Decision № 116167111, 07.11.2023, Kyivskyi District Court of Kharkiv City

Справа № 953/17530/20

н/п 2/953/212/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

07 листопада 2023 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді - Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря - Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі: позивач) звернулось з позовом, про стягнення з ОСОБА_1 (далі: відповідач) заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.12.2010 в сумі 11300, 78 грн. станом на 20.09.2020, з яких: 7873, 82 грн. заборгованість за тілом кредиту; 539, 69 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 2887,27 грн. пеня; а також судового збору у сумі 2102 грн.

Обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу посилається на те, що 28.12.2010 між ним та відповідачем укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого остання отримала кредит у виді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, зобов`язання по поверненню якого належним чином не виконував, у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

20.05.2021 представник відповідач подала до суду відзив на позовну заяву в якому зазначила, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим позивач має підтвердити, що на час укладення відповідного договору з відповідачем 28.12.2010, діяли саме ці умови, а не інші. У заяві відповідача №0403141400190525415 від 28.12.2020 відсутні умови договору про встановлення відповідальності відповідача у виді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у виді грошової суми та не визначений її розмір. Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «універсальна, 30 днів пільгового періоду» має інший номер 0210130400189061965, ніж заява відповідача - №0403141400190525415, що ставить під сумнів відношення довідки до заяви. Крім того, відповідач посилалася на відсутність її підпису, реквізитів, дати складання в Умовах та правилах надання банківських послуг, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід`ємності до заяви відповідача №0403141400190525415 від 28.12.2020; закінчення строку дії кредитного договору 28.12.2011; не згоду зі збільшенням кредитного ліміту в односторонньому порядку, внаслідок чого збільшено суму заборгованості та проценти; невідповідність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV. Також, 20.05.2021 відповідач звернулась до суду з заявою про застосування строку позовної давності.

01.07.2021 представник позивача подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що підписанням анкети-заяви відповідач підтвердила факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку. Погашаючи заборгованість за кредитом відповідач прийняла умови договору та погодилася з ним. В анкеті заяві відповідач висловила згоду на укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що згодна з тим, що ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, ознайомилась і згодна з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які надані їй для ознайомлення у письмовому виді. Підписанням довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» відповідач підтвердила, що з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлена. Умови та правила надання банківських послуг, а також тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. З виписки по картковому рахунку відповідача, який має статус первинного документу, вбачається, що останній встановлено кредитний ліміт, відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, частково сплачувала заборгованість за кредитним договором. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Номери 0403141400190525415 та 0210130400189061965, на які посилається відповідач у відзиві не є номерами договору, а відносяться до технічної нумерації активу, використовуються тільки у внутрішніх сервісах банку з метою ідентифікації зобов`язання.

26.07.2021 представник позивача подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.12.2010 в сумі 8413, 51 грн., з яких: 7873, 82 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 539, 69 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит; а також понесені позивачем судові витрати.

До судового засідання, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, сторони не з`явились, представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу за своєю відсутністю, відповідач та їх представник причини неявки не повідомили.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Клопотань про відкладення від учасників справи не надходило, підстав передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладено справи судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини:

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2020 ОСОБА_1 підписавши анкету-заяву підтвердила, що підписана нею заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. Також відповідач зобов`язалася зі змінами знайомитися самостійно на офіційному сайті, про що свідчить копія анкети-заяви (а.с. 13).

Крім того, Банком надано Довідку про умови кредитування з використанням кредиткиУнверсальна, 30 днів пільгового періоду. Згідно даних вказаної Довідки, яка власноручно підписана ОСОБА_1 , на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, пені, розмір щомісячного платежу тощо (а.с.14).

Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого АТ КБ «ПриватБанк», відповідачем за кредитним договором №б/н від 28.12.2010 року не в повному обсязі сплачувалися сума кредиту, у зв`язку з чим, станом на 14.06.2021 року за нею утворилась заборгованість за поточним тілом кредиту у розмірі 89320,39 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 8413, 51 грн., з яких: 7873, 82 грн. заборгованість за тілом кредиту; 539, 69 грн. заборгованість за відсотками.

Отже, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.

Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить наступного:

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Умови і правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач, обґрунтовуючи право вимог, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків, наданий банком витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509ЦК України вказано, що зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів»(далі Закон № 1023-ХІІ).

Згідно з пунктом 22 частини першоїстатті 1 Закону № 1023-ХІІспоживачфізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України в Рішенні у справі за конституційним поданням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону Українивід 22листопада 1996року №543/96-В«Про відповідальністьза несвоєчасневиконання грошовихзобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як зазначено вище, банком надано Довідку про умови кредитування з використанням кредиткиУнверсальна, 30 днів пільгового періоду. Згідно даних вказаної Довідки, яка власноручно підписана ОСОБА_1 , на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, пені, розмір щомісячного платежу тощо.

З наданих позивачем до суду письмових доказів вбачається, що сторонами під час укладення кредитного договору узгоджені умови щодо процентної ставки за користування кредитом.

Кредитні правовідносини між Банком та відповідачем за кредитним договором є дійсними, про бажання їх припинити в порядку встановленому законодавством чи договором не висловлювала жодна із сторін.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 отримано наступні кредитні картки: - 28.12.2010 № НОМЕР_1 строком дії до 11/13; - 12.12.2014 № НОМЕР_2 строком дії до 12/17; - 18.04.2018 № НОМЕР_3 строком дії до 09/21.

Також встановлено, та вбачається з виписки по картковому рахунку, яка надана банком, що відповідачу встановлено кредитний ліміт, та вона користувалася грошовими коштами Банку, отримувала кошти через банкомат, розплачувався в торговельних мережах, а отже й отримала кредитну карткуУніверсальна, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за договором.

Статтею 11 ЦК Українивстановлено, що права сторін виникають на підставі договорів та інших правочинів. Згідно з ст.ст.3,6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу.

Презумпція правомірності правочину закріплена уст. 204 ЦК Українита може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідно до ч.1ст. 216 ЦК Українине створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин.

Оскільки ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті, то належним доказом зняття коштів з карткового рахунку та користування коштами в будь-який інший спосіб клієнтом є виписка по особовому рахунку.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки Відповідачабаланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної з коштами операції).

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженогонаказом Мін`юсту від 12.04.12 року № 578/5(даліПерелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно дост. 617 ЦК України.

Отже, загальна сума заборгованості за кредитним договором №б/н від 28.12.2010р., яка підлягає стягненню з відповідача складає 8413,51 грн.

Що стосується посилання відповідача щодо порушення Банком строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст.261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу» (п. 59 Постанови).

Так безпідставним є посилання у позовній заяві на те, що «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифами Банку» встановлено порядок повернення коштів черговими платежами та те, що кінцевий термін повернення коштів відповідає строку дії картки, оскільки судом встановлено, що вони не підписані відповідачем, відповідно не є частиною кредитного договору б/н від 28.12.2010,укладеного між банком та ОСОБА_1 .

Вказане відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Крім того, анкета-заява позичальника від 28.12.2010 року не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що момент перебігу позовної давності за вказаним кредитним договором - з моменту коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, тобто перебіг позовної давності почався з моменту останнього платежу ОСОБА_1 по кредиту, тобто з 07.06.2019 року, з позовом банк звернувся 29.10.2020, тому строк позовної давності не пропущено.

Відповідно до частин першої, тринадцятоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог АТ КБ «Приват Банк» у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,81,141,247,263-265,280-283 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 7873 (сім тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 82 коп., заборгованість за відсотками в сумі 539 (п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 69 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 10.11.2023.

Суддя Н.В. Єфіменко