Decision № 116247615, 21.12.2023, Krasnopillia District Court of Sumy Oblast

Рішення

Іменем України

21 грудня 2023 року

смт Краснопілля

Справа № 578/886/23

провадження № 2/578/141/23

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді КОСАР Алевтини Іванівни з секретарем судового засідання ЛИТВИН Аллою Володимирівною розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснопілля Сумського району Сумської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування КРАСНОПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ СУМСЬКОГО РАЙОНУ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини

та установив:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_3 /далі по тексту також ОСОБА_3 , позивач / звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 /далі по тексту також ОСОБА_4 , відповідач/ про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини. Позовні вимоги мотивує тим, що 07 червня 2019 року між сторонами укладено шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 . Наразі сторони проживають окремо, шлюбні відносини припинили, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам. Після припинення шлюбних відносин дитина залишилась проживати разом з позивачем, який повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про неї, займається вихованням, слідкує за її розвитком та здоров`ям. Сторони дійшли згоди щодо місця проживання їх малолітньої дитини, і виходячи з інтересів сина, вважає доцільним визначити місце його проживання саме з батьком.

Рух справи в суді першої інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2021 у судовій справі єдиний унікальний номер судової справи 578/886/23 головуючим суддею визначено Косар Алевтину Іванівну.

05.06.2023 суд у порядку частини 6 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України /далі по тексту також ЦПК/ звернувся до Центру надання адміністративних послуг Краснопільської селищної ради місця перебування/місця проживання ОСОБА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

13.06.2023 надійшла відповідь про те, що за даними Реєстру територіальної громади ОСОБА_4 значиться зареєстрованою в смт Краснопілля Сумський район Сумська область, тому справа підсудна Краснопільському районному суду Сумської області.

Ухвалою судді від 15 червня 2023 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням судового засідання.

Ухвалою від 16 серпня 2023 року суд постановив провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив проведення підготовчого засідання на 14 вересня 2023 року.

Ухвалою від 14 вересня 2023 року суд залучив до розгляду у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предметаКРАСНОПІЛЬСЬКУ СЕЛИЩНУ РАДУ СУМСЬКОГО РАЙОНУ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ як орган опіки та піклування, та відклав підготовче засідання на 13 жовтня 2023 року.

За клопотанням представника відповідача підготовче засідання відкладено на 29 листопада 2023 року.

Ухвалою від 29 листопада 2023 року суд закрив підготовче судове засідання та призначив справу до судового розгляду по суті на 29 грудня 2023 року.

/16,19-22,33-34,39,62/.

Аргументи учасників справи

У час призначений для розгляду справи сторони та третя особа в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності: позивач підтримує позовні вимоги, відповідач позов визнає повністю, представник третьої особи не заперечував проти задоволення позову.

/55-61/

Частиною четвертою статті 206 Цивільного процесуального кодексу України /далі також - ЦПК/ встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом досліджені наступні докази в копіях: СВІДОЦТВО ПРО ШЛЮБ НОМЕР_1 від 07.06.2019, СВІДОЦТВО ПРО НАРОДЖЕННЯ Серія НОМЕР_2 від 22.01.2021, Висновок органу опіки та піклування Краснопільської селищної ради щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_3 та Рішення виконавчого комітету № 210 від 27.10.2023 про затвердження цього висновку,

та встановлені обставини справи:

сторони перебувають у шлюбі з 07.06.2019. В шлюбі у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_5 , проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де створені належні умови для проживання малолітньої дитини. Будинок в процесі нотаріального оформлення. Батько знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною і в змозі забезпечити належне виховання дитини. Орган опіки та піклування Краснопільської селищної ради Сумської області вважає за можлив проживання малолітньої дитини разом з батьком за місце проживання останнього, та відповідає інтересам дитини.

/ас 11.12, 50-51/

Мотивувальна частина

Позиція суду

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд доходить висновку про задоволення позову з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України /далі по тексту також СК/ визначено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, що передбачено частиною першою статті 24 СК.

Згідно з частиною першою статті 110 СК, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлено одним із подружжя. Відповідно до статті 112 цього ж Кодексу, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Загальна декларація прав людини у частині другій статті 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за статтею 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються. Тобто, подальше існування сім`ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз - сім`ю - шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.

Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтями 141, 150, 153, 155 СК встановлено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 160 Сімейного кодексу України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до частини першої статті 161 СК, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.

Питання про визначення місця проживання дітей має вирішуватись, насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дітей.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення пункту 1 статті 3, статті 9 Конвенції, частин другої, третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», статті 161 СК випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відповідно до положень частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно зі статтею 171 СК дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Щодо заявленої вимоги про розірвання шлюбу суд виходить з наступного.

Між сторонами склалися правовідносини з питання припинення шлюбу та прав і обов`язків щодо дитини, і врегульовані нормами Сімейного Кодексу України.

Встановлені обставини свідчать про те, що між сторонами на час розгляду справи у суді сімейних відносин не існує. З часу знаходження позову в суді примирення між сторонами не відбулось. Кожна з сторін не вважає можливим збереження сім`ї. Суд не вбачає надання строку на примирення. Спір про майно на час розгляду справи відсутній.

Щодо місця проживання малолітньої дитини з одним із батьків:

При вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли їх батьки проживають окремо, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Відповідно до Декларації прав дитини від 20.11.1959, в якій міститься принцип 6, дитина може бути розлучена з матір`ю лише у винятковій ситуації.

Але даний принцип не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі статті 141 Сімейного кодексу України, так і зі змісту Конвенції про права дитини.

Тим більше, що поняття "розлучення" не співпадає з поняттям "визначення місця проживання", оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Обмеження у цьому разі стосується тільки місця проживання дитини до досягненню нею віку 14 років.

Крім того, сімейне законодавство не виключає визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком незалежно від віку дитини, якщо маються обставини, за яких дитині краще проживати з батьком, ніж з матір`ю.

Також слід зазначити, що на даний час вік дитини не дозволяє в повній мірі визначити його особливу прихильність до кожного з батьків, але суд враховує, що відповідач має можливість безперешкодно відвідувати дитину, спілкуватися з нею, здійснювати свої батьківські обов`язки та доглядати за дитиною за місцем проживання позивача.

Орган опіки та піклування не заперечує проти визначення місця проживання дитини разом з батьком.

За викладеного, зважаючи на визнання відповідачем позову, яке приймається Судом, оскільки не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд доходить висновку, що позов є підставним до задоволення у повному обсязі.

Подальше спільне життя подружжя та збереження їх сім`ї неможливе, оскільки його збереження суперечило б інтересам сторін.

Згідно зі статтею 113 СК, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, тому після розірвання шлюбу відповідачу, яка не порушує питання відновлення дошлюбного прізвища, суд залишає прізвище « ОСОБА_6 ».

Крім того, суд зауважує, що мати дитини, у разі визначення місця проживання дитини з батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботі стосовно дитини та участі у її вихованні може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити в порядку, передбаченому частиною першою статті 141 ЦПК, з урахуванням положень Закону України "Про судовий збір", тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 1073,00 грн судових витрат.

Керуючись ст. 206, 258, 263, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Краснопільський районний суд сумської області,-

Ухвалив:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини задовольнити.

2. Шлюб, який зареєстрували:

ОСОБА_7 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , Україна, Сумська область, Краснопільський район, село Грабовське; громадянство: України, та до НОЧОВКА /дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 »/ ОСОБА_9 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , Україна, Сумська область, Краснопільський район, смт Краснопілля; громадянство: України,

дата і місце державної реєстрації:

07.06.2019 (сьоме червня дві тисячі дев`ятнадцятого року), виконкомом Грабовської сільської ради Краснопільського району Сумської області, про що 07 червня 2019 року складено відповідний актовий запис №03,

розірвати.

3. Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

4. Визначити місце проживання малолітньої дитини, сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з батьком ОСОБА_11 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , Україна, Сумська область, Краснопільський район, село Грабовське (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ).

5. Надіслати копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

6. При державній реєстрації розірвання шлюбу залишити ОСОБА_12 прізвище «НОЧОВКА».

7. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (Паспорт громадянина України НОМЕР_4 від 20.09.2012) в рахунок відшкодування судового збору 1073,00 грн.

8. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

9. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.

10. У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

11. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

12. З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

13. Інформація про сторони та інших учасників справи:

13.1. Позивач: ОСОБА_7 , Паспорт громадянина України НОМЕР_4 від 20.09.2012; РНОКПП: відсутній; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .

13.2.Відповідач: до НОЧОВКА Маргарита Сергіївна, Паспорт громадянина України документ НОМЕР_5 від 24.06.2019, Орган що видав: 5918; РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_4 .

13.3. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування КРАСНОПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ СУМСЬКОГО РАЙОНУ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ Код ЄДРПОУ 04390104, місцезнаходження: Україна 42400, Сумська область, Сумський район, смт Краснопілля, вул. МЕЗЕНІВСЬКА, будинок 2; представник ШЕВЧЕНКО Тарас Григорович, ДОВІРЕНІСТЬ від 20.09.2023 № 02-27/2945.

14. Повне рішення суду складено 29.12.2023

Суддя А. І. КОСАР