Decision № 116646333, 29.01.2024, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29 січня 2024 р. справа № 520/32954/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, позивач), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дії Вищого антикорупційного суду (код ЄДРПОУ 42836259, місце знаходження: 01601, м. Київ, проспект Берестейський, 41) з нарахування та виплати судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 гривні; 2) зобов`язання Вищий антикорупційний суд (код ЄДРПОУ 42836259, місце знаходження: 01601, м. Київ, проспект Берестейський, 41) провести нарахування та виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023 року на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (2.684,00 гривні), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення суб`єктом владних повноважень протиправного управлінського волевиявлення у сфері оплати праці професійного судді утворився борг із суддівської винагороди, який підлягає присудженню на користь публічного службовця у судовому порядку.

Відповідач - Вищий антикорупційний суд (далі за текстом - ВАКС), із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що правильно обчислював розмір суддівської винагороди із використанням значення прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.102,00грн.".

У відповіді на відзив позивач підтримав правову позицію, викладену в позовній заяві, та посилався на відсутність повноважень у підписанта від імені відповідача. Також надав клопотання про застосування судом ефективного способу захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, в якому просив суд з метою ефективного захисту його прав від порушень з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень вийти за межі заявлених позовних вимог щодо зобов`язання відповідача провести виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023 року на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VІІI, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (2.684,00 гривні), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті (частина пункту 2 позовних вимог позовної заяви), і застосувати інший спосіб захисту його прав, який не суперечить закону і забезпечить їх ефективний захист, а саме: "Стягнути з Вищого антикорупційного суду (код ЄДРПОУ 42836259) на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) користь суму недоплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023 року у розмірі 78.695,69 гривень; а також просив суд розглянути цю адміністративну справу та ухвалити рішення по суті позовних вимог з урахуванням цього клопотання.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що підписант був наділений правом підписувати процесуальний документ у даній справі від імені ВАКС у якості самопредставництва.

Спір склався з приводу заперечення відповідачем - Вищим антикорупційним судом права заявника на обчислення суддівської винагороди із використанням показника значення прожиткового мінімуму для працездатної особи, актуального станом на 01 січня кожного окремого календарного року.

Докази того, що спір стосується питань фактів в аспекті обчислення суб`єктом владних повноважень конкретного розміру суддівської винагороди наразі відсутні.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, всебічно перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Указом Президента України "Про призначення суддів Вищого антикорупційного суду" від 11 квітня 2019 року за №128/2019 ОСОБА_1 був призначений на посаду судді Вищого антикорупційного суду.

Наказом виконуючого обов`язки голови ВАКС "Про зарахування до штату суду" від 25 квітня 2019 року за № 44/к заявник зарахований до штату ВАКС та вважається таким, що приступив до виконання обов`язків судді з 26 квітня 2019 року з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Рішенням зборів суддів ВАКС від 07 травня 2019 року за № 6 заявнику був визначений день початку роботи ВАКС - 05 вересня 2019 року.

Наказом голови ВАКС "Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 " від 09 вересня 2019 року за № 293/к заявнику була встановлена доплата за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу з 05 вересня 2019 року.

Наказом голови ВАКС від 09 грудня 2021 року за № 689/к заявнику з 02 грудня 2021 року була встановлена щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі 10 відсотків посадового окладу за роботу з відомостями та їх носіями, що становлять державну таємницю та мають ступінь секретності "Цілком таємно".

Наказом голови ВАКС "Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 " від 20 квітня 2022 року за № 194/к заявнику була встановлена доплата за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу з 26 квітня 2022 року.

У спірних правовідносинах ВАКС вчинялись управлінські волевиявлення з приводу оплати праці (служби) заявника як професійного судді у спосіб обчислення суддівської винагороди із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2.102,00грн.

Ці обставини визнані відповідачем у відзиві на позов.

Згідно з розрахунковим листом за жовтень 2023р. суддівська винагорода заявника за посадою судді ВАКС за жовтень 2023 року була обчислена у загальному розмірі 142.123,87грн., як встановлено судом, із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2.102,00грн.

Стверджуючи про невідповідність закону управлінських волевиявлень суб`єкта владних повноважень (ВАКС) з приводу повноти оплати праці публічного службовця, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з ч.7 ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У розумінні ч.1 ст.126 та ст.130 Конституції України умови виплати та розмір суддівської винагороди є невід`ємним елементом незалежності судді.

Спеціальним законом з питання визначення суддівської винагороди є Закон України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі за текстом - Закон України від 02.06.2016р. №1402-VIII), ч.1 ст.135 якого передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Так, за правилами ч.2 ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Як то указано у ч.4 ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII, до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Згідно з ч.5 ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Статтею 7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.

Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон №966-XIV) дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №966-XIV, прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

За приписами частин другої, третьої статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 148 Закону № 1402-VIII визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України; Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів.

Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Згідно зі статтею 31 Закону № 1402-VIII визначено, що у системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої та апеляційної інстанції з розгляду окремих категорій справ. Вищими спеціалізованими судами є: 1) Вищий суд з питань інтелектуальної власності; 2) Вищий антикорупційний суд.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 07.06.2018 № 2447-VIII (далі - Закон № 2447-VIII) визначено, що Вищий антикорупційний суд є головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення його діяльності.

Отже, Вищий антикорупційний суд здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності суду, а відтак є належним відповідачем у даній справі.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Правовий висновок стосовно неправильності обчислення суддівської винагороди із використанням показника прожиткового мінімуму - 2.102,00грн. сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.07.2023р. по справі №140/5481/22.

Також, Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2023 року по справі № 380/25627/21 дійшов наступних правових висновків: "33.Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення. 34. Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України «Про судоустрій і статус суддів») гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. 37. Необхідно також указати, що у пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя. 38. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. 44. Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 49. Верховний Суд зазначає, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». 54. Колегія суддів уважає за потрібне вказати, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». 58. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.59. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. 60. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis). 62. Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.".

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України цей висновок є релевантним відносно обставин спору у даній справі, підлягає поширенню на спірні правовідносини, а відтак, додатково підтверджує факт порушення права заявника на отримання суддівської винагороди у повному розмірі.

У спірному періоді виникла колізія між нормами п.2 ч.3 ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII, абз.4 ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та між абз.5 ст.7 Закону України 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" в частині використання під час нарахування та виплати суддівської винагороди показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.102,00грн.".

Усупереч положенням ч.1 ст.126, ст.130 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України відповідачем пріоритет у застосуванні помилково було надано не нормам ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII, а нормам абз.5 ст.7 Закону України 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

Указане спричинило порушення прав заявника на отримання суддівської винагороди у належному розмірі за жовтень 2023р.

Суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб`єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.

Обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений у першу чергу саме на суб"єкта владних повноважень ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів на спростування вимог приватної особи та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення.

У ході розгляду справи відповідачем - суб`єктом владних повноважень не наведено юридично спроможних аргументів та не подано доказів відповідності вимогам закону реально вчинених у спірних правовідносинах управлінських волевиявлень з приводу обчислення суддівської винагороди із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2.102,00грн.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У даному конкретному випадку недоведеність правомірності вчинених суб`єктом владних повноважень управлінських волевиявлень зумовлює висновок про підтвердження матеріалами справи порушеного суб`єктивного права заявника, що є підставою для задоволення позову.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд виходить з такого.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; або шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З аналізу положень статті 5 КАС України вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити відповідні дії є способом захисту порушеного права позивача. Однак, захистити права позивача неможливо без встановлення протиправності дії/бездіяльності відповідача, якими таке право було порушено.

Отже, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій Вищого антикорупційного суду та зобов`язання його провести нарахування та виплату позивачу недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023 року на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (2.684,00 гривні), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

При цьому визначення суми не донарахованої позивачу суми суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023 року належить до повноважень відповідача.

Верховний Суд у подібних правовідносинах (постанова від 22 грудня 2021 року у справі № 160/15369/20, адміністративне провадження № К/9901/20901/21) прийшов до висновку про правомірність обрання саме такого захисту порушеного права.

Стосовно клопотання про застосування судом ефективного способу захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, суд зазначає наступне.

Судом під час виконання вимог ч.5 ст.242 КАС України виявлена постанова Верховного Суду з приводу способу захисту права особи на отримання належного розміру суддівської винагороди.

Так, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 23.06.2021р. у справі №520/13014/2020 вимога про стягнення заборгованості не дублює вимогу про зобов`язання нарахувати і виплатити заборгованість, ці вимоги є двома різними способами захисту порушеного права, які передбачають відмінний механізм виконання судових рішень; списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Закону України від 05.06.2012р. №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права є вимога про стягнення коштів.

Отже, стягнення коштів є одним із способів захисту порушеного права приватної особи, а зобов`язання нарахувати і виплатити кошти є іншим способом захисту порушеного права приватної особи, які зумовлюють різні предмети доказування.

Оскільки позивач під час звернення до суду вимоги про стягнення з суб`єкта владних повноважень коштів не заявляв, у порядку ч. 1 ст. 47 КАПС України позов не уточнював, то суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про застосування судом ефективного способу захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина та виходу за межі заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, позов підлягає до задоволення у межах первісно заявлених позовних вимог.

Стосовно повноважень підписанта від імені відповідача у поданому відзиві на позов, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позов, поданий від імені ВАКС, підписаний головним спеціалістом відділу правового забезпечення апарату ВАКС Олесею Доля.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

З наведеного вбачається, що з урахуванням положень статті 55 КАС України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи.

Аналогічна правова позиція наведена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 9901/39/20 (провадження № 11-137заі20).

За змістом частини першої статті 155 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат.

Організаційне забезпечення роботи ВАКС здійснюється апаратом ВАКС відповідно до Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (частина перша статті 16 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд").

Відповідно до п.п. 6 п. 11 розділу ІІІ "Функції відділу" та п. 5 розділу ІV "права відділу" Положення про відділу правового забезпечення апарату ВАКС, затвердженого наказом ВАКС від 29.12.2020 року №61-а, відділ правового забезпечення апарату ВАКС уповноважений діяти від імені ВАКС відповідно до цього Положення (здійснює самопредставницто ВАКС) у судах усіх інстанцій у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно з п. 8 розділу 3 посадової інструкції головного спеціаліста відділу правового забезпечення ВАКС одним із посадових обов`язків головного спеціалісту такого відділу є вчинення дій від імені ВАКС відповідно до Положення про відділ правого забезпечення апарату ВАКС (здійснення самопредставництва ВАКС) в судах усіх інстанцій в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Наказом ВАКС від 20.02.2023 року №87/к призначено ОСОБА_2 з 21.02.2023 року на посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення апарату ВАКС на строк до призначення на цю посаду переможця конкурсу або до спливу 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Отже, оскільки самопредставництво ВАКС в судах усіх інстанцій є функцією та правом відділу правового забезпечення апарату ВАКС та одним із посадових обов`язків головного спеціалісту такого відділу, то підписант відзиву на позов - Олеся Доля, був наділений правом підписувати процесуальний документ у справі від імені ВАКС у якості самопредставництва.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших витрат позивачем не надано.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 90, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Клопотання позивача про застосування судом ефективного способу захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина - залишити без задоволення.

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Вищого антикорупційного суду (код ЄДРПОУ 42836259, місце знаходження: 01601, м. Київ, проспект Берестейський, 41) щодо нарахування та виплати судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 гривні.

Зобов`язати Вищий антикорупційний суд (код ЄДРПОУ 42836259, місце знаходження: 01601, м. Київ, проспект Берестейський, 41) провести нарахування та виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023 року на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (2.684,00 гривні), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя О.В. Старосєльцева