Court ruling № 116192696, 10.01.2024, Kyivskyi District Court of Poltava City

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №610/797/19

Провадження № 1-кп/552/102/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024 року Київський районний суд м. Полтави у складi:

головуючого - ОСОБА_1 ,

прокурора - ОСОБА_2 ,

захисників - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

перекладача - ОСОБА_5 ,

обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

секретаря - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження внесене в ЄРДР № 12018220190000763 від 25.07.2018 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявилвклопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки строки тримання під вартою обвинувачених спливають, але ризики передбачені ст.. 177 КПК України не перестали існувати і дають достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_3 проти задоволення клопотання прокурора заперечували, прохали змінити міру запобіжного заходу на такий, що не буде пов`язаний із позбавленням волі на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_7 прохали змінити міру запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м`який не пов`язаний із позбавленням волі.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку. місця ув`язнення.

Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також і мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з`ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст.178КПК України,при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу враховується втому числі: тяжкість покарання,що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність його соціальних зв`язків у місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців, постійного місця роботи, навчання; репутацію, його майновий стан; наявність судимостей; повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Крім цього, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Продовжуючи обвинуваченому строк тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, що передбачені в ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, а також суд враховує, що злочин віднесено до категорії особливо тяжкого злочину вчинений за попередньою змовою групою осіб, обвинувачені у випадку незастосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою можуть переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченим більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів.

Керуючись ст.ст. 176, 181, 183, 331, 372, 376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 09 березня 2024 року включно без визначення розміру застави.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 09 березня 2024 року включно без визначення розміру застави.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань №23», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів до Полтавського апеляційного суду з моменту її проголошення.

Головуючий ОСОБА_1