Decision № 116381055, 25.12.2023, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

номер провадження справи 5/19/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2023 Справа № 908/254/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів Господарського суду Запорізької області у складі:

Головуючий суддя Проскуряков К.В.,

Судді Азізбекян Т.А.,

Горохов І.С.,

при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (електронна пошта: info@ua.dsv.com; юридична адреса: вул. Сім`ї Сосніних, буд. 7-Д, м. Київ, 03134; адреса для листування: вул. Симиренка, буд.1/2, а/с 85, м. Київ, 03134; код ЄДРПОУ 38857571)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Імпульс.М." (електронна пошта: vgamey11@gmail.com; вул. Героїв 55-ї бригади, буд. 3, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 36319949)

про стягнення 1 754 842,30 грн.,

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Імпульс.М." (електронна пошта: vgamey11@gmail.com; вул. Героїв 55-ї бригади, буд. 3, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 36319949)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (електронна пошта: info@ua.dsv.com; юридична адреса: вул. Сім`ї Сосніних, буд. 7-Д, м. Київ, 03134; адреса для листування: вул. Симиренка, буд.1/2, а/с 85, м. Київ, 03134; код ЄДРПОУ 38857571)

про визнання договору недійсним частково,

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: не з`явився;

від відповідача за первісним позовом: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

25.01.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Імпульс.М.» про стягнення 1 658 981,79 грн.

25.01.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.01.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 908/254/23 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.02.2023 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 27.03.2023 № 908/254/23 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 26.04.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, проведення якого здійснювати в режимі відеоконференції. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 26.04.2023 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 25.05.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, проведення якого здійснювати в режимі відеоконференції

24.05.2023 та 25.05.2023 на адресу електронної пошти суду від відповідача надійшли клопотання про встановлення додаткового строку на подання відзиву на позовну заяву, про зменшення штрафних санкцій та про витребування оригіналів доказів для їх огляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 25.05.2023 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 06.06.2023 о 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано позивачу надати суду для огляду (направити) оригінали документів доданих до позовної заяви.

06.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Імпульс.М." на електрону адресу суду з електронним цифровим підписом надійшло клопотання № б/н від 06.06.2023 (вх. № 121888/08-08/23 від 06.06.2023) про повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження та вирішення справи колегіально.

Крім цього, 06.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" на виконання ухвали від 25.05.2023 до суду надійшла заява № б/н від 01.06.2023 (вх. № 12590/08-08/23 від 06.06.2023) про долучення документів, а саме оригіналів документів доданих до позовної заяви - суду для огляду.

Ухвалою суду від 06.06.2023 задоволено клопотання ТОВ "Агро-Імпульс.М." та вирішено повернутися на стадію підготовчого провадження у справі №908/254/23. Підготовче засідання призначено на 05.07.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, проведення якого здійснювати в режимі відеоконференції.

27.06.2023 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Імпульс.М." до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" про визнання договору недійсним частково.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.06.2023 вказану зустрічну позовну заяву розподілено для розгляду судді ПроскуряковуК.В.

28.06.2023 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву від 20.06.2023, відповідно до якого просить суд в задоволенні позву відмовити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.07.2023 № 908/254/23 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Імпульс.М." до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" про визнання договору недійсним частково прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Імпульс.М." про стягнення 1 658 981,79 грн. та вирішено розглядати справу № 908/254/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.08.2023 о 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, проведення якого здійснювати в режимі відеоконференції. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

27.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог № б/н від 25.07.2023 (вх. № 16185/08-08/23 від 27.07.2023), згідно якої позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача загальну суму у розмірі 1 754 842,30 грн., в т.ч. основна заборгованість 1 060 268,85 грн., пеня - 309 366,12 грн., штраф - 318 080,65 грн., 3 % річних - 18 561,97 грн. та інфляційні витрати - 48 564,71 грн. Витрати по сплаті судового збору на суму 26 322,65 грн. покласти на відповідача за первісним позовом. Витрати на професійну правову допомогу будуть надані протягом 5 днів з дня прийняття судом рішення.

31.07.2023 від ТОВ "ДСВ Логістика" до суду надійшла відповідь на відзив № б/н від 24.07.2023 (вх. № 16391/08-08/23 від 31.07.2023), в якій позивач за первісним позовом не погодився із запереченнями викладеними у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 07.08.2023 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" № б/н від 25.07.2023 (вх. № 16185/08-08/23 від 27.07.2023) про збільшення розміру первісних позовних вимог до суми 1 754 842,30 грн. та призначено колегіальний розгляд справи № 908/254/23.

Ухвалою суду від 09.08.2023 у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Боєва О.С., Давиденко І.В. справу № 908/254/23 прийнято до свого провадження у порядку загального позовного провадження, вирішено перейти до повторного проведення підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 21.08.2023 о 14 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023, на підставі доповідної записки головуючого судді у справі Проскурякова К.В., у зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Боєвої О.С. у відпустці 21.08.2023, справу № 908/254/23 для розгляду розподілено колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя: Проскуряков К.В., судді: Горохов І.С., Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 21.08.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Проскуряков К.В., судді: Горохов І.С., Давиденко І.В. справу № 908/254/23 прийнято до свого провадження у порядку загального позовного провадження. Вирішено перейти до повторного проведення підготовчого провадження та підготовче засідання призначено на 21.08.2023 о 14 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 21.08.2023 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 09.10.2023 о 15 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

При розгляді справи неодноразово змінювався склад колегії суддів.

Ухвалою суду від 31.10.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Проскуряков К.В., судді: судді: Азізбекян Т.А., Горохов І.С. справу № 908/254/23 прийнято до свого провадження у порядку загального позовного провадження. Повторний розгляд справи по суті призначено на 29.11.2023 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, проведення якого вирішено здійснювати в режимі відеоконференції.

07.11.2023 від ТОВ "ДСВ Логістика" до суду надійшли додаткові пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 29.11.2023 за участю представників позивача та відповідача колегію суддів оголошено перерву з розгляду справи по суті на 25.12.2023 об 11 год. 00 хв., проведення якого вирішено здійснювати в режимі відеоконференції, про що представники ТОВ "ДСВ Логістика" - Мічуріна О.В. та ТОВ "Агро-Імпульс.М."- Гамей В.В. повідомленні в режимі відеоконференції.

25.12.2023 об 11 год. 00 хв. секретар судового засідання здійснив телефонний запит представнику ТОВ "ДСВ Логістика" - Мічуріній О.В. (+38 (095) 665-77-55) для подальшого з`єднання в режимі ВКЗ для прийняття участі у судовому засіданні, проте представник позивача вказав про неможливість прийняти участь у вказаному у судовому засіданні та провести судове засідання за її відсутності.

25.12.2023 об 11 год. 05 хв., після встановлення, що представник ТОВ "Агро-Імпульс.М."- Гамей В.В. в підсистемі «ВКЗ» ЕСІТС має статус «не активний», секретар судового засідання здійснив телефонний запит вказаному представнику (+38 (097) 766-57-07), повідомивши про відкриття судового засідання з розгляду справи по суті, необхідність встановити статус «активний», прийняти запрошення для подальшого з`єднання в режимі ВКЗ з метою прийняття участі та проведення судового засідання.

Проте, представник ТОВ "Агро-Імпульс.М." - Гамей В.В. повідомив, що внаслідок повітряної тривоги у м. Запоріжжі 25.12.2023 у вказаний час судові засідання у судах не проводяться та приймати участь в режимі ВКЗ відмовився.

Представники позивача та відповідача участь у судовому засіданні 25.12.2023 відповідно до ст. 197 ГПК України в режимі ВКЗ не прийняли.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Первісний позов ТОВ "ДСВ Логістика" обґрунтовано тим, що 04.01.2018 між ТОВ "ДСВ Логістика" (Експедитор) та ТОВ "Агро-Імпульс.М." (Замовник) укладений договір на транспортно-експедиторське обслуговування № SC/AF-008392 (Договір) на виконання умов якого та підписаних сторонами заявок, ТОВ "ДСВ Логістика" були надані ТОВ "Агро-Імпульс.М." транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів замовника у контейнерах № FFAU4002154 та № TGBU5948637, що підтверджується відповідними транспортними накладними. За результатами наданих послуг ТОВ "ДСВ Логістика" виставлені рахунки на оплату з актами приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 2 091 682,05 грн. В порушення умов договору, передані відповідачу акти приймання-передачі наданих послуг не повернуті, заперечення щодо підписання актів не надані. Крім цього, в порушення умов договору замовник здійснив оплату за надані послуги частково у розмірі 1 031 413,20 грн., у зв`язку з чим станом на 22.12.2022 року розмір основної заборгованості за договором складає 1 060 268,85 грн. У зв`язку з простроченням оплати за надані послуги ТОВ "ДСВ Логістика" нараховано пеню у період з 20.12.2022 по 20.07.2023 на суму 309 366,12 грн., 30% штрафу згідно з п. 5.16. договору у розмірі 318 080,65 грн., 3 % річних за період з 20.12.2022 по 20.07.2023 на суму 18 561,97 грн. та інфляційні витрати за період з січня по червень 2023 включно у розмірі 48 564,71 грн. Просить суд позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Агро-Імпульс.М." заперечив проти позовних вимог зазначивши, що договором на транспортно-експедиторське обслуговування № SC/AF-008392 від 04.01.2018 фактично передбачена подвійна відповідальність за одне й те ж правопорушення, що є недопустимим. Відтак, оскільки притягнення двічі до юридичної відповідальності за одне правопорушення є недопустимим, просить суд в частині стягнення 30% штрафу на суму 318 080,65 грн. відмовити. Також, відповідач посилається на невірний розрахунок позивача в частині нарахованих штрафних санкцій. Крім цього відповідач зазначив, що позивач не долучив до позовної заяви доказів отримання ТОВ "Агро-Імпульс.М." продукції за спірним договором а також доказів у підтвердження повноваження особи, яка начебто прийняла від позивача товарно-матеріальні цінності. Просить суд у задоволення позовних вимог відмовити.

У відповіді на відзив ТОВ "ДСВ Логістика" не погодилось із запереченнями відповідача посилаючись на те, що при підписання договору № SC/AF-008392 від 04.01.2018 відповідач не мав заперечень щодо формулювання пункту 5.6. Крім цього, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. Також позивач погодився із твердженням відповідача, що рахунки на оплату та акти здачі-приймання виконаних робіт отримані ТОВ "Агро-Імпульс.М." у паперовому вигляді 15.12.2022 разом із претензією. Водночас, у гарантійному листі ТОВ "Агро-Імпульс.М." зобов`язалось оплатити за надані транспортно-експедиційні послуги у строк до 20 серпня включно. Також, позивач посилається на часткову оплату ТОВ "Агро-Імпульс.М." отриманої продукції за спірним договором, що в свою чергу спростовує заперечення відповідача в частині неотримання ним вантажу за договором. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Станом на 25.12.2023 заперечень на відповідь на відзив від ТОВ "Агро-Імпульс.М." до суду не надійшло.

Як вбачається з зустрічної позовної заяви ТОВ "Агро-Імпульс.М.", заявник посилається на те, що п. 5.16. договору № SC/AF-008392 від 04.01.2018 є недійсним, оскільки його положення суперечать Конституції України та Цивільному кодексу України. Виходячи зі змісту ст. 549 ЦК України, штраф та пеня є неустойкою. Таким чином, фактично договором передбачена подвійна відповідальність за одне й те ж правопорушення, що є недопустимим. В оспорюваний частині договору вказано, що штраф передбачений за користування коштами. Проте, чинним законодавством не передбачено застосування штрафних санкцій саме за користування коштами. Штраф є видом неустойки, яка застосовується за порушення зобов`язання. Крім того, заявлений штраф значно перевищує можливий розмір нарахованої пені, граничний розмір якої обмежено ст. 343 ГК України. З урахуванням викладеного, просить суд зустрічний позов задовольнити та визнати недійсним п. 5.16. договору № SC/AF-008392 від 04.01.2018 в частині з такою редакцією: «… та штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за користування цими коштами».

У додаткових поясненнях (відзиву на зустрічну позовну заяву) ТОВ "ДСВ Логістика" посилається на судову практику Верховного Суду при розгляді питання щодо можливості стягнення пені та штрафу за одне й те саме порушення, а саме у справах № 908/1843/17, № 908/3327/16 та № 922/1078/18. Відповідач за зустрічним позовом зазначив, що у випадку порушення виконання господарських зобов`язань, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу. Просить суд у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Станом на 25.12.2023 відповіді на додаткові пояснення (відзив на зустрічну позовну заяву) матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

В судовому засіданні 25.12.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Імпульс.М." (Замовник) укладений договір на транспортно-експедиторське обслуговування № SC/AF-008392 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, експедитор за оплату та за рахунок замовника зобов`язався надати замовнику комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника (вантажі) і вантажів замовника в 20-, 40- та понад 40-футових контейнерах стандартів ISO, в тому числі й зібраних вантажів (контейнери з вантажами) від місця, зазначеного замовником, до місця призначення різними видати транспорту за замовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту «…».

Пунктом 1.5. договору визначено, що замовник своєчасно та у повному обсязі оплачує експедитору вартість послуг транспортної експедиції (винагорода експедитора), виконаних у межах даного договору, а також компенсує та/або надає авансом кошти для здійснення розрахунків з третіми особами, які залучені чи будуть залучені експедитором для виконання цього договору «…».

Згідно з п. 4.1. договору, вартість, ставки га тарифи виконуваних експедитором послуг, особливі умови перевезення, залежно від виду/асортименту вантажів (винагорода експедитора), обговорюються сторонами в заявках та/або додаткових угодах до цього договору. При цьому, винагорода експедитора не включає вартість послуг третіх осіб, залучених експедитором для виконання цього договору та заявок замовника, яка компенсується замовником окремо «…».

Перелік і вартість послуг (винагорода експедитора), а також витрати експедитора, що пов`язані з наданням послуг га підлягають компенсації замовником та здійснені та/або, що мають бути здійснені на користь третіх осіб, вказуються в рахунках експедитора окремо. Сумою договору є сума всіх виставлених експедитором рахунків замовнику. За згодою сторін вартість та перелік послуг можуть фіксуватись також у додаткових письмових угодах (додатках) до цього договору, які будуть невід`ємною частиною договору (п. 4.2).

Відповідно до п. 4.3. договору, оплата послуг та компенсація витрат експедитора проводяться замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку експедитором (у тому числі, його передача здійснюється та допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому цим договором) на поточний рахунок останнього.

Після закінчення відвантаження партії вантажу та належного оформлення документів приймання-передачі, перевізних документів і актів на виконані додаткові послуги, експедитором складається Акт прийому-передачі наданих послуг, що є фактом підтвердження, виконання послуг, їх кількості та вартості (п. 4.4).

Пунктом 4.5. договору сторони передбачили, що замовник підписує акт прийому-передачі наданих послуг, передає його експедитору протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту його отримання. У разі незгоди замовника з актом прийому-передачі наданих послуг, останній зобов`язаний надати експедитору обґрунтовані заперечення в такий самий термін. У разі непідписання або неповернення акта та відсутності обґрунтованих заперечень у зазначений в цьому пункті договору термін, акт вважається підписаним замовником, а відповідні послуги вважаються належним чином наданими експедитором і прийнятими замовником.

Замовник сплачує рахунки експедитора за додаткові послуги, виконані експедитором за заявками замовника, за фактичними витратами та/або за чинними тарифами та/або калькуляціями експедитора, якщо інше не було узгоджено сторонами в письмовій формі завчасно до початку відправлення/відвантаження вантажу/контейнерів з вантажами замовника (п. 4.6).

Оплата рахунків експедитора або передоплата проводяться замовником із зазначенням у у банківському документі (платіжному дорученні) в тому числі й номеру цього договору та номеру рахунку експедитора при оплаті послуг або при перерахуванні передоплати. Датою платежу вважається дата платіжного доручення «…» (п. 4.7).

Розділом 5 договору передбачена відповідальність сторін. Експедитор і замовник несуть один перед одним майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства (п. 5.1). Замовник несе всі витрати, пов`язані з несвоєчасним одержанням або поверненням (переадресацією) вантажу з вини замовника або третіх осіб з боку замовника (п. 5.15). За несвоєчасну оплату послуг експедитора, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості та штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за користування цими коштами (п. 5.16).

На виконання умов договору, ТОВ "ДСВ Логістика" виставлені рахунки на оплату та передані ТОВ "Агро-Імпульс.М." разом з актами приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 2 091 682,05 грн. (а.с. 30-40, т. 1).

В матеріалах справи міститься гарантійний лист ТОВ "Агро-Імпульс.М." № б/н, б/д, в якому зазначено, що ТОВ "Агро-Імпульс.М." зобов`язується оплатити в повному обсязі ТОВ «ДСВ Логістика» за надані транспортно-експедиційні послуги по заявкам № SODS0008083 від 14.12.2021 - 864 687,25 грн., № SODS0008375 від 02.02.2022 - 1 115 460,56 грн. до 20 серпня включно (а.с. 25, т. 1).

В порушення умов договору, ТОВ "Агро-Імпульс.М." здійснило часткову оплату вищевказаних рахунків на суму 1 031 413,20 грн., у зв`язку з чим розмір основної заборгованості відповідача за договором № SC/AF-008392 від 04.01.2018 становить 1 060 268,85 грн.

У зв`язку з порушенням ТОВ "Агро-Імпульс.М." строків оплати за надані послуги, ТОВ "ДСВ Логістика" просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 1 060 268,85 грн., пеню на підставі п. 5.16. договору за період з 20.12.2022 по 20.07.2023 у розмірі 309 366,12 грн., штраф у розмірі 30% від суми заборгованості на підставі п. 5.16. договору у розмірі 318 080,65 грн., 3 % річних за період з 20.12.2022 по 20.07.2023 на суму 18 561,97 грн. та інфляційні витрати за період з січня по червень 2023 включно у розмірі 48 564,71 грн.

В свою чергу, ТОВ "Агро-Імпульс.М." у зустрічній позовній заяві просить суд визнати недійсним п. 5.16. договору на транспортно-експедиторське обслуговування № SC/AF-008392 від 04.01.2018 в частині з такою редакцією: «… та штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за користування цими коштами».

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (п. 1). Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ч. 2).

Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1). У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, на виконання умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування № SC/AF-008392 від 04.01.2018, позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги з організації та забезпечення перевезень на загальну суму 2 091 682,05 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг (а.с. 30-40, т. 1).

Заперечень з боку ТОВ "Агро-Імпульс.М." щодо переліку послуг у вищевказаних актах матеріали справи не містять, у зв`язку з чим вважаються підписаними замовником згідно умов п. 4.5. договору.

Однак, в порушення умов договору відповідач оплату за надані послуги здійснив частково на суму 1 031 413,20 грн., отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № SC/AF-008392 від 04.01.2018 у розмірі 1 060 268,85 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено пеню за період з 20.12.2022 по 20.07.2023 у розмірі 309 366,12 грн., штраф у розмірі 30% від суми заборгованості на підставі п. 5.16. договору у розмірі 318 080,65 грн., 3 % річних за період з 20.12.2022 по 20.07.2023 на суму 18 561,97 грн. та інфляційні витрати за період з січня по червень 2023 включно у розмірі 48 564,71 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.16. договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату послуг експедитора, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості та штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за користування цими коштами.

Стосовно заперечень відповідача в частині одночасного стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості та штрафу у розмірі 30% від суми заборгованості суд враховує позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.08.2018 по справі № 908/1843/17, в якій зазначено наступне:

« 6.13. Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

6.14. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

6.15. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

6.16. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

6.17. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

6.18. За таких обставин, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 100 050,00 грн. штрафу за порушення відповідачем строків виконання ремонтних робіт та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення зазначених вимог, суд апеляційної інстанції правильно виходив із правової природи неустойки та дійшов обґрунтованих висновків про те, що одночасне стягнення пені та штрафу за порушення одного зобов`язання не суперечить положенням статті 61 Конституції України, розміщеній у розділі 2 "Права, свободи та обов`язки людини та громадянина"».

На підставі вищевикладеного, твердження відповідача що договором № SC/AF-008392 від 04.01.2018 передбачена подвійна відповідальність за одне й те ж правопорушення та нарахування штрафу слід вважати повторним притягнення до відповідальності спростовується вищевикладеним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за заявлений період з 20.12.2022 по 20.07.2023 включно у розмірі 309 366,12 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство, керуючись ч. 6 ст. 232 ГК України суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення пені за період з 20.12.2022 по 20.06.2022 включно на суму 265 793,42 грн., з відмовою у стягненні 43 572,70 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу на підставі п. 5.16. договору у розмірі 30% на суму 318 080,65 грн. враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних за заявлений період з 20.12.2022 по 20.07.2023 на суму 18 561,97 грн. та інфляційні витрати за період з січня по червень 2023 включно у розмірі 48 564,71 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. 215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, заявником при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено судом, позивач за зустрічним позовом вважає, що п. 5.16. договору № SC/AF-008392 від 04.01.2018 передбачена подвійна відповідальність за одне й те ж правопорушення у вигляді стягнення пені та штрафу, що є недопустимим. При цьому, ТОВ "Агро-Імпульс.М." вважає, що суд має визнати недійсним п. договору саме в частині передбачення штрафу, оскільки за структурою п. 5.16. договору, можливість накладення штрафу вказана пізніше за можливість нарахування пені. Отже, саме нарахування штрафу слід вважати повторним притягнення до відповідальності.

Проте суд звертає увагу, що за змістом ч. 2 ст. 217 ГК України, одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу ч. 1 ст. 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а в силу статей 217, 230 ГК України штраф та пеня визначені як види штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Відтак, в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відтак, застосування до порушника подвійної відповідальності за одне і теж правопорушення, зокрема, у сфері господарських відносин не суперечать приписам статті 61 Конституції України.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.10.2018 по справі № 908/3327/16.

Стосовно клопотання ТОВ "Агро-Імпульс.М." про зменшення розміру неустойки та процентів річних, котрі підлягають стягненню до загального розміру 26 641,45 грн. колегія суддів зазначає, що заявником не надано суду відповідних документів податкової звітності, з яких би вбачалось неприбутковість, тяжкий фінансовий стан ТОВ "Агро-Імпульс.М.", а також усіх інших передбачених законодавством документів, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені підстави позовів, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд приходить до висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача за первісним позовом - 25 669,07 грн.

Крім цього, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення 100 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

У відзиві на позовну заяву відповідач не надав заперечень щодо заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу.

Суд зазначає, що питання про стягнення з відповідача за первісним позовом витрат на правничу допомогу буде вирішено судом після надання ТОВ "ДСВ Логістика" відповідних доказів у встановленому законом порядку.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Імпульс.М." (вул. Героїв 55-ї бригади, буд. 3, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 36319949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (юридична адреса: вул. Сім`ї Сосніних, буд. 7-Д, м. Київ, 03134; адреса для листування: вул. Симиренка, буд.1/2, а/с 85, м. Київ, 03134; код ЄДРПОУ 38857571) основну заборгованість у розмірі 1 060 268 (один мільйон шістдесят тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 85 коп., пеню на суму 265 793 (двісті шістдесят п`ять тисяч сімсот дев`яносто три) грн. 42 коп., 30% штрафу на суму 318 080 (триста вісімнадцять тисяч вісімдесят) грн. 65 коп., 3 % річних у розмірі 18 561 (вісімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят одна) грн. 97 коп., інфляційні витрати на суму 48 564 (сорок вісім тисяч п`ятсот шістдесят чотири) грн. 71 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 25 669 (двадцять п`ять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн. 07 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 09.01.2024.

Головуючий суддя К.В. Проскуряков

Суддя Т.А. Азізбекян

Суддя І.С. Горохов

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.