Decision № 116623739, 15.01.2024, Industrialnyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 202/9386/23

Провадження № 2/202/220/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

15 січня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Ісаєвої Д.А.,

з участю секретаря Разнатовської А.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Костянтинівський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебуває вказана цивільна справа.

У обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що судовим наказом Краснолиманського міського суду Донецької області від 15.08.2018 року, ухваленого у справі № 236/2485/18, з позивачки на користь відповідача було стягнуто аліменти на утримання синів у розмірі 1/3 частини її заробітку до досягнення старшою дитиною повноліття, після досягнення старшою дитиною повноліття стягувати щомісяця аліменти в розмірі 1/4 частини її заробітку до досягнення дитиною повноліття починаючи з 30.07.2018 року.

Судовий наказ позивачкою виконувався сумлінно. Однак після ухвалення судом судового наказу до теперішнього часу значно змінився сімейний стан позивачки,що потягло погіршення її фінансового становища, а саме 02.11.2019 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_3 та у позивачки ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька, ОСОБА_4 . З самого народження донька позивачки мала цілий ряд значних захворювань, а саме: при народженні їй було встановлено діагноз сидром підвищеної нервової збудливості. Далі було виявлено, що дитина страждає на ООО, СШ рухових порушень верхніх кінцівок, анемія.

01.09.2021 року позивач розірвала шлюб з ОСОБА_3 , останній самоусунувся від виховання ОСОБА_4 та має заборгованість по аліментам.

Починаючи з 31.07.2020 року позивачка відповідно до наказів № 494/1 від 30.07.2020 року та № 1/3 від 12.01.2021 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. Таким чином з 31.07.2020 року по теперішній час позивачка жодного особистого прибутку не має.

Таким чином, станом на теперішній час позивачка перебуває у скрутному становищі.

Ухвалою судді від 02.06.2023 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом/повідомленням сторін.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

20.06.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає, у позивача станом на 01.05.2023 року наявна заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 91547,00 грн., наявність заборгованості по комунальних платежах та стягнення заборгованості на користь АТ КБ "Приватбанк" не відноситься до розгляду цієї справи, медичні документи про хворобу доньки датовані 2020 та 2021 роками.

07.07.2023 року до суду найшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивач має заборгованість по сплаті аліментів 88715,00 грн., а не 91547,00 грн., наявність заборгованості по комунальним платежам та стягнення заборгованості на користь АТ КБ "Приватбанк" є наслідками значного погіршення матеріального стану позивача тому є доказами у справі.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1.ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1.ст. 13 ЦПК України).

Так, судом по справі встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судовим наказом Краснолиманського міського суду Донецької області від 15.08.2018 року, ухваленого у справі № 236/2485/18, з позивачки на користь відповідача було стягнуто аліменти на утримання синів у розмірі 1/3 частини її заробітку до досягнення старшою дитиною повноліття, після досягнення старшою дитиною повноліття стягувати щомісяця аліменти в розмірі 1/4 частини її заробітку до досягнення дитиною повноліття починаючи з 30.07.2018 року.

02.11.2019 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_3 та у позивачки ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька, ОСОБА_4 . З самого народження донька позивачки мала цілий ряд значних захворювань, а саме: при народженні їй було встановлено діагноз сидром підвищеної нервової збудливості. Далі було виявлено, що дитина страждає на ООО, СШ рухових порушень верхніх кінцівок, анемія.

01.09.2021 року позивач розірвала шлюб з ОСОБА_3 , останній самоусунувся від виховання ОСОБА_4 та має заборгованість по аліментам.

Починаючи з 31.07.2020 року позивачка відповідно до наказів № 494/1 від 30.07.2020 року та № 1/3 від 12.01.2021 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. Таким чином з 31.07.2020 року по теперішній час позивачка жодного особистого прибутку не має.

Відповідно до ч. 4ст. 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач звертаючись до суду з позовом зазначає, що змінилося її матеріальне становище. На даний час на її утриманні перебуває малолітня дитина яка має ряд захворювань. Відповідно до судового наказу з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання синів у розмірі 1/3 частини її заробітку до досягнення старшою дитиною повноліття, після досягнення старшою дитиною повноліття стягувати щомісяця аліменти в розмірі 1/4 частини її заробітку до досягнення дитиною повноліття починаючи з 30.07.2018 року. Доходу, який залишається їй після сплати аліментів, не вистачає на її особисті потреби, утримання хворої доньки та сплату боргу по комунальним послугам та на виконання рішення по стягненню заборгованості. Позивач проживає одна, батько дитини на утримання доньки не надає допомоги, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

Правовідносини між сторонами регулюються СК України.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частиною першої статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

За положеннями статті 192СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі») (постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13).

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями частини другої статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 141СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Статтею 192СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є, як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Встановлені в судовому засіданні обставини свідчать про зміну сімейного та особистого стану позивача, що загалом впливає на його матеріальне становище й, на думку суду, дає підстави для зменшення розміру аліментів, присуджених йому рішенням суду.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що зміна матеріального стану позивача має місце, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п. 23Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст.76-81,89,141,258-259,263-268,273,274-279,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Костянтинівський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів - задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, що стягуються із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за судовим наказом Краснолиманського міського суду Донецької області по справі № 236/2485/18, з 1/3 частини до 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Ісаєва