Decision № 116247231, 12.01.2024, Prymorskyi District Court of Odesa City

Справа № 522/15120/22

Провадження № 2/522/419/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Павлик І.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 142941,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 142941,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 29.02.2012 у справі № 1522/13044/11 позовні вимоги ПАТ«Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором№ 591-013/ФКВІП-08 від 15.08.2008 в розмірі 556028,48 грн.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 01.10.2020 замінено сторону виконавчого провадження стягувачаПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ«Консалт Солюшенс», код ЄДПРОУ 42251700 у справі № 1522/13044/11 з виконання заочного рішення від 29.02.2012 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором№ 591-013/ФКВІП-08 від 15.08.2008.

Представник позивача вказує, що відповідачі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 29.02.2012 у справі № 1522/13044/11 не виконали, заборгованість своєчасно не погасили, своє грошове зобов`язання, встановлене та підтверджене рішенням суду, не виконали. В зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідачів інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

13.12.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачі повідомлялись судом про розгляд даної справи належним чином, однак поштові відправлення повернулись на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідачі у встановлений судом строк не надали до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 29.02.2012 у справі № 1522/13044/11 позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором№ 591-013/ФКВІП-08 від 15.08.2008 в розмірі 556028,48 грн.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 01.10.2020 замінено сторону виконавчого провадження стягувачаПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ«Консалт Солюшенс», код ЄДПРОУ 42251700 у справі № 1522/13044/11, боржники: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Тобто, ТОВ «Консалт Солюшенс» є правонаступником ПАТ «Дельта Банк» у правовідносинах, що були предметом розгляду у справі № 1522/13044/11 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позивач стверджує, що на час звернення до суду з даним позовом відповідачі зазначене зочне рішення суду у справі № 1522/13044/11 не виконали та мають заборгованість у сумі 556028,48грн.

Доказів виконання зазначеного зочного рішення суду у справі № 1522/13044/11 відповідачами суду не надано.

Положеннями статті 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України врегульовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядаючи справу № 905/600/18 у постанові від 05.07.2019 навела свої висновки про те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Враховуючи викладене, позивачем обґрунтовано здійснено нарахування на суму боргу інфляційних втрат у сумі 104323,68 грн та 3 % річних у сумі 38617,32 грн за період з листопада 2019 року по лютий 2022 року, які підлягають стягненню солідарно із відповідачів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК Україниз відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 481,00 грн.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 142941,00 грн задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНКОПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, 36, оф. 308; код ЄДРПОУ: 42251700) 104323,68 грн інфляційних втрат та 38617,32 грн 3 % річних.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНКОПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, 36, оф. 308; код ЄДРПОУ: 42251700) 1 240,50 грн витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, 36, оф. 308; код ЄДРПОУ: 42251700) 1 240,50 грн витрат по сплаті судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Суддя І.А. Павлик