Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
15 січня 2024 р. Справа № 120/12728/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у відповідачки заборгованості зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального що складає 27000 грн.
Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 24.08.2023 року розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні. Цією ж ухвалою відповідачці надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Вказану ухвалу було направлено відповідачці рекомендованим листом з повідомленням та отримано останньою 04.09.2023 року.
Разом з тим, відповідачка не скористалася своїм правом на подання відзиву.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив.
ОСОБА_1 є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України з 02.12.2010 року та перебуває на обліку ГУ ДПС у Вінницькій області.
Згідно інтегрованої картки платника податків за відповідачкою обліковується заборгованість зі сплати штрафних санкцій по адміністративних штрафах та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, що складається з штрафних санкцій у розмірі 27000 грн.
Вказана заборгованість утворилася в результаті не сплати донарахованих ГУ ДПС у Вінницькій області сум грошового зобов`язання та підтверджується карткою особового рахунку, рішенням про застосування фінансових санкцій № 173/02-32-09-02/ НОМЕР_1 від 11.01.2022 року, № 174/02-32-09-02/ НОМЕР_1 від 11.01.2022 року, актом фактичної перевірки від 17.12.2021 року № 12153/02-32-09-02/ НОМЕР_1 .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).
Частиною 1 статті 17 Закону № 481/95-ВР встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Приписами ст. 16 Закон № 481/95-ВР регламентовано, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Разом з тим, відповідно до п.п. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;
Суд встановив, що за результатами перевірки стану дотримання вимог законодавства у вказаній сфері позивачем прийнято рішення від 11.01.2022 року № 173/02-32-09-02/2389013185 від 11.01.2022 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 17000 грн та рішення № 174/02-32-09-02/2389013185 від 11.01.2022 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 10000 грн.
Вказані рішення були направлені відповідачці за податковою адресою рекомендованим листом та повернуті за закінченням терміну зберігання.
Пунктом 10 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790, визначено, що у разі невиконання суб`єктом господарювання рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.
Відповідно до п. 11 Порядку № 790 суми фінансових санкцій, стягнені відповідно до цього Порядку, зараховуються до бюджету згідно із законодавством.
Згідно з п. 13 Порядку № 790 рішення про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено у місячний термін в установленому законодавством порядку.
Відповідно до матеріалів справи вказані рішення відповідачкою не оскаржувалися.
Надалі, відповідно до вимог ст. 59 та ст. 42 ПК України головним управлінням ДПС у Вінницькій області за адресою місцезнаходження платника податків, було направлено податкову вимогу № 0000372-1303-0232 від 04.04.2023 року рекомендованим листом.
Вказану податкову вимогу відповідачкою було отримано особисто 06.04.2023 року.
Таким чином, оскільки за відповідачкою рахується заборгованість у сумі 27000 грн, що виникла внаслідок несплати фінансових санкцій, застосованих на підставі рішень ГУ ДПС у Вінницькій області, і щодо наявності та розміру якої відповідачем не подано відзив на позов, не надано доказів її погашення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ ВП 44069150) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 27000 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СуддяАльчук Максим Петрович
The court decision No. 116326813, Vinnytsia District Administrative Court was adopted on 15.01.2024. The procedural form is Administrative, and the decision form is Decision. On this page, you will find useful data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find important data conveniently.
This decision relates to case No. 120/12728/23. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: