповідає дійсності, а тому не може бути поважною причиною відсутності її на засіданні виконкому.

Отже, після прийняття рішення виконкому Дубровицької міської ради №175 від 15 вересня 2022 року, ОСОБА_1 не перебуває на обліку потенційних опікунів, піклувальників, не є опікуном, піклувальником дітей-сиріт ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Проте, станом на сьогодні, ОСОБА_1 утримує дитину-сироту ОСОБА_5 незаконно.

Щодо вимог ОСОБА_1 про відібрання дітей-сиріт ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від опікуна ОСОБА_2 , то наразі відсутні правові підстави для їх задоволення.

Рішення виконкому про встановлення опіки над дітьми-сиротами приймалося виключно в інтересах дітей, їх не роз`єднано, а обох влаштовано під опіку баби, як того вимагає п. 36 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини. Однак, дитина ОСОБА_5 не передана опікуну ОСОБА_2 , воз`єднання двох сестер не відбулося, так як дитину знайти не вдається, бо сім`я ОСОБА_15 та ОСОБА_4 її переховує. Наразі також не вдається встановити чи перебуває дитина у безпеці.

У судовому засіданні представники позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - адвокати Кохана О.О. та Ошурко Й.М., який також є представником співвідповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , первісний позов підтримали у повному обсязі та просили задоволити, відмовивши у задоволенні зустрічного позову.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представник - адвокат Сулковський Б.П. позовні вимоги первісного позову не визнали та просили відмовити, а вимоги зустрічного позову задоволити.

Представник відповідача за первісним позовом та третьої особи за зустрічним позовом - Дубровицької міської ради Лобзун О.П. у судовому засіданні не визнала вимоги первісного позову у зв`язку з чим просила у їх задоволенні відмовити та просила задоволити вимоги зустрічної позовної заяви.

Представник співвідповідача за первісним позовом - виконавчого комітету Дубровицької міської ради у судове засідання не з`явився. проте від міського голови Микульського Б.М. надійшла заява про розгляд справи без участі представника виконавчого комітету Дубровицької міської ради.

Представник третьої особи за первісним позовом та зустрічним позовом - Служби у справах дітей Дубровицької міської ради Отупор С.М. позовні вимоги за первісним позовом не визнала та просила відмовити у зв`язку з їх безпідставністю та не заперечила проти задоволення вимог зустрічного позову.

Вислухавши сторони, які з`явилися, свідків, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом обґрунтовують свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05 серпня 2019 року, виданого Великоозерянською сільською радою Дубровицького району Рівненської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5 , її батьками є: ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (а.с.16 Т.1).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 13 липня 2022 року, виданого Дубровицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському району Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_6 , її батьками є: ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (а.с.15 Т.1).

Судом встановлено та підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022180000000227 від 23 липня 2022 року (а.с.10 Т1), що 23 липня 2022 року приблизно о 08 год. водій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , керуючи автомобілем Peugeot Partner, реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись по проїзній частині автодороги Городище-Рівне-Старокостянтинів поблизу с. Яринівка Рівненського району Рівненської області, зі сторони м. Сарни в м. Костопіль, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем Volkswagen LT 35, реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який рухався у зустрічному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_10 та пасажир автомобіля Peugeot Partner, реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , загинули на місці події. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (пасажир автомобіля Peugeot Partner) отримала тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, струс головного мозку, травма грудної клітини, госпіталізована в КНП "Рівненська ОДКЛ", ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (пасажир автомобіля Peugeot Partner) отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому правої гомілки, госпіталізована в КНП "Рівненська ОДКЛ"; водій ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді: політравми, відкритого перелому лівого передпліччя і плеча, відкритого перелому лівої гомілки, госпіталізований в КНП "Костопільська ЦРЛ".

Постановою прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Рівненської обласної прокуратури Гандзілевського Н.А. від 28 листопада 2022 року, кримінальне провадження №12022180000000227 від 23 липня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України закрито у зв`язку із смертю ОСОБА_10 (а.с.206-214 Т.1).

Факт смерті ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 підтверджується копіями свідоцтв про смерть серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 , виданих 28 липня 2022 року Дубровицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (а.с.11, 12 Т.1).

У зв`язку із зазначеними обставинами, начальником Служби у справах дітей Дубровицької міської ради Лобзун О.П. 27 липня 2022 року винесено наказ №24 (а.с.14 Т.1), згідно з яким, на підставі лікарських свідоцтв про смерть ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , взято на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителів АДРЕСА_2

Зокрема, вказаним наказом №24 вирішено влаштувати дітей в сім`ю баби ОСОБА_4 , жительки АДРЕСА_2 до прийняття органом опіки та піклування виконкому Дубровицької міської ради рішення про влаштування дітей до сімейних форм виховання.

При цьому, взято до уваги, що дитина ОСОБА_6 перебуває в Рівненській обласній дитячій лікарні.

Факт передачі дітей ОСОБА_4 підтверджується заявою останньої від 27 липня 2022 року (а.с.171 Т.1)

Отже, судом встановлено, що зважаючи на те, що малолітня ОСОБА_6 , у зв`язку з отриманими травмами в результаті ДТП потребувала лікування, в тому числі і оперативного втручання, то ОСОБА_4 , яка була призначена тимчасовим представником дітей, перебувала з нею в медичному закладі. Тому, на час перебування в медичних закладах з малолітньою ОСОБА_6 , ОСОБА_4 залишила малолітню ОСОБА_5 проживати у будинку, де вона проживала, разом із сім`єю своєї доньки ОСОБА_1 , яка після ДТП переїхала до неї із с. Зубковичі Житомирської області.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідна служба у справах дітей зобов`язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.

Статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, надається відповідно до законодавства.

Згідно п. 23 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 (далі - Порядок №866), рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей.

Так, рішенням виконавчого комітету Дубровицької міської ради №257 від 05 серпня 2022 року (а.с.172 Т.1), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителям АДРЕСА_2 , надано статус дітей-сиріт.

Також вказаним рішенням вирішено, що форма влаштування дітей на час надання статусу - сім`я баби ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_13 народження, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

У подальшому, як зазначено представником Служби у справах дітей Дубровицької міської ради, не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, до Служби із заявою про взяття на облік потенційних опікунів звернулася ОСОБА_1 , яка є рідною тіткою дітей по лінії матері, яку 11 серпня 2022 року взято на такий облік та підготовлено відповідний висновок від 12 серпня 2022 року №106/01.25 про доцільність встановлення опіки над ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та відповідність її інтересам дітей (а.с.17 Т.1).

При цьому, до Служби у справах дітей Дубровицької міської ради надійшов висновок Служби у справах дітей Острозької міської ради Рівненського району від 02 серпня 2022 року №278/01.11 на рідну бабу дітей по лінії батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10, жительку с. Бродів Рівненського району Рівненської області про доцільність бути опікуном вищезазначених дітей (а.с.81 Т.1).

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що як від ОСОБА_1 , так і від ОСОБА_2 до Дубровицької міської ради надійшли заяви про встановлення опіки та призначення опікуна над дітьми-сиротами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Отже, зважаючи на виникнення спірного питання з приводу встановлення опіки над вказаними дітьми, таке питання було винесено на розгляд комісії з питань захисту прав дитини Дубровицької міської ради.

Згідно Типового положення про комісію з питань захисту дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, комісія з питань захисту прав дитини є органом, що утворюється головою районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади та яка, зокрема, вирішує питання доцільності встановлення, припинення опіки, піклування (п.п. 2 п. 4 Типового положення).

Як зазначається співвідповідачем, на підставі вказаного Типового положення, розроблено та затверджено рішенням виконкому Дубровицької міської ради від 31 березня 2021 року №28 Положення про комісію з питань захисту прав дитини Дубровицької міської ради.

Пунктами 8, 9 Положення визначено, що основною організаційною формою діяльності комісії є засідання, які проводяться в разі потреби, але не рідше ніж один раз на місяць.

До участі в засіданнях комісії обов`язково запрошуються повнолітні особи, стосовно яких приймається рішення або складається висновок органу опіки та піклування. Ці особи повинні бути належним чином повідомлені про час та місце проведення засідання.

У разі неявки таких осіб на засідання та неповідомлення про поважні причини відсутності рішення або висновок можуть бути прийняті без їх участі на наступному засіданні комісії, про час та місце проведення якого такі особи повинні бути попередженні письмово.

На засідання можуть запрошуватися представники підприємств, установ, організацій, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, що беруть безпосередню участь у розв`язанні проблем конкретної дитини, з правом дорадчого голосу, дитина, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку.

Особи, залучені до участі в засіданні комісії, зобов`язані дотримуватись принципів діяльності комісії, зокрема не розголошувати стороннім особам відомості, що стали їм відомі у зв`язку з участю у роботі комісії, і не використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб.

Комісія відповідно до компетенції приймає рішення, організовує їх виконання, подає рекомендації органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення або підготовки висновку для подання його до суду.

Отже, на виконання вказаних вимог, засідання комісії з питань захисту прав дитини Дубровицької міської ради було призначено на 16 серпня 2022 року, про що потенційні опікуни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були повідомлені за допомогою застосунку Viber, як було узгоджено із сторонами, що підтверджується скриншотами таких повідомлень (а.с.173, 175 Т.1).

На вказане засідання заявники з`явилися та були заслухані комісією з питань захисту прав дитини Дубровицької міської ради, проте, як встановлено в ході розгляду справи, на вказаному засіданні комісії рішення щодо опіки над дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийнято не було у зв`язку з розділенням голосів членів комісії, які не давали змоги вирішити дане питання на користь одного із потенційних опікунів.

Як зазначається у відзиві співвідповідача по справі за первісним позовом - виконавчого комітету Дубровицької міської ради, про те, що рішення на засіданні 16 серпня 2022 року комісією не прийнято, усно та в той самий день були повідомлені і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 .

Суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що після вказаного засідання будь-хто із сторін звертався на неправомірні дії членів комісії, що свідчить лише про те, що на той час потенційні опікуни, зокрема ОСОБА_1 , не заперечували правомірність проведення засідання, до моменту звернення до суду.

Так, наступне засідання комісії було призначено на 15 вересня 2022 року, про час та місце проведення якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були попередженні за допомогою застосунку Viber, що підтверджується скриншотами таких повідомлень (а.с.177, 178 Т.1).

Як встановлено судом, на вказане засідання 15 вересня 2022 року прибула лише ОСОБА_2 .

Про те, що ОСОБА_1 отримала повідомлення та була ознайомлена з призначеною датою та часом проведення засідання, підтверджується нею самою, про що також вказується у позові.

Як стверджує ОСОБА_1 , напередодні, а саме 14 вересня 2022 року о 18 год. 38 хв., вона повідомила, що не зможе з`явитися на засідання, оскільки малолітню ОСОБА_6 мають перевозити з лікарні м. Луцьк в лікарню м. Києва для проведення чергових операційних втручань, а вона має її супроводжувати, тому просила перенести засідання.

Однак, таку позицію позивача за первісним позовом спростовано представником відповідача за первісним позовом та третьої особи за зустрічним позовом Дубровицької міської ради - ОСОБА_18 , яка є начальником Служби у справах дітей Дубровицької міської ради.

Так, першочергово ОСОБА_18 звертає увагу на той факт, що надіслання повідомлення ОСОБА_1 було здійснено після завершення робочого часу, а прочитане на наступний день 15 вересня 2022 року вже після проведення засідання та вирішення питання щодо встановлення опіки над дітьми.

Суд звертає увагу, що вказаний аргумент представника відповідача за первісним позовом та третьої особи за зустрічним позовом не спростований стороною позивача за первісним позовом.

Водночас, що стосується поважності причин неприбуття на засідання 15 вересня 2022 року, про які вказує ОСОБА_1 , то ОСОБА_18 звертає увагу суду на наступне.

Дитина ОСОБА_6 - це дитина високого перинатального ризику. Тому, відповідно до Порядку транспортування новонароджених дітей високого перинатального ризику в Україні, затвердженого наказом МОЗ України від 28 листопада 2013 року №1024, дитину транспортували медичним транспортом у супроводі медичного персоналу, у даному випадку лікаря-неонатолога, та у супроводі баби ОСОБА_4 , як тимчасового представника дитини.

Вказана інформація підтверджується листом КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства» Волинської обласної ради від 21 листопада 2022 року №10-21/1858 (а.с.180 Т.1), де зазначається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні нейрохірургії та анестезіології, інтенсивної терапії та реанімації Волинської обласної дитячої клінічної лікарні. Коли її було виписано, з нею перебувала бабуся ОСОБА_4 .

В Центр дитячої кардіології та кардіохірургії (м. Київ) дитина ОСОБА_6 була доставлена транспортом закладу (автомобіль швидкої допомоги. Державний номер НОМЕР_7 ) у медичному супроводі лікаря-анестезіолога дитячого ОСОБА_20 , лікаря-неонатолога ОСОБА_21 та бабусі ОСОБА_4 .

Отже, суд погоджується з тим, що твердження ОСОБА_1 про те, що вона мала супроводжувати дитину до медичного закладу в м. Київ, не відповідає дійсності та спростовується наявними у матеріалах справи доказами, а тому не є поважною причиною її відсутності на засіданні 15 вересня 2022 року щодо вирішення питання про призначення опікуна дітей.

Пунктом 35 Порядку №866 визначено, що після встановлення статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем походження такої дитини вживає вичерпних заходів до влаштування її в сім`ю громадян України (усиновлення, під опіку, піклування, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу).

Під час визначення форми влаштування в інтересах дитини мають бути враховані обставини, за яких дитина втратила батьківське піклування, її життєвий шлях, родинні зв`язки, наявність братів і сестер, контакти із соціальним оточенням, стан здоров`я, освіта, інші потреби.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону дитинства», в тому числі вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.

Згідно з ст. 55 ЦК України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Як передбачено ст. 58 ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

За змістом ст. 243 СК України, опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Статтею 62 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка їх потребує, або за місцем проживання піклувальника (опікуна).

Частиною 1 ст. 63 ЦК України визначено, що опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього кодексу.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», а також згідно п. 3 Порядку № 866, органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад.

Органи опіки та піклування забезпечують, серед іншого, вирішення питань щодо: встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування; надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; соціального захисту і захисту особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей.

Відповідно до п. 42 Порядку №866, опіка, піклування над дитиною встановлюється рішенням районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради за наявності документів, зазначених у пункті 40 цього Порядку, або судом.

Як вказаним пунктом Порядку №866, так і ч. 4 ст. 63 ЦК України визначено, що опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 244 СК України, опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування (ст. 249 СК України).

Згідно з положенням п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ою сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Національне законодавство також відображає принцип пріоритетності прав та інтересів дитини, зокрема, статтею 7 СК України закріплено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Ухвалюючи рішення у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Тому, зважаючи на вищевказані вимоги законодавства та на їх виконання, рішенням виконавчого комітету Дубровицької міської ради №175 від 15 вересня 2022 року (а.с.20 Т.1), встановлено опіку над дітьми-сиротами ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителями АДРЕСА_2 та опікуном дітей призначено бабу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

При цьому, стороною позивача за первісним позовом наголошується на тому, що при вирішенні питання опіки та призначення опікуна не була вислухана думка дитини.

Зокрема, у позові представником первісного позивача - адвокатом Коханою О.О., з посиланням на ст. 171 СК України, зазначається, що думка дитини має бути врахована при вирішенні питань, що стосуються її життя. Також наголошує, що законодавство не містить чіткої вказівки на вік, починаючи з якого думка дитини має враховуватися. За загальним правилом така згода враховується, якщо вона (дитина) досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Така згода дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров`я.

Так, дійсно, згідно з п. 43 Порядку №866, у разі призначення опікуна, піклувальника враховується бажання дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. Бесіда з дитиною проводиться працівником служби у справах дітей з урахуванням її віку, обставин, за яких вона втратила батьківське піклування, не принижуючи гідність дитини та осіб, які виявили бажання взяти її під опіку, піклування. За результатами бесіди складається довідка.

Як вбачається з матеріалів справи, Службою у справах дітей Дубровицької міської ради, на виконання вказаного пункту Порядку №866, складені довідки про проведення бесіди з дитиною ОСОБА_5 з приводу влаштування її під опіку бабі ОСОБА_2 та тітці ОСОБА_1 від 10 серпня 2022 року (а.с.190, 191 Т.1).

Проте, слід відмітити, що такі бесіди з дитиною не відбулися через малолітній вік дитини, а саме: станом на 10 серпня 2022 року дитині ОСОБА_5 було повних 3 роки.

Разом з тим, слід зауважити, що виключного переліку випадків у яких необхідно дізнатись думку дитини під час судового провадження, українське законодавство не містить.

Варто зазначити, що принцип врахування якнайкращих інтересів дитини базується на принципі 2 Декларації прав дитини, яка прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року: дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Більше того, вказаний принцип знайшов своє детальне розкриття в Законі України "Про охорону дитинства" у ст. 1, яка визначає, що забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

У контексті віку дитини при її опитуванні ВС у постанові від 25 березня 2019 року у справі №165/2240/16-ц (провадження №61-29942св18) зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Також у постанові ВС від 28 жовтня 2020 року у справі №241/47/19 (провадження №61-5726св20) зауважено, що з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не лише бути вислуханою і почутою, а й брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові КЦС ВС від 25 липня 2019 року у справі №761/15172/17-ц; постанові КЦС ВС від 18 грудня 2018 року у справі №610/2531/17; постанові КЦС ВС від 23 травня 2018 року у справі № 761/15172/17-ц.

Варто також зважати і на суть обставин, які викладені у постанові ВС від 22 грудня 2021 року у справі №554/1124/20 (провадження №61-18504св21), де зауважується, що озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про визначення місця її проживання, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, наприклад таких, як тривалий час проживання дитини з одним із батьків без можливості повноцінного спілкування з тим із батьків, з ким дитина не проживає. Одночасно з вирішенням вимоги про визначення місця проживання дитини суд може вирішити і вимогу про зобов`язання відповідача передати дитину для постійного проживання з позивачем.

Також у постанові постанові ВС від 23 травня 2018 року у справі №682/966/17 зроблено висновок про те, що якщо дитина малолітнього віку, судове рішення не може бути скасоване лише з тих підстав, що думка дитини не була з`ясована.

Отже, враховуючи викладене вище та зважаючи на позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що у даному випадку з`ясування думки малолітньої дитини з приводу того під опіку кого її віддати: тітки чи баби, не може мати місце, оскільки в силу свого віку (3 роки) вона не здатна сформулювати власні погляди та вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються. У вказаному віці лише набирає обертів мовленнєвий та когнітивний розвиток дитини, що виражається в тому, що дитина починає розмовляти чітко, складати речення з кількох слів, рахувати, мати якусь уяву про знайомі їй речі, ставити елементарні питання, і т.п. Тобто мислення такої дитини не настільки глобальне, для того, щоб вирішувати питання, які є надскладними навіть для дорослої людини.

Зважаючи на вказане, суд з упевненістю зазначає, що посилання сторони позивача за первісним позовом щодо нез`ясування думки дитини з приводу призначення їй опікуна, не заслуговує на увагу, оскільки є необґрунтованим, безпідставним та таким, що виходить за межі здорового глузду.

Отже, про те, що законним представником дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є ОСОБА_2 , Службою у справах дітей 20 вересня 2022 року за №129/01.25 надіслано повідомлення в лікарню м. Київ, де перебувала на лікуванні малолітня ОСОБА_6 .

Як встановлено у судовому засіданні, передати дитину ОСОБА_6 опікуну ОСОБА_2 вдалося лише 30 вересня 2022 року після значних зусиль Служби у справах дітей Дубровицької міської ради спільно зі Службою у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у м. Києві адміністрації, про що складено Акт про факт передачі дитини, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с.182 Т.1).

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в ході розгляду справи, передати дитину ОСОБА_5 опікуну ОСОБА_2 не вдалося, оскільки ОСОБА_1 , у якої на той час перебувала дитина, постійно переховувалась разом з дитиною, зокрема постійно змінювала місце проживання.

За зазначеними ОСОБА_1 адресами перебування її з дитиною, здійснювалися виїзди працівників служб у справах дітей за територіальним принципом, а також працівників поліції, проте місцезнаходження дитини встановити не вдалося, про що свідчить наявна у матеріалах інформація.

Як підсумок, ОСОБА_1 , після прийняття оскаржуваного нею рішення виконкому, порушила вимоги ст. 247 СК України, а саме право дитини, над якою встановлено опіку, на проживання в сім`ї опікуна.

До того ж, як визначено п. 36 Порядку №866, рідні брати і сестри не можуть бути роз`єднані під час влаштування, що і було дотримано органом опіки та піклування - виконкомом Дубровицької міської ради, під час вирішення питання щодо встановлення опіки та призначення опікуна дітям-сиротам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

У даному випадку, варто також зважати на приписи ч. 1 ст. 246 СК України, згідно якої орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку або піклування.

Проте, з моменту вирішення питання про встановлення опіки по сьогоднішній час, ОСОБА_1 не повідомила орган опіки та піклування - виконком Дубровицької міської ради про фактичне місце перебування дитини ОСОБА_5 , що унеможливлює виконання вищевказаної норми СК України.

Тому суд вважає, що ОСОБА_1 своїми неправомірним діями порушує встановлені норми законодавства та незаконно утримує дитину ОСОБА_5 та чинить всілякі перешкоди для контролю з боку органу опіки та піклування, а також побачень та спілкування сестер та опікуна з підопічною.

При цьому встановлено, що ОСОБА_2 не заперечує та навіть дуже хоче, що родина зі сторони покійної матері дітей, бачилася з малолітньою ОСОБА_6 , яка перебуває у неї.

Однак, як зазначає ОСОБА_2 , такої ініціативи ні тітка ОСОБА_1 , ні бабуся ОСОБА_4 не проявляють і ОСОБА_1 бачила дитини лише один раз, а ОСОБА_4 два рази.

Вказаний факт у судовому засіданні не спростований.

Разом з тим, на обґрунтування своєї позиції та підтвердження своїх доводів представником ОСОБА_1 - адвокатом Коханою О.О. подано до суду копію психологічного висновку дитячого психолога ОСОБА_22 від 13 лютого 2023 року (а.с.71 Т.2).

З вказаного психологічного висновку вбачається, що такий було надано на звернення ОСОБА_1 з метою обстеження психоемоційного стану дитини ОСОБА_5 щодо відносин з тіткою ОСОБА_1 та дядьком ОСОБА_3 та визначення місця проживання дитини.

Психологом зазначається, що психологічний висновок було здійснено на основі бесіди з дитиною та бесіди з тіткою ОСОБА_1 та дядьком ОСОБА_3 . Також було здійснено оцінку індивідуально-психологічних властивостей тітки та дядька.

У підсумку, психологом зазначено, що зміна місця проживання та розрив з тіткою та дядьком вкрай негативно вплине на психологічний стан дитини та стане ще однією втратою і психологічною травмою після втрати батьків.

Втім, суд вважає, що вказаний психологічний висновок не може бути належним та допустимим доказом у справі з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 28 Конституції України визначено, що жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Згідно п. 7 Порядку застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу, затвердженого наказом МОЗ України №199 від 15 квітня 2008 року, методи психологічного і психотерапевтичного впливу можуть застосовуватися лише за усвідомленою згодою інформованої дієздатної особи, відносно якої вони застосовуються, або за згодою її законного представника.

При цьому, повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) (ч. 1 ст. 34 ЦК України).

Так, цивільна дієздатність фізичної особи - це здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ч. 2 ст. 30 ЦК України).

У відповідності до ст. 31 ЦК України, фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа) має часткову дієздатність.

Згідно з ч. 2 ст. 14 СК України, якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.

Разом з тим, ч. 1 ст. 59 ЦПК України передбачається, що права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про психіатричну допомогу", законними представниками є батьки (усиновителі), опікуни або інші особи, уповноважені законом представляти інтереси осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі здійснювати захист їх прав, свобод і законних інтересів при наданні їм психіатричної допомоги.

При цьому, під усвідомленою згодою особи визначається згода, вільно висловлена особою, здатною зрозуміти інформацію, що надається доступним способом, про характер її психічного розладу та прогноз його можливого розвитку, мету, порядок та тривалість надання психіатричної допомоги, методи діагностики, лікування та лікарські засоби, що можуть застосовуватися в процесі надання психіатричної допомоги, їх побічні ефекти та альтернативні методи лікування.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд погоджується із позицією опікуна ОСОБА_2 , яка є законним представником дітей, про те, що вона своєї згоди на проведення психологічної діагностики не надавала, а дитина через свій вік не могла її надати, а тому психолог не мала права проводити таку діагностику та надавати психологічний висновок.

У свою чергу, що стосується вимог первісного позову про відібрання дітей-сиріт ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від опікуна ОСОБА_2 , то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, механізм відібрання дитини в опікуна, визначено п. 51 Порядку №866, в якому зазначається, що у разі загрози для життя або здоров`я дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської чи районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади може прийняти рішення про негайне відібрання дитини в опікуна, піклувальника.

Наразі встановлено, що будь-яких дій опікуна ОСОБА_2 , які свідчили б про наявність загрози для життя та здоров`я дітей, судом не встановлено.

Натомість, матеріали справи містять ряд документів про належним чином виконання покладених на неї, як опікуна, обов`язків, зокрема і лікування малолітньої ОСОБА_6 та виконання всіх рекомендацій лікарів. Щодо дитини ОСОБА_5 , то опікун ОСОБА_2 , в силу обставин, які не залежать від неї, а це незаконне переховування дитини ОСОБА_1 та відмова у її передачі законному опікуну, не в силах на даний час виконувати свої обов`язки опікуна, чим порушується як право дитини на проживання в сім`ї опікуна ( ст. 247 СК України), так і права і обов`язки самого опікуна щодо ввіреної їй дитини.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України)

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року).

У той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу та надати оцінку наданому представником ОСОБА_23 - адвокатом Ошурком Й.М. копії договору дарування від 25 листопада 2022 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.201 Т.1).

Першочергово, суд вважає за необхідне зупинитися на обставинах, які були встановлені в ході розгляду справи, зокрема з пояснень сторін.

Так, встановлено, що загиблі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 разом з малолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали у будинку в с. Великий Черемель Сарненського району Рівненської області, якого самі добудували, зробили ремонтні роботи, що і було підтверджено всіма членами родини, які були присутні під час обстеження умов проживання 27 липня 2022 року.

Вказаний житловий будинок, в якому проживала родина ОСОБА_1 , розташований за тією ж адресою, що і будинок в якому проживає баба дітей ОСОБА_4 , а саме по АДРЕСА_2 , так як на подвір`ї розташовані два житлові будинки.

Факт проживання родини ОСОБА_1 у вказаному будинку також підтвердили допитані в ході розгляду справи свідки, які також підтвердили, що вони добудовували цей будинок саме завдяки матеріальній допомозі ОСОБА_2 , оскільки остання працювала за кордоном.

Тим не менш, після смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто через чотири місяці від дня смерті, вказаний житловий будинок із присвоєнням нової адреси: будинок АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 подарований ОСОБА_1 .

Положеннями ст. 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Вимогами ст.ст. 310, 311 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на місце проживання. Житло фізичної особи є недоторканним. Фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 4 ст. 9 ЖК України).

Так само, положеннями ч. 2 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, визначаються Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", який і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

Згідно зі ст. 3 вказаного Закону, однією із основних засад державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа є захист майнових, житлових та інших прав та інтересів таких дітей.

Відповідно до ст. 32 Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", за дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особами з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування за місцем знаходження житла дітей несуть відповідальність за збереження зазначеного у частині першій цієї статті житла і повернення його дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам з їх числа після завершення терміну перебування у сім`ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 247 СК України, дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону.

Заразом, й у ч. 3 ст. 25 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що у разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім`ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім`ї. Жиле приміщення, яке зберігається за дітьми, може бути передано в оренду іншим громадянам на строк до повернення дітей із зазначених закладів, від опікунів чи піклувальників, з прийомної сім`ї чи дитячого будинку сімейного типу. Порядок збереження і передачі в оренду жилого приміщення та іншого майна дитини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Суд, у даному випадку, наголошує, що непроживання дітей певний період часу у будинку, в якому вони проживали з батьками до їхньої смерті, не може свідчити про відсутність їх зацікавленості до даного житла, оскільки малолітні діти в силу свого віку не мають достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання, реалізувати яке можуть лише за досягнення певного віку.

Тому, на переконання суду, факт не проживання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у житловому будинку в якому вони проживали з батьками, не є підставою для позбавлення цих дітей права користування цим житлом.

Збереження житлового приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (ст. 16 Конвенції ООН про права дитини).

Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов`язання "вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав" (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18 лютого 1999 року).

Отже, сторона позивачів за первісним позовом посилаючись на "забезпечення якнайкращих інтересів дитини", своїми діями надала перевагу своїм інтересам здійснивши розпорядження житлом, яке на всіх законних правах мало б належати малолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що тіткою дітей ОСОБА_1 та бабою ОСОБА_4 грубо порушено право дітей-сиріт на житло.

Тому, з урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що первісний позов задоволенню не підлягає в повному обсязі, а зустрічний позов варто задоволити, зважаючи на наявність усіх для того законних підстав.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 352, 354, 355 ЦПК України суд -,

У Х В А Л И В:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дубровицької міської ради, співвідповідача виконавчого комітету Дубровицької міської ради Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 - Служба у справах дітей Дубровицької міської ради Рівненської області про визнання протиправними та скасування рішення, встановлення опіки та призначення опікуна - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи - Дубровицька міська рада, Служба у справах дітей Дубровицької міської ради про відібрання малолітньої дитини - задовольнити.

Відібрати ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуном якої є ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 , від сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживають за адресою: АДРЕСА_2 , та передати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Рішення в частині відібрання дитини підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 15.5) пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення суду складено 29 січня 2024 року.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_11 , жителька АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 , жителька АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач за первісним позовом та третя особа за зустрічним позовом: Дубровицька міська рада Рівненської області, м. Дубровиця, вул. Воробинська, 16, Сарненський район Рівненська область, код ЄДРПОУ 05390997.

Співвідповідач за первісним позовом: Виконавчий комітет Дубровицької міської ради Рівненської області, м. Дубровиця, вул. Воробинська, 16, Сарненський район Рівненська область, код ЄДРПОУ 05390997.

Третя особа за первісним позовом та зустрічним позовом: Служба у справах дітей Дубровицької міської ради Рівненської області, м. Дубровиця, вул. Воробинська, 16, Сарненський район Рівненська область, код ЄДРПОУ 43984965.

Співвідповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_12 , житель АДРЕСА_2 .

Співвідповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_13 , жителька АДРЕСА_2 .

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду: Отупор К.М.