Court ruling № 116234934, 11.01.2024, Vinnytsia District Administrative Court

УХВАЛА

11 січня 2024 р. Справа № 120/19124/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в м. Вінниці матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2023 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Позовні вимоги обґрунтовуються протиправністю дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".

Ухвалою суду від 27.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Позивачці надано 10-денний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, виявлених під час розгляду справи по суті, шляхом подання до суду заяви (клопотання) про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.07.2021 по 22.06.2023, та докази поважності причин його пропуску, або шляхом подання заяви про уточнення (зменшення розміру) позовних вимог з урахуванням встановленого законом шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

09.01.2024 на виконання вищезазначеної ухвали до суду надійшла заява позивачки про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтовується тим, що у зв`язку з виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі № 120/16890/21-а розмір пенсії позивачки збільшився, однак позивачка не здогадувалася, що відповідач мав додатково доплачувати їй до пенсії надбавку в розмірі 2000 грн згідно з Постановою № 713.

Позивачка зазначає, що про порушення своїх прав вона дізналася після оприлюднення рішення Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22. Крім того, після початку широкомасштабного наступу російської федерації на Україну питання перерахунку пенсії перейшло для позивачки на другий план і тривалий час позивачка вважала, що зараз такі питання взагалі не приймаються та не розглядаються.

Відтак позивачка вказує на те, що про порушення своїх прав вона дізналася лише з листа відповідача від 19.10.2023, надісланого у відповідь на її звернення.

Вирішуючи заявлене клопотання та надаючи оцінку питанню щодо дотримання позивачкою строку звернення до суду, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Звернувшись до суду з цим позовом, позивачка посилається на протиправність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою № 713.

Водночас, як слідує зі змісту позовної заяви та підтверджується листом Головного управління від 19.10.2023 № 17469-15347/Д-02/8-0200/23, вказана спірна доплата позивачці взагалі не встановлювалась.

Отже, спірні правовідносини виникли ще у липні 2021 року, тобто у місяці коли відповідач не встановив позивачці доплату до пенсії у розмірі 2000 грн на реалізацію постанови Кабінету Міністрів України за № 713 від 14.07.2021.

Суд враховує, що жодним законом, в тому числі з питань пенсійного забезпечення, не передбачено іншого, аніж шість місяців, строку звернення до суду у зв`язку з порушенням права громадянина внаслідок невиплати доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою № 713.

Крім того, оскільки за своєю суттю пенсія є щомісячним періодичним платежем, суд вважає, що у будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. А беручи до уваги те, що Постанова № 713 є нормативно-правовим актом, який набирає чинності після його оприлюднення, суд вважає, що позивач дізнався (або повинен був дізнатися) про порушення своїх прав та законних інтересів внаслідок ненарахування та невиплати йому спірної щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, встановленої вказаною Постановою, щонайпізніше у липні-серпні 2021 року, отримавши пенсію за ці місяці без урахування такої доплати.

Однак із цією позовною заявою позивачка звернулась до суду лише 22.12.2023 (відповідно до штампу Вінницького окружного адміністративного суду), тобто пропустила шестимісячний строк звернення до суду за період з 01.07.2021 по 22.06.2023.

В адміністративному позові позивачка вказує на те, що вона подала на адресу відповідача заяву, в якій просила нарахувати та виплатити їй з 01.07.2021 щомісячну доплату, але листом від 19.10.2023 відповідач відмовив у цьому, посилаючись на відсутність підстав для встановлення доплати.

Разом з тим суд зазначає, що звернення до відповідача із заявою щодо встановлення їй з 01.07.2021 щомісячної доплати в сумі 2000 грн та отримання відповіді на таку заяву не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення своїх прав у відповідній частині вимог, а свідчить лише про час коли позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, право на яке позивачка реалізувала лише у грудні 2023 року.

Суд ще раз наголошує на тому, що позивачка щомісячно отримувала пенсійні платежі, а тому у будь-якому разі розмір пенсії був їй відомий. Крім того, позивачка мала об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено той чи інший перерахунок пенсії, з яких складових вона складається, як обрахована, зокрема і щодо питання отримання/неотримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, яка була встановлена Постановою № 713 з липня 2021 року.

Варто також зауважити, що при наявності об`єктивної неможливості вчасного звернення до суду з відповідним позовом, саме на позивачку покладається процесуальний обов`язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду, з наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.

Реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. При цьому незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Оцінюючи наведені позивачкою причини пропуску строку звернення до суду, суд враховує, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 121 КАС України суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними. Водночас поважність причин повинен доводити скаржник (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16).

Причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

При цьому суд зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Не звернення до суду з позовом за захистом своїх прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 640/12324/19.

Суд ще раз наголошує, що отримання позивачкою листа відповідача у відповідь на її звернення у жовтні 2023 року не змінює моменту, з якого позивачка повиннна була дізнатися про порушення своїх прав у відповідній частині вимог, а свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Також позивачці недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення її прав та інтересів, при зверненні до суду вона повинна довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернулась за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення її прав та інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду, з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Відтак суд відхиляє посилання позивачки, як на поважні причини пропуску строку звернення до суду, на відсутність у неї будь-якої інформації щодо непроведення нарахування доплати до пенсії та їїї звернення до відповідача з листом.

Щодо посилання на постанову Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22, то суд зауважує, що у ній встановлено, що з 01.07.2021 до пенсії позивача установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн, що вказує на незастосовність цього рішення суду касаційної інстанції до даної справи.

Як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду позивачка посилається на запровадження в Україні воєнного стану, у зв`яку з чим питання перерахунку пенсії перейшло на другий план.

Дійсно, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і безперервно діє донині.

Правовий режим воєнного стану визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі Закон № 389-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За змістом статті 9 Закону № 389-VIII в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Згідно зі ст. 12-2 Закону № 389-VIII в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Приписами статті 26 Закону № 389-VIII передбачено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Отже, незважаючи на введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд своєї роботи не припиняв, здійснював та здійснює свої повноваження, що визначені Конституцією та законами України.

Відтак необхідно перевірити, яким чином введення на території Україні, в тому числі на території Вінницької області, могло об`єктивно перешкодити позивачці своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах. При цьому, яке вже зазначалося вище, саме позивачка зобов`язана довести існування таких об`єктивних перешкод.

Втім, як видно зі змісту заявленого клопотання, позивачка лише обмежилась загальним посиланням на введення в країні воєнного стану, однак при цьому не надала жодних доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного звернення її до суду з мотивів введення в країні воєнного стану та наявності вищезазначених обставин.

Верховний Суд у постанові від 25.08.2022 у справі № 240/3771/21 вказав на те, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.

Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на неможливість вчасного звернення до суду, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

На сьогодні Верховним Судом сформовано правову позицію, згідно з якою введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, постанови Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 620/7233/21, від 24.10.2022 у справі №160/175/22 та від 22.09.2022 по справі № 140/13772/21).

Тобто введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку якщо це пов`язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію.

Натомість позивачка таких конкретних причин не наводить, як і не надає доказів, які б вказували на поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом. Також позивачкою не доведено, що між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану є безпосередній, прямий, причинний зв`язок.

Крім того, позивачкою не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що наведені у клопотанні підстави для поновлення строку звернення дійсно пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи (яка "сама повинна цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки") та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк, звернення до суду з адміністративним позовом.

Таким чином, оскільки позивачка не навела обставин, які виникли внаслідок запровадження воєнного стану, що унеможливили її своєчасне звернення до суду з позовом, суд доходить висновку, що сам факт збройної агресії РФ проти України у цьому разі не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку.

Інших підстав, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивачкою не наведено.

Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі й встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Суд також звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (див. правову ухвали Верховного Суду від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналогічний правовий висновок, зокрема, міститься у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 160/6211/21 та від14.03.2023 у справі № 160/26351/21.

Слід зазначити, що аналогічна правова позиція щодо строку звернення до суду у цій категорії справ викладене у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 у справі № 560/13223/22 та у справі № 120/10286/22, від 15.05.2023 у справі № 560/607/23, від 23.05.2023 у справі № 560/12850/22.

Суд також вважає за необхідне у цій справі звернутися до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Зокрема, у пункті 48 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У пункті 45 рішення ЄСПЛ у справі "Pеrez de Rada Cavanilles v. Spain" (заява № 28090/95) зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду є безпідставним, необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Суд зазначає, що, незважаючи на залишення позовної заяви без руху та надання позивачці можливості подати клопотання про поновлення строку звернення до суду з доказами на його підтвердження, позивачка у поданому клопотанні не навела поважних причин, які б унеможливили її звернення до суду в межах встановленого законом строку, а обставини, на які вона посилається, не свідчать про існування об`єктивних перешкод у реалізації ним свого права на судовий захист в межах такого строку.

Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Наведені норми кореспондуються з положеннями п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, згідно з яким позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.

З огляду на викладене і враховуючи те, що позивачка подала позов після закінчення строку, встановленого законом, та при цьому не навела поважних причин його пропуску і не надала доказів на їх підтвердження, позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо ненарахування та невиплати позивачці щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", за період з 01.07.2021 по 22.06.2023 належить повернути на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Керуючись ст.ст. 7, 169, 248, 256, 293, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо ненарахування та невиплати позивачці щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", за період з 01.07.2021 по 22.06.2023 повернути особі, яка подала позовну заяву, разом з доданими до заяви документами.

Роз`яснити позивачці, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

2) на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду

Ухвала складена та підписана суддею 11.01.2024.

Суддя Сало Павло Ігорович