Decision № 115764713, 12.12.2023, Fortetsnyi District Court of Kropyvnytskyi City (until 25.04.2025 - Kirovskyi District Court of Kirovohrad City)

Справа № 404/2691/23

Номер провадження 2/404/572/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,

за участі секретаря - Галушко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, за правилами загального позовного провадження, справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року позивач звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.12.2022 року працівниками патрульної поліції УПП в Кіровоградській області БДПП було складено два протоколи на ім`я ОСОБА_1 про керування транспортним засобом Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння.

Вказує, що 05.12.2022 року працівниками патрульної поліції до УПП в Кіровоградській області був доставлений позивач для складання протоколу. Позивач скористався своїм правом та звернувся до адвоката за захистом свого порушеного права.

Прибувши на місце адвокатом позивача ОСОБА_2 було зафіксовано, що інспектор патрульної поліції Соменко С.А.,яка не була навісці затримання ОСОБА_1 вже заздалегідь, без допиту позивача та свідків, заготовила протокол серії ААД№380879. Також даний протокол був складений у відсутності адвоката та інспектором поліції Соменко С.А. було неправомірно здійснено обшук особи протилежної статі.

Під час складання протоколу, працівниками поліції позивача було позбавлено права на захист. Адвокат Швець Р.Ю. прибув вже під час складання протоколу. За даним фактом було повідомлено органи ДБР.

Крім того, знаючи що протокол про адміністративне правопорушення серії АДД № 38087 від 05.12.2022 року складений з чисельними порушеннями норм чинного законодавства,інспектором поліції Соменко С.А. було складено інший протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 296787 від 05.12.2022 року без дотримання правил фіксування помилки.

19.12.2022 року постановою кіровського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Кропивницьким апеляційним судом 17.03.2023 року постанову Кіровського районного суду скасовано, а провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Починаючи з 05.12.2022 року по 17.03.2023 року ОСОБА_1 для захисту свого права був змушений звернутися до адвоката Швеця Р.Ю. за правничою допомогою, яка становила 20000,00 грн., які позивачем були сплачені.

Незаконним притягненням позивача до адміністративної відповідальності йому була завдана моральна шкода, у розмірі 80000,00 грн., яка полягала у тому, що він був змушений витрачати час на відстоювання своїх прав у суді, доводити свою правоту, переніс глибокі моральні страждання, переживання та хвилювання. Фактично підставою позову є винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яку в подальшому скасовано.

Тому змушений звернутися за захистом свого порушеного права.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання.

17.05.023 року представник Державної казначейської служби України подав відзив на позовну заяву , в якому просив відмовити в задоволенні позивних вимог в повному обсязі.

Представником Департаменту патрульної поліції 22.05.2023 року надано відзив на позовну заяву в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22.08.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві. .

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні просила відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, повідомлявся.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, із наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено що, постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 грудня 2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.

17.03.2023 року постановою Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП скасовано, а провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач посилався на те, що незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності йому була завдана моральна шкода, яка полягала у тому, що він був змушений витрачати час на відстоювання своїх прав у суді, доводити свою правоту, переніс глибокі моральні страждання, переживання та хвилювання. Фактично підставою позову є винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яку в подальшому скасовано.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтями 2, 4 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

У справі, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для кваліфікації дій відповідача, як незаконних, та для відшкодування позивачу за рахунок держави моральної шкоди відповідно до загальних правил даного виду відшкодування, а тому, з урахуванням: характеру правопорушення притягнення позивача до адміністративної відповідальності; необхідності докладання позивачем зусиль по доказуванню незаконності притягнення його до адміністративної відповідальності та для відновлення порушених прав, що призвело до моральних страждань, що в сукупності дає підстави для висновку про присудження позивачеві моральної шкоди у розмірі 1 500,00 грн., який буде відповідати вимогам розумності та справедливості.

В частині позовних вимог щодо відшкодування витрат пов`язаних з наданням правової допомоги в сумі 20 000 грн., суд дійшов до наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до п.4 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі ст. 30 цього ж Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, склад та розміри цих витрат, входить до предмета доказування у справі, відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження надання (правничої) правової допомоги представником позивача надано ордер серії АА №1258921 та копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю №000708 від 09.09.2019 року.

На момент розгляду даної позовної заяви допустимих та належних доказів оплати позивачем правничої допомоги адвоката, зокрема, документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, та оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, рахунки, тощо) суду не надано та в судове засідання не представлено.

За таких обставин, враховуючи, що адвокат документально не підтвердив отримання витрат на професійну правничу допомогу, тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення 20 000,00 грн компенсації у зв`язку з наданням юридичної допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», судові витрати у вигляді сплати судового збору за даною категорією справи, суд вважає необхідним віднести за рахунок держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1 500,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Відомості про учасників справи;

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3/2, м. Київ, код ЄДРПОУ: 40108646.

відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ: 37567646.

Повний текст судового рішення складено 20.12.2023 року.

Суддя

Кіровського районного суду

м. Кіровограда Віталіна МОХОНЬКО