Court ruling № 116258306, 11.01.2024, Commercial Court of Chernivtsi Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

11 січня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/3269/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Токарюк Н.Я., розглянувши матеріали заяви про відстрочення виконання рішення у справі

за позовом приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, м. Київ

до акціонерного товариства Чернівціобленерго, м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 48 065 469,99 грн

представники сторін:

від позивача Сивик А.П., довіреність від 03.01.2023 №03/01-7

від відповідача Сондей Я.А., ордер №1065860 від 04.10.2023

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Чернівецької області перебувала справа №926/3269/23 за позовом приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго до акціонерного товариства Чернівціобленерго про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0517-02041 від 26.06.2019 за періоди з листопада 2021 по квітень 2022 та з жовтня 2022 по квітень 2023 в сумі 48065469,99 грн, з яких: основна заборгованість 44069128,28 грн, 3% річних 578967,52 грн, інфляційні втрати 1663313,54 грн, пеня 609424,11 грн, штраф 1144636,54 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.12.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства Чернівціобленерго на користь приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго заборгованість в сумі 39 693 381, 93 грн, з яких: основний борг 35 810 502, 46 грн, три процента річних 578 967,52 грн, інфляційні втрати 1 663 313,54 грн, пеня 495 961,87 грн, штраф 1 144 636,54 грн. та судовий збір 632 150,73 грн. Відмовлено в частині стягнення з відповідача боргу 5 808 625,82 грн та пені 113 462,24 грн. Закрито провадження у справі в частині стягнення 2 450 000,00 грн. боргу за відсутності предмета спору між сторонами.

21.12.2023 року через відділ діловодства суду надійшла заява відповідача від 21.12.2023 року про відстрочення виконання вищенаведеного судового рішення строком на 1 рік з дня ухвалення рішення.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.12.2023 заяву акціонерного товариства Чернівціобленерго про відстрочення виконання рішення призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.01.2024 року.

Стягувач подав заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду, де просить відмовити в задоволенні заяви з підстав необґрунтованості.

У судовому засіданні 11.01.2024 року представник відповідача підтримав вимоги, викладені у заяві від 21.12.2023 року про відстрочку виконання рішення суду та просив задовольнити заяву.

Представник позивача проти задоволення вищенаведеної заяви заперечив, зважаючи на її необґрунтованість.

Розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд встановив наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду в даній справі відповідач посилався на те, що на даний час існує ряд об`єктивних причин, які впливають на терміни оплати послуг зі сторони відповідача, зокрема, військова агресія російської федерації та введення воєнного стану стали причиною стрімкого спаду економіки в цілому, що відповідно спричинило зменшення фактичних обсягів розподілу електричної енергії, зниження платоспроможності споживачів та вплинуло на рівень розрахунків з Товариством, зокрема неповні розрахунки зі сторони постачальника універсальної послуги ПУП, призвели до дефіциту обігових коштів.

Заявник зазначив, що при наданні ПрАТ «НЕК «Укренерго» послуг з передачі АТ «Чернівціобленерго» по Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 26.06.2019р. №0517/02041, їх вартість напротязі року постійно зростала. Таке зростання тарифу на послуги з передачі електричної енергії, фактично призвело до того, що АТ «Чернівціобленерго» несе більші витрати на послуги ПрАТ «НЕК «Укренерго», аніж забезпечує діючий тариф на розподіл електричної енергії у зв`язку з його не підняттям.

Отже, фінансова спроможність підприємств - суб`єктів природних монополій напряму залежить від затвердженого НКРЕКП розміру відповідного тарифу (вартості послуг).

Заявник стверджує про настання форс -мажорних обставин за договором та Рівненською Торгово-промислової палатою видано висновок від 29.11.2023 за вих. №56.01/637 яким підтверджується факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в період з 01.01.2023, які тривають по Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0517-02041 від 26.06.2019 року, за яким ухвалено рішення стягнути з АТ «Чернівціобленерго» грошових коштів у розмірі 39 693 381, 93 грн.

Враховуючи скрутне фінансове становище Товариства, станом на 19.12.2023 року АТ «Чернівціобленерго» звернулося до ПрАТ «Рівнеобленерго» з метою отримання поворотної фінансової допомоги в сумі 10 000 000,00 грн. для своєчасного здійснення розрахунків за куповану електричну енергію.

Також заявник звертає увагу суду, що незважаючи на відносно спокійну ситуацію у Чернівецькій області в порівнянні з іншими областями України, працівники АТ «Чернівціобленерго» усувають пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури внаслідок атак рф на території України, а також спрямовують сили на забезпечення безперебійного електроживлення на території здійснення ліцензованої діяльності.

Не дивлячись на складну фінансову ситуацію, АТ «Чернівціобленерго» вживало всіх можливих заходів спрямованих на відновлення пошкоджених, внаслідок ракетних атак, об`єктів енергетичної інфраструктури Херсонщини, задля забезпечення споживачів електричною енергією, які і так постраждали від атаки рф, а також для підтримки ОЕС України в цілому. В загальному на відновлення зруйнованих електричних мереж Херсонщини було спрямовано допомогу на загальну суму 7 493 520,00 грн.

Вищевикладене свідчить про те, що заборгованість АТ «Чернівціобленерго» за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії виникла не з вини Відповідача, а внаслідок саме тих об`єктивних обставин, які негативно впливають на нормальне ведення господарської діяльності та платоспроможності Відповідача, а тому свідчить про необхідність застосування відстрочення виконання рішення відповідно до ст. 331 ГПК України.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд зазначає, що у поданій заяві від 21.12.2023 року відповідач просив суд відстрочити виконання рішення в даній справі на один рік з моменту його ухвалення, проте не надав жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду в даній справі буде фактично виконане.

Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року в справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, судом встановлено, що безпідставне відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року в справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У той же час доказів на підтвердження обґрунтованості доводів заяви від 21.12.2023 року, а також доказів реальності виконання рішення суду в даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просив відстрочити його виконання, заявником подано не було.

При цьому, обставини специфіки відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, настання форс -мажорних обставин за договором вже були враховані судом під час проголошення рішення суду в даній справі, а твердження заявника, які зводяться до зростання тарифу на послуги з передачі електричної енергії, які призвели до збільшення витрат АТ «Чернівціобленерго» на послуги ПрАТ «НЕК «Укренерго», ніж забезпечує діючий тариф на розподіл електричної енергії у зв`язку з його не підняттям, не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочки. Разом із тим, згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Більше того, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання, а скрутне фінансове становище боржника чи невиконання його контрагентами своїх зобов`язань не можуть бути безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.

Отже, відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України" та не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочки.

Судом також враховані майнові інтереси стягувача та взято до уваги, що надання заявнику (боржнику) відстрочки виконання рішення суду може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі. Крім того, надання заявнику (боржнику) відстрочки виконання рішення суду може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі, тим більш, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого негативно впливають наслідки, пов`язані з військовою агресією російської федерації.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що заява про відстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви акціонерного товариства Чернівціобленерго від 21.12.2023 року про відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.12.2023 року в справі № 926/3269/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.01.2024.

Суддя В.В.Дутка