Decision № 116646510, 30.01.2024, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 січня 2024 року № 520/9470/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Богодухівської міської ради Харківської області (пл. Соборності, буд. 2, м. Богодухів, Харківська область, 62103, код ЄДРПОУ 04058640) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Богодухівської міської ради Харківської області (далі по тексту відповідач, Богодухівська міськрада, міська рада, владний суб`єкт) в якому, просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області (62103, м. Богодухів, вул. Соборності, буд.2, код 04058640) щодо не подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області відомості про звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з посади сільського голови Полково-Микитівської сільської ради.

2. Зобов`язати Богодухівську міську раду Богодухівського району Харківської області (62103, м. Богодухів, вул. Соборності, буд.2, код 04058640) подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області відомості про звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з посади сільського голови Полково-Микитівської сільської ради.

3. Стягнути з Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області (62103, м. Богодухів, вул. Соборності, буд.2, код 04058640) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 60 000,00 грн (шістдесят тисяч гривень 00 копійок).

4. Стягнути з Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області (62103, м. Богодухів, вул. Соборності, буд.2, код 04058640) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду у вигляді утраченої вигоди у розмірі 344 260 грн (триста сорок чотири тисячі двісті шістдесят гривень 00 копійок).

5. Стягнути з Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області (62103, м. Богодухів, вул. Соборності, буд.2, код 04058640) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у 4471,84 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він обирався сільським головою Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району на підставі рішення № 1-VI від 19 листопада 2010 року та рішення № 1 -VII від 12 листопада 2015 року за строком повноважень п`ять років.

Після внесення запису до трудової книжки Позивача про припинення повноважень, вчиненого на виконання судового рішення, Відповідач в порушення вимог ч. 2 ст. 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не подав до органу Пенсійного фонду України відомості про вивільнення Позивача із займаної посади шляхом припинення повноважень.

Зазначає, що та бездіяльність Відповідача впливає на права Позивача на подальше працевлаштування, оскільки посаду голови сільської ради віднесено до посад, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, відповідно до примітки до ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції», а також призвела до виникнення юридичних наслідків, котрі не можуть бути усунуті інакше, ніж у спосіб покладення обов`язку із вчинення відповідних організаціно-правових заходів на Богодухівську міську раду.

Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 по справі № 520/9470/23 скасовано. Адміністративну справу № 520/9470/23 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 11.10.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про прийняття позову до розгляду та відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у ньому.

Так, відповідач зазначив, що у новообраної ради відсутні права правонаступника щодо сільських, селищних, міських рад, які увійшли до складу відповідної територіальної громади (станом на день проведення її першої сесії), а у Богодухівській міськраді позивач не працював, через що оформлення розпорядчих документів щодо звільнення з посад зазначених виборних осіб відбувається у сільській, селищній, міській раді (їх апараті, структурних підрозділах), в якій вони працювали на відповідних посадах.

За таких обставин сільські, селищні, міські голови територіальних громад, які увійшли до складу відповідної територіальної громади, у свій останній день роботи можуть видати (як керівники відповідних органів місцевого самоврядування) розпорядження про звільнення у зв`язку із припиненням повноважень на підставі пп. 4 п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 562 щодо секретаря відповідної ради, старост сіл, селищ та щодо себе - для здійснення розрахунку при звільненні.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону № 2464, персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Повноваження ОСОБА_1 , як голови Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району, закінчилися в день відкриття І сесії VIII скликання Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області та набуття повноважень новообраним Богодухівським головою та Богодухівською міською радою.

Зазначає, що після 03.12.2020 року Богодухівська міська рада Харківської області для ОСОБА_1 не була офіційним роботодавцем (страхувальником), яка була зобов`язана сплачувати за ОСОБА_1 єдиний внесок та подавати до Пенсійного фонду України персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованої особи - ОСОБА_1 , на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості.

03.11.2023 позивачем надано відповідь на відзив у якій вказано, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року по справі № 520/5628/21 залишив без змін рішення Харківського окружного адміністративного суду в частині зобов`язання Богодухівську міську раду Богодухівського району Харківської області внести запис у трудову книжку ОСОБА_1 про звільнення з виборної посади сільського голови Полково - Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, у зв`язку з припиненням повноважень з 03.12.2020 року на підставі пп.4 п.2 розділу П "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визнання території та адміністративних центрів територіальних громад", ч. 1 ст. 42 Закону України № 280/97- ВР "Про місцеве самоврядування в Україні". Тобто, даним рішенням суд визначив особу, яка наділена повноваженням внесення відповідних записів в трудову книжку позивача.

А тому, як вважає позивач, саме Богодухівська міська рада Богодухівського району Харківської області, в силу вимог п. 8 Порядку № 11-1, повинна подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області відомості про звільнення ОСОБА_1 з посади сільського голови Полково-Микитівської сільської ради.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 обраний сільським головою Полково - Микитівської сільської ради Богодухівського району на підставі рішення № 1-VI від 19 листопада 2010 року та рішення № 1 -VII від 12 листопада 2015 року за строком повноважень 5-ть років.

Богодухівською міською радою Богодухівського району Харківської області VIII скликання 03.12.2020 р. проведена перша сесія, на якій прийнята присяга Богодухівським міським головою ОСОБА_2 .

Рішенням Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області від 23.12.2020 р. № 12-VІІІ розпочато процедуру реорганізації Полково - Микитівської сільської ради шляхом приєднання до Богодухівської міської ради. Головою комісії з реорганізації призначений Богодухівський міський голова Бєлий В.М. Виконання обов`язку із прийняття від Полково - Микитівської сільської ради документів покладено на керуючого справами виконавчого комітету Богодухівської міської ради.

Таким чином, 03.12.2020 набула повноважень сформована територіальна громада -Богодухівська міська рада Харківської області VІІІ скликання, а розформована територіальна громада - Полково-Микитівська сільська рада - припинила свої повноваження.

Тобто, враховуючи наведені обставини, з 03.12.2020 ОСОБА_1 , як сільський голова Полково-Микитівської сільської ради, вважається таким, що припинив свої повноваження, відтак саме ця дата (03.12.2020) є днем звільнення позивача з посади.

Позивач звернувся до Богодухівської міської ради із заявою щодо видання розпорядження про звільнення його з посади та внесення запису до трудової книжки.

За результатами розгляду вищевказаної заяви листом Богодухівського міського голови Бєлого В.М. № 02-34/205 від 19.01.2021 р. позивачу відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною відповіддю відповідача та вважаючи, що останній зобов`язаний видати розпорядження про звільнення позивача з посади з одночасним внесенням до трудової книжки запису про звільнення, а також сплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Рішенням ХОАС від 11 жовтня 2021 року № 520/5628/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів задоволено частково та вирішено: «зобов`язати Богодухівську міську раду Богодухівського району Харківської області (62103, м. Богодухів, пл. Соборності, буд. 2, код 04058640) внести запис у трудову книжку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) про звільнення з посади сільського голови Полково - Микитівської сільської ради, у зв`язку з припиненням повноважень з 03.12.2020 року на підставі пп. 4 п. 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України від 16.04.2020 р. № 562 Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад, ч. 1 ст. 42 Закону України № 280/97- ВР Про місцеве самоврядування в Україні.

В іншій частині позовних вимог відмовити».

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2022 року по справі № 520/5628/21 вирішено: «Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 по справі № 520/5628/21 змінити з підстав та мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 по справі № 520/5628/21 щодо відмови у задоволенні позовних вимог - залишити без змін.».

Відповідач судове рішення виконав, видавши розпорядження 06.03.2023, що підтверджується дублікатом трудової книжки серії та номеру НОМЕР_2 .

Водночас, після внесення запису до трудової книжки Позивача про припинення повноважень, Відповідач не подав до органу Пенсійного фонду України відомості про вивільнення Позивача із займаної посади шляхом припинення повноважень.

Не погодившись із зазначеною бездіяльністю Відповідача, вважаючи, що позаяк рішенням суду по справі № 520/5628/21 суд визначив Богодухівську міську раду, такою, що наділена повноваженням внесення відповідних записів в трудову книжку позивача, тому остання повинна подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області відомості про звільнення ОСОБА_1 з посади сільського голови Полково-Микитівської сільської ради.

Вирішуючи спір по суті суд відзначає, що за правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Публічна служба - публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно абз. 2 ст. 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадами в органах місцевого самоврядування є виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою.

Крім того, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.

Так, з аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що посада сільського голови є виборною посадою та відноситься до посад органів місцевого самоврядування, а як наслідок зайняття особою відповідної посади є проходженням публічної служби.

Таким чином, ОСОБА_1 до звільнення був особою, яка займає посаду службовця органу місцевого самоврядування, а саме - обирався сільським головою Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району на підставі рішення № 1-VI від 19 листопада 2010 року та рішення № 1-VII від 12 листопада 2015 року за строком повноважень п`ять років.

Належних та допустимих, достатніх та достовірних, у розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України, доказів проходження Позивачем публічної служби у Богодухівській міській раді позивачем не надано, а судом, під час розгляду справи , не добуто.

Далі, вирішуючи спір по суті, суд відзначає, що згідно з частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.

За приписами частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський голова, зокрема, організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів, видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, старост сіл, селищ територіальних громад, які увійшли до складу територіальних громад, території яких затверджено Кабінетом Міністрів України на підставі цього Закону, припиняються в день набуття повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних на перших місцевих виборах у 2020 році відповідно до підпункту 2 цього пункту (пп. 4 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 562-IX від 16.04.2020 р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад»).

Таким чином, у разі проведення першої сесії новообраної сільської, селищної, міської ради до набрання чинності Законом, прийнятим Верховною Радою 17.11.2020, повноваження вказаних представницьких органів (сільських, селищних, міських рад) та осіб, які займають виборні посади (сільських, селищних, міських голів, сторост сіл, селищ, секретарів сільських, селищних, міських рад) припиняються на підставі пп. 4 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 562-IX від 16.04.2020 р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад».

За частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Стаття 117 Кодексу законів про працю України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

З аналізу наведених норм слідує, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені статтею 116 КЗпП України. Умовами виплати працівникові такого відшкодування є факт невиплати належних йому сум при звільненні та проведенні з ним остаточного розрахунку.

При цьому, диспозицією норми частини 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що така відповідальність для роботодавця настає за умови його вини у несвоєчасному розрахунку звільненого працівника.

За таких самих умов, тобто за наявності вини, настає відповідальність для роботодавця у вигляді виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу і за нормами статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки.

Аналогічний правовий висновок, викладено в постанові Верховного Суду від 20.09.2019 у справі № 734/2604/13-а.

Як було судом встановлено вище, з 03.12.2020 ОСОБА_1 як сільський голова Полково-Микитівської сільської ради вважається таким, що припинив свої повноваження, відтак саме ця дата (03.12.2020) є днем звільнення позивача з посади.

У зв`язку з чим, враховуючи наведені вище норми (пп. 4 п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 562) суд вважає, що саме в останній день своєї роботи, позивач як сільський голова територіальної громади, яка увійшла до складу відповідної територіальної громади, зокрема, зобов`язаний був видати (як керівник відповідного органу місцевого самоврядування) відповідні розпорядження про звільнення у зв`язку із припиненням повноважень у тому числі і стосовно самого себе (зокрема, для здійснення розрахунку при звільненні).

Належних та допустимих, достатніх та достовірних, у розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України, доказів вчинення Позивачем виконання покладеного обов`язку з видання відповідних розпоряджень про звільнення у зв`язку із припиненням повноважень стосовно самого себе, у тому числі і для здійснення розрахунку при звільненні, позивачем суду не надано, а судом, під час розгляду справи , не добуто.

Таким чином, позивач як в останній день здійснення ним повноважень сільського голови так і після цього не вжив жодних, передбачених законодавством заходів щодо належного оформлення свого звільнення з посади сільського голови, які, зокрема, і повинні були полягати у здійсненні відповідного розрахунку при звільненні.

Згідно пп. 10 п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно пп. 12 п. 1 ст. 1 Закону № 2464, основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону № 2464, персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

З метою обліку в електронній формі відомостей про трудову діяльність працівника страхувальник подає відомості про працівника щодо переведення на іншу роботу (посаду), звільнення, поновлення на роботі, призупинення/поновлення дії трудового договору, а також про присвоєння, зміну або позбавлення рангу, розряду, класу, звання, категорії, складення присяги, належності або неналежності осіб, які працюють, у тому числі підприємців, або забезпечують себе роботою самостійно, до професійних спілок та/або до осіб, які підлягають обов`язковим медичним оглядам.

Таким чином, позаяк позивач не проходив публічну службу у Богодухівській міській раді, в останній день здійснення ним повноважень сільського голови Полково - Микитівської сільської ради, так і після цього не вжив жодних, передбачених законодавством заходів щодо належного оформлення свого звільнення з посади , в тому числі й у здійсненні відповідного розрахунку при звільненні, а Богодухівська міська рада в розумінні приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відносно позивача не є роботодавцем та страхувальником, через що суд не погоджується із висновком позивача, що у разі визначення судом особи, відповідальної за заповнення та видачу йому трудової книжки ця ж сама особа Богодухівська міська рада, зобов`язана вчинити й дії з подання до органу Пенсійного фонду України відомостей про вивільнення Позивача із займаної посади шляхом припинення повноважень.

У контексті розгляду цієї справи, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Таким чином, з огляду на імперативні вимоги частини другої статті 19 Конституції України суд дійшов висновку, що про відсутність протиправної бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах.

З огляду на вищенаведеним суд вважає, що заявлені до Богодухівської міської ради позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Позивач вказує, що моральна шкода, яка спричинена, полягає в тому, що вона призвела до сильних глибоких душевних хвилювань та страждань, що виразилося втраті нормальних життєвих зв`язків. Життя позивача перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями, порушенні можливості вести громадських спосіб життя.

Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в 60 000,00 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишені судом без задоволення, відповідно за наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення похідних позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Щодо стягнення матеріальної шкоди у вигляді утраченої вигоди у розмірі 344 260 грн.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п.2. ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 22 ЦКУ якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За приписами ст. 623 ЦКУ - «Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання» боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 ЦКУ).

Отже, упущена вигода може бути відшкодована у зв`язку з порушенням цивільних прав під час виконання цивільних зобов`язань, та не випливає з відносин публічної служби. Крім того, оскільки позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною залишені судом без задоволення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення похідних позовних вимог в частині стягнення упущеної вигоди.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із відмовою позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, понесені ним судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Богодухівської міської ради Харківської області (пл. Соборності, буд. 2, м. Богодухів, Харківська область, 62103, код ЄДРПОУ 04058640) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30 січня 2024 року.

Суддя Бадюков Ю.В.