Decision № 116338170, 16.01.2024, Ochakiv City and District Court of Mykolaiv Oblast

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/967/21

Провадження № 2/483/20/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря Акопової К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» про визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

22 червня 2021 року ОСОБА_2 , яка є представником публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (далі ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК»), звернулася до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою, предметом якої є: стягнення з відповідачки 35 715 грн 15 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором № 2020/ОВР/396-000361 від 14 липня 2020 року.

В обґрунтування позову зазначила, що 14 липня 2020 року сторони уклали кредитний договір. Відповідачка зобов`язання за договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 18 лютого 2020 року перед позивачем виникла вищезазначена заборгованість. Оскільки відповідачка ухиляється від добровільного погашення боргу, банк змушений звернутися з позовом до суду.

ОСОБА_1 пред`явила зустрічний позов, в якому просила: визнати недійсним кредитний договір № 2020/ОВР/396-000361 від 14 липня 2020 року.

В обґрунтування позову зазначила, що 06 липня 2020 року вона загубила свій паспорт громадянина України, після чого 28 липня 2020 року отримала новий паспорт у формі ID-картки. У грудні 2020 року їй стало відомо, що невстановлена особа шахрайським способом використала її анкетні дані та оформила спірний договір. Посилаючись на те, що вона оспорюваний договір вона не підписувала, просила визнати його недійсним.

Ухвалою суду від 26 липня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» про визнання недійсним кредитного договору прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Сторони та їхні представники в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Дослідивши заяви по суті спору та долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 14 квітня 2020 року від імені фізичної особи ОСОБА_1 до ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» було подано заяву-договір № 2020/І_С/396-000474 про приєднання до правил відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками і укладено від імені ОСОБА_1 кредитний договір № 2020/ОВР/396-000361 на відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки на умовах програми кредитування «пакет ЕКО кредитка», який є договором приєднання (т.1 а.с. 14-15).

З долучених до позовної заяви документів вбачається, що особу заявниці позичальника було встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Очаківським МРВ УМВС України в Миколаївській області 13 жовтня 2009 року (а.с. 9).

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання в повному обсязі, а позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, кредит в порядку і термін, передбачений кредитним договором, не повертає, у зв`язку з чим у останнього станом на 18 лютого 2021 року виникла прострочена заборгованість в розмірі 35 715 грн 15 коп. (а.с. 6).

При цьому, належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт видачі (перерахування) коштів саме ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що 28 липня 2020 року ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина України у формі ІD картки у зв`язку з втратою паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , що був виданий 13 жовтня 2009 року та втрачений 06 липня 2020 року (т. 1 а.с. 56).

За змістом витягу з ЄРДР від 07 грудня 2020 року, в провадженні підрозділу дізнання Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 за фактом шахрайських дій щодо оформлення на її ім`я кредитних догорів, зокрема у ПАТ «Укргазбанк» (т. 1 а.с. 55).

23 серпня 2023 року ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області за клопотанням представника відповідачки за первісним позовом призначено судову почеркознавчу експертиза, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (т. 1 а.с. 212-213).

На виконання зазначеної ухвали надано висновок № 23-4890 від 27 жовтня 2023 року, за змістом якого підписи від імені ОСОБА_1 у наданому на експертизу документі - заяві-договорі № 2020/І_С/396-000474 (договір карткового рахунку) від 14 липня 2020 року, складовою частиною якого є Договір № 2020/ОВР/396-000361, який укладено між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», розміщені праворуч від друкованого запису «Дата: «14» липня 2020 р.» в графі «Підпис Клієнта:» та у розділі «Розписка про отримання платіжної картки» в графі «П.І.Б. клієнта ОСОБА_3 Підпис клієнта», виконані не самою ОСОБА_1 , а іншою особою (особами). Ці підписи виконано з наслідуванням підпису (підписам) ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 230-244).

Статтею 4ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом приписів ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 15ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність або відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення чи захисту в обраний спосіб.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

При ухваленні рішення щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та визнання кредитного договору недійсним, суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 77-81 ЦПК Українипро їх належність, допустимість, достовірність та достатність. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, а також того, що позивач за первісним позовом свій процесуальний обов`язок доказування не виконав не довів належними та допустимим доказами той факт, що кредитний договір, на підставі якого ОСОБА_1 нараховано заборгованість, був підписаний саме нею, а остання у свою чергу довела той факт, що вона втратила свій паспорт громадянина України і підпис у кредитному договорі належить не їй, а іншій особі, то в задоволенні первісного позову слід відмовити в повному обсязі.

Вирішуючи вимоги за зустрічним позовом суд виходить з такого.

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частинами першою та другою статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2021 року у справі № 441/1325/16-ц (провадження № 61-20329св19) зроблено висновок, що "правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність".

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України).

Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

З урахуванням того, що у справі, яка розглядається, встановлено, що позивачка за зустрічним позовом не підписувала кредитний договір і недійсність кредитного договору у випадку недодержання письмової форми встановлена законом, слід дійти висновку, що такий договір є нікчемним і вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту.

З урахуванням викладеного, а також того, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину не пред`являлася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

За приписами ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із тим, що в первісному позові та зустрічному позові судом відмолено, судовий збір, сплачений сторонами при зверненні до суду, не відшкодовується.

Разом із тим, відповідачкою за первісним позовом було сплачено 13 478 грн 47 коп. (т. 1 а.с. 224) за проведення судової експертизи, висновок якої є доказом обґрунтованості заперечень відповідачки проти пред`явлених до неї вимог, а тому вказана сума підлягає стягненню з позивача на користь відповідачки.

Крім того, ОСОБА_1 сплачено витрати на правову допомогу в сумі 7250 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 02 липня 2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Михайленко Н.М. укладено договір про надання правової допомоги на представництво її інтересів в судах України.

За умовами договору, адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу, ознайомлюватися з матеріалами даної цивільної справи, приймати участь у судових засіданнях та представляти інтереси замовника, представляти інтереси в судах всіх інстанцій України.

На підтвердження витрат на правничу допомогу надано квитанцію на суму 7 250 грн., а також довідку з розрахунку витрат на правову допомогу.

З наданого представником розрахунку вбачається, що ці витрати складаються з: витрат на попереднє опрацювання матеріалів та законодавчої бази (1 450 грн), витрат на підготовку процесуальних документів, зокрема клопотань, зустрічної позовної заяви, розрахунків (2 900 грн) та витрат на судові засідання (2900 грн).

З урахуванням того, що зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню, суд стягує з банку на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, яка була необхідною для відстоювання позиції відповідача за первісним позовом в розмірі 5 800 грн (опрацювання матеріалів і законодавчої бази, складення клопотання про призначення експертизи та про витребування доказів, участь у судових засіданнях).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» про визнання недійсним кредитного договору відмовити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Украгазбанк» на користь ОСОБА_1 19 278 (дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят вісім) грн 47 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуюча: