Decision № 116268949, 12.01.2024, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/30552/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області , Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідач-1), Пенсійного фонду України (відповідач-2), в якому позивач просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови, оформленої рішенням № 420/13741/22 про відмову в поновленні пенсії, у листах від 14.09.2023р. № 26544-26999/М-02/8-1500/23, від 09.10.2023 р. № 30539-27863/M-02/8-1500/23, позивачу у взятті на облік, у відновленні виплати пенсії за вислугою років відповідно до приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII з 07 серпня 2022р. та у виплаті заборгованості із пенсії з 01 квітня 2014 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти рішення, яким взяти на облік, відновити виплату пенсії за вислугою років, відповідно до приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII з 07 серпня 2022 р. та виплатити заборгованість із пенсії з 01 квітня 2014 року позивачу;

- визнати неправомірними дії Пенсійного фонду України щодо переміщення електронної пенсійної справи позивача №2701002962 до архіву Пенсійного фонду України;

- зобов`язати Пенсійний фонд України вивантажити дані пенсійної справи позивача № 2701002962 з централізованої підсистеми "Призначення та виплата пенсій деяким категоріям громадян".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у жовтні 2009 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у м.Севастополі призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У березні 2014 року виплата пенсії припинилась у зв`язку із тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Після повномаштабного вторгнення Російської Федерації, у квітні 2022 року виїхав на підконтрольну Україні територію та зареєструвався як внутрішньо переміщена особа. 22.06.2022 р. та 07.08.2022 р. звертався до відповідача із заявами про взяття на облік та відновлення виплати пенсії, однак отримав відмови, які обгрунтовані тим, що призначення пенсії згідно законодавства України можливо після припинення виплати пенсії на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим та неможливістю направити запит на витребування пенсійної справи внаслідок введення в Україні воєнного стану. Вважаючи такі дії протиправними, так як пенсійним органом не приймалося рішення про припинення виплати пенсії, є внутрішньо переміщеною особою, а тому на нього розповсюджуються гарантії, передбачені Закону № 1706-VІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», позивач звернувся до суду та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 року по справі №420/13741/22, яке набрало законної сили 07.02.2023 року, позовні вимоги були задоволені частково.

В подальшому на виконання вищенаведеного рішення суду, відповідачем розглянуто заяву позивача від 07.08.2022 року та прийнято рішення №420/13741/22 (номер рішення ГУ ПФУ в Одеській області, має повне співпадіння з номером справи рішення на виконання якого таке прийняте), яким позивачу у поновленні виплати пенсії відмовлено.

Також відповідачем-1 листами від 14.09.2023р. № 26544-26999/М-02/8-1500/23, від 09.10.2023 р. № 30539-27863/M-02/8-1500/23 з підстав не надання документів щодо припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання відмовлено у поновленні пенсії, а також зазначено про те, що дані можуть бути вивантаженими за наявності права на поновлення виплати.

Також з листів вбачається, що електронна пенсійна справа автоматизованої підсистеми «Призначення та виплати пенсій деяким категоріям громадян» (ПВП ДКГ) знаходиться в архіві Пенсійного фонду України.

Позивач вважає, прийняте рішення №420/13741/22, зазначені відмови в листах від 14.09.2023р. № 26544-26999/М-02/8-1500/23, від 09.10.2023 р. № 30539-27863/M-02/8-1500/23 та дії відповідача-2 щодо переміщення електронної справи до архіву протиправними.

Вважаючи вищенаведене позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

05.12.2023 року від представника відповідача-1 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач-1 зазначив про не згоду з позовними вимогами та вказав, що призначення пенсії згідно із законодавством України можливо після припинення виплати пенсії на території тимчасово окупованої Республіки Крим. У зв`язку з веденням воєнного стану в Україні та до його закінчення листування з тимчасово окупованою Республікою Крим, в тому числі і запити пенсійних справ для виплати пенсій за новим місцем проживання, призупинено, тому взяти на пенсійний облік до Головного управління не має можливості.

12.12.2023 року від відповідача-2 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник вказав, що вважає вимоги такими, що не підлягають задоволенню та зазначено, що позивачу повідомлено про те, що дані, наявні в ПВП ДКГ, можуть бути вивантажені за наявності права на поновлення виплати у разі надання позивачем паперових документів, що підтверджують таке право. Представником відповідача-2 зазначено, що вимог позивачем щодо вивантаження наявних даних в ПВП ДКГ, заявлені на майбутнє, оскільки захисту в судовому порядку підлягає порушене право особи. Доказів того, що такі дані не будуть вивантажені Фондом за наявності права позивача на поновлення пенсії не надано.

Крім того представником відповідача-2 зазначено, що необхідно отримати відповідні документи, зокрема, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання.

Таким чином, однією з умов для поновлення пенсії позивачу є припинення пенсійних виплат за попереднім місцем проживання.

Ухвалою суду від 13.11.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши адміністративний позов та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України у м.Севастополі призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", про що свідчить перерахунок пенсії від 11.02.2013 р. по пенсійній справі № 2701002962-Міноборони.

У березні 2014 року у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь виплата пенсії припинилась.

У квітні 2022 року ОСОБА_1 виїхав з тимчасово окупованої території на підконтрольну Україні територію та зареєструвався як внутрішно переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 14.03.2022 р. № 6117-5000431423, виданою Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради.

В подальшому позивач переїхав до м.Одеса і 29.07.2022 р. отримав довідку № 5105-5001933816, видану Управлінням соціального захисту населення у Приморському районі м.Одеси, про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.

22.06.2022 р. звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про постановку на облік як пенсіонера МО, відновлення виплати пенсії, витребування у ПФ м.Севастополя пенсійної справи.

Листом від 14.07.2022 р. № 11054-8931/М-02/8-1500/22 відповідач повідомив, що відповідно до ст.7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. Отже, призначення пенсії згідно із законодавством України можливо після припинення виплати пенсії на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим. У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та до його закінчення листування з тимчасово окупованою Автономною Республікою Крим, в тому числі і запити пенсійних справ для виплати пенсій за новим місцем проживання, призупинено. Статтею 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за місцем фактичного проживання пенсіонера. За довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи Ви проживаєте в м.Тернопіль.

07.08.2022 р. позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про взяття на облік, поновлення виплати пенсії та виплати заборгованості.

Листом від 01.09.2022 р. № 14238-11932/М-02/8-1500/22 відповідач повідомив, що відповідно до ст.7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. Отже, призначення пенсії згідно із законодавством України можливо після припинення виплати пенсії на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим. У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та до його закінчення листування з тимчасово окупованою Автономною Республікою Крим, в тому числі і запити пенсійних справ для виплати пенсій за новим місцем проживання, призупинено, тому взяти на пенсійний облік до Головного управління не має можливості.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищенаведені обставини встановлені в судовому рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 року по справі №420/13741/22, яке набрало законної сили 07.02.2023 року.

Не погоджуючись з вищенаведеними відмовами відповідача-1, позивач звернувся з позовом до Одеського окружного адміністративного суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 року по справі №420/13741/22, яке набрало законної сили 07.02.2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 07.08.2022 р. та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.08.2022 р. з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В решті позовних вимог відмовити.

На виконання вищенаведеного рішення суду, відповідач прийняв рішення №420/13741/22 про відмову в поновленні виплати пенсії від 13.06.2023 року (а.с.53-54). У даному рішенні зокрема зазначено про те, що:

- Згідно довідки від 14.03.2022 року №6117-5000431423 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичне місце проживання ОСОБА_1 м. Тернопіль;

- Згідно документів, долучених до заяви (пенсійне посвідчення НОМЕР_1 від 30.09.2014 видане військовим комісаріатом м. Севастополь, довідка центра соціального забезпечення військового комісаріата міста Севастополя від 30.04.2019 року №6/194/2/1279), ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до законодавства рф про пенсійне забезпечення військовослужбовців центром соціального забезпечення військового комісаріата міста Севастополя з 01.01.2015 року по довічно. Термін дії посвідки на проживання іноземного громадянина ОСОБА_1 подовжено до 08.07.2024 року. атестат про припинення виплати пенсії заявником не надано;

- Для поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання необхідні документи, зокрема, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання. Отже, поновлення виплати пенсії згідно із законодавством України можливо після припинення пенсії на території окупованої Республіки Крим;

- У зв`язку з тим, що заявником не надано документів, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання, та про фактичне проживання в Одеській області, для поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області правових підстав немає;

- Питання щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 буде вирішено після надання атестату про припинення виплати пенсії за вислугу років відповідно до законодавства рф про пенсійне забезпечення військовослужбовців, пенсійної справи та документів що підтверджують фактичне проживання в Одеській області.

Також на звернення позивача відповідачем-1 надано лист від 14.09.2023 року №26544-2699/И-02/8-1500/23 в якому зазначено, що у зв`язку з тим, що позивачем не надано документів, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання для поновлення виплати пенсії за вислугу років у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області немає правових підстав (а.с.65).

Також відповідачем надано лист від 09.10.2023 року №30539-27863/М-02/8-1500/23 в якому зазначено про те, що електронна пенсійна справа автоматизованої підсистеми ПВП ДКГ знаходиться в архіві Пенсійного фонду України. Дані можуть бути вивантажені за наявності права на поновлення виплати. Оскільки на виконання рішення суду по справі №420/13741/22 Головним управлінням прийнято рішення про відмову в поновленні виплати пенсії, тому звертатись до Пенсійного фонду України із запитом архівної пенсійної справи для внесення змін до неї у Головного управління підстав немає (а.с.66).

Також судом встановлено, що позивач з 14.08.2023 року згідно довідки №М1-159393-ф/л зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а.с.68).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З 22.11.2014 р. набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 р. № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 р. № 137V, яка набрала чинності з 01.02.2007 р. (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п.23 ч.1). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 р. № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно ч.1 ст.17 Закону № 1207-VII у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Статтею 8 Закону № 1207-VII передбачено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05.11.2014 р. № 637 встановлено, що призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам, крім осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. № 269 та від 20 березня 2022 р. № 332, (далі - внутрішньо переміщені особи) здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком. Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Виплата пенсій та соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та іншим особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовою заявою можуть здійснюватись акціонерним товариством "Укрпошта" з доставкою за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб. Виплата (продовження виплати) пенсій та соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, зазначеним в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509, здійснюється у встановленому законодавством порядку;

З аналізу даної правової норми слідує, що умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".

Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 509 (далі - Порядок № 509), у день подання заяви про взяття на облік, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, безоплатно видається довідка за формою згідно з додатком 2, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу. У період дії воєнного стану в разі звернення внутрішньо переміщеної особи для отримання довідки до уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг відповідна довідка видається уповноваженою особою територіальної громади/центру надання адміністративних послуг. Довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом восьмим цього пункту.

Судом встановлено, що довідка про взяття ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи від 29.07.2022 р. № 5105-5001933816 є дійсною.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ст.1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

За приписами ст.5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Таким чином, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закону № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до ч.1 ст.47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст.49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини 1 статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, перелік підстав припинення виплати пенсії, вказаний у ч.1 ст.49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Дану правову позицію викледено Верховним Судом у постанові від 12.02.2019 у справі № 243/5451/17.

При цьому, з аналізу положень Закону № 1058-IV слідує, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст.49 цього Закону.

Частиною 2 статті 49 Закону № 1058-IV 2 передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Так, судом встановлено, що відповідачем-1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 року по справі №420/13741/22 прийнято рішення №420/13741/22 від 13.06.2023 року про відмову в поновленні виплати пенсії.

У вищезазначеному рішенні зокрема зазначено про те, що:

- Згідно довідки від 14.03.2022 року №6117-5000431423 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичне місце проживання ОСОБА_1 м. Тернопіль;

- Згідно документів, долучених до заяви (пенсійне посвідчення НОМЕР_1 від 30.09.2014 видане військовим комісаріатом м. Севастополь, довідка центра соціального забезпечення військового комісаріата міста Севастополя від 30.04.2019 року №6/194/2/1279), ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до законодавства рф про пенсійне забезпечення військовослужбовців центром соціального забезпечення військового комісаріата міста Севастополя з 01.01.2015 року по довічно. Термін дії посвідки на проживання іноземного громадянина ОСОБА_1 подовжено до 08.07.2024 року. атестат про припинення виплати пенсії заявником не надано;

- Для поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання необхідні документи, зокрема, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання. Отже, поновлення виплати пенсії згідно із законодавством України можливо після припинення пенсії на території окупованої Республіки Крим;

- У зв`язку з тим, що заявником не надано документів, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання, та про фактичне проживання в Одеській області, для поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області правових підстав немає;

- Питання щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 буде вирішено після надання атестату про припинення виплати пенсії за вислугу років відповідно до законодавства рф про пенсійне забезпечення військовослужбовців, пенсійної справи та документів що підтверджують фактичне проживання в Одеській області.

Суд вказує на те, що згідно матеріалів справи, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження наявності обґрунтованих підстав для відмови у такому поновленні виплати пенсії.

Оскільки позивачу припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав для цього в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то в даному випадку має місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Аналогічну позицію щодо застосування вказаних правових норм Верховний Суд неодноразово висловлював, зокрема, у постановах від 13.03.2018 р. у справі № 235/4162/17, від 20.03.2018 р. у справі № 234/2389/17, від 12.02.2019 р. у справі № 243/5451/17.

Крім того, у рішенні від 06.02.2019 р. у справі № 243/5902/17 Верховний Суд зазначив, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Також необгрунтованим є твердження ГУ ПФУ в Одеській області про можливість поновлення пенсії після припинення виплат пенсії на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, так як, відповідачем не надано доказів того, що позивач отримував виплати на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та отримує їй по сьогоднішній день.

Окремо суд зазначає, що особливості виплати пенсій мешканцям АР Крим, які проживають на території АР Крим та м.Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від пенсійного фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації, регулюються Порядком виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території АР Крим та м.Севастополя, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 234 від 02.06.2014 р.

Згідно п.3 Порядку № 234 особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).

За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред`являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально.

Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.

Тобто необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, а оскільки позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 29.07.2022 р. № 5105-5001933816, то очевидно що він до таких не належить.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що у вищенаведеній довідці зазначається про те, що фактичне місце проживання/перебування позивача є: АДРЕСА_3 .

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з вищенаведених норм суд підсумовуючи вказує, що під час розгляду цієї справи відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано жодних доказів на підтвердження тих обставин на які він послався при прийняття оскаржуваного рішення від 13.06.2023 року №420//13741/22, а саме щодо факту не припинення виплати позивачу пенсій позивачу за попереднім місцем проживання.

Таким чином позовні вимоги позивача в даній частині позову підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення від 13.06.2023 року №420/13741/22 про відмову в поновленні пенсії, а також визнання протиправними дії щодо відмови у листі від 14.09.2023р. № 26544-26999/М-02/8-1500/23 щодо взяття на облік позивача та у відновленні виплати пенсії за вислугою років відповідно до приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII з 07 серпня 2022р. та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти рішення, яким взяти на облік, відновити виплату пенсії за вислугою років, відповідно до приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII з 07 серпня 2022 р.

Щодо вимог в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови, оформленої у листі від 09.10.2023 р. № 30539-27863/M-02/8-1500/23, то суд зауважує на тому, що в даному листі в цілому лише було надано роз`яснення позивачу про знаходження його електронної пенсійної справи автоматизованої підсистеми ПВП ДКГ, а також зазначено про те, що прийнято рішення про відмову в поновленні виплати пенсії. Тобто в даному випадку оскаржуваний лист несе в собі більш інформаційний характер та не породжує для позивача будь-яких негативних наслідків. Разом з тим, суд враховує те, що з урахуванням наведених вище висновків суду щодо необхідності скасування рішення від 13.06.2023 року №420/13741/22 це є належним та достатнім захистом порушених прав та інтересів позивача.

Щодо вимог в частині зобов`язання відповідача-1 виплатити заборгованість із пенсії з 01 квітня 2014 року, то суд вказує на таке.

Так, прийняття рішення в запропонованій позивачем редакції фактично є зобов`язання відповідача вчинити дії на майбутнє.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Аналіз даної норми свідчить, що судовому захисту підлягають лише порушене право, свобода або інтерес особи, при чому такі порушення мають полягати у відповідних правових наслідках у вигляді зміну стану прав та обов`язків позивача або створення об`єктивних перешкод у реалізації законного інтересу відповідної особи, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 10.3 Пленуму Вищого адміністративного суд України від 20.05.2013 №7 Про судове рішення в адміністративній справі резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. (Правова позиція Верховного Суду України, постанова у справі №6-951 цс 16 від 24.05.2017).

Зокрема Верховний Суд України дійшов висновку, що суд не має права забороняти щось на майбутнє з двох причин, оскільки: для захисту права суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться це у майбутньому - невідомо; способи захисту порушеного права не абстрактні і формулюються позивачем не як завгодно, а визначені виключно законом. Тому, якщо законом не передбачено такого способу захисту права як зобов`язати посадову особу органу державної влади вчиняти певні дії в майбутньому, то у задоволенні такої позовної вимоги суду слід відмовити.

Враховуючи все вищевикладене суд відмовляє в даній частині позовних вимог як такі, що є передчасними, оскільки на момент прийняття даного рішення не можливо вважати, що така заборгованість після прийняття рішення про поновлення пенсії не буде виплачена позивачу.

Щодо вимог в частині визнання неправомірними дії Пенсійного фонду України щодо переміщення електронної пенсійної справи позивача №2701002962 до архіву Пенсійного фонду України та зобов`язання Пенсійний фонд України вивантажити дані пенсійної справи позивача № 2701002962 з централізованої підсистеми "Призначення та виплата пенсій деяким категоріям громадян", то суд вказує на таке.

Так, суд зазначає, що дані наявні в ПВП ДКГ, можуть бути вивантажені за наявності права на поновлення виплати.

Поряд з цим суд вказує, що відповідачем-1 було прийнято рішення від 13.06.2023 року №420/13741/22 про відмову в поновленні пенсії, а тому підстави для відповідача-2 задля вивантаження пенсійної справи позивача з архіву були відсутні, з огляду на що вимоги в даній частині не підлягають задоволенню.

Водночас, суд повторюючись вказує на неможливість задоволення вимог на майбутнє, в зв`язку з чим зобов`язальна частина вимог щодо зобов`язання Пенсійний фонд України вивантажити дані пенсійної справи позивача № 2701002962 з централізованої підсистеми "Призначення та виплата пенсій деяким категоріям громадян" також не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат в цій частині у справі не здійснювати.

Керуючись статтями 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.06.2023 року №420/13741/22 про відмову в поновленні пенсії, а також визнати протиправними дії щодо відмови у листі від 14.09.2023р. № 26544-26999/М-02/8-1500/23 щодо взяття на облік ОСОБА_1 та у відновленні виплати пенсії за вислугою років відповідно до приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII з 07 серпня 2022р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти рішення, яким взяти на облік, відновити виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , відповідно до приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII з 07 серпня 2022 р.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 ).

Відповідач-1 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул.Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).

Відповідач-2 Пенсійний фонд України (01601, м. київ, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323).

СуддяІванов Е.А.