Decision № 116153517, 25.12.2023, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2023 року справа №320/15693/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області від 13.09.2022 №444 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Арабської Республіки Єгипет, виданого 21.10.2010 ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що 21.10.2010 ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області йому надано дозвіл на імміграцію в Україну як особі, яка є батьком громадянина України.

Зазначений дозвіл на імміграцію від 21.10.2010 скасовано рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області від 13.09.2022 №444 у зв`язку з тим, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 12.03.2013 р. у справі №370/242/13-ц позивача позбавлено батьківських прав.

Позивач не погоджується з рішенням відповідача, у зв`язку з тим, що порушено його право на безпосередню участь у проведенні процедури про скасування дозволу на імміграцію в Україні. Його не повідомлено належним чином про розгляд справи, щодо нього, що призвело до неможливості ним надати пояснення.

Також, позивач стверджує, що не отримував листа від відповідача, щодо скасування його дозволу на імміграцію.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого йому необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати копію паспорту громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_1 (належної якості), разом із нотаріально посвідченим перекладом на українську мову;

- надати уточнену позовну заяву, з урахуванням вказаних судом зауважень, в якій уточнити прохальну частину позовної заяви в частині правильного зазначення реквізитів оскаржуваного рішення;

- надати докази направлення відповідачу уточненої позовної заяви, з урахуванням вказаних судом зауважень, та копії паспорту громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_1 (належної якості), разом із нотаріально посвідченим перекладом українською мовою.

15.06.2023 позивачем до суду надано докази усунення недоліків позовної заяви, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 12.06.2023 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.

До позовної заяви позивачем додано заяву про поновлення процесуальних строків, в якій просить суд визнати причини пропуску процесуальних строків звернення до суду поважними.

Розглянувши заяву, суд дійшов висновку про можливість поновити позивачу строк звернення до суду з даним позовом.

Відповідач скористався своїм правом надання відзиву на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач просить повністю відмовити в задоволені адміністративного позову громадянину Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 відкрито провадження у справі № 320/15693/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано пояснення та докази по справі від позивача та відповідача.

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд

встановив:

Позивач - ОСОБА_1 , є громадянином Арабської Республіки Єгипет, що підтверджується нотаріально посвідченим перекладом паспорту від 13.06.2023 року №21384.

З матеріалів справи слідує, що 06.09.2010 позивачем подано відповідачу заяву щодо видачі йому дозволу на імміграцію в Україну, у зв`язку з тим, що він став батьком громадянки України.

Після перевірки, зазначених в заяві даних, Головним управлінням міністерства внутрішніх справ України в Київській області позивачу видано дозвіл на імміграцію в Україну від 21.10.2010р №17/8614 відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію».

На підставі отриманого дозволу позивачем подано до ВГІЗФО ГУ МВС України в Київській області заяву від 29.10.2010 про оформлення посвідки на постійне проживання.

За результатами розгляду вказаної заяви Відділом ГІРФО ГУ МВС України в Київській області була видана посвідка на постійне місце проживання в Україні терміном «безстроково» від 27.10.2019 № НОМЕР_1 та у подальшому, в порядку обміну, замінена посвідкою від 30.05.2014 НОМЕР_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому позивача позбавлено батьківських прав заочним рішенням Макарівського районного суд Київської області від 12.03.2013 у справі №370/242/13-ц.

Згідно листа Голосіївського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області від 10.06.2022 №8010.6.1./27960-22 позивач звернувся із заявою про обмін посвідки на постійне місце проживання від 30.05.2014 НОМЕР_2 .

Результатом розгляду зазначеної заяви, став висновок ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області від 13.05.2022 р, яким рекомендовано скасувати рішення ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області від 21.10.2010 №17/8614 про надання позивачу дозволу на імміграцію.

Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області прийнято рішення від 13.09.2022 №444, яким на підставі п.1 ч.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію позивача та видана на його підставі посвідка на постійне проживання.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлений обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 13 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 передбачено, що кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.

Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №3773) іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні (п.17 ч.1 ст.1 Закону №3773).

Частиною 1 ст.3 Закону №3773 визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-III (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2491-III).

Статтею 1 Закону №2491 визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Згідно зі ст. 4 Закону №2491 дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: 1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України; 2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України; 3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США; 4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України; 5) особи, які раніше перебували в громадянстві України; 6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти; 8) особи, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми; 9) особи, які прослужили у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України три і більше років; 10) особи, які служили у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України (незалежно від строку військової служби) і були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби.

Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:

1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; 2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; 4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України; 5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України; 6) особам без громадянства, які проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання протягом двох років з дня визнання їх особами без громадянства.Як вбачається з матеріалів справи Позивач отримав дозвіл на іміграцію поза квотою, як особа, яка є батьком громадянки України.

Статтею 12 Закону №2491 встановлено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону №2491 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.

Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Відповідач видав рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 13.09.2022 року №444 із посиланням на п.1 ч.1 ст. 12 ЗУ Закону №2491, який передбачає скасування дозволу на імміграцію, якщо підставою для отримання дозволу стали свідомо надані неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що підставою для отримання позивачем дозволу на імміграцію в Україну були свідомо надані позивачем неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність.

В обґрунтування оскаржуваного рішення про скасування дозволу на імміграцію відповідач посилається на заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 12.03.2013 у справі №370/242/13-ц, яким позивача позбавлено батьківських прав та внесено відповідну інформацію в Державний реєстр актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про імміграцію» щодо вдосконалення умов і порядку імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства» від 29.06.2023 р №3180-ІХ доповнено ст. 12 Закону №2491 пунктом 5-3) з наступним змістом - дозвіл на імміграцію може бути скасовано у випадку коли іммігрантом отримано дозвіл на імміграцію на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 цього Закону, якщо рішенням суду, яке набрало законної сили, його позбавлено батьківських прав стосовно дитини, яка є громадянином України.

Суд звертає увагу, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення Закон №2491 не містив такої підстави для скасування дозволу на імміграцію в Україну як позбавлення іммігранта батьківських прав стосовно дитини, яка є громадянином України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, зазначеною нормою, законодавець визначає обов`язок суб`єкта владних повноважень аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що в даному випадку відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, не надав суду належних доказів, які б доводили, що скасування дозволу про імміграцію позивача відбулось на підставі, передбаченій Законом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1 073,60 грн..

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 13.09.2022 року №444, яким скасовано дозвіл на імміграцію громадянину Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській (ідентифікаційний код 42552598) судовий збір у розмірі 1 073,60 грн на користь ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.