Decision № 115873159, 21.12.2023, Sumy District Administrative Court

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2023 року Справа № 480/10169/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10169/23 за позовом ОСОБА_1 до Cумського територіального відділу №2 ДМС України, Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Cумського територіального відділу №2 Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, в якій просить, з урахуванням уточненої позовної заяви:

- визнати протиправною бездіяльність Сумського територіального відділу №2 ДМС України у Сумській області щодо неоформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки та зобов`язати ОСОБА_1 видати паспорт громадянина України згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (з написанням імені, по батькові та прізвища відповідно до українського правопису, а не великими літерами) без засобів Єдиного державного демографічного реєстру;

- визнати протиправною бездіяльність Сумського територіального відділу №2 ДМС України у Сумській області щодо ненадання доступу до публічної інформації та зобов`язати надати протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішення суду запитувану у запиті інформацію;

- зобов`язати Управління ДМС України у Сумській області вилучити (при наявності) усі дані ОСОБА_1 з Єдиного Державного демографічного реєстру;

- стягнути з Управління ДМС України у Сумській області судові витрати та матеріальну компенсацію в розмірі 19 550 гривень на місяць, починаючи від 25.09.2023 і до дати отримання паспорта у вигляді книжечки для зазначеної особи.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач зверталася із заявою до Cумського територіального відділу №2 ДМС України про видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки, у зв`язку зі зміною прізвища. Проте листом Cумський територіальний відділ №2 ДМС України відмовив позивачу у видачі паспорта у формі книжечки через відсутність судового рішення. Також 01.09.2023 до Сумського міського відділу №2 Управління ДМС в Сумській області позивачем був поданий Запит на отримання публічної інформації, в якому позивач, зокрема, вимагала повідомити, на підставі яких законодавчих актів їй було відмовлено в отриманні паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки. Проте відповіді не отримала. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною та такою, що порушує її конституційні права. Крім того позивач зазначила, що у зв`язку з тим, що термін відпустки закінчився, і вона вчасно не повернулася в Німеччину, з 25.09.2023 залишаюся без фінансового забезпечення на невизначений термін (базова допомога з безробіття в Німеччині на місяць становить 502 €, що становить 19 550 грн.)

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачам для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачам заперечення.

На виконання зазначеної ухвали представником Управління Державної міграційної служби України в Сумській області подано до суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що відповідно до пункту 2 Розділу IV Тимчасового порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 456 від 06.06.2019, для обміну паспорта заявник подає, зокрема, рішення суду. Проте, разом з заявою до Сумського відділу № 2 УДМС у Сумській області позивачем не було надано рішення суду, що набрало законної сили про зобов`язання органу ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, у зв`язку з чим Сумський відділ № 2 УДМС у Сумській області не мав законних підстав для оформлення і видачі наведеного паспортного документа. Щодо ненадання відповіді на запит на отримання публічної інформації представник відповідача зазначив, що до Сумського відділу №2 УДМС у Сумській області 01.09.2023 надійшов лист від громадянки ОСОБА_2 (вх. №3473/5930-23), що додається, який за змістом не відповідав запиту на доступ до публічної інформації. Тому на вказану у зверненні адресу: АДРЕСА_1 15.09.2023 листом було направлено відповідь вих. №5930-5051/5930-23 (додається). Отже твердження позивача про ігнорування її запиту не відповідає дійсності. Щодо вилучення усіх даних ОСОБА_1 з державного демографічного реєстру зазначив, що Закон України «Про захист персональних даних» (далі - Закон) не передбачає підстави та право вимагати видалення даних з Реєстру. Водночас щодо матеріальної компенсації в розмірі 19550 грн., представник відповідача вказав на те, що що позивачем не надано жодного документального підтвердження заподіяння шкоди у розмірі 19500 грн. (а.с. 94-97).

Позивачем було надано відповідь на відзив, в якому, зокрема, зазначено, що в запиті на надання інформації був прописаний 5-ти денний термін на виконання, що і було проігноровано відповідачем. При цьому відповідь була направлена на адресу ОСОБА_2 тільки 15.09.2023. Крім того позивач зазначила, що постійно проживає за кордоном, зареєстрована в місті Розенгайм та одружена згромадянином Австрії. З 2014 року і по цей день має свідоцтво про реєстрацію малого бізнесу в Німеччині та банківський рахунок. При цьому вчасне неповернення до місця проживання та праці унеможливило виконання замовлень клієнтів повного мірою, що призвело до матеріальних збитків та залишило без фінансового забезпечення (а.с. 114-115).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернулася до Cумського територіального відділу №2 ДМС України та Управління Державної міграційної служби України в Сумській області із заявою від 22.08.2023 року (зареєстрована в Управлінні Державної міграційної служби України в Сумській області 24.08.2023 року за № 33556/5930-23) щодо отримання паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та без відмітки місця проживання (а.с. 32-34).

Повідомленням від 31.08.2023 року № 5930-4741/5930-23 Управління Державної міграційної служби України в Сумській області проінформувало позивача, що за результатами розгляду заяви встановлено, що документи та інформація, необхідні для оформлення паспорта громадянина України, подані не в повному обсязі, а саме: відсутнє рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання, ДМС оформити та видати паспорт громадянина України разка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку, що згідно підпункту 5 пункту 1 Розділу X наказу МВС України № 456 від 06.06.2019 року «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» (далі - Порядок), є підставою для відмови в оформленні та видачі паспорта (а.с. 36).

Також позивачем було направлено до Cумського територіального відділу №2 ДМС України запит на інформацію від 01.09.2023 року, зареєстрований в Управління Державної міграційної служби України в Сумській області 01.09.2023 року за № 3473/5930-23, з вимогою надати: 1) в 5-ти денний термін належним чином завірену копію розпорядчого акта компетентного державного органу, який прийняв рішення та мав повноваження утворити Сумський територіальний відділ N2 міграційної служби України, міста Суми; 2) завірені копії будь-яких правоустановчих документів; 3) на підставі яких законодавчих актів було відмовлено в отриманні паспорта громадянина ОСОБА_1 у вигляді паспортної книжечки (а.с. 35).

Листом від 15.09.2023 Сумським відділом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області було надано відповідь на запит на інформацію позивача (а.с. 102).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо неоформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки протиправною, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 5 Закону України Про громадянство України, документом, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України.

Статтею 4 Закону України від 20.11.2012 № 5492 Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус (далі Закон - № 5492) визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 5492 документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.

За змістом статті 14 Закону № 5492 форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI).

Згідно частини 3 статті 13 та частини 4 статті 21 Закону № 5492, паспорт громадянина України містять безконтактний електронний носій. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Безконтактний електронний носій - імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов`язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону №5492).

Водночас постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503 затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503).

Згідно пунктів 2, 3 Положення № 2503 паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 5, 6, 8 Положення № 2503 терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис Україна, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис Паспорт. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис Паспорт громадянина України. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII;

з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови № 302).

Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (...) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні данні особи.

Як встановлено судом, позивач звернулася до відповідачів із заявою про видачу паспорта громадянина України у зв`язку зі зміною прізвища саме у формі книжечки, без згоди на обробку персональних даних та без присвоєння унікального номеру запису в реєстрі.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" встановлено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно п.п. 1 п. 6 Постанови № 302, обмін паспорта здійснюється у разі, зміни інформації, внесеної до паспорта, у тому числі у зв`язку із зміною написання латинськими літерами складових імені прізвище, ім`я у документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (крім додаткової змінної інформації).

Відповідно до п.п. 1 п. 7 Постанови № 302, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Згідно з частиною 1 статті 6 закону України від 01.06.2010 №2297-VI "Про захист персональних даних" (далі по тексту - Закон №2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону №2297-VI).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина 5, 6 статті 6 Закону №2297-VI).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

При цьому, законодавством не врегульоване питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій законом України від 06.07.2010 №2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …".

За практикою Європейського суду з прав людини, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" від 13.07.1995) під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".

Норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII (діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції.

Перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "GropperaAG and Others v. Switzerland" від 28.03.1990).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у цьому випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачене.

Крім того, відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі "Х`ю Джордан проти Великої Британії" сформулював таку позицію: "Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу".

Суд дійшов висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Аналогічна правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.09.2018 по зразковій справі №806/3265/17.

Разом з тим пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 внесені зміни до пункту 3 Постанови № 302, доповнивши його абзацом такого змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року".

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Порядок № 456), згідно з пунктом 1 якого, цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (в редакції постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Отже, даний порядок регулює питання оформлення і видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої вже прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Зокрема, зазначений нормативний акт лише врегулював окремі правовідносини, а саме: коли особа вже зверталася до суду та отримала відповідне рішення суду, однак у разі якщо особа не зверталися до суду, це не свідчить про відсутність у такої особи права на оформлення паспорта у формі книжечки.

Як вже встановлено судом, позивач звернулася до відповідачів із заявою про видачу паспорта зразка 1994 року, у якій зазначено про бажання отримати паспорт у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. Відтак, з поданої заяви чітко вбачається волевиявлення особи на видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Окрім того суд враховує, що у повідомленні від 29.12.2022 № 5930-5437/5930-22 та листі від 31.08.2023 року № 5930-4741/5930-23 підставою для відмови позивачу у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідач не вказував недотримання форми заяви про видачу паспорта громадянина України або щодо звернення неналежною особою.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відмова відповідача видати позивачу паспорт громадянина України, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, є протиправною, а належним способом захисту порушеного права - зобов`язання відповідача оформити та видати такий паспорт у формі паспортної книжечки.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності Сумського територіального відділу №2 ДМС України у Сумській області щодо не оформлення ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Сумського територіального відділу №2 ДМС України у Сумській області видати позивачу паспорт громадянина України згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, суд зазначає, що оскільки Сумський територіальний відділ №2 ДМС України у Сумській області не має статусу юридичної особи та є територіальним підрозділом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, суд доходить висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов`язання саме Управління Державної міграційної служби України в Сумській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Сумського територіального відділу №2 ДМС України у Сумській області видати паспорт громадянина України з написанням імені, по батькові та прізвища відповідно до українського правопису, а не великими літерами, без засобів Єдиного державного демографічного реєстру, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість такого порушення в майбутньому.

Отже, дана вимога, є передчасною, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки на даному етапі вирішується спір щодо видачі ОСОБА_1 паспорту у формі книжечки, а відтак задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Сумського територіального відділу №2 ДМС України у Сумській області щодо ненадання доступу до публічної інформації та зобов`язати надати протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішення суду запитувану у запиті інформацію, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем було направлено до Cумського територіального відділу №2 ДМС України запит на інформацію від 01.09.2023 року, зареєстрований в Управління Державної міграційної служби України в Сумській області 01.09.2023 року за № 3473/5930-23, з вимогою надати: 1) в 5-ти денний термін належним чином завірену копію розпорядчого акта компетентного державного органу, який прийняв рішення та мав повноваження утворити Сумський територіальний відділ N2 міграційної служби України, міста Суми; 2) завірені копії будь-яких правоустановчих документів; 3) на підставі яких законодавчих актів було відмовлено в отриманні паспорта громадянина ОСОБА_1 у вигляді паспортної книжечки (а.с. 35).

В свою чергу листом від 15.09.2023 Сумським відділом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області було надано відповідь на запит на інформацію позивача (а.с. 102). Даний факт також не заперечувався позивачем у відповіді на відзив (а.с. 112-115).

Отже відповідачем було надано відповідь на запит на інформацію від 01.09.2023 року позивача.

А відтак, враховуючи викладене та оскільки позивачем у даній справі не оскаржується строк надання відповіді відповідачем на запит на інформацію від 01.09.2023 року, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Сумського територіального відділу №2 ДМС України у Сумській області щодо ненадання доступу до публічної інформації та зобов`язання надати протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішення суду запитувану у запиті інформацію, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Управління ДМС України у Сумській області вилучити (при наявності) усі дані ОСОБА_1 з Єдиного Державного демографічного реєстру, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, зокрема, функціонування Єдиного державного демографічного реєстру визначає Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", яким, як спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, не передбачено правових та фактичних підстав для скасування, виведення з реєстру ЄДДР України та/або знищення номеру УНЗР та інших даних, про які просить позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Отже, правових та фактичних підстав для скасування, виведення з реєстру ЄДДР України та/або знищення номеру УНЗР та інших даних позивача немає.

А відтак, в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з Управління ДМС України у Сумській області матеріальної компенсації в розмірі 19 550 гривень на місяць, починаючи від 25.09.2023 і до дати отримання паспорта у вигляді книжечки для зазначеної особи, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1-2 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для відшкодування шкоди в порядку 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збиткист. 22 ЦК України) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Під матеріальною шкодою слід розуміти зменшення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом та мають певну економічну цінність і виражаються в грошовому вимірнику (в тому числі збитки).

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 вказано, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості заявлених вимог покладається на позивача, який має надати докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинного зв`язку такої поведінки із заподіяною шкодою. Для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених умов, які необхідні для відшкодування шкоди за правилами статей 1173, 1174 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих умов виключає настання відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 910/15758/19.

Суд зазначає, що самий лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення матеріальної шкоди, оскільки завдана матеріальна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження понесення нею збитків, що виходячи зі змісту наведених правових приписів, зумовлює відсутність правових підстав для стягнення матеріальної шкоди з відповідача, і, відповідно, задоволення позовних вимог в цій частині.

Відтак, оскільки позивачем не доведено і не надано відповідних доказів того, що дії відповідача призвели до понесення нею збитків, а також не наведено належних мотивувань, з яких вона виходила при визначенні розміру цієї шкоди, суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

Враховуючи викладене, та оскільки судом було частково задоволено позовні вимоги, за які сума судового збору складає 1073,60 грн. суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Сумській області суму судового збору у розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Cумського територіального відділу №2 ДМС України, Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Сумського територіального відділу №2 ДМС України у Сумській області щодо не оформлення ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 27, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 37846270) оформити та видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - відсутній, паспорт - НОМЕР_1 , виданий 02.08.1996 року) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - відсутній, паспорт - НОМЕР_1 , виданий 02.08.1996 року) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 27, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 37846270) суму судового збору у розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек