Court ruling № 116154679, 08.01.2024, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/34774/23

У Х В А Л А

08 січня 2024 рокум. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивачка просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії їй щомісячної доплати у розмірі 2000грн., згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01.02.2022 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду поновити з 01.02.2022 року щомісячну доплату до пенсії в сумі 2000 грн., згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

розгляд справи провести без виклику учасників за наявними у справі матеріалами.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 20.12.2023 року позовну заяву залишено без руху з підстав необхідності подання суду копії заяви позивачки, на яку відповідачем надано оскаржувану відповідь, або клопотання про її витребування судом згідно ст.80 КАС України; заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням причин поважності його пропуску та підтверджуючих доказів стосовно періоду з 01.02.2022 року по 13.06.2023 року невиплати спірної доплати; встановлено позивачці строк 10 днів з дня отримання копії ухвали на усунення недоліків позовної заяви.

02.01.2023 року до суду засобами поштового зв`язку надійшло клопотання позивачки, в якому ОСОБА_1 просить суд визнати причини пропуску нею строку звернення до суду за захистом прав та законних інтересів за період з 01.02.2022 року по 13.06.2023 року поважними та поновити даний строк.

В обґрунтування клопотання з посиланням на висновки, наведені Верховним Судом у постановах, від 22.04.2018 року у справі №646/6250/17, від 19.06.2018 року у справі №646/6270/17, від 15.09.2020 року у справі №635/7878/16 зазначено, що після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду розмір пенсії позивачки збільшився, відповідачем жодним чином не було повідомлено позивачку про складові пенсії. Позивачка дізналася про порушення своїх прав тільки 12.11.2023 року коли зареєструвалася в електронному кабінету ПФУ і побачила розмір пенсії з індексацією. Розмір пенсії позивачки постійно збільшувався у зв`язку з її індексацією, тому зрозуміти складові пенсії, виходячи з її розміру, просто неможливо. Крім того, позивачка виходила з принципу «належного врядування» та з презумпції, що розмір пенсії визначений відповідно до закону.

Розглянувши клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі Рисовський проти України підкреслено особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Така позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, відповідно до ч.2 якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка має об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2021р. у справі № 758/7700/17 зазначив, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, з моменту отримання грошових виплат, при отриманні від органу Пенсійного фонду України повідомлення про призначення пенсії, відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 р. у справі №340/1019/19).

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19 наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Позивачкою не наведено об`єктивних обставин, які б не дозволяли їй звернутися до суду у визначений законодавством строк протягом часу з лютого 2022 року по 13.06.2023 року, а також поцікавитись розміром своєї пенсії та її складовими до 12.11.2023 року (дата звернення позивачки до відповідача із заявою), на яку отримано відповідь від 11.12.2023 року.Позивачка у своєму клопотанні про поновлення строку наводить тези, які, на її думку, вказують на помилковість позиції суду щодо початку перебігу строку в ухвалі від 20.12.2023 року, тобто фактично викладає заперечення на цю ухвалу. При цьому діє непослідовно, оскільки все одно просить поновити їй строк, одночасно викладає відмінні правові позиції Верховного Суду щодо того, що строк або взагалі не застосовується, або початок його перебігу припадає на дату відмови у її заяві при спробі врегулювати спірне питання в досудовому порядку.

Суд зазначає, щоправові позиції щодо застосування норм КАС України стосовно підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом не підлягають застосуванню автоматично, не мають універсального характеру, без урахування обставин конкретної справи, що розглядається судом, на що звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 року у справі №154/3029/14-ц.

Така оцінка судом фактичних обставин справи та доказів не може свідчити про надмірний формалізм у підходах до вирішення питання поновлення строку, навпаки, на думку суду, сприяє юридичній визначеності у спірних правовідносинах та стимулює учасників процесу до добросовісного ставлення до реалізації своїх процесуальних прав.

Відповідач у листі від 11.12.2023 року зазначає, що перерахунок пенсії на виконання рішення суду у справі №420/18721/21 був проведений позивачці 08.02.2022 року, щомісячна доплата до пенсії згідно Постанови №713 відсутня, що позивачка визнає.

Позов у даній справі поданий 14.12.2023 року, тобто з пропуском шестимісячного строку з дня отримання позивачкою пенсії за лютий 2022 року без спірної доплати.

Суд знов констатує, що позивачка повинна був дізнатися (та мала таку можливість) про порушення своїх прав, починаючи з 01.03.2022 року, коли отримала пенсію за лютий 2022 року без доплати 2000грн., передбаченої Постановою №713, тобто перебіг строку звернення з позовом про нарахування та виплату їй доплати з 01.02.2022 року розпочався з 01.03.2022 року.

Суд залишається на цій позиції щодо обчислення строку з 01.03.2022 року та відхиляє аргументи позивачки в цій частині з урахуванням викладеного вище.

Суд звертає увагу на те, що наведені позивачкою приклади судової практики Верховного Суду не містять безпосередньо нових висновків у подібних до спірних правовідносинах, а саме, стосовно порядку обчислення строку подання позову про виплату доплати 2000грн. за Постановою КМУ №713.

Також суд звертає увагу на те, що існує інститут типової та зразкової справи постанови у яких Верховного Суду згідно ч.3 ст.291 КАС України мають враховуватися судами.

Таких прикладів позивачкою не наведено та судом не встановлено.

Загалом клопотання позивачки не містить вказівки на будь-яку конкретну обставину, що стосується саме неї та реально заважала їй вчинити дії для захисту свого права до закінчення строку на звернення до суду з позовом. При цьому наповнення змісту заяви посиланнями на практику Верховного Суду та норми пенсійного законодавства цей недолік позовної заяви не усуває.

Позивачка у заяві викладає фактично незгоду з позицією суду щодо пропуску строку в частині позовних вимог, не усуває виявлений судом недолік позовної заяви на противагу позиції суду, посилаючись на випадковість усвідомлення того, що їй не виплачується спірна доплата, що не може бути визнане судом як поважна причина.

ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду в частині позовних вимог, що стосуються періоду до 13.06.2023 року, поважних причин не наводить, тому її заява про поновлення строку задоволенню не підлягає.

Підстави, наведені у заяві, суд оцінює як загальні, не пов`язані з конкретними обставинами, що стосуються саме позивачки та свідчать про непереборний характер таких обставин в контексті можливості подати позовну заяву у встановлений законом строк, та про поважність причин пропуску строку, при цьому позицію позивачки суд оцінює як суперечливу.

Виходячи із встановлених обставин, суд вважає, що належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали звернення і не залежали б від волі позивачки, із змісту клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, поданого позивачкою на виконання ухвали суду від 20.12.2023 року, не вбачається, позивачкою не зазначено, а судом не встановлено.

Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративну позовну заяву слід повернути позивачці відповідно до приписів ч. 2 ст. 123 КАС України в частині вимог, що стосуються періоду з 01.02.2022 року по 13.06.2023 року.

Суд звертає увагу, що така позиція підтримана П`ятим апеляційним адміністративним судом у постановах від 17.10.2023 року у справі №420/20417/23 та від 24.10.2023 року у справі №420/19268/23, який погодився із судом першої інстанції стосовно висновку про пропуск строку звернення до суду з позовом в подібних правовідносинах за період вимог, що передує 6-ти місяцям від дати звернення до суду з позовом.

В решті вимог позовну заяву слід прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі (ст.262 КАС України) в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 169, 171, 243, 248, 256, 262, 294, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві в частині вимог, що стосуються періоду з 01.02.2022 року по 13.06.2023 року виплати спірної доплати, визнавши причини пропуску строку звернення до суду з позовом в цій частині неповажними.

Відкрити провадження у справі за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) про визнання про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (в іншій частині вимог).

Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив подається до суду разом із документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Заява із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у строк, визначений для надання відзиву на позовну заяву.

Витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що стосуються підстав і предмету позову.

Витребувані докази надати до суду у строк, встановлений для подання відзиву на позовну заяву.

Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву п`ять днів з дня отримання відзиву.

Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив п`ять днів з отримання відповіді на відзив.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/gromadyanam/cases/.

Копію ухвали направити учасникам справи, разом з інформацією про їхні процесуальні права та обов`язки (не пізніше наступного дня після постановлення ухвали (ч.6 ст.169 КАС України).

Справа розглядатиметься суддею одноособово.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в частині повернення позовної заяви до суду апеляційної інстанції (П`ятого апеляційного адміністративного суду).

Суддя М.М. Аракелян