Court ruling № 116232164, 08.01.2024, Olevsk District Court of Zhytomyr Oblast

Справа № 287/1930/22

2/287/64/24

У х в а л а

про залишення позовної заяви без руху

"08" січня 2024 р. м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В., вирішуючи питання про відкриття провадження по цивільній справі та ознайомившись з матеріалами позовної заяви Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз», представник позивача Овсієнко Тетяна Юріївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги, -

ВСТАНОВИВ:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз», представник позивача Овсієнко Тетяна Юріївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги, яка передана для розгляду судді Кононихіній Н.Ю.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.

На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація із Білокоровицької сільської ради Коростенського району Житомирської області про зареєстроване місце проживання відповідача по справі ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов наступного висновку.

Згідно із ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ізст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З позовної заяви вбачається, що позивачем не дотримані норми ст. 175 ЦПК України, а саме:

-не зазначеновідомі номеризасобів зв`язкута адреси електронної пошти позивача та відповідача;

- не повністю зазначено місце проживання чи перебування представника позивача ОСОБА_2 , а саме вулиця та номер будинку чи квартири;

- неповністю зазначеномісце проживаннявідповідача ОСОБА_1 ,оскільки з відповіді Білокоровицької сільської ради Коростенського району Житомирської області від 19.12.2023року завих.№ 979вбачається,що відповідачзареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_1 ;

- не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), тому в цій частині позовну заяву слід уточнити.

Як вбачається із змісту мотивувальної частини позовної заяви,у ній зазначено, що звертаючись до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 4775,56 грн. за Типовим договором розподілу природного газу позивачем використовується платіжне доручення № 138 від 12.11.2021 про сплату судового збору, оскільки згідно цього платіжного доручення було сплачено судовий збір за заяву про видачу судового наказу , а у видачі судового наказу було відмовлено, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно із ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (частина 1 статті 6 Закону України « Про судовий збір»).

Згідно роз`яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Проте, у копії платіжного доручення № 138 від 12 листопада 2021 року, яка долучена позивачем до позовної заяви, у реквізиті «Призначення платежу» зазначено: «216573#*;101;03344071; Судовий збір за позовом АТ Житомиргаз, Олевський районний суд Житомирської області; +Р.5.13.4+». При цьому, прізвище боржника, з якого позивач просить стягнути заборгованість за надані послуги, у цьому платіжному дорученні не вказане.

Враховуючи наведене, інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу заяви про видачу судового наказу, боржником за яким є ОСОБА_1 , заявником Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» було сплачено 12.11.2021 року судовий збір у розмірі 2270,00 грн., відсутня, а отже суддя дійшов висновку про те, що додане позивачем платіжне доручення не є належним доказом сплати судового збору за даною заявою.

Вказаний висновок підтверджено Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 755/3292/20 за заявою КП «Житло-Сервіс» про видачу судового наказу.

Крім того, Київський апеляційний суд у Постанові від 05 травня 2020 року у аналогічній справі № 755/3288/20 зауважив, що: «Аргументи апеляційної скарги про те, що суд перед прийняттям заяви про видачу судового наказу самостійно перевіряє сплату заявником належної суми судового збору, на увагу не заслуговують, оскільки в платіжному дорученні від 11.02.2020 року № 1056 відсутня будь-яка інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу даної заяви сплачено судовий збір. Та обставина, що приклад заповнення графи «Призначення платежу», розміщений на офіційному сайті суду і за вказаним прикладом заявником зазначено «призначення платежу», на висновок суду першої інстанції не впливає, оскільки заповнення платіжного доручення повинно відбуватись відповідно до роз`ясненьВищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених вище та з розумінням того, що подаючи заяву про видачу судового наказу, необхідно зазначати інформацію, яка б ідентифікувала, за що саме сплачено судовий збір, зважаючи і на те, що на офіційному сайті суду, зазначено лише загальний приклад.»

Також, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).

На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Поряд із цим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, щоКонвенція про захист прав людини і основоположних свободне гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, про залишення позовної заяви без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Керуючись ст.ст.175,177,185,258,260 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз», представник позивача Овсієнко Тетяна Юріївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз`яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:Л. В.Винар