Decision № 116151385, 20.09.2023, Podilskyi District Court of Kyiv City

Справа № 758/9135/17

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Скрипник О. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Однолько Ю. С.,

відповідач: ОСОБА_1

представник відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.

В обгрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 з якою він проживав без реєстрації шлюбу з 1990 року. Спадкоємцями другої черги за законом після померлої ОСОБА_6 є рідні сестри померлої: , ОСОБА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

В 1996 році під час спільного проживання ОСОБА_6 отримала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на яку 15.01.1998 року було видано свідоцтво про право власності на житло.

Позивач вказує, що у даній квартирі вони з ОСОБА_6 проживали однією сім`єю з часу її отримання до дня смерті ОСОБА_6 , спільним коштом проводили поточний ремонт в квартирі, набували спільне майно.

За домовленістю з ОСОБА_6 позивач не реєстрував своє місце проживання у спірній квартирі та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки мав надію отримати власну квартиру. Заповіт ОСОБА_6 на ОСОБА_3 за життя також не стала складати, оскільки була переконана, що після її смерті ніхто з родичів на квартиру претендувати не буде.

Після смерті ОСОБА_6 позивач продовжує проживати у спірній квартирі, сплачує усі рахунки за спожиті комунальні послуги.

Позивач вважає, що квартира АДРЕСА_3 є їх ОСОБА_6 спільною сумісною власністю, а тому разом з іншими спадкоємцями першої черги він набув право на спадкування вказаної вище квартири.

До суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову. З урахуванням змін, позивач просить визнати його членом сім`ї ОСОБА_6 з 01.01.1990 року; встановити факт проживання ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 з 01.01.2004 року до моменту її смерті; визнати квартиру АДРЕСА_3 такою, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності.

Представник ОСОБА_1 направив відзив на позовну заяву в якій зазначив, що позовні вимоги позивача ОСОБА_3 відповідач не визнає, оскільки спірна квартира була передана в користування ОСОБА_6 з державного житлового фонду та в подальшому приватизована відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а отже є особистою приватною власністю померлої.

На спірну квартиру не поширюється режим майна, набутого під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою.

Відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що позов ОСОБА_3 не визнає в повному обсязі, оскільки спірна квартира була приватизована ОСОБА_6 та не є спільною сумісною власністю жінки та чоловіка, які разом проживають та ведуть спільне господарство.

Відповідач ОСОБА_7 позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, надала відзив на позовну заяву.

У відзиві на позов відповідачка зазначила, що позивач до 1998 року лише зустрічався з ОСОБА_6 , однак спільно з ОСОБА_6 не проживав, спільного побуту, взаємних прав та обов`язків у них не виникло. Квартиру ОСОБА_6 набула в особисту власність шляхом приватизації кімнати гуртожитку, в якій вона проживала.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Із матеріалів справи убачається та установлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , яка проживала за адресою6 АДРЕСА_1 .

Із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6 до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_3 та рідні сестри померлої: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 Державним нотаріусом двадцять першої державної нотаріальної контори Зубченко Л.С. направлено на ім`я ОСОБА_9 лист з пропозицією з`явитися до державної нотаріальної контори для оформлення спадкових прав з наступними документами: паспортом та ідентифікаційним номером; документами, що підтверджують родинний зв`язок з померлою, а саме свідоцтвом про шлюб; документами на спадкове майно.

Як убачається з матеріалів спадкової справи, заповіт на ОСОБА_9 померла не залишила, свідоцтво про право на спадщину за законом позивачу нотаріальною конторою не видавалося .

Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.

Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в будинку АДРЕСА_2 .

Згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданим Київським акціонерним товариством «Кияни» 15 січня 1998 року ОСОБА_6 на праві власності АДРЕСА_3 , яка до часу своєї смерті проживала та була зареєстрована у вказаній квартирі.

Відповідно до видаткової накладної № Е-00000024 від 08 січня 2017 року витрати на його поховання ОСОБА_6 ніс позивач.

З акту майстра дільниці 34 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва» ОСОБА_15 від 29.03.2017 року убачається, що ОСОБА_3 дійсно проживає без реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 .

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживали разом, як чоловік та дружина, вели спільне господарство.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживали разом з 1991 року, як чоловік та дружина, вели спільне господарство, спільних дітей не мали. У ОСОБА_3 є дочка, у ОСОБА_6 дітей не було. Квартиру АДРЕСА_3 вони не купували, її ОСОБА_6 отримала на заводі, де працювала. В ній ОСОБА_3 постійно проживав.

Згідно показів свідка ОСОБА_12 , він ОСОБА_6 знає по роботі, були сусідами. Підтверджує факт спільного проживання, як чоловіка та жінки ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що з 1995 року проживає в сусідній з ОСОБА_6 квартирі, її та ОСОБА_3 знає з 1995 року, стверджує, що у них були сімейні відносини.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів;показаннями свідків.

За змістом ст.ст.77- 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В пункті 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, квартири, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

За змістом ч. 1 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 СК України Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому.

Статтею 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Поняття "проживання однією сім`єю" та "член сім`ї" не є тотожними.

Особа може бути близьким родичем спадкодавця, тобто відноситися до членів сім`ї, проте не проживати з ним однією сім`єю.

Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.

Відповідно до ч.1 ст. 36 цього Сімейного Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Суд приймає до уваги покази свідків, а також акт майстра дільниці № 4 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва « ОСОБА_15 з підписами сусідів, якими встановлено факт спільного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а також видаткову накладною №Е-00000024 від 08.01.2017 року, видану на ім`я ОСОБА_3 на оплату ритуальних послуг, пов`язаних з похованням ОСОБА_6 , проте вказані обставини не підтверджують факт проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та ведення ними спільного господарства з 01.01.2004 року до часу її смерті . - ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки жоден свідок не підтвердив факт ведення спільного побуту , виконання взаємних прав та обов`язків, як чоловіка та жінки ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . За таких підставі суд вважає, що в частині позовних вимог про встановлення факту спільного проживання, як чоловіка та жінки однією сім`єю ОСОБА_14 та ОСОБА_6 з 01.01.2004 року по день смерті ОСОБА_6 слід відмовити.

З копії спадкової справи після померлої вбачається, що заяву про прийняття спадщини після його смерті подав позивач, а також її рідні сестри: ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Інших спадкоємців судом не встановлено. відсутні.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 було передано у власність однокімнатну квартиру у гуртожитку площею 26, 0 кв.м за процедурою приватизації житлового фонду ПАТ «Кияни» за рахунок індивідуальної праці на одну особу 15.01.1998 року.

Відповідно до с. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду-це відчуження квартир ( будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів та належних до них господарських споруд і приміщень ( підвалів, сараїв, і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно ст. 2 вказаного вище Закону, до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках ( житлові кімнати, житлові блоки ( секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів ( далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир ( будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 цього Закону, до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Судом встановлено, що на час приватизації спірного житла позивач не був членом сім`ї ОСОБА_6 , проживав та був зареєстрований за іншою адресою, а отже спірна квартира, отримана в користування та в подальшому приватизована ОСОБА_6 , є її особистою приватною власністю.

Вказане підтверджується висновком Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 та від 17 липня 2019 року у справі № 758/15458/15 в якому зазначено, що майно, приватизоване навіть у шлюбі до 01.01.2004 року є особистою приватною власністю, так, як не придбане ( створене) спільною працею кількох осіб, а отримане у власність із житлового фонду державної чи комунальної власності в порядку безоплатної приватизації на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, що на час отримання у власність ( приватизації) ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_3 він був членої її сім`ї, зважаючи , що квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_6 та на неї не поширюється режим спільної сумісної власності, суд вважає, що в позовних вимогах про визнання ОСОБА_3 членом сім`ї ОСОБА_6 з 01.01.1990 року та визнання квартири АДРЕСА_3 такою, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 також слід також відмовити.

Керуючись ст. ст. 15,16, 1216, 1218, 1258, 1261, 1264, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 3, 21, 27, 36 СК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, залишити без задоволення.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя О.Г. Скрипник