Decision № 116237069, 10.01.2024, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/24102/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого по справі судді Бжассо Н.В., розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІВЛІМА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІВЛІМА» до Одеської митниці, за результатом розгляду якого позивач просить суд визнати протиправними та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500500/2023/000549/2 від 23.08.2023 та картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001122.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач не погоджується з рішенням відповідача, вважає митну вартість безпідставно скоригованою, оскільки наданих позивачем документів було достатньо для підтвердження договірної заявленої митної вартості товарів за основним методом. Представник позивача вказує, що доводи відповідача про наявність розбіжностей не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що міститься у вказаних документах. Зазначає, що за умовами поставки DAP витрати на перевезення транспортного засобу покладені на продавця. Також представник позивача вказує, що вартість пакування включена у вартість товару та такі витрати покладаються на продавця та що контракт було укладено лише на одну поставку товару.

Ухвалою суду від 09.10.2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

15.10.2023 року від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не належать до задоволення. Представник відповідача зазначає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2023/000549/2 від 23.08.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІВЛІМА».

27.10.2023 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, а 31.10.2023 від представника відповідача заперечення.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІВЛІМА» є юридичною особою, основним видом економічної діяльності якого є 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

01.05.2023 року між компанією Індивідуальний підприємець Кулиева Камила (Туркменістан) (Продавець) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІВЛІМА» (Покупець) був укладений контракт № 01/05-23, відповідно до пп. 1.1-1.2 якого продавець зобов`язується поставити на замовлення покупця, а покупець оплатити «товар» відповідно до умов цього контракту. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару зазначаються у Специфікації (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього контракту. Відповідно до пункту 2.1. Контракту, загальна сума Контракту становить 26860,00 (двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят доларів США 00 цент).

За інвойсу №01/05-23 від 01.05.2023 року сторони погодили умови поставки товару за Інкотермс 2010 DAP Одеса (Україна).

Позивач сплатив вартість поставленого товару за узгодженою сумою в розмірі 5372,00 дол. США що підтверджується платіжним документом від 17.07.2023 року (передплата) та в розмірі 21488,00 дол. США, що підтверджується платіжним документом від 27.07.2023 року (післяплата), разом - 26860,00 дол. США.

З метою здійснення митного оформлення придбаного позивачем за контрактом № 01/05-23 від 01.05.2023 року товару, декларантом позивача була подана електронна митна декларація №23UA500500029232U6 від 22.08.2023 року, у якій митна вартість визначена за ціною контракту.

До митної декларації декларантом додано:

1) Контракт № 01/05-23 від 01.05.2023;

2) Додаток №1 (Специфікація) до Контракту № 01/05-23 від 01.05.2023;

3) Товарна накладна №01/05-23 від 27.07.2023;

4) Рахунок-фактура (Комерційний рахунок-фактура) №01/05-23 від 01.05.2023;

5) Дорожня накладна ч/н 09.08.2023;

6) Банківський платіжний документ, що відноситься до товарів 142 від 17.07.2023;

7) Банківський платіжний документ, що відноситься до товарів 143 від 27.07.2023;

8) Договір про надання митно-брокерських послуг №01082022 від 01.08.2022;

9) Сертифікат про походження товару форми СТ-1 UA.3.795.4.1720 від 27.07.2023;

10) Висновок про походження товару або Висновок експертизи, виданий уповноваженим органом 3.795.4.1720 від 27.07.2023;

11) Вага від 22.08.2023;

12) Лист від ТОВ «Торговий дім» ІВЛІМА від 11.01.2023;

13) Фото вантажу на терезах від 28.07.2023;

14) Копія митної декларації країни походження G07373/289723/0002447 від 28.07.2023.

Позивач вважав, що надані документи у повній мірі підтверджували митну вартість товару, базувались на об`єктивних, достовірних, документально підтверджених даних, які підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар.

Проте, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) в банківських платіжних документі наявне посилання лише на контракт 01/05-23 від 01.05.2023 що не дає змогу ідентифікувати, за якою саме поставкою здійснюється оплата;

3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте до митного оформлення надано рахунок на оплату в якому відсутнє посилання на договір про перевезення. Також згідно поданих документів не відомо чи проводилось страхування вантажу та відсутня інформація щодо вартості вантажних робіт під час перевезення.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ декларанту було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Також зазначено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІВЛІМА», додатково надано звіт №11/8 від 22.08.2023 року незалежної експертної оцінки вартості вантажу та цінову пропозицію, договір-заявку №27 від 28.07.2023 року на перевезення вантажів у міжнародному сполученні та рахунок №1 від 08.08.2023 року, у кому зазначено що вантаж не страхувався, а також лист декларанта від 23.08.08.2023 року №23/08-23 щодо витребуваних документів.

Митним органом зроблено висновок, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, а також не спростовані раніше виявлені розбіжності. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 статті 53 МКУ.

З метою забезпечення повноти оподаткування митницею було проведено аналіз баз даних ПІК «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 2,55 дол. США за кг. (МД від 03.07.2023 № UA500500/2023/0022774) ніж заявлено декларантом 1,37 дол. США за кг.

Так, митним органом, за результатами розгляду наданих декларантом документів та пояснень, прийнято рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500500/2023/000549/2 від 23.08.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001122.

Вказане рішення та картку відмови позивач вважає протиправними.

Відповідно до ст. 49 МКУ, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 МКУ, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

З огляду на ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч.6 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Перевіряючи правильність висновків митного органу, судом встановлено наступне.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а також що та відсутня інформація щодо вартості вантажних робіт під час перевезення суд зазначає, що відповідно до п. 2.3 контракту витрати на упаковку товару, витрати по навантаженню та митним процедурам по експорту з Туркменістану продавець бере на себе.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс 2010 DAP Одеса (Україна).

За вказаними умовами продавець здійснює поставку, коли товар наданий у розпорядження покупця на прибулому транспортному засобі, готовому до розвантаження, в узгодженому місці призначення. Така умови поставки покладає на продавця обов`язки нести все витрати і ризики, що пов`язані з транспортуванням товару у місце призначення, включаючи будь-які витрати для експорту із країни призначення.

Тобто, вартість упаковки та пакувальних робіт вже закладена в загальну вартість товару. Тому при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням і завантаженням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).

Крім того, у графі 37 митної декларації, поданої позивачем, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. Умовами зовнішньоекономічного контракту та доказами підтверджується, що товар надійшов декларанту у безповоротній упаковці та її вартість входить у ціну товару.

Також за вказаними умовами постачальник несе витрати на пакування та пакувальні роботи а також витрати по вантажних роботах.

Щодо зауваження митного органу, що в банківських платіжних документі наявне посилання лише на контракт 01/05-23 від 01.05.2023 що не дає змогу ідентифікувати, за якою саме поставкою здійснюється оплата суд зазначає, що сплачена позивачем згідно платіжних документів від 17.07.2023 та від 27.07.2023 сума 26860,00 дол. США є загальною сумою контракту, а відтак відсутність у таких платіжних документах посилань на інші документи не перешкоджають відповідачу ідентифікувати, за якою саме поставкою здійснюється оплата.

Суд враховує доводи позивача про те, що за вказаним Контрактом №01/05-23 відбулась лише одна поставка товару та зазначає, що відповідачем доказів на спростування таких доводів до суду не надано.

Щодо доводі митного органу у пункті 3 оскаржуваного рішення суд зазначає, що дане зауваження не містить самого зауваження як такого. Відповідачем у оскаржуваному рішенні процитовано норми МК України та наказу МФУ від 24.05.2012 року №599. У рішенні зазначено, що декларантом до митного оформлення надано лише рахунок на оплату, в якому відсутнє посилання на договір про перевезення. Зі змісту наведеного в рішенні нібито зауваження, неможливо встановити в чому саме полягає розбіжність в поданих документах, чи якій з поданих документів не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд вважає необґрунтованим зауваження митного органу щодо відсутності посилання у рахунку на оплату на договір про перевезення як на підставу, що унеможливлює визначення вартості товару за ціною договору.

Крім того, позивачем до суду, на підтвердження витрат на транспортування, окрім рахунку на оплату надано договір-заявку №7 від 28.07.2023 року на перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, даний аналіз митного органу жодним чином не конкретизує чому розмитнюваний позивачем товар не може бути розмитнений за ціною контракту враховуючи такі висновки митного органу. Відповідачем у рішенні не зазначено як саме дана обставина впливає на неможливість розмитнення товару за ціною контракту.

Зауваження митного органу є формальними, не містять обґрунтувань чому за поданими позивачем документами неможливо перевірити заявлену позивачем митну вартість товару та не містить обґрунтованих підстав необхідності витребування від декларанта додаткових документів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення, а наведені в оскаржуваним рішенні зауваження є формальними та безпідставним.

Оцінюючи надані декларантом до митного оформлення документи та додаткові пояснення на підтвердження заявленої митної вартості товару суд дійшов висновку, що такі документи є достатніми для підтвердження заявленої товариством митної вартості декларованого товару за основним методом.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Митний орган в оскаржуваному рішенні не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про безпідставність оскарженого рішення.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей у документах, що були надані позивачем є безпідставними та, відповідно, рішення про коригування митної вартості, що прийняте на підставі встановлених відповідачем розбіжностей та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є таким, що належать до скасування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що за звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн., який має бути стягнутий з відповідача на користь позивача.

Щодо клопотання позивача стягнути на його користь витрати на правничу допомогу в сумі 14624,00 грн, суд зазначає наступне.

У відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Суд зазначає, що на підтвердження наявності витрат на правничу допомогу позивачем до суду надано:

1) договір №22/07 від 22.07.2023 року про надання правової допомоги, укладений позивачем з адвокатом Тучковою Л.Л. та додаткову угоду №3 від 05.09.2023 року, відповідно до якої вартість правової допомоги складає 14624,00 грн;

2) платіжну інструкцію № 445 від 05.09.2023 року, відповідно до якої позивачем сплачено на рахунок адвоката 14624,00 грн.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанові Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №480/3172/20.

Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Таким чином, на підставі вищенаведеного, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, приймаючи до уваги значення справи для позивача, предмет позову та обсяг задоволених позовних вимог, те, що дана справа відноситься до справ незначної складності та розглядалась у порядку спрощеного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи за наявними матеріалами, суд вважає заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу завищеним, та що слід стягнути солідарно з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача 3000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІВЛІМА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500500/2023/000549/2 від 23.08.2023.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001122.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІВЛІМА» суму сплаченого судового збору в розмірі 29524,00 грн. та 3000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст.255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІВЛІМА» (вул. Аеропортівська, буд. 4, м. Одеса, 65033; код ЄДРПОУ 41569246).

Відповідач - Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21А, м. Одеса, 65078; код ЄДРПОУ ВП 44005631).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 10.01.2024 року.

Суддя Н.В. Бжассо