Court ruling № 115820102, 18.12.2023, Commercial Court of Sumy Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.12.2023м. СумиСправа № 920/445/23

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Бублик Т.Д.,

розглянувши заяву б/н від 20.11.2023 (вх. № 4500 від 20.11.2023) Фізичної особи підприємця Морозова Євгена Вікторовича про розстрочку виконання судового рішення у справі №920/445/23

за позовом Управління комунального майна Сумської міської ради,

до відповідача Фізичної особи підприємця Морозова Євгена Вікторовича,

про стягнення 52556 грн 55 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Морозов Є.В., Четвертак Л.В.,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.05.2023, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 у справі №920/445/23, позов задоволено частково: стягнуто з Фізичної особи підприємця Морозова Євгена Вікторовича на користь Управління комунального майна Сумської міської ради 33110 грн 00 коп. основного боргу, 5297 грн 60 коп. пені, 1961 грн 43 коп. витрат по сплаті судового збору; у позові в частині стягнення 14148 грн 95 коп. пені відмовлено.

04.12.2023 на виконання вищезазначеного рішення було видано відповідні накази у справі №920/445/23.

20.11.2023 відповідач звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду Сумської області від 29.05.2023 у справі №920/445/23 (вх №4500), у якій він просить суд встановити графік погашення заборгованості на користь Позивача - Управління комунального майна Сумської міської ради, зокрема, заборгованість в сумі 40369 грн 03 коп. погашати рівними частками (по 3364,08 грн щомісяця) протягом 12 місяців з дня винесення ухвали суду про надання розстрочки виконання судового рішення по справі № 920/445/23.

Ухвалою від 05.12.2023 (з урахуванням ухвали суду від 06.12.2023 про виправлення описки) розгляд заяви було призначено на 18.12.2023.

Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні вимоги, викладені у заяві про розстрочення виконання рішення суду, підтримали у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки відсутність представників сторін не перешкоджає розгляду заяви, то суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви по суті у даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані заявником докази, суд дійшов висновку, що заява про розстрочення виконання рішення підлягає частковому задоволенню, оскільки:

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Сумської області від 29.05.2023, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 у справі №920/445/23, позов задоволено частково.

Правовідносини з розстрочення виконання рішення регулюються ст. 331 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом.

Згідно з ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, як визначено ч. 4 вказаної статті, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

- ступінь вини відповідача у виникненні спору;

- стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

- стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 ГПК України).

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому у Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (Закон України «Про виконавче провадження»), не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання розстрочки.

У той же час, слід зважити на таке:

1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012);

2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);

3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року);

4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

В обґрунтування поданої заяви відповідач вказує на існування об`єктивних і непереборних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.

Так, відповідач посилається на його скрутний фінансовий стан, який пов`язаний зі збройною агресією російської федерації та незатребуваністю послуг, які він надає як фізична особа-підприємець (фото послуги). Крім того, відповідач зазначає, що на його утриманні зараз перебувають мати-пенсіонерка, неповнолітній син та онука, яким він надає фінансову допомогу.

Враховуючи вищевикладені обставини, заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Сумської області № 920/445/23 від 29.05.2023 та заборгованість в сумі 40369,03 грн погашати рівними частками.

Згідно до ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України суд має право діяти лише в межах, встановлених діючим законодавством.

Згідно ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вищезазначеними нормами процесуального права встановлено певні межі діяльності суду - право суду вирішувати питання стосовно розстрочення виконання рішення та обов`язок суду розстрочити таке рішення, у разі наявності на те підстав, не більше чим на один рік з дня ухвалення такого рішення.

Рішення у даній справі було ухвалено 29.05.2023.

Суд приймає до уваги скрутне фінансове становище заявника, відсутність заперечень з боку позивача, а також те, що задоволення заяви не вплине на права позивача, а лише визначить порядок виконання рішення суду.

Судом враховано наведені обставини, а також матеріальні інтереси сторін, а отже суд приходить до висновку про те, що часткове задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення у справі 920/445/23 на 6 місяців є обґрунтованим та справедливим.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Фізичної особи підприємця Морозова Євгена Вікторовича від 20.11.2023 (вх. №4500 від 20.11.2023) про розстрочення виконання судового рішення по справі № 920/445/23 задовольнити частково.

2.Розстрочити виконання рішення Господарського суду Сумської області від 29.05.2023 у справі №920/445/23 на 6 місяців, встановивши графік погашення заборгованості рівними частинами у сумі 6728 грн 17 коп. за умови сплати боргу до 28 числа кожного місяця.

3.Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

4.Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.

Ухвала підписана суддею 20.12.2023.

СуддяО.Ю. Резніченко