Decision № 116294868, 15.01.2024, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2024 року № 320/1140/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Лозовому О.А., за участі представника позивача Малай В.С., представника відповідача - Пудкалюк К.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; та застосування адміністративного арешту коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках платника податків у всіх банківських установах,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Київській області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат у порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому просить суд:

- підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків Товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат , накладеного рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 11.01.2024;

- застосувати адміністративний арешт коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках Товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат, у всіх банківських установах.

Підставою для звернення податкового органу із даною заявою зазначено факт відмови керівника товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат (надалі по тексту - відповідач) у допуску до проведення фактичної перевірки на підставі наказу від 09.01.2024 про проведення фактичної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат (податковий номер 00372536).

Внаслідок зазначених обставин, посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області складений акт від 11.01.2024 №67/10-36-09-00-10/00372536, яким зафіксовано факт відмови посадовим (службовим) особам Головного управління ДПС у Київській області у допуску до проведення фактичної перевірки.

А відтак, за наявності підстав. визначених підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, заступником начальника Головного управління ДПС у Київській області прийнято рішення від 11.01.2024 №1109/6/10-36-09-00-10 про застосування адміністративного арешту майна платника податків Товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат (податковий номер 00372536).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 відкрито провадження у справі за заявою Головного управління ДПС у Київській області до товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та застосування адміністративного арешту коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках платника податків у всіх банківських установах, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України. Призначено судове засідання для розгляду заяви по суті на 15.01.2024 о 10:00 год.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами ГУ ДПС у Київській області, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству України з огляду на те, що податковим органом не зазначено підстав, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, слугували для прийняття наказу про проведення перевірки, зокрема, щодо наявності чи отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки.

Відповідач наголошує, що наказ від 09.01.2024 №31-п «Про проведення фактичної перевірки товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат не відповідає положенням податкового законодавства, оскільки підставою для прийняття наказу має слугувати певна фактична обставина, яка вказує на наявність ймовірних порушень зі сторони позивача, про що зазначається у наказі, натомість, у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, крім посилань на норми закону, що регулюють питання призначення перевірки.

Враховуючи порушення порядку призначення податкової перевірки щодо товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат, на переконання відповідача, товариство правомірно реалізувало своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, відтак застосований умовний адміністративний арешт майна платника податків є необґрунтованим.

У судове засідання, призначене на 15.01.2024 року, з`явились представник заявника та представник відповідача.

У судовому засіданні представник заявника підтримав позовні вимоги, просив задовольнити заяву з підстав, викладених у заяві про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту.

Відповідач просив відмовити у задоволенні вказаної заяви, з підстав, викладених у відзиві на заяву. Зауважив на оскарженні наказу від 09.01.2024 №31-п «Про проведення фактичної перевірки товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат в Київському окружному адміністративному судді, позовна заява датованана 12.01.2024.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків та застосування арешту коштів, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив таке.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п.п 69.2, п.п.69.21 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято наказ від 09.01.2024 №31-п «Про проведення фактичної перевірки товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат. Наказано провести фактичну перевірку товариства з 09.01.2024 тривалістю 10 діб, за період діяльності з 15.12.2023 по останній день перевірки, з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства, що регулює виробництво та обіг підакцизних товарів.

Як зазначено позивачем у судовому засіданні, підставою для прийняття даного наказу слугувало здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства, що регулює виробництво та обіг підакцизних товарів.

В подальшому, 09.01.2024 ГУ ДПС у Київській області видано направлення № 149/10-36-09 та №150/10-36-09 на проведення з 09.01.2024 року фактичної перевірки товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат тривалістю 10 діб.

На підставі наказу від 09.01.2024 №31-п «Про проведення фактичної перевірки товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат, а також направлень на перевірку від 09.01.2024 № 149/10-36-09 та №150/10-36-09 посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області з метою проведення фактичної перевірки 11.01.2024 року було здійснено вихід за адресою: Білоцерківський район, м.Узин, вул. Володимира Симиренка 2-В та здійснено заходи щодо вручення копії наказу Головного управління ДПС у Київській області та направлень на проведення перевірки.

Директором товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат Кротом Леонідом Павловичем відмовлено посадовим особам Головного управління ДПС у Київській області в допуску до проведення фактичної перевірки, з підстав відображених в поясненнях до акту про відмову від допуску до перевірки, а саме зазначено: «в наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки визначені пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПКУ, відтак такий наказ є протиправним».

11.01.2024 посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області складено акт №67/10-36-09-00-10/00372536 про відмову від допуску до проведення фактичної перевірки перевірки.

Даний акт підписано та отримано директором товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат Кротом Леонідом Павловичем з вищенаведеними зауваженнями.

11.01.2024 посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області складено акт №68/10-36-09-00-10/00372536 про відмову від підпису у направленнях на перевірку.

11.01.2024 в.о. начальника управління контролю за підакцизними товарами звернувся до заступника начальника ГУ ДПС у Київській області з письмовим зверненням про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

11.01.2024 заступником начальника Головного управління ДПС у Київській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат.

Враховуючи наведене податковий орган звернувся до суду з вимогами про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків та застосування адміністративного арешту коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках Товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат, у всіх банківських установах.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Положеннями підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно приписів пункту 94.5 статті 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Пунктом 94.10 статті 94 ПК України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Аналогічні положення закріплено в Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 року № 632, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 року за № 948/30816.

З аналізу вказаних норм слідує, що для вирішення питання, чи є підстави для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд повинен встановити, за яких саме обставин відбувся недопуск таким платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки та, відповідно, чи були законні підстави для її проведення.

Суд звертає увагу, що під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення.

Оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, однак, не є спором про право в розумінні пункту 2 частини 4 статті 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 283 КАС України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.02.2023 року по справі № 640/17091/21.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.02.2023 року у справі №640/17091/21 зазначив, що під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення.

Верховний Суд у вищевказаній постанові зазначив:

«У разі створення платником податків перешкод у реалізації податковим органом своєї компетенції (права на проведення перевірки за наявності законних підстав) безпосередньо Податковий кодекс України встановлює право на вжиття способу забезпечення виконання платником податків його обов`язків - застосування адміністративного арешту майна. Відповідно, можливість вжиття цього способу не може ставитися в пряму залежність від оцінки самим платником податків законності підстав для проведення податкової перевірки, відмова у допуску до проведення якої або відмова від проведення якої з боку цього платника податків і передбачені як одна із підстав для застосування адміністративного арешту майна. Це призводить до неможливості розгляду заяви податкового органу в судовому порядку за процедурою, передбаченою статтею 283 КАС України.

Оцінку обґрунтованості заперечень платника податків щодо правомірності проведення перевірки має надавати суд в межах здійснення превентивного контролю при реалізації податковими органами певних видів його повноважень, шляхом розгляду заяв податкових органів, передбачених частиною першою статті 283 КАС України. У таких справах адміністративний суд фактично є незалежним суб`єктом, який здійснює перевірку об`єктивності прийнятого контролюючим органом рішення, та одночасно, виконує завдання захисту прав платників податків від потенційно можливих зловживань з боку суб`єктів владних повноважень.

Більш того, з огляду на частину першу статті 4 КАС України, звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про визнання протиправним рішення податкового органу про проведення податкової перевірки чи про застосування адміністративного арешту майна або дій такого органу при проведенні перевірки підпадає під поняття публічно-правового спору (пункт 2). Визначення цього терміну не дає підстав для висновку, що «публічно-правовий спір» є тотожним до терміну «спір про право». Отже, подання до суду адміністративного позову про протиправність рішення/дій щодо проведення перевірки або накладення адміністративного арешту не може розглядатись як підстава для відмови у відкритті провадження у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України».

На виконання вимог частини другої статті 356 КАС України Верховним Судом у вищевказаній постанові сформульовано такий правовий висновок:

«За змістом статті 283 КАС України після відкриття провадження у справі за відповідною заявою суд може або її задовольнити, або відмовити у її задоволенні. Наявність спору про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України має вбачатися саме на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу, передбаченою частиною першою статті 283 КАС України. При цьому у справах за заявою контролюючого органу, передбаченою пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають у оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу при її проведенні, не можуть розглядатися як «спір про право».

Під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. Оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, однак, не є спором про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у випадку наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо в подальшому наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним».

Як встановлено судом та визнається сторонами, товариство з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат не допустило посадових осіб ГУ ДПС у Київській області до проведення фактичної перевірки.

В акті про відмову від проведення фактичної перевірки від 11.01.2024 року №67/10-36-09-00-10/00372536, уповноважена особа підприємства директор товариства зазначив про відсутність в наказі будь-яких посилань на конкретні підстави призначення перевірки, визначені п. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПКУ, а тому такий наказ є протиправним.

Відтак, посадових осіб податкового органу було не допущено до фактичної перевірки у зв`язку з відсутністю у наказі будь-яких посилань на конкретні підстави призначення перевірки, а також не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства.

Перевіряючи обґрунтованість причин відмови платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема,

(1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками,

(2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Абзацом 4 пункту 81.2 статті 81 ПК України передбачено, що у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5).

У питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною, полягає в тому, що ця норма містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Водночас, у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі №640/21536/19, від 17 грудня 2020 року у справі №520/12028/18, від 11 червня 2019 року у справі №1440/2045/18 уточнено і розширено підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

Верховний Суд, у своїх постановах від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а та від 21 грудня 2022 року у справі № 500/1331/21, звернув увагу на те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Недотримання вимог щодо конкретизації та викладення в оскаржуваному наказі фактичних та правових підстав його прийняття призводить до протиправності останнього.

Як встановлено судом, наказ взагалі не містить посилання на жодну з можливих підстав перевірки, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України.

При цьому, існування такої інформації, заявником не доведено.

У судовому засіданні судом ставилось представнику заявника питання щодо підстав проведення перевірки.

Представник заявника зазначав, що підпункт 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК є самостійною підставою проведення перевірки, зокрема посилаючись на мету проведення перевірки, а саме здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства, що регулює виробництво та обіг підакцизних товарів.

При цьому зауважив на великій кількості справ у судді та великому борзі підприємства, втім, на підтвердження зазначеного не надав суду жодних доказів.

Відтак, зважаючи на те, що наказ про проведення перевірки не відповідає нормам ПК України, то визначені товариству з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат підстави недопуску є законними та надавали останньому право для відмови у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про недодержання Головним управлінням ДПС у Київській області всіх законодавчо визначених підстав щодо проведення відповідної фактичної перевірки товариства, а відтак рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, згідно якого, посилаючись на статтю 94 Податкового кодексу України, застосовано умовний адміністративний арешт майна платника, є необґрунтованим та прийнято заявником без наявності на те відповідних правових підстав, передбачених Податковим кодексом України.

Щодо вимог в частині застосування адміністративного арешту коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат, у всіх банківських установах, суд зазначає, не встановлення судом законних підстав для проведення перевірки, у разі недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки нівелює наслідки для платника податку передбачені Податковим кодексом України, а саме адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків шляхом зупинення видаткових операцій.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладених обставин у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 268, 283 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків від 11.01.2024 та застосування адміністративного арешту коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках платника податків у всіх банківських установах відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Подання апеляційної скарги на рішення суду не перешкоджає його виконанню.

Суддя Колеснікова І.С.