Decision № 116133957, 05.01.2024, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2024 року № 640/21608/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві, які полягають у відмові здійснити нарахування та виплату позивачці грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням періодів роботи на посаді вчителя логопеда з 15.08.1984 по 27.07.2022 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , до спеціального педагогічного стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугу років;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату грошової допомоги позивачці, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням періодів роботи на посаді вчителя логопеда з 15.08.1984 по 27.07.2022 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , до спеціального педагогічного стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугу років.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка повідомила, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком.

Позивачка стверджує, що має право на нарахування та виплату їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням періодів роботи на посаді вчителя логопеда з 15.08.1984 по 27.07.2022. Проте, відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні таких нарахування та виплати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13 грудня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14 грудня 2022 року вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

18 травня 2023 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи №640/21608/22 та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 прийнято адміністративну справу до провадження, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що у позивачки відсутнє право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки період роботи на посаді вчителя-логопеда логопедичного пункту не зарахований до спеціального стажу як такого, що не належить до штату загальноосвітніх чи дошкільних навчальних закладів, а також до органів управління освітою.

Відповідач стверджує, що для виплати відсутні підстави, оскільки відповідно до матеріалів пенсійної справи відсутній спеціальний стаж 30 років на посадах, передбачених Постановою №909, що є однією з головних умов для виплати грошової допомоги.

Крім того, відповідач зауважує, що позивачка звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві за наданням роз`яснень, а тому надання відповідачем таких роз`яснень не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень КАС України.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 29.04.2022.

Довідкою правління освіти Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 06.05.2022 №35-1085 підтверджується, що позивачка працювала вчителем-логопедом дошкільного закладу №753 міста Києва з 27.08.1990 (наказ №556 від 24.07.1990) по 08.04.1998 (наказ №112 від 07.04.1998).

Відповідно до довідки Управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 13.05.2022 №147 ОСОБА_1 дійсно працює на посаді вчителя-логопеда логопедичного пункту Управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації.

ОСОБА_1 прийнята на посаду вчителя-логопеда середньої загальноосвітньої школи №70 Шевченківського району м. Києва 01.09.1998 (наказ №133 від 01.09.1998), звільнена 25.08.1999 порядком переведення до СЗШ №1 (наказ №87 від 25.08.1999). За час роботи відпустка без збереження заробітної плати не надавалася.

ОСОБА_1 прийнята на посаду вчителя-логопеда середньої загальноосвітньої школи №1 Шевченківського району м. Києва порядком переведення з посади вчителя-логопеда СЗШ №70 26.08.1999 (наказ №94 від 25.08.1999). ОСОБА_1 брала відпустку без збереження заробітної плати з 24.10.2011 по 28.10.2011 (наказ №127-к від 24.10.2011 по школі №1) та з 28.10.2013 по 01.11.2013 (наказ №156-к від 25.10.2013 по школі №1). З 02.11.2023 відпустка без збереження заробітної плати не надавалась.

Посада вчителя-логопеда переведена до номенклатури управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (наказ №69 від 06.02.2002 по РУО). Назву посади «вчитель-логопед» змінено на «вчитель-логопед логопедичного пункту» згідно листа Міністерства освіти і науки України від 23.04.2001 №1/9-165.

Означені періоди роботи позивачки на посадах вчителя-логопеда та вчителя логопеда логопедичного пункту відображені у трудовій книжці НОМЕР_1 .

Заявою від 13.05.2022 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві про призначення 10 пенсій.

Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 14.07.2022 №0400-010304-9/71225 за наслідками перегляду електронної пенсійної справи ОСОБА_1 позивачці відмовлено у призначенні грошової допомоги з огляду на те, що вона працює на посаді вчителя-логопеда логопедичного пункту управління освіти. Даний заклад не передбачено Переліком №909. Крім того, відповідно до записів у трудовій книжці заявниця працювала на посаді вчителя-логопеда середньої школи №1 м. Києва. Запис про звільнення чи переведення до управління освіти відсутній. В довідці від 13.05.2022 №147 ці відомості також не зазначені.

Позивачка звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві зі зверненням від 25.07.2022, в якому просила надати роз`яснення щодо не нарахування їй при призначенні пенсії за віком одноразової грошової виплати як працівнику освіти з проханням нарахувати та виплатити дану виплату.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 27.07.2022 №15775-15675/О-02/8-2600/22 на звернення позивачки їй надано роз`яснення щодо нарахування та виплату позивачці грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зазначено, що період роботи на посаді вчителя-логопеда логопедичного пункту не зарахований до спеціального стажу, оскільки згідно наказу Міністерства освіти України від 13.05.1993 №135 посада вчителя-логопеда логопедичного пункту не належить до штату загальноосвітніх чи дошкільних навчальних закладів, а також органів управління освітою.

Для виплати грошової допомоги відсутні правові підстави, оскільки відповідно до матеріалів пенсійної справи відсутній спеціальний стаж 30 років на посадах, передбачених Постановою №909.

Не погоджуючись з правомірністю відмови у призначенні одноразової допомоги, позивачка звернулась з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788), передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років.

Пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік № 909).

Судом встановлено, що спірним в межах цієї справи є період роботи позивачки на посаді вчителя-логопеда логопедичного пункту.

Так, згідно запису у трудовій книжці позивачки №10 з 26.08.1999 її призначено на посаду вчителя-логопеда Середньої школи №1 м. Києва.

Відповідно до запису №11 з 12.03.2002 у трудовій книжці посада вчителя-логопеда із номенклатури СЗШ №1 передана до номенклатури Шевченківського районного управління освіти. Посада вчителя-логопеда перейменована на «вчитель-логопед логопедичного пункту».

Приписами пункту 21 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту», педагогічна діяльність - інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджений перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, зокрема в установах: дитячі будинки, дитячі трудові та виховно-трудові колонії, дитячі приймальні пункти і приймальники-розподільники для неповнолітніх, логопедичні пункти і стаціонари, школи-клініки.

Робота на посадах директорів, завідуючих, їх заступників з навчально-виховної частини або роботи, вчителів, вихователів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вчителів-дефектологів, вчителів-логопедів, майстрів виробничого навчання, практичних психологів, соціальних педагогів, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи у цих закладах дає право на зарахування відповідних періодів роботи до стахового стажу, що дає право на виплату грошової допомоги.

Згідно пунктів 1.1-1.3, 3.6 Положення про логопедичні пункти системи освіти, затвердженого наказам Міносвіти від 13.05.1993 № 135, логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкільних закладах організовуються для надання допомоги дітям з вадами мови. Логопедичні пункти відкриваються районними, міськими органами державного управління освітою в межах асигнувань, передбачених у бюджеті для цієї мети. Для вчителів-логопедів логопедичних пунктів діючим законодавством передбачені всі пільги і переваги, тривалість чергової відпустки і порядок пенсійного забезпечення, встановлені для вчителів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку.

Отже, діюче законодавство відносить логопедичні пункти до закладів і установ освіти, робота в яких вчителів-логопедів надає право на пенсію за вислугу років та при призначенні пенсії за віком також надає право на зарахування такого стажу для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що робота позивачки з 12.03.2002 на посаді вчителя-логопеда в логопедичному пункті має бути зарахована до педагогічного стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд зауважує, що у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві, які полягають у відмові здійснити нарахування та виплату позивачці грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням періодів роботи на посаді вчителя логопеда з 15.08.1984 по 27.07.2022 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , до спеціального педагогічного стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугу років.

Водночас, здійсненню такого нарахування та виплати грошової допомоги передує зарахування спірного періоду роботи позивачки до спеціального педагогічного стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугу років.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, займана позивачкою посада вчителя-логопеда в логопедичному пункті має бути зарахована до педагогічного стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування періоду роботи на займаній позивачкою посаді вчителя-логопеда в логопедичному пункті до педагогічного стажу відповідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що бездіяльність відповідача щодо незарахування періоду роботи на займаній позивачкою посаді вчителя-логопеда в логопедичному пункті до педагогічного стажу відповідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправною, на переконання суду у розглядуваній ситуації дії не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Отже, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача зарахувати період роботи на займаній позивачкою посаді вчителя-логопеда в логопедичному пункті до педагогічного стажу відповідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату їй грошової допомоги.

Водночас, позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві, та зобов`язання здійснити нарахування та виплату грошової допомоги позивачці, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням періодів роботи на посаді вчителя логопеда з 15.08.1984 по 27.07.2022 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , до спеціального педагогічного стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугу років не підлягають задоволенню як такі, що заявлені передчасно.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів зарахування відповідачем певного періоду трудового стажу позивачки до педагогічного стажу відповідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із зазначенням у числовому вираженні такого періоду, наслідком чого є відсутність у суду права на втручання у надані йому дискреційні повноваження щодо здійснення такого обрахунку.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд звертає увагу позивачки на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1984,80 грн, що підтверджується квитанцією від 30.11.2022 №9289-0546-4729-3681.

Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 992,40 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ ПФУ в м. Києві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо незарахування періоду роботи на займаній ОСОБА_1 посаді вчителя-логопеда в логопедичному пункті до педагогічного стажу відповідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати період роботи на займаній ОСОБА_1 посаді вчителя-логопеда в логопедичному пункті до педагогічного стажу відповідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату їй грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.

5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн ( дев`ятсот дев`яносто дві грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.