Decision № 116130153, 05.01.2024, Zaporizhzhia District Administrative Court

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 січня 2024 року Справа № 280/9468/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 24.10.2023 №ПШ 009936 про застосування адміністративно-господарського штрафу;

визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 24.10.2023 №ПШ 009937 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не зареєстрований як суб`єкт господарювання, зокрема, як фізична особа-підприємець. Дата припинення підприємницької діяльності - 14.03.2023. У власності позивача знаходиться транспортний засіб КАМАЗ 4308 державний номерний знак НОМЕР_1 . Позивач має право керування транспортними засобами категорій A1, A, B1, B, C1, C, D1, D, BE, CIE, CE, D1E, DE. Таким чином, позивач має право керувати транспортним засобом КАМАЗ 4308 державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться у його приватній власності. 04 жовтня 2023 року позивач на власному транспортному засобі КАМАЗ 4308 державний номерний знак НОМЕР_1 здійснював перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб, проте на вул. Молочній у м. Запоріжжі був зупинений нарядом патрульної поліції, який викликав представників відповідача. Представники відповідача провели перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобільним перевізником - позивачем, за результатами чого склали Акт № АР008700. Із Акту №AP008700, Постанов № 009936 та № 009937 вбачається, що на думку відповідача, позивач є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», що не відповідає дійсності. Позивач не зареєстрований фізичною особою-підприємцем, не є власником юридичної особи, тобто не є суб`єктом господарювання, а отже не може бути автомобільним перевізником. Також зазначено, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу КАМАЗ 4308 державний номерний знак НОМЕР_1 відповідачем на стаціонарному або пересувному пункті габаритно-вагового контролю не проводився, чим порушено вимоги п.1.10 Правил дорожнього руху та Порядку. Щодо порушення позивачем ст.ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - відсутність товарно-транспортної накладної зазначено, що вимоги ст.ст.34, 48 Закону не поширюються на фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок коштів та для власних потреб. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 15 листопада 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін

Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час перевірки водій не пред`явив та не надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, дозвіл або інший визначений законодавством документ на вантаж. Отже, на момент здійснення рейдової перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області були виявлені порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритних норм більше 30%, перевищення склало 32%, а також перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документом на вантаж, яке було зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Зазначено, що чинна редакція абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає ширше коло осіб, до яких можуть бути застосовані адміністративно-господарських штрафи - «особи, які здійснюють перевезення пасажирів та вантажів», а не лише «особи, які надають послуги з перевезень пасажирів та вантажів». Згідно ст. 60 відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Згідно перевірки, посадова особа Укртрансбезпеки внесла запис до акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.10.2023 №AP008700, та акту про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів №АГ000393 від 04.10.2023, та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №Д3001278 від 04.10.2023, зазначено що ширина транспортного засобу становить 3,45 м., при допустимій 2.60, що свідчить про перевищення встановлених законодавством нормативно-габаритних норм понад 30% при перевезені вантажу без відповідного дозволу. Щодо посилань представника позивача про не проведения габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 на стаціонарному або пересувному пункті габаритно-вагового контролю зазначено, що 04.10.2023 згідно спільного рейду з Національною поліцією був проведений габаритно-ваговий контроль зазначеного транспортного засобу, а також, складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.10.2023 №AP008700. В свою чергу співробітниками Національної поліції була складена постанова №7868004 щодо порушення ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, та також габаритно-ваговий контроль проводився співробітниками Національної поліції. Щодо відсутності товарно-транспортної накладної зазначено, що в Україні основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. На момент перевірки автотранспортним засобом здійснювалось перевезення вантажу, а у водія була відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив зазначено, що рейдова перевірка здійснюється на підставі затвердженого щотижневого графіку посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів, які повинні мати направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі). Відповідачем не надано та не долучено до матеріалів справи затверджений щотижневий графік та направлення на рейдову перевірку, у зв`язку з чим не доведено правомірність здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу КАМАЗ НОМЕР_1 під керуванням позивача. Зазначено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху оскаржена в судовому порядку. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 15.11.2023 по справі №317/5764/23, яке набрало законної сили, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7868004 від 04.10.2023 - скасовано, справу про адімністратвине правопорушення закрито. Таким чином, Запорізьким районним судом Запорізької області підтверджено порушення порядку проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу КАМАЗ НОМЕР_1 , чим спростовуються доводи відповідача. Також, зазначено, що Закон України «Про автомобільний транспорт» містить виключення щодо необхідності наявності транспортної накладної у фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів для власних потреб. Вказує, що адміністративно-господарський штраф може застосовуватися виключно до суб`єкта господарювання. Позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець, а тому не є суб`єктом господарювання, до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, у тому числі, передбачені ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У поданих до суду запереченнях представник відповідача вказав на те, що 04.10.2023 згідно спільного рейду з Національною поліцією був проведений габаритно-ваговий контроль зазначеного транспортного засобу, а також, складений акт проведения перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.10.2023 №AP008700. В свою чергу співробітниками Національної поліції була складена постанова №7868004 щодо порушення ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, та також габаритно-ваговий контроль проводився співробітниками Національної поліції. Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, а не фізична особа-підприємець, як зазначає представник позивача. В підтвердження правомірності здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 надано щотижневий графік проведення рейдової перевірки (перевірок на дорозі) на території Запорізької області у період з 02.10.2023 по 08.10.2023 №68028/26/27-23 від 02.10.2023 та направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) з 02.10.2023 по 08.10.2023 №68031/26/27-23 від 02.10.2023.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що 04.10.2023 згідно спільного рейду з Національною поліцією посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) на території Запорізької області у період з 02.10.2023 по 08.10.2023 та направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №НР 000264 від 02.10.2023) проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки КАМАЗ номерний знак НОМЕР_1 , що належать позивачу.

За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР008700 від 04.10.2023, яким зафіксовано порушення, передбачене ст.34 Закону України "Про автомобільний транспорт", під час перевезень вантажів (перевізник ОСОБА_1 ) з перевищенням габаритних обмежень (ширина - 3,45 м, при допустимих 2,6 м, більше 30%); п.11.1 Правил перевезень вантажів автотранспортом в Україні, затверджених наказом МТУ №363 від 14.10.1997 під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж, чим порушено ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз.17 ч.1 перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритних норм більше 30%. Перевищення склало 32%, абз.3 ч.1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно з актом №АР008700 від 04.10.2023, проведено перевірку транспортного засобу марки КАМАЗ номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , що належить ОСОБА_1 .

24.10.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 009936, за порушення вимог статі 34, статті 48 Закону України «Про автомобільній транспорт», п.11.1. наказу Міністерства транспорту та зв`язку України №363 від 14.10.1997, а саме: під час перевезення вантажів, перевізник не забезпечив водія товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з автомобільного перевізника ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

24.10.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 009937, за порушення вимог статі 34 Закону України «Про автомобільній транспорт», а саме перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків, (32%), відповідальність за яке передбачена абз.17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з автомобільного перевізника ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у розмірі 51000,00 грн.

Співробітниками Національної поліції була складена постанова №7868004 щодо порушення ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. Також габаритно-ваговий контроль проводився співробітниками Національної поліції.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 15.11.2023 по справі №317/5764/23, яке набрало законної сили 28.11.2023, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7868004 від 04.10.2023 відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.132-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн, справу про адімністратвине правопорушення закрито.

Запорізький районний суд Запорізької області у рішенні від 15.11.2023 по справі №317/5764/23 дійшов висновку, що «… відповідність габаритів вантажу певним нормам проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю, якщо габаритні параметри вантажу перевищують нормативні, складається відповідний акт. Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів дотримання вказаної процедури та складання акту за наслідками її проведення. На відеозаписі, що міститься на диску, який долучено до відзиву на позов представником Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, зафіксовано, що заміри транспортного засобу і вантажу здійснювались поліцейським безпосередньо на місці зупинки позивача. Місцевість, яка відображена на відеозаписі не містить жодних ознак стаціонарного (наявність спеціальних службових приміщень, споруд з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчиків для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів) або пересувного пункту габаритно-вагового контролю (наявність спеціалізованого транспортного засобу, обладнаного вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю). Заміри здійснювались рулеткою. Документального підтвердження відповідності засобів вимірювання п. 12 Порядку суду не надано. …».

Не погодившись з постановами про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 009936, №ПШ 009937 від 24.10.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова №103).

Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп.1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.

В силу вимог п. 15, п.27 п. 5 Постанови № 103 Укртрансбезпеки відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Водночас, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із ст. 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до абз. 1 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, абзацу 17 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, згідно оскаржуваних постанов стало: порушення, передбачене ст.34 Закону України "Про автомобільний транспорт", під час перевезень вантажів (перевізник ОСОБА_1 ) з перевищенням габаритних обмежень (ширина - 3,45 м, при допустимих 2,6 м, більше 30%); п.11.1 Правил перевезень вантажів автотранспортом в Україні, затверджених наказом МТУ №363 від 14.10.1997 під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж, чим порушено ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз.17 ч.1 перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритних норм більше 30%. Перевищення склало 32%, абз.3 ч.1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Такий висновок зроблено в акті перевірки №АР008700 від 04.10.2023.

Водночас, аналізуючи вищенаведені положення законодавства, дає підстави для висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за порушення ст.ст. 34 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 01 червня 2023 року та від 06 липня 2023 року у справах №640/39442/21 та №560/514/22 відповідно, а також від 23.08.2023 у справі №600/1407/22-а.

У справі, що розглядається, спірним є те, що позивач не вважає себе автомобільним перевізником, оскільки він не зареєстрований фізичною особою-підприємцем, не є власником юридичної особи, тобто не є суб`єктом господарювання, а отже не може бути автомобільним перевізником.

Проаналізувавши зібрані по справі докази суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не було доведено факту вчинення позивачем даного порушення і, що саме він виступав автомобільним перевізником, виходячи з наступного.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах (стаття 29 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня 1997 року, визначено:

Перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні визначають, що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах.

Відповідно до п. 11.2 Правил № 363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

За п. 11.3 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Відповідно до п. 11.4. Правил № 363 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Суд погоджується із твердженням представника позивача, що у позивача відсутній обов`язок мати товарно-транспортну накладну при перевезенні вантажу власними транспортними засобами, для власних потреб.

При цьому, основні засади господарювання в Україні, що регулюють господарські відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначено Господарським кодексом України (далі - ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1-4 ст.217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1-2 ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Частиною 1 ст.239 ГК України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема, адміністративно-господарський штраф.

За приписами ч.1-2 ст.241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, суд доходить висновку про те, що адміністративно-господарські санкції за своєю суттю є заходом організаційно-правового або майнового характеру, який спрямованим на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, а адміністративно-господарський штраф, як один з видів таких заходів - грошовою сумою, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Тобто, адміністративно-господарський штраф може застосовуватися виключно до суб`єкта господарювання.

При цьому, перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Згідно з ч.1, 2 ст.55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до частини першої статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, може бути лише суб`єкт господарювання, зокрема, фізична особа-підприємець.

Отже, за своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання та у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Такий висновок підтверджується також Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент-виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1567), пунктами 20 -29 якого та додатком 5 до нього передбачено, що адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується до фізичної особи - суб`єкта господарювання.

Суд зазначає, що позивач не зареєстрований підприємцем, що саме відповідачем не заперечено, а тому не є суб`єктом господарювання та до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, у тому числі, передбачені ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

При цьому суд звертає увагу на наявність у відповідача повноважень відповідно до п.30 Порядку 1567 за наявності в діях фізичної особи - автомобільного перевізника ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

В свою чергу ст. 164, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачає притягнення відповідачем до адміністративної відповідальності фізичної особи у разі провадження господарської діяльності, пов`язаної з перевезенням пасажирів і вантажів, без державної реєстрації як суб`єкта господарювання.

Отже, на переконання суду неправильна кваліфікація вчиненого правопорушення призвела до невірного застосування відповідачем норм права у спірних правовідносинах та відповідно призвела до необгрунтованого застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу як до фізичної особи, що є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки оскаржувані постанови прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин у справі, а тому такі постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак не довів правомірності рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 8) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 009936 від 24.10.2023.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 009937 від 24.10.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова