Court ruling № 115995759, 28.12.2023, Prydniprovskyi District Court of Cherkasy City

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6254/22

Номер провадження 6/711/369/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Кондрацької Н.М.

за участю секретаря Мелещенко О.В.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кващук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси заяву представника Державної казначейської служби України, про зміну способу та порядку виконання додаткової постанови Черкаського апеляційного суду від 07.09.2023 по справі 711/6254/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування,

В С Т А Н О В И В:

Заявник представник Державної казначейської служби України Ярош С.В. звернулося до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій зазначив наступне. Додатковою постановою Черкаського апеляційного суду від 07.09.2023 заяву ОСОБА_1 у справі № 711/6254/22 за позовом Позивача до Державної казначейської служби України, Черкаської обласної прокуратури, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування задоволено частково.

Судом апеляційної інстанції вирішено витрати на правничу допомогу компенсувати Позивачу у розмірі 3 000,00 грн. за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вказане рішення суду в касаційному порядку не оскаржувалось та 07.09.2023 набуло законної сили.

На виконання зазначеної додаткової постанови Придніпровським районним судом м. Черкаси 18.10.2023 видано виконавчий лист, який Позивач направив для подальшого виконання до Казначейства. Казначейство листом від 18.12.2023 № 5-08-08/24374 повідомило Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про необхідність здійснення заходів передбачених Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, а також про необхідність звернення до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання додаткової постанови Черкаського апеляційного суду від 07.09.2023 шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь Позивача правничої допомоги у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 2 статті 6 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відповідно до п. п. 1 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. На виконання зазначеної норми Бюджетного кодексу України прийнято Порядок № 845, що визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів, зокрема боржників, прийнятих судами. Відповідно до п.п. 1 п. 35 Порядку № 845 Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

У разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з п. 35 Порядку № 845 стягувачі подають документи, зазначені у п. 6 Порядку № 845, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду (абз. 1 п. 36 Порядку № 845).

Під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання (п.п. 2 п. 5 Порядку № 845).

Згідно з Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі Положення) Державна казначейська служба України (далі Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Відповідно до п.п. 3 п. 4 положення Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 9 Положення).

Отже, Казначейство є виконавцем у цій справі по стягненню (безспірному списанню коштів) з рахунків Державного бюджету України.

Як зазначалось вище, додатковою постановою Черкаського апеляційного суду від 07.09.2023 вирішено витрати на правничу допомогу компенсувати Позивачу у розмірі 3 000,00 грн. за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За приписами ст. 138, ст. 140 та ст. 141 ЦПК передбачена: компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять, компенсація витрат, пов`язаних із наданням доказів, а також компенсація судового збору.

Як вбачається з постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ» нею не передбачена компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок держави. Крім того, відповідно до п.п. 11 п 161 Порядку № 845 органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для компенсації судового збору за рахунок держави у разі звільнення від його сплати у визначених законом випадках.

Отже, наведеними нормами не передбачено компенсації витрат на правничу допомогу. Натомість, згідно з положеннями Закону України від 01.12.1994 № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 266/94-ВР).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди виникає у разі постановлення виправдувального вироку суду. Згідно з п. 4 ст. 3 Закону України № 266/94-ВР у наведених в ст. 1 Закону України №266/94-ВР випадках громадянинові відшкодовується суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги. Крім того слід зазначити, що відшкодування сум, сплачених громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги, що передбачені п. 4 ст. 3 Закону № 266/94-ВР, провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч. 1 ст. 4 Закону № 266/94-ВР).

Отже, законодавством передбачена виключно можливість стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справах з відшкодування шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Звертають увагу суду, що згідно з п. 6.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 по справі № 910/23967/16 кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦКУ держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (п. 6.17. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.08.2018 по справі № 910/23967/16). Також, постановою Касаційного цивільного суду від 07.09.2022 по справі № 711/4624/21 зроблено висновок, що судом зроблено помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державного бюджету України, оскільки кошти підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Оскільки, законодавством не передбачена компенсація витрат на правничу допомогу

Казначейство вважає, що належним способом виконання додаткового судового рішення є стягнення на користь позивача з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України витрат на правничу допомогу. Отже, у суду наявні усі підстави для зміни способу та порядку виконання додаткової постанови Черкаського апеляційного суду від 07.09.2023 у справі № 711/6254/22 шляхом стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

На підтвердження права самопредставництва представника Казначейства надано суду довіреність сформовану в системі «Електронний суд», копію наказу Головного управління від 23.10.2017 № 119/ОС про призначення представника ОСОБА_2 на посаду заступника начальника юридичного відділу Головного управління, копію посадової інструкції представника від 21.04.2020, а також копію витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що передбачає право представництва в судах України.

На підставі викладеного, просить прийняти заяву про зміну способу і порядку виконання додаткової постанови Черкаського апеляційного суду від 07.09.2023 по справі № 711/6254/22 до розгляду; змінити спосіб або порядок виконання додаткової постанови Черкаського апеляційного суду від 07.09.2023 по справі № 711/6254/22 шляхом стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Позивач при вирішення питання поклався на розсуд суду.

Представник прокуратури не заперечувала щодо задоволення заяви.

Ініціатор заяви до суду не з`явився у поданій заяві просив розглядати її за їх відсутності.

Інші учасники справи до суду не з`явились та причину неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. (ч.ч.1,3).

Судом встановлено, що постановою Черкаського апеляційного суду від 07.09.2023 компенсовано витрати на правничу допомогу позивачу у розмірі 3 000,00 грн. за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Указане рішення суду в касаційному порядку не оскаржувалось та 07.09.2023 набуло законної сили.

Вказане рішення набрало законної сили, проте не виконано.

Відповідно до листа 19.12.2023 Державної казначейської служби України у Черкаській області виконавчий лист Придніпровського районного суду м. Черкаси в указаній справі керуючись пунктом 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 30.08.2011 № 845, направлено копію заяви ОСОБА_1 з копіями виконавчого листа для здійснення заходів передбачених законом та рекомендовано звернутись до суду з заявою про зміну способу і порудку виконання додаткової постанови суду.

Судом відзначається, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим судом способом.

Також судом звертається увага на те, що, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011р. № 845. За приписами вказаного Порядку боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

При винесенні даної ухвали суд бере до уваги, що рішення не виконано і не втратило своєї законної сили.

Нормами ст. 124 Конституції України визначено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п.п. 11 п 161 Порядку № 845 органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для компенсації судового збору за рахунок держави у разі звільнення від його сплати у визначених законом випадках.

Згідно з положеннями Закону України від 01.12.1994 № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 266/94-ВР).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди виникає у разі постановлення виправдувального вироку суду. Згідно з п. 4 ст. 3 Закону України № 266/94-ВР у наведених в ст. 1 Закону України №266/94-ВР випадках громадянинові відшкодовується суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги. Крім того слід зазначити, що відшкодування сум, сплачених громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги, що передбачені п. 4 ст. 3 Закону № 266/94-ВР, провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч. 1 ст. 4 Закону № 266/94-ВР).

Суд погоджується з посилання заявника, що законодавством передбачена виключно можливість стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справах з відшкодування шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Боржником у зобов`язанні зі сплати коштів за правничу допомогу з державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин.

Частиною першою статті 170 ЦКУ держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (як зазначено у п. 6.17. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.08.2018 по справі № 910/23967/16). Також, постановою Касаційного цивільного суду від 07.09.2022 по справі № 711/4624/21 зроблено висновок, що судом зроблено помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державного бюджету України, оскільки кошти підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Оскільки, законодавством не передбачена компенсація витрат на правничу допомогу

Виходячи з викладеного, належним способом виконання додаткового судового рішення є стягнення на користь позивача з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України витрат на правничу допомогу.

За таких обставин, оскільки рішення суду від 15.05.2023 року у справі залишається не виконаним, суд вважає можливим змінити спосіб та порядок виконання рішення шляхом покладання виконання рішення суду саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Керуючись ст.ст.223,260,272,353,433,435 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву - задовольнити.

Змінити спосіб та порядок виконання додаткової постанови Черкаського апеляційного суду від 07.09.2023 у справі № 711/6254/22 шляхом стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення (підписання).

Головуючий: Н. М. Кондрацька