Court ruling № 11618377, 30.09.2010, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2010 р.Справа № 2-а-2186/09/1470 Категорія:2.11.3Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

доповідача судді - Турецької І.О.

суддів –Крусяна А.В., Косцової І.П.

за участю секретаря – Скоріній Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу приватного підприємства «Актон-Строй»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року по справі за позовом приватного підприємства «Актон-Строй»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування податкових повідомлень-рішень -

                                                   ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року у задоволені позовних вимог приватного підприємства «Актон-Строй» (далі по тексту ПП «Актон-Строй») було відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову суд зазначав, що відповідач правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення та застосував до позивача штрафні санкції, у зв’язку з тим, що на момент перевірки ПП «Актон-Строй»суми податку, попередньо включені ним до складу податкового кредиту, не були підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Також, суд прийшов до висновку, що відповідач правомірно не врахував уточнюючий розрахунок наданий позивачем, так як він був наданий після проведення податковим органом перевірки.

Не погоджуючись із прийнятим у справі рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якої просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення їх вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначав, що суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги їх доводи про здіснення при розрахунку податку технічної помилки і самостійного її виправлення.

До суду апеляційної інстанції апелянт не з’явився, повідомлений належним чином про день та час слухання справи, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно до ч.4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі по тексту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції –залишити без змін.

З’ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що 22 вересня 2008 р. ПП «Актон-Строй»

подало до ДПІ в Ленінському районі м. Миколаєва декларацію з податку на додану вартість за серпень 2008 року, в якій були відображенні взаємовідносини з ПП «Торг-21»на суму 3 43 1475 гривень, та 686 295 гривень з них віднесені до податкового кредиту.

Під час перевірки цієї декларації, податковим органом було встановлено, що приватне підприємство «Торг-21»зареєстроване, як платник податку на додану вартість лише 11.09.2008р. у зв’язку з чим не мало право виписувати податкові накладні у серпні 2008 року.

12.11.2008р. податковим органом з метою отримання пояснень та їх документального підтвердження направлено до позивача листа. На цей лист позивач надав відповідь, якою підтвердив відомості, зазначені в декларації, та надав засвідчені копії податкових накладних, які підтверджують факт взаєморозрахунків з ПП «Торг-21».

Враховуючи надані документи, податковий орган дійшов висновку, що позивач необґрунтоване відніс 686 295 грн. з розрахунків з ПП «Торг-21»до податкового кредиту за серпень 2008 року, про що був складений акт №3697/15-20/35564355 від 27.11.2008 р., з яким головний бухгалтер підприємства була ознайомлена в той же день.

01.12.2008р., позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленнями самостійно виявлених помилок, відповідно до якого 686 295 грн. відносяться до податкового кредиту за серпень 2008 року, не за розрахунками з ПП «Торг-21», а за розрахунками з ПП «Оріон-Буд-Сервіс».

На підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки декларації з податку на додану вартість, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0004991520/0 від 10.12.2008р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 686295 грн., а також рішення про застосування штрафу в сумі 68 629,50 грн. та №0004991520/1 від 13.02.2009р. в сумі - 205888,50 грн..

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи, правомірно застосував п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якій передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Також Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов до обґрунтованого висновку, що заниження податкових зобов'язань були виявленні платником податків не самостійно, а податковим органом під час перевірки, уточнюючий розрахунок був поданий не до початку податкової перевірки, а вже після її закінчення.

Відповідно до п.17.2 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, а також надав доказам неправильну оцінку, спростовуються вищевикладеним аналізом справи .

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 254 КАС України, склад колегії суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Актон-Строй»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року по справі за позовом приватного підприємства «Актон-Строй»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяті днів з дня складання її в повному обсязі.

Доповідач - суддя                                                   І.О.Турецька

суддя                                                   А.В. Крусян          

суддя                                                   І.П. Косцова