Decision № 116269648, 12.01.2024, Solomianskyi District Court of Kyiv City

Провадження № 2-а/760/183/24

Справа № 204/2386/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області /далі - ГУНП в Дніпропетровській області / (адреса: 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20а), інспектора 2 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Цибульського Ярослава Сергійовича /далі - інспектор поліції Цибульський Я.С./ (адреса: 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20а), Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С ТА Н О В И В:

Рух справи

27.04.2022 вказаний адміністративний позов, датований 20.04.2022, за підписом представника позивача - адвоката Іванченко А.В. (діє на підставі ордеру), надійшов до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.

В позові ставиться питання про скасування постанови серії БАА № 461004 від 12.03.2022 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП); закриття справи про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 18.05.2022 ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження у справі.

Проте, ухвалою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 01.09.2022 справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

26.09.2022 справа надійшла до Солом`янського районного суду міста Києва із супровідним листом Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 19.09.2021.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2021 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 29.09.2022.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва 04.10.2022 відповідний позов прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).

Обґрунтування позову

В позові, зокрема, вказується, що постановою серія БАА № 461004 від 12.03.2022 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400,00 грн. Штраф було накладено у зв`язку з тим, що позивач 12.03.2022 о 23:32 в м. Дніпро Чечелівський район, вул. Криворізька, 24 керував транспортним засобом Opel Insgnіa, реєстраційний номер НОМЕР_2 будучі позбавлений права керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.10 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Позивач не погоджується із даною постановою, оскільки вважає, що поліцейським не доведено обставини зазначені в протоколі.

Позивач стверджує, що не скоював дорожньо-транспортну пригоду та відповідно не порушував п. 2.10 Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим, зміст протоколу не відповідає дійсним обставинам справи та складено з порушенням.

Також, позивач звертає увагу на те, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану 24.02.2022 року з метою збереження життя та здоров`я своєї сім`ї та рідних, будучі єдиним водієм у сім`ї, вимушений був вивезти всю свою родину у безпечне місце, до Львова.

В позові зазначається, що після того як позивач вивіз деяких членів своєї родини (мати, сестру, племінника), він повертався зі Львова через м. Дніпро (де і було складено оскаржуваний протокол) до Харкова, з метою продовжити евакуацію інших членів своєї сім`ї, які на той час ще залишались у м. Харкові та потребували допомоги.

З огляду на вказане позивач вважає, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП у стані крайньої необхідності, у зв`язку з чим, має бути не звільнений від адміністративної відповідальності, а такі дії не можуть розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознак вини.

Зауважується, що дані обставини позивач повідомив співробітнику поліції, однак, вони ним були проігноровані та їм не надано належної оцінки.

Щодо правової позиції відповідачів

02.06.2022 до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська надійшов відзив Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області на позовну заяву в якому такий відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 39-48).

В обґрунтування таких вимог Управління патрульної поліції, зокрема, вказує, що 12.03.2022 поліцейським Управління, винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 400, грн, в якій зазначено про те, що останній, керував транспортним засобом Opel Insgnіa, днз НОМЕР_3 , в м. Дніпро, по вул. Криворізька, в районі будинку 24, будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1. «а» Правил дорожнього руху України.

При цьому акцентується увага на тому, що вказана постанова відповідає вимогам, встановленим п. 5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, відповідно до яких постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

У правління звертає увагу на те, що позивач не надав доказів, які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог та спростовували б правомірність оскаржуваної постанови.

На думку Управління, пояснення позивача, викладені ним в позовній заяві, щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності.

Від Департаменту до суду відзив на позов не надійшов.

При цьому матеріали справи містять супровідний лист з відміткою про вручення кур`єром ухвали суду про відкриття провадження у справі (яка направлялась разом з копіями позову та доданих до нього документів) Департаменту - 14.06.2023.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

12.03.2022 інспектор Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Цибульський Ярослав Сергійович склав постанову серії БАА № 461004 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 31-33), за змістом якої 12.03.2022 о 23:32 в м. Дніпро, вул. Криворізька, 24, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Insgnіa, реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучі позбавлений права керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.10 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.

У зв`язку з зазначеним на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 20 400,00 грн.

Позивач не погоджується із інкримінованим йому правопорушенням, вказує, що діяв у стані крайньої необхідності - евакуював родину на початку збройної агресії рф з міста Харкова, вважає оскаржувану постанову незаконною.

Відповідач вважає пояснення позивача спробою уникнути встановленої законом відповідальності.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Як свідчать обставини справи та доводи сторін, позивач не заперечує факт керування транспортним засобом, позбавленим такого права.

Отже, даний факт не підлягає доказуванню в межах даної справи, оскільки визнається учасниками справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 78 КАС України).

Ключовим фактом, який підлягає доказуванню в даній справі є обставини, чи діяв ОСОБА_1 , порушуючи Правила дорожнього руху, у стані крайньої необхідності.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Суд бере до уваги, що фактичні обставини, викладені у оскарженій постанові позивач не оспорює та фактично визнає, що дійсно вчинив дії зафіксовані в такій постанові, проте стверджує, що вони вчинені у стані крайньої необхідності.

Суд зазначає, що ст. 17 КУпАП визначено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Стан крайньої необхідності виникає коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Також стан крайньої необхідності повинен відповідати критеріям своєчасності. Своєчасність заподіяння шкоди полягає в тому, що вона може бути заподіяна лише протягом часу, поки існує стан крайньої необхідності. Якщо ж такий стан ще не виник або, навпаки, уже минув, то заподіяння шкоди в цьому випадку (так звана «передчасна» і «спізніла» крайня необхідність), може тягнути відповідальність на загальних засадах.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто, засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається (див. постанову Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 686/5225/18).

Суд вважає, що обставини, викладені в позові, під визначені критерії крайньої необхідності підпадають.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який діє по теперішній час.

Враховуючи, що правопорушення вчинено 12.03.2022, тобто в перші дні початку збройної агресії рф, суд вважає, що наведені позивачем обставини щодо керування ним транспортним засобом з метою евакуації родини можуть свідчити про керування ним транспортним засобом в стані крайньої необхідності.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваної постанови.

При цьому суд зазначає, що належним відповідачем в даній категорії справ є саме Департамент патрульної поліції.

Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.

На підставі наведеного позовні вимоги в частині скасування оскарженої постанови підлягають задоволенню в частині належного відповідача.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, одним зі способів захисту прав позивача у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є скасування судом оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, відсутність доказів правомірності дій з боку відповідача, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Щодо судових витрат

За змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 496,20 грн (а.с. 26), сплачений позивачем за подання позову у даній справі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-247, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 286-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, інспектора 2 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Цибульського Ярослава Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити в частині належного відповідача - Департаменту патрульної поліції.

Скасувати постанову серії БАА № 461004 від 12.03.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену інспектором Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Цибульським Ярославом Сергійовичем відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Закрити справу у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л. Л. Зуєвич