Decision № 116270907, 12.01.2024, Kelmentsi District Court of Chernivtsi Oblast

Справа №717/2249/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого - судді: Туржанського В.В.,

при секретарі: Тихоненко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „БІЗНЕС ПОЗИКА" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович.

Представник позивача адвокат Новіков Олександр Павлович подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву, у якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, від 22 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, зареєстрований в реєстрі за №13637. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 8000 гривень сплачених за надання правничої допомоги.

Представник відповідача: Шкромида Юрій Вікторович.

Третя особа без самостійних

вимог на предмет спору: приватний нотаріус Бригіда Володимир Олександрович.

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Представник позивача Новіков О.П. в судове засідання не з?явився та надіслав до суду заяву у якій просить розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Представник відповідача Шкромида Ю.В. надіслав до суду клопотання у якому просить зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до 2000 гривень.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Бригіда В.О. в судове засідання не з`явився. Письмові пояснення не надав.

Позов заявлений з тих підстав, що оспорюваний виконавчий напис вчинений на не посвідченому нотаріально кредитному договорі. Нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не перевірено безспірність заборгованості. Відповідач незаконно нарахував проценти за користування кредитними коштами після завершення строку кредитування.

Судом встановлено, що 14 березня 2020 року між ТзОВ „БІЗНЕС ПОЗИКА" та позивачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту №066766-ЧН1-004. Згідно даного договору сторони домовились, що ТзОВ „БІЗНЕС ПОЗИКА" надає ОСОБА_1 кредит у розмірі 50000 гривень. Строк договору з дати його підписання та до повного виконання сторонами своїх зобов?язань за цим договором, але не більше ніж до 04.07.2020 року. Проценти за договором визначені сторонами у розмірі 1,168291 за кожен день користування кредитом. Позичальник здійснює погашення кредиту шляхом щотижневих платежів щотижня кожної суботи в розмірі 5775 гривень.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю „БІЗНЕС ПОЗИКА" звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. із заявою про вчинення виконавчого напису. 22 червня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вчинив виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 який є боржником за кредитним договором №066766-ЧН1-004 від 14.03.2020 року укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю „БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором, за період з 26.06.2020 року по 16.02.2021 року, у розмірі 22890 гривень 58 копійок, у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 16247 гривень 23 копійки, прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 6643 гривні 35 копійок. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плати з стягувача в розмірі 650 гривень. Загальна сума , яка підлягає стягненню на користь стягувача 23540 гривень 58 копійок.

22 вересня 2021 року приватним виконавцем Кондрюком К.О. було відкрито виконавче провадження щодо виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса.

Вказані обставини стверджуються копією договору про надання кредиту №066766-ЧН1-004 від 14.03.2020 року, копією виконавчого напису від 22 червня 2021 року, копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 22 вересня 2021 року.

Таким чином між сторонами склалися кредитні правовідносини.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право вчинення виконавчого напису відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України „Про нотаріат" належить до компетенції нотаріусів. При цьому, законодавець визначив, що виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Частиною першою статті 88 Закону України „Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Аналогічні положення містяться в пункті 3.1. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ „Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі за текстом - Порядок).

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Частиною першою статті 87 Закону України „Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 87 Закону України „Про нотаріат").

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 , для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (1172-99-п) (далі за текстом - Перелік). Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року.

Пунктом 2 Розділу „Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються, а)оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України №662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" №1172 в редакції від 29.11.2001 року.

Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Також, підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 "Вчинення виконавчих написів" розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року (в редакції чинній станом на 19.05.2021 року - дату вчинення спірного виконавчого напису) встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Судом встановлено, що кредитний договір №066766-ЧН1-004 від 14.03.2020 року нотаріально не посвідчувався, що виключає надання відповідачем оригіналу такого договору нотаріусу. А тому у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису.

Отже, станом на 22.06.2022 року - дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу. Вчинення виконавчого напису на підставі копій інших договорів (укладених в простій письмовій формі) чинним законодавством не передбачалось.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, позивач не довів, що відсотки стягнуті згідно виконавчого напису нараховані за період після 04 липня 2020 року.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Згідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивача було звільнено від сплати судового збору, суд вважає, що з відповідача на користь держави слід стягнути 1073 гривні 60 копійок в якості судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.3,4,6 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати позивача на правничу допомогу в даній справі склали 8 000 гривень, що підтверджується договором про надання правової допомоги між адвокатом Новіковим О.П. та Гоєком В.В. від 01 листопада 2023 року.

12 грудня 2023 року до суду надійшло клопотання представника відповідача, в якому він просив зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 2 000 гривень посилаючись на те, що в аналогічній справі Верховний Суд погодився із висновками судів про те. що сума витрат на правову допомогу в розмірі 2000 гривень є розумною і співмірною із складністю справи.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Водночас, цивільно-процесуальним законодавством сформовані критерії, які підлягають застосуванню при визначенні розміру відшкодування витрат на правничу допомогу на користь сторони, яка виграла справу.

Відповідно до частин третьої - шостої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

Таким чином, ЦПК України передбачено основні критерії, які підлягають врахуванню при визначенні та розподілі судових витрат у вигляді правничої допомоги: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру та співмірність зі складністю справи і пропорційність до ціни позову.

Отже, сторона спору у договорі зі своїм адвокатом може визначати будь-яку ціну адвокатських послуг. Проте, суд, за результатами розгляду справи, здійснюючи розподіл судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний враховувати критерії, визначені законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

При вирішенні питання щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує складність справи та керуючись принципом розумності, визначає розмір витрат, який підлягає відшкодуванню, в розмірі 2 000 гривень.

При цьому суд враховує висновок щодо застосування норм права викладений в ухвалі Верховного суду по справі №758/2592/22 від 22 березня 2023 року.

Відповідно до висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На переконання суду судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 гривень, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, зважаючи ціну позову, є завищеними щодо іншої сторони спору - ТОВ "Бізнес Позика" та є неспівмірними зі складністю справи.

Зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу до 2 000 гривень, суд враховує обставини справи та висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 щодо завищення розміру гонорару, визначеного стороною та його адвокатом, по відношенню до іншої сторони.

Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі ст.ст. 16,18,ЦК України, статті 34,87,88 Закону України „Про нотаріат", п.п.1.1., 1.2., 3.2., 3.4, 3.5 глави Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" №1172 в редакції від 29.11.2001 року, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до товариства з обмеженою відповідальністю „БІЗНЕС ПОЗИКА? ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41084239, яке розташоване в м. Київ, вулиця Генерала Алмазова будинок 13 офіс 524, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександорович, адреса якого м. Київ Київської області проспект Григоренка будинок 15, приміщення 3, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис виданий 22 червня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „БІЗНЕС ПОЗИКА? заборгованості за кредитним договором №066766-ЧН1-004 від 14 березня 2020 року, зареєстрований у реєстрі за номером 13637.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „БІЗНЕС ПОЗИКА? на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „БІЗНЕС ПОЗИКА? на користь держави 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 15 січня 2024 року.

Суддя: