Decision № 116199831, 24.11.2023, Komunarskyi District Court of Zaporizhzhia City

Справа № 333/3936/22

Провадження № 2/333/520/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 листопада 2023 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Майстро В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу № 333/3936/22 за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Железняка Андрія Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІІ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення грошових коштів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Железняка А.В. звернувся до суду з позовом до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІІ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення грошових коштів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.

В обґрунтування позову зазначено, що 28.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. за реєстровим № 70779 було вчинено виконавчий напис, за яким запропоновано стягнути з нього на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІІ» заборгованість в розмірі 13 373 грн. 87 коп. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької К.О. від 28.10.2021 року було відкрито виконавче провадження № 67299966 з примусового виконання зазначеного вище виконавчого напису нотаріуса. Заперечуючи щодо правомірності вчинення виконавчого напису, позивач посилався на те, що ніяких письмових договорів із ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІІ» він не укладав, про наявність в нього заборгованості за договором не повідомлявся, виконавчий напис було вчинено за договором, що нотаріально не посвідчувався. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати виконавчий напис, вчинений 28.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. за реєстровим № 70779 таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті кошти в сумі 13 373 грн. 87 коп., стягнуті з нього в рамках виконавчого провадження з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису, а також понесені по справі судові витрати.

Ухвалою суду від 07.09.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 70779 від 28.05.2021 року та у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької К.О. копію виконавчого провадження № 67299966.

Відзив на позов не надходив.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Железняк А.В. не з`явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені судом своєчасно і належним чином, позивач надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзиву чи будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надавав.

Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином. Причини неявки суду невідомі. За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності третьої особи, на підставі наявних у справі доказів.

16.11.2023 року на виконання вимог ухвали суду приватний виконавець Білецька К.О. надала належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження № 67299966 з примусового виконання виконавчого напису № 70779 від 28.05.2021 року. З матеріалів провадження вбачається, що підставою для відкриття став виконавчий напис, з ОСОБА_1 проводились регулярні стягнення на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІІ».

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов таких висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 28.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. за реєстровим № 70779 було вчинено виконавчий напис, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІІ» заборгованість в розмірі 13 373 грн. 87 коп.

Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах,що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з пп. 1.1.,1.2 п. 1 глави 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року (далі Порядок), встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника-фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк,за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно з пп. 2.3 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Підпунктом 3.1 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (пп. 3.2 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (пп. 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений пп. 2.3 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

З урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до п. 1 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (далі Перелік), передбачено стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 2 вказаного Переліку було встановлено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а)оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Зазначений Перелік було доповнено пунктом 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення Змін, що вносяться до Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Поряд з цим, відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14), яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, було визнано нечинною та незаконною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 в частині, зокрема, п. 2 змін, що вносяться до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Таким чином, на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, втратив законну силу внаслідок визнання судовим рішенням нечинною та незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662, а тому нотаріус мав право вчиняти виконавчий напис лише про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами.

Під час розгляду стороною відповідача на спростування позовних вимог не надано доказів щодо наявності договірних відносин із позивачем, наявної заборгованості за договором, її розміру та періоду виникнення; відомостей щодо направлення позивачу та отримання ним письмової вимоги щодо усунення порушень та погашення заборгованості за договором до звернення із заявою про вчинення виконавчого напису, надання такої вимоги нотаріусу разом із відповідною заявою.

Також відповідачем не надано доказів тому, що укладений між сторонами договір посвідчувався нотаріально.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про вчинення виконавчого напису без дотримання вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», пп. 2.3,3.1 п. 2 глави 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 29.06.1999 року № 1172, за відсутності передбачених для цього законних підстав.

В зв`язку з цим, позов слід задовольнити та визнати виконавчий напис, вчинений 28.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. за реєстровим № 70779, таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.

Відповідні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 201/6498/20, від 06.03.2019 року у справі № 910/1531/18, від 28.01.2020 року у справі № 910/16664/18.

Таким чином, оскільки виконавчий напис, вчинений 28.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. за реєстровим № 70779, даним рішенням визнано таким, що не підлягає виконанню, відпали правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, стягнутих на його користь з позивача в рамках виконавчого провадження та останні підлягають поверненню позивачу відповідно до ст. 1212 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий напис від 28.05.2021 року було пред`явлено для примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької К.О., постановою якої від 28.10.2021 року було відкрито виконавче провадження № 67299966 з примусового виконання зазначеного вище виконавчого напису нотаріуса.

Постановою приватного виконавця від 28.10.2021 року було звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Згідно З довідкою приватного виконавця Білецької К.О. вбачається, що в рамках виконавчого провадження № 67299966 з доходів боржника ОСОБА_1 було стягнуто кошти в сумі 13 373 грн. 87 коп.

З урахуванням вищенаведеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути кошти в сумі 13 373 грн. 87 коп., які фактично було стягнуто на користь відповідача, як стягувача, в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1 984 грн. 80 коп., а також судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп. за задоволену заяву про забезпечення позову, всього стягнувши судові витрати в сумі 2 481 грн.

Керуючись ст. ст. 18, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, пп. 1.1., 1.2 п. 1, пп. 2.3 п. 2, пп. 3.1 п. 3 глави 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, ст. ст. 15, 16, 22, 1212 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10-13,76-81,141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Железняка Андрія Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІІ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення грошових коштів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 28.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. за реєстровим № 70779 про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІІ» заборгованості за кредитним договором у розмірі 13373 грн. 87 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІІ» (м. Київ, вул. Набережна-Корчуватська, буд. 27, прим. 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті кошти в сумі 13373 (тринадцять тисяч триста сімдесят три) грн. 87 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІІ» (м. Київ, вул. Набережна-Корчуватська, буд. 27, прим. 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 24 листопада 2023 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик