№ 116322, 09.09.2006, Donetsk Commercial Court of Appeal

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

04.09.2006 р. справа №31/96а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Кулебякіна О.С.

суддів

Акулової Н.В., Волкова Р.В.,

при секретареві судового засідання

Коломієць С.О.

за участю представників сторін:

від позивача:

Мельник Н.В.-дов.№2 від 03.01.06,

від відповідача:

Тельнов О.М.представник за довір.№239/10/10-1 від 30.98.06;Яковенко О.В представник за довір. №20453/10/10-1 від 27.07.06-СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку

на постанову господарського суду

Донецької області

від

03.07.2006 року

по справі

№31/96а (суддя Ушенко Л.В.)

за позовом

Закритого акціонерного товариства "Мініметалургійний завод "Істіл (Україна)" м.Донецьк

до

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м.Донецьку

про

визнання протиправними та нечинними податкового повідомлення-рішення №0000710812/1/903/10/15-16-23/1 від 18.01.06 та №0000710812/2/3617/10/15-16-23/1 від 14.02.06

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Донецької області від 03.07.06 позовні вимоги задоволені.

На вказану постанову податковим органом подана апеляційна скарга в якій йдеться про скасування судового рішення як незаконного. У скарзі робиться посилання на неправильне застосування судом підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі Закон №168/97-ВР).

Позивач вважає апеляційну скаргу необгрунтованою, постанову місцевого господарського суду законною.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Позивач оспорив до господарського суду податкове повідомлення-рішення №0000710812/1/903/10/15-16-23/1 від 18.01.06 та № 0000710812/2/3617/10/15-16-23/1 від 14.02.06 складені на підставі акту перевірки №269/1516-23/1 -30479040 від 25.10.05. Підставою для їх винесення є висновок податкового органу про те, що позивач неправильно сформував податковий кредит липня 2005 року, оскільки включив до нього суми сплати податкового кредиту за фактично отримані товари не тільки червня 2005 року але і за попередні податкові періоди. В цьому податковий орган вбачає порушення вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР на підставі якого позивачу було зменшене бюджетні відшкодування податку на додану вартість на суму 2890064 грн.

Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов до висновку про неправильне застосування податковим органом законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Апеляційна інстанція погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Розбіжності між позивачем і відповідачем виникли з приводу різного тлумачення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Зазначена норма встановлює, що у разі коли в наступному податковому періоді сума бюджетного відшкодування має від"ємне значення бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від"ємного значення, яка дорівнює суми податку фактично сплачені отримувачем товарів у попередньому податковому періоді. Керуючись цією нормою позивач включив до податкового кредиту спірного періоду податок на додану вартість сплачений в ціні придбання товарно-матеріальних цінностей у періоді, який передував звітному. Такий підход до визначення суми податкового кредиту грунтується на положеннях вищевказаної норми Закону №168/97-ВР, оскільки головною умовою її застосування є фактична сплата сплата податку в ціні отриманих товарів в період що передує звітному.

Позиція податкового органу на думку апеляційної інстанції є юридично неспроможньою. Вона грунтується на тому, що позивач не мав підстав включати до податкового кредиту оплату за товар отриманий позивачем не тільки в червні, але і за попередні податкові періоди. У даному випадку, податковим органом допускається власне тлумачення положень підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, яке не відповідає змісту норм, а тому не може визнаватись правильним. Отже, вирішальне значення має не період в який отримано товар, а період в який платник податку сплатив податок на додану вартість в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Як вбачається із акту перевірки сума завищення бюджетного відшкодування встановлена розрахунковим методом. Але, з законністю такого підходу погодитись не можно.

Згідно до ст.1 Закону України "Про систему оподаткування" механізм сплати податків може встановлюватись виключно законами про оподаткування. Проте, Закон №168/97-ВР не передбачає визначення розміру бюджетного відшкодування розрахунковим способом, на який зроблене посилання в акті перевірки податкового органу.

Апеляційна інстанція погоджується з правильністю застосування судом приписів підпункту 4.4.1 пункту 4.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Отже, спірні положення Закону №168/97-ВР припускають неоднозначне (множенне) трактування прав та обов"язків платників податку і контролюючих органів з огляду на те, що до 01.06.05 існував інший порядок бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

В силу частини 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України податковий орган мав довести правомірність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування. Втім, переконливих доказів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач під час судового розгляду не надав.

Таким чином, позовні вимоги судом першої інстанції задоволені обгрунтовано.

Аргументи, наведені в апеляційній скарзі не беруться до уваги з таких причин.

Посилання скаржника на те, що він мав підстави проводити документальну перевірку не впливають на оцінку судового рішення по суті спору.

Твердження заявника про можливість подвійного відшкодування податку з бюджету документально не підтверджені. Більш того, таких фактів не встано влено актом документальної перевірки.

Інші доводи скарги не спростовують висновків покладених в основу судового рішення. Зокрема, у скарзі не наведено переконливих мотивів на підтвердження наявності в діях позивача порушень закону і підстав для зменшення бюджетного відшкодування підприємства за липень 2005 рік.

За таких обставин, постанова місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. 195-196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд, -

У Х В А Л И В:

Постанову господарського суду Донецької області від 03.07.06 у справі №31/96а залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення її вступної та резулятивної частини і може бути оскаржена в порядку, передбаченному главою 2 розділу 1У Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена в повному обсязі 08.09.06.

Головуючий:

О.С. Кулебякін

Судді: Н.В. Акулова

Р.В. Волков

Надруковано: 4 примір.

1 –позивачу

1 –відповідачу

1 –до справи

1 –ДАГС