Decision № 116113925, 04.01.2024, Chernihiv District Administrative Court

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/15693/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі -відповідач), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2023 року № 1302 «Про результати службового розслідування» у частині, що стосується військовослужбовця старшого розвідника розвідувального взводу 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію за березень 2023 року у повному обсязі;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за березень 2023 року в повному обсязі згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 , зараховано з 09.05.2022 до списків особового складу частини та поставлено на всі види забезпечення. Далі позивач проходив службу на посаді обслуги розвідувального взводу стрілецького батальйону ВОС-101533А. За березень 2023 року позивачу не виплачено додаткову грошову винагороду передбачену Постановою № 168.

У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки відносно позивача було проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли відмові від виконання бойового завдання, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення « ОСОБА_2 ».

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується, витягом з наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 09.05.2022 № 115 (а.с.24).

Згідно з витягом з наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 09.05.2022 № 115 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду номера обслуги розвідувального взводу стрілецького батальйону ВОС-101533А та поставлено на всі види забезпечення, крім харчового з 08.05.2022 (а.с.24).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини(по стройовій частині) А 1376 від 02.07.2022 № 173 солдата ОСОБА_1 вважати таким, що прибув до району виконання бойових завдань на території Донецької, Луганської та Харківської області (а.с.25).

Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 31.01.2023 № 437-Д, встановлено, що позивач у період з 02.07.2022 по 25.08.2022 та з 09.09.2022 по 05.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (а.с. 26).

У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 26.07.2023, відповідач листом від 01.09.2023 № 2/7-922 надав відповідь на запит з наданням копій документів про результати службового розслідування, зі змісту яких вбачається, що водія інженерно-саперного відділення 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , такими, що відмовились виконувати бойовий наказ командира БТГр № 1 від 28.03.2023. За порушення вимог статей 11, 16, 37 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та непокори у відповідності до статті 55 та пункту «б» статті Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути….солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Помічнику командира військової частини начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 : здійснити оплату щомісячної премії солдату ОСОБА_1 , відповідно до абз.3 пункту 4 розділу ХVI Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовця Збройних Сил України та деяким іншим особам» у розмірі 90 % від встановленого розміру щомісячної премії за березень 2023 року, здійснивши перерахунок у червні 2023 р - відповідно до абзацу 4 пункту 14 розділу ХХХIV Наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зі змінами), не виплачувати солдату…. ОСОБА_1 додаткову винагороду за березень 2023 року» (а.с.27-37).

30.03.2023 позивач подав рапорт командиру розвідувального взводу 2-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 з проханням направити його на лікування, у тому числі для проведення військової лікарської комісії (а.с.41).

02.04.2023 позивач подав повторний рапорт командиру розвідувального взводу 2-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 з проханням направити його на лікування, у тому числі для проведення військової лікарської комісії (а.с.42).

Матеріалами справи встановлено, що з дозволу командиру взводу позивачем було здійснено обстеження, яким встановлено: ознаки хронічного піелонефрита лівої нирки, мікроліти в обох нирках (протокол УЗД нирок та надниркових залоз від 14.04.2023); рефлюкс-езофагіт. Еритематозна гастропатія. Поверхневий бульбит. Поверхневий дуоденіт (езофагодуоденоскопія від 17.04.2023; ознаки аномалії Кімерлі, остеохондрозу між хребцевих дисків у сегментах СІІ-СVII початкового спондильозу СІІ СV.Компресійний локальний перелом СV (рентгенологічне дослідження органів та систем від 15.04.2023 р; МР-ознаки дегенеративно-дистрофічних змін поперекового відділу хребта, кила мхд, протрузії дисків (протокол обстеження від 21.04.2023); МР-ознаки дегенеративно-дистрофічних змін шийного відділу хребта (остеохондроз), протрузія мхд (протокол обстеження від 21.04.2023)(а.с.45-53).

15.05.2023 згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 137 був виключений із списку військової частини та переведений до військової частини НОМЕР_2 (а.с.54).

Відповідно до довідки № 01-11/314 від 17.0.52023 Комунального закладу «Коропська центральна лікарня» Коропської селищної ради позивач був госпіталізовний у неврологічне віддділення вказаної лікарні (а.с.55).

Довідкою про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу Комунального закладу «Коропська центральна лікарня» Коропської селищної ради № 29 від 09.06.2023 встановлено, що позивач перебував у стаціонарі лікарні з 17.05.2023 по 09.06.2023 (а.с.56). За результатами лікування та проходження військової лікарської комісії був визнаний обмежено-придатним до військової служби в результаті отримання травм під час військової служби (а.с.57-63).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною першоюстатті 65 Конституції Українивизначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно достатті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України»(даліЗакон № 1932-ХІІ) у цьому законі терміни вживаються у такому значенні:

воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій;

бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);

воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;

район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Частиною першоюстатті 17 Закону № 1932-ХІІвизначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частинами першою, третьоюстатті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу»(далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Відповідно достатті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»(даліЗакон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону № 389-VIIIпередбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні»(даліУказ № 64/202), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктами 2 та 4 Указу № 64/202 визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбаченіЗаконом України «Про правовий режим воєнного стану»заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

У подальшомуУказами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 26.07.2023 № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.11.2023 № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану у Україні.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженийЗаконом України від 24.03.1999 № 548-XIV(даліСтатут внутрішньої служби).

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватисяКонституції Українита законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок (абзац другий); бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим (абзац третій); беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини (абзац четвертий); дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України (абзац сьомий); виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни (абзац одинадцятий).

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до частини першої статті 46 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначена Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженимЗаконом України від 24.03.1999 № 551-XIV(даліДисциплінарний статут).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту (тут і надалі положення наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Згідно із статтею 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Абзацами першим, третім статті 3 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотриманняКонституціїта законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема: додержуватисяКонституціїта законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно із частинами першою, третьою статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Відповідно до частини першої статті 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Згідно із статтею 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Статтею 83 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Частиною першою статті 84 Дисциплінарного статуту визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

У статті 85 Дисциплінарного статуту визначено, що:

службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу (частина перша);

службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць (частина третя);

якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (частина четверта);

порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (частина сьома).

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення (стаття 86 Дисциплінарного статуту).

Статтею 87 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Відповідно до статті 91 Дисциплінарного статуту заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб.

Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення (частина перша статті 97 Дисциплінарного статуту).

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженийнаказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (даліПорядок № 608).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Відповідно до пункту 13 розділу ІІІ Порядку № 608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Згідно із пунктом 1 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Пунктом 3 розділу IV Порядку № 608 визначено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Пунктами 1, 5, 6 розділу V Порядку № 608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Відповідно до пункту 1 розділу VІ Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Пунктом 2 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (пункт 6 розділу VІ Порядку № 608).

З аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що позивач як військовослужбовець повинен бездоганно і неухильно дотримуватись порядку і правил, які встановлені Дисциплінарним статутом, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. При цьому, за неналежне виконання службових обов`язків, порушення військової дисципліни військовослужбовець може бути притягнений у встановленому порядку до дисциплінарної відповідальності.

Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

Дисциплінарним статутом визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування.

Що ж стосується правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися на тому, чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановленіКонституцієюта законами України, чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення, чи є встановленізакономпідстави для застосування дисциплінарного стягнення та чи є застосоване стягнення пропорційним (співмірним) із вчиненим діянням.

У свою чергу, акт (висновок) службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння правопорушення, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких військовослужбовець скоїв відповідне правопорушення або ж обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення правопорушення, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим, причини та умови, що призвели до вчинення такого правопорушення.

Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2020 року у справі № 826/1916/17 та від 22 вересня 2022 року у справі № 420/4977/20.

Предметом спору у цій частині вимог є рішення відповідача щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді «Догана».

Судом встановлено, що позивачем надавалися пояснення щодо вчиненого порушення, зі змісту якого вбачається, що він не відмовляється виконувати бойове розпорядження, а клопотав надати йому відпочинок для відновлення власного морального та фізичного стану тому, що після участі у крайніх бойових діях його моральний та фізичний стан були на низькому рівні, неодноразово подавав рапорти до командира розвідувального взводу 2-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 з проханням направити його на лікування, у тому числі для проведення військової лікарської комісії, однак відповіді на них не отримував (а.с. 41-42, 43-44).

З вищеописаних матеріалів службового розслідування судом встановлено, що за фактом відмови від виконання наказу командиром військової частини НОМЕР_1 наказом від 24.06.2023 про результати службового розслідування позивача за порушення вимог статей 11, 16, 37 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та непокори у відповідності до статті 55 та пункту «б» статті Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення « ОСОБА_2 » (а.с.27-33)..

Проте акт службового розслідування та додані до нього матеріали не містять будь-яких відомостей та доказів, що особою, якій було доручено проведення цього службового розслідування, вживалися відповідні заходи для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, зокрема з`ясування всіх обставин відмови виконання бойового завдання від військовослужбовців, у тому числі й позивача.

В матеріалах службового розслідування наявний бланк отримання пояснень позивача від 16.04.2023 та пояснення позивача, складені особою, яка проводила службове розслідування (а.с.34-35).

Отже, із встановлених з матеріалів службового розслідування обставин, суд констатує, що позивач був повідомлений про видання наказу про результати службового розслідування від 24.06.2023 та про проведення службового розслідування відносно нього. Однак, як слідує з матеріалів справи відповідачем не було враховано систематичні звернення позивача про надання медичної допомоги, які була викладена у рапортах позивача від 30.03.2023 та 02.04.2023.

Жодного спростування вище вказаних обставин представником відповідача суду не наведено та відповідних доказів не надано.

Проте під час службового розслідування взагалі не з`ясовано, чи міг позивач, з огляду на встановлені у нього захворювання, виконувати наказ командира, за відмову від виконання якого на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення, тобто вину позивача у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.

Наведені вище обставини дають суду підстави для висновку, що в ході службового розслідування не вчинено усіх необхідних дій, передбачених нормами Порядку № 608, спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування: належним чином не встановлені обставини, що підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника, не встановлені характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини військовослужбовця; причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.

Тобто, відповідачем, в даному випадку, не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано встановленої Дисциплінарним статутом та Порядком № 608 процедури проведення службового розслідування, тому таке службове розслідування не доводить «поза розумним сумнівом» вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення та не може бути законною підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді «Догана» згідно з наказом від 24.06.2023 № 1302.

Таким чином суд дійшов висновку, що наказ відповідача від 24.06.2023 року № 1302 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення «Догана» не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другоюстатті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується позбавлення позивача за наказом від 24.06.2023 року № 1302 додаткової грошової винагороди згідно з Постановою № 168 за березень місяць 2023 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20.11.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим-третімстатті 9 Закону № 2011-ХІІдо складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Відповідно до пункту 3постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

На виконанняУказів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні»та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнятопостанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»(даліПостанова № 168).

Згідно із пунктом 1 Постанови № 168 (в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 1146, яка застосовувалася у період з 01 вересня 2022 року по 20 січня 2023 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно із пунктом 2-1 Постанови № 168 (в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793, яка застосовувалася у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року) установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цієюпостановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

З 21 січня 2023 року по 10 серпня 2023 року Постанова № 168 застосовувалася в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43«Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», згідно з якою, зокрема: у пункті 1 у першому реченні абзацу першого після слів «перебуваючи безпосередньо в районах» доповнено словами «їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора,» (абзаци перший, третій підпункту 1 пункту 1); абзац шостий після слів «перебуваючи безпосередньо в районах» доповнено словами «їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора,» (підпункт 3 пункту 1); пункт 2-1 викладено в такій редакції: «2-1. Установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.».

Згідно із пунктом 1 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженогонаказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (даліПорядок № 260), цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Абзацами першим-п`ятим пункту 8 розділу 1 Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимогБюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього (пункт 14 розділу 1 Порядку № 260).

Виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України (пункт 16 розділу 1 Порядку № 260).

Згідно із пунктом 17 розділу 1 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Пунктом 1 розділу ХVІ Порядку № 260 визначено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків (пункт 3 розділу ХVІ Порядку № 260).

Згідно з абзацами першим та четвертим пункту 5 розділу ХVІ Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром.

Забороняється не виплачувати премію військовослужбовцям або зменшувати її розмір протягом кількох місяців за одне й те саме допущене порушення (пункт 6 розділу ХVІ Порядку № 260).

До 01 лютого 2023 року Порядком № 260 не було врегульовано виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Занаказом Міністерства оборони від 25.01.2023 № 44Порядок № 260 доповнено новим розділом XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», який підлягає застосуванню з 01 лютого 2023 року.

Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно зпостановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.

Згідно із пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до пункту 5 розділу XXXIV Порядку № 260 про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.

Пунктом 8 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 9 розділу XXXIV Порядку № 260).

Абзацами першим, четвертим пункту 14 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).

У період з 01 червня 2022 року до 31 січня 2023 року виплата військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 була врегульована окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 (даліОкреме доручення).

Відповідно до пункту 2 Окремого доручення на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

Відповідно до абзаців третього-шостого пункту 3 Окремого доручення документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Згідно із пунктом 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини;

керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов`язково зазначити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до цього доручення).

Пунктом 6 Окремого доручення визначено, що накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Згідно із підпунктом 9.7 пункту 9 Окремого доручення до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включати військовослужбовців, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження)за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).

З вище наведених правових норм слідує, що невиплата додаткової винагороди згідно з Постановою № 168 не є видом дисциплінарного стягнення, вичерпний перелік яких визначений у статті 48 Дисциплінарного статуту.

Однак позбавлення позивача виплати додаткової винагороди за наказом від 24.06.2023 № 1302 пов`язано з відмовою ОСОБА_1 виконати наказ командира військової частини НОМЕР_1 , тобто є похідним від притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді «Догана» за таке правопорушення.

Відповідно визнання протиправним та скасування наказу від 24.06.2023 № 1302 і у частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, має наслідком і скасування цьогонаказув частині позбавлення позивача виплати додаткової винагороди за березень 2023 року.

При цьому суд знаходить підстави для задоволення вимоги представника позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивач додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 за березень 2023 року, оскільки з вищеописаних доказів судом встановлено, що позивач за вказаний період проходив військову службу у відповідача, та останній здійснював нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення, у тому числі додаткового грошового забезпечення, за березень 2023 року (а.с.36).

При цьому позивачу додаткова винагорода відповідно до Постанови № 168 у березні 2023 року не виплачувалась у зв`язку з відсутністю військовослужбовця в наказах командира військової частини.

У відзиві представник відповідача зазначив, що до наказів на виплату додаткової винагороди позивача не включено через відсутність доказів виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями).

Щодо таких тверджень представника відповідача суд зауважує, що як вже вище вказано, Постановою № 168 в редакції, чинній до 20 січня 2023 року включно, та Окремим дорученням, яке підлягало застосуванню до 31 січня 2023 року включно, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям в розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць не вимагалось виконання ними бойових (спеціальних) завдань, а достатньою підставою було лише проходження військової служби. Така умова була обов`язкова для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).

При цьому суд знаходить підстави для задоволення вимоги представника позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивач додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 за березень 2023 року, оскільки з вищеописаних доказів судом встановлено, що позивач за вказаний період проходив військову службу у відповідача, та останній здійснював нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення, у тому числі додаткового грошового забезпечення, за березень 2023 року (а.с.36).

На підтвердження права позивача на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 представником позивача у матеріали справи надано довідку військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2023 № 437-Д про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 31.01.2023 № 437-Д, встановлено, що позивач у період з 02.07.2022 по 25.08.2022 та з 09.09.2022 по 05.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (а.с.26); витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.07.2022 № 173, зі змісту якого вбачається, що позивач прибув до району виконання бойових завдань на території Донецької, Луганської та Харківської області (а.с.25)

Відповідно до частини другоїстатті 74 КАС Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи, що в пункті 3 Окремого доручення визначено перелік документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, до яких такий вид документа як довідка не віднесений, суд дійшов висновку, що довідка відповідача від 31.01.2023 №437-Д не є допустимим доказом участі позивача у березні 2023 року у бойових діях або виконання відповідних завдань, що дають право на отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди.

Суду не надано будь-яких інших доказів наявності у позивача права на отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за березень 2023 року.

Відповідно до частини першоїстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Абзацами першим та другим частини другоїстатті 77 КАС Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту частин першої та другоїстатті 77 КАС Українипідтверджується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 червня 2020 року по справі № 520/2261/19, що визначенийстаттею 77 КАС Україниобов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Враховуючи відсутність належних доказів виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у березні 2023 року, суд дійшов висновку про наявність у позивача права тільки на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 30000 грн з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану за березень 2023 року, тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другоюстатті 9 КАС Українивстановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд, керуючись положеннями частини другої статті9та статті245 КАС України, вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача в цій частині позовних вимог є:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 30000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану березень 2023 року;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану за березень 2023 року.

На думку суду, саме такий спосіб захисту у повній мірі сприятиме відновленню права позивача на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, за захистом якого він звернувся до суду з цим позовом.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з виходом за їх межі та обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями9,72,77,90,94,139,241-246,250,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військовій частині НОМЕР_1 від 24.06.2023 № 1302 «Про результати службового розслідування» у частині: притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 та накладення дисциплінарного стягнення «Догана» за порушення вимог статей 11,16,37 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України та непокори у відповідності до статті 55 та пункту «б» статті Дисциплінарного статуту Збройних сил України, з позбавленням солдата ОСОБА_1 відповідно до абзацу 4 пкнкту 14 розділу ХХХІV Наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» виплати в повному додаткової винагороди за березень, передбаченоїпостановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім 'ям під час дії воєнного стану».

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченоїпостановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім 'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану за березень 2023 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбаченупостановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану за березень 2023 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 26614840

Повний текст рішення виготовлено 04 січня 2024 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА