Decision № 115756739, 27.11.2023, Sumy District Administrative Court

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2023 року Справа № 480/7179/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Бондаренко Л.В.,

представника позивача адвоката Бикової Р.Ю.,

представника відповідача Лагути А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7179/23 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стоороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, який її представник підтримав в судовому засіданні , мотивуючи позовні вимоги тим, що з з 12.04.1993 року працювала в митних органах України, зокрема, на посадах в Сумській митниці, Сумській митниці Міндоходів та Сумській митниці ДФС. З 2023 року очолювала структурні підрозділи Сумської митниці, спеціалізацією яких було адміністрування митних платежів, контроль митної вартості та митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. У період з 05.12.2022 по 09.06.2023 перебувала на посаді начальника відділу адміністрування митних платежів управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД, з 07.07.2021 по 02.05.2022 та з 26.01.2023 по 15.02.2023 виконувала обов`язки начальника цього управління.

Наказом Сумської митниці від 07.06.2023 № 211-о позивача звільнено з посади начальника відділу адміністрування митних платежів управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Сумської митниці у звязку із скороченням посади державної служби відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю.

Своє звільнення позивачка вважає незаконним, просить скасувати наказ про звільнення, поновити її на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, зазначаючи, що у відповідності до Штатного розпису Сумської митниці на 2022 рік, затвердженого наказом митниці від 22.08.2022 року № 123, штатна чисельність Управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД складалася з 13 осіб, з яких керівними посадами були: начальник управління, начальник та заступник начальника відділу адміністрування митних платежів, заступник начальника управління-начальник відділу та заступник начальника відділу митно-тарифного регулювання та класифікації товарів. За цією структурою та штатним розписом позивач обіймала посади начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД та начальника відділу адміністрування митних платежів управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД.

20.03.2023 року керівником Держмитслужби було затверджено нову Структуру Сумської митниці, введену в дію наказом Відповідача від 21.03.2023 року № 32, до складу якої входило все те ж Управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД, у складі якого змінилася назва одного з відділів, а саме з «Відділ адміністрування митних платежів» на «Відділ адміністрування митних платежів та контролю митної вартості», а назва відділу митно-тарифного регулювання та класифікації товарів залишилася в тій же редакції.

Наказом Сумської митниці від 21.03.2023 року № 33 введено в дію перелік змін № 2 до штатного розпису Сумської митниці на 2023 рік, відповідно до яких було виведено зі штатного розпису Управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД (із вищевказаними керівними посадами його відділів) та введено такий же структурний підрозділ митниці - Управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД (далі - Управління), однак з іншими назвами відділів у його складі: Відділ адміністрування митних платежів та контролю митної вартості (із керівною посадою «заступник начальника управління- начальник відділу») та відділ митно-тарифного регулювання та класифікації товарів (із керівною посадою «начальник відділу»).

У зв`язку із змінами у штатному розписі та структурі митниці, 31.03.2023 року позивачем направлено відповідачеві заяву про переведення її як такої, що має відповідний досвід, стаж роботи та освіту на посаду заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості Управління або на рівнозначну посаду в цьому Управлінні, а саме на посаду начальника відділу митно-тарифного регулювання та класифікації товарів або начальника Управління.

На момент подання заяви зазначені посади були вакантними, що дозволяло безперешкодне переведення позивача на будь-яку з них. Однак, 03.04.2023 року відповідачем поспіхом було організовано кадрові призначення на вказані вакантні посади з метою недопущення можливості працевлаштування позивача у цьому Управлінні. Так, згідно з наказом від 03.04.2023 року № 108-о на посаду заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості Управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД з 20.04.2023 року відповідачем призначено ОСОБА_2 , яку лише з 02.03.2023 року переведено з іншого структурного підрозділу митниці - з відділу проведлення митного аудиту на посаду головного державного інспектора відділу митно- тарифного регулювання та класифікації товарів Управління. Тобто, за наявності досвіду роботи, освіти та стажу керівника не лише відділів Управління, а й всього Управління, перевагу у призначенні на керівну посаду у складі цього Управління надано головному державному інспектору, посада якого не скорочувалася.

Зазначені обставини свідчать про штучний характер змін, що відбулися у штатному розписі та структурі Управління, адже функціональні завдання та обов`язки відділів цього Управління жодним чином не змінилися (змінам піддано лише словесну назву структурних підрозділів).

21.04.2023 позивачу вручене попередження про можливе наступне звільнення у зв`язку із скороченням посади «начальник відділу адміністрування митних платежів» Управління та введенням у його склад зміненої посади «начальник відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості» . Також у цьому попередженні відповідачем було запропоновано посаду в іншому населеному пункті заступника начальника митного посту «Конотоп» Сумської митниці з укладанням контракту про проходження державної служби. Позивачем було зазначено про згоду на призначення її на посади, перелічені в заяві від 31.03.2023 року.

Позивач зазначає, що мала переважне право на призначення її на посаду посаду заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості Управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД, проте відповідачем це питання не з`ясосвувалось взагалі, що суперечить частині 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» та статті 42 КЗпП України, при цьому, позивачу залишалося близько 2,5 років до настання пенсійного віку.

Також позивач зауважує, що зміну найменування посади, яку вона обіймала, відповідач знав задовго до затвердження керівником Держмитслужби нової структури Сумської митниці, адже проект цих змін готувався безпосередньо відповідачем та надався на затвердження до Держмитслужби. Після затвердження керівником Держмитслужби цих змін (20.03.2023 року), відповідач ввів їх у дію 21.03.2023 року, а Попередження було підписано керівником та вручено позивачеві лише 21.04.2023 року, що демонструє те, що відповідачем було використано вказаний проміжок часу задля створення умов її звільнення з роботи шляхом попереднього призначення іншої особи на посаду. Так, при сумлінному дотриманні вимог закону, відповідач не реалізовував би жодних кадрових рішень до тих пір, доки не було б вирішене питання із працевлаштуванням тих працівників, посади яких скорочувалися відповідно до введених в дію змін у штаті митниці.

Про зазначене свідчать і дії відповідача по призначенню на посаду ОСОБА_2 , оскільки лист відповідача про погодження призначення її на посаду було направлено до Держмитслужби ще 24.03.2023, а 29.03.2023 вже надійшло погодження на це призначення. Тобто, рішення про необхідність призначення ОСОБА_2 на вказану посаду (посада якої не скорочувалася згідно наказів відповідача № 32 та № 33 від 21.03.2023 року) було прийнято ще до ознайомлення Позивача із змінами, відповідно до яких саме її посада виводилася із штату. Зазначене свідчить про те, що кадрове рішення було прийнято без урахування переважного права Позивача на залишення на роботі.

За таких обставин, позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Сумської митниці від 07.06.2023 року № 211-о «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити її на посаді начальника відділу адміністрування митних платежів управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Сумської митниці, стягнути з Сумської митниці середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім того, позивач вважає, що ефективним способом захисту її порушених прав буде відновлення становища станом на момент ознайомлення із наказами відповідача від 21.03.2023 року № 32 «Про введення в дію змін до структури Сумської митниці, структури Сумської митниці» та від 21.03.2023 року № 33 «Про введення в дію змін до штатного розпису Сумської митниці на 2023 рік», задля того, щоб надати Відповідачеві можливість належним чином виконати вимоги частини 3 статті 87 Закону № 889 та частин 1 і пункту 10 частини 2 статті 42 КЗпП України. Відтак, для досягнення вказаного, просить визнати протиправним та скасувати наказ Сумської митниці від 03.04.2023 року № 108-о «Про призначення ОСОБА_2 », згідно з яким з 20.04.2023 року ОСОБА_2 призначено на посаду заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості Управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД як особу, посада якої скороченню не піддавалася, в той час як існувала необхідність першочергового вирішення питання працевлаштування позивача, посада якої скорочувалася і яка мала переважне право на залишення на роботі.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення позову позовних вимог заперечив, представник відповідача в судовому засіданні пояснював, що штатним розписом Сумської митниці на 2022 рік (затвердженого наказом Сумської митниці від 22.08.2022 року №123) управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД складалося з відділу адміністрування митних платежів та відділу митно-тарифного регулювання та класифікації товарів.

Відповідно до наказу Сумської митниці від 22.06.2023 №132 «Про введення в дію змін до структури Сумської митниці, структури Сумської митниці» введено в дію перелік змін № 5 до структури Сумської митниці.

Наказом Сумської митниці від 22.06.2023 №133 «Про введення в дію штатного розпису Сумської митниці на 2023 рік» введено в дію штатний розпис Сумської митниці на 2023 рік, до складу якого входить управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД, яке в свою чергу складається із відділу митно-тарифного регулювання та класифікації товарів та відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості, завдання та функції якого значно розширились в порівнянні з відділом адміністрування митних платежів управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Сумської митниці (затвердженого штатним розписом Сумської митниці на 2022 рік наказом Сумської митниці від 22.08.2022 року №123). Таким чином, відбулась не словесна зміна назви відділу, як стверджує позивач, а саме ліквідація одного структурного підрозділу та створення іншого. Відповідно і коло обов`язків на посаді заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Сумської митниці стало значно ширше ніж за посадою, яку обіймав позивач.

21.04.2023 позивача ознайомлено із попередженням про можливе наступне звільнення, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Сумської митниці. Вказаним попередженням про подальше вивільнення позивачу запропонована рівнозначна посада, а саме заступника начальника митного поста «Конотоп» Сумської митниці з укладанням контракту про проходження державної служби. Однак, позивач не зазначив своє волевиявлення стосовно запропонованої посади, про що Сумською митницею у присутності позивача 21.04.2023 складено відповідний Акт.

Крім того, позивачем зроблений запис на попередженні, в якому він надав свою згоду на зайняття посад відповідно до поданої ним 31.03.2023 заяви. Проте, відповідно до резолюції начальника Сумської митниці від 31.03.2023 позивачу не погоджено переведення на зазначені посади. Жодних інших заяв про переведення чи призначення від позивача до Сумської митниці не надходило.

Сумською митницею вжито всіх заходів для залишення позивача на рівнозначній посаді, а саме запропоновано посаду, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів, що свідчить про рівнозначність посад. Відповідно до записів трудової книжки позивач має значний досвід роботи (15 років 5 місяців 23 дні) в органах митниці на посадах, основною функцією яких є митний контроль та митне оформлення, що свідчить про високу кваліфікацію позивача в цій сфері діяльності.

При цьому, критеріїв визначення кваліфікації працівника законодавством про працю не встановлено. При їх визначенні можуть використовуватись критерії, які сукупно характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконаної роботи, наявність дисциплінарних стягнень чи заохочень тощо. Враховуючи наведені обставини, митним органом було запропоновано позивачу посаду заступника начальника митного поста «Конотоп» Сумської митниці, яка повністю відповідає професійній компетентності позивача та реалізує його переважно право на залишення на роботі. Відтак, митним органом були дотримані вимоги чинного законодавства при звільненні позивача, тому правові підстави для скасування наказу Сумської митниці «Про звільнення ОСОБА_1 » від 07.06.2023 №221-о відсутні.

Водночас, Сумською митницею під час призначення 20.04.2023 ОСОБА_3 на посаду заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Сумської митниці, враховані всі вимоги законодавства. Загальний досвід ОСОБА_3 на посадах державної служби, а саме в органах митниці на дату призначення складав 14 років 11 місяців 27 днів, у 2008 році вона здобула вищу освіту в Академії митної служби України за спеціальністю «транспортні системи», кваліфікацією «інженер з транспорту», має спеціальне звання - радник митної служби II рангу з 12.10.2020, до дисциплінарної відповідальності не притягувалась.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає заддовленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом Сумської митниці від 07.06.2023 № 211-о ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу адміністрування митних платежів управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Сумської митниці у звязку із скороченням посади державної служби відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю ( том 1 а.с 136).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинами, суд виходить з такого.

Проходження служби митних органах врегульовано главою 79 Митного кодексу України. Статтею 569 цього Кодексу передбачено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України від 10.12.2015р. № 889-УІІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 889).

За правилами частин 2 та 3 статті 5 Закону № 889 відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Відтак, спеціальним законом в спірних правовідносинах є Закон України «Про державну службу», а в питаннях, які ним не врегульовані, мають застосовуватися приписи Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 87 Закону № 889 підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. Таким чином, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладено обов`язок щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.

Зазначене є однією з найважливіших гарантій для працівників у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу є обов`язок субєкта призначення працевлаштувати такого працівника шляхом надання пропозиції переведення (призначення) на іншу рівнозначну посаду та/або нижчу посаду державної служби. При цьому, звільнення державного службовця у випадку скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу може відбуватися виключно з двох підстав: у випадку відсутності можливості запропонувати відповідні посади (тобто, усі рівнозначні та нижчі наявні посади відповідної компетенції) та у випадку відмови такого державного службовця від переведення на запропоновану посаду.

Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

В контексті цього питання варто зазначити про правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25 січня 2023 року у справі №600/752/22-а.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення».

Судом встановлено, що відповідно до наказу Сумської митниці від 22.08.2022 № 121 «Про введення в дію змін до структури Сумської митниці, структури Сумської митниці» було виведено зі структури Відповідача відділ контролю митної вартості та класифікації товарів та відділ митно-тарифного регулювання, а введено - відділ митно-тарифного регулювання та класифікації товарів.

Таким чином, Структура Сумської митниці, затверджена 08.08.2022 керівником Держмитслужби, мала у своєму складі Управління митних платежів, контролю митно вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД, яке включало у себе: Відділ адміністрування митних платежів та Відділ митно-тарифного регулювання та класифікації товарів ( том 2 а.с.81-85).

У відповідності до Штатного розпису Сумської митниці на 2022 рік, затвердженого наказом митниці від 22.08.2022 № 123, штатна чисельність Управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД складалася з 13 осіб, з яких керівними посадами були: начальник управління, начальник та заступник начальника відділу адміністрування митних платежів, заступник начальника управління-начальник відділу та заступник начальника відділу митно-тарифного регулювання та класифікації товарів, відділ контролю митної вартості та класифікації товарів налічував 6 посад ( том 2 а.с. 86, 87-100).

За цією структурою та штатним розписом позивач обіймала посади начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД та начальника відділу адміністрування митних платежів управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД.

20.03.2023 керівником Держмитслужби було затверджено нову Структуру Сумської митниці, введену в дію наказом відповідача від 21.03.2023 року № 32, до складу якої входило те ж Управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД, у складі якого змінилася назва одного з відділів, а саме з «Відділ адміністрування митних платежів» на «Відділ адміністрування митних платежів та контролю митної вартості», а назва відділу митно-тарифного регулювання та класифікації товарів залишилася в тій же редакції ( том 1 а.с. 121-123).

Наказом Сумської митниці від 21.03.2023 року № 33 було введено в дію перелік змін № 2 до штатного розпису Сумської митниці на 2023 рік, відповідно до яких було виведено зі штатного розпису Управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД (із вищевказаними керівними посадами його відділів) та введено такий же структурний підрозділ митниці - Управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД (далі - Управління), однак з іншими назвами відділів у його складі: Відділ адміністрування митних платежів та контролю митної вартості (із керівною посадою «заступник начальника управління- начальник відділу») та відділ митно-тарифного регулювання та класифікації товарів (із керівною посадою «начальник відділу»). Відділ адміністрування митних платежів та контролю митної вартості за новим штатним розписом налічував 7 посад ( том 1 а.с. 124-127).

Із вказаними наказами позивача ознайомлено 27.03.2023 року під особистий підпис у відповідній відомості ( том 2 а.с.20).

31.03.2023 року позивачем направлено заяву про переведення її як таку, що має відповідний досвід і стаж роботи та освіту на посаду заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості Управління або на рівнозначну посаду в цьому Управлінні, а саме на посаду начальника відділу митно-тарифного регулювання та класифікації товарів або начальника Управління (том 1 а.с.182). На момент звернення із заявою зазначені у ній посади були вакантними. Своїм рішенням від 31.03.2023 керівник Сумської митниці не погодив таке переведення.

Водночас, 03.04.23 на вакантну посаду посаду начальника управління - начальника відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості відповідачем призначено іншу особу, процедуру призначення якої керівництвом Сумської митниці було ініційовано 24.03.2023 ( том 1 а.с.177-181), тобто ще до того, як посадові особи Уравління митних платежів були ознайомлені з наказами Сумської митниці від 21.03.2023 №32 та №33 «Про введення в дію змін до структури Сумської митниці, структури Сумської митниці» та «Про введення в дію змін до штатного розпису Сумської митниці на 2023 рік». Відповідно до відомості про ознайомлення працівників ознайомлення відбулося 27.03.2023 (том 2 а.с. 20).

Попередження про можливе наступне звільнення у зв`язку із скороченням посади «начальник відділу адміністрування митних платежів» Управління та введенням у його склад посади «начальник відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості» позивачеві вручено лише 21.04.2023 року, в якому запропоновано посаду в іншому населеному пункті - заступник начальника митного поста «Конотоп» Сумської митниці з укладанням контракту про проходження державної служби ( том 1 а.с.169).

При цьому, з дня введення в дію зміненого штатного розпису по день звільнення позивача діяльність відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості регламентувалася положенням про відділ адміністрування митних платежів, виведеного із штатного розпису, а посадові обов`язки за новоствореною посадою заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості за своїм змістом та обсягами відповідають посадовим обов`язкам начальника відділу адміністрування митних платежів ( том 1 а.с.171-173, 174-176).

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем не забезпечені найважливіші гарантії для працівників, зокрема позивача, щодо працевлаштування у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу шляхом надання пропозиції переведення (призначення) на іншу рівнозначну посаду та/або нижчу посаду державної служби. Відтак, суд погоджується з доводами позивача, що у випадку сумлінного виконання відповідачем вимог Закону № 889, останній не реалізовував би жодних кадрових рішень до тих пір, доки не було би вирішено питання із працевлаштуванням тих працівників, посади яких скорочувалися відповідно до введених в дію змін у штаті митниці.

Так само, суд вважає, що відповідачем взагалі залишене поза увагою питання стосовно переважного у позивача права залишення на роботі, оскільки доказів порівняння даних в контексті вимог ст.42 КЗпП України, наведених вище судом, відповідач не надав. Відтак, з моменту введення в дію оновленого штатного розпису без проведення порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню, роботодавець не міг приймати рішення про звільнення якогось конкретного працівника.

З огляду на викладене, перевіривши наказ Сумської митниці про звільнення ОСОБА_1 на відповідність критеріям ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позивач має бути поновлений на посаді.

Відповідно до вимог 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Позивач просив стягнути на його користь 168226,11 грн.

Вирішуючи питання щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з такого.

Середній заробіток працівника згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 100 його норми застосовується у випадках обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктами 2 та 5 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством. - на число календарних днів за цей період.

Виходячи із розміру середньоденної заробітної плати позивача 1437,83 грн., зазначеного у довідці Сумської митниці ( том 2 а.с.132) та тривалості вимушеного прогулу з 08.06.2023 по 27.11.2023 117 робочих днів, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 168226,11 грн. і підлягає стягненню з Сумської митниці на користь позивача.

На підставі ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню. Розмір такого стягнення у межах місячної суми складає 30913,35 грн.

При цьому, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування наказу Сумської митниці від 03.04.2023 № 108-о « Про призначення ОСОБА_2 », оскільки це рішення відповідача є актом індивідуальної дії, яке стосується прав або інтересів визначеної в цьому акті особи та дія якого вичерпується його виконанням. Позивач не є учасником правовідносин, що склалися між Сумською митницею та ОСОБА_2 , відтак не має права оспорювати цей наказ, а вимога про визнання його протиправним і скасування не є належним способом захисту порушених прав позивача. Відтак, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем подане клопотання про розподіл судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці на користь ОСОБА_1 15 500,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та 1073,60 грн. витрат на сплату судового збору.

Відповідач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, мотивуючи його тим, що розмір витрат за підготову процесуальних документів та за участь у справі адвоката є неспівмірними зі складністю справи, встановлені адвокатом тарифи за послуги є завищеними, оскільки зазначена справа віднесена до справ незначної складності, у судовій практиці є подібні рішення, що спрощує підготовку до справи. Також адвокатом не надано детального акту виконаних робіт. Відповідач вважає, що розмір витрат на правничу допомогу слід зменшити до 2000 грн.

Суд вважає, що витрати на сплату судового збору підлягають відшкодування відповідачем у повному обсязі, а витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Положеннями ст. 132 Кодексу передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Приписами ч. 1, 2 ст. 134 КАС Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положення ч. 3, 4ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5ст. 134 КАС Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 9ст. 139 КАС Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приписами п. 4 ч. 1ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. 6, 9 ч. 1ст. 1 Закону № 5076-VIінші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зіст. 30 Закону № 5076-VIгонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Виходячи з наведених правових норм, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузаконом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Судом встановлено, що між позивачем і адвокатом Биковою Р.Ю. 18.05.2023 укладений договір про надання професійної правничої допомоги ( том 2 а.с.153-155). Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. договору на визначення розміру гонорару впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Розмір гонорару Адвоката визначається за узгодженням сторін і вказується в додатковій угоді до цього Договору.

За Додатковою угодою № 1 до Договору ( том 2 а.с.156) пункт 3.2. Договору доповнено абзацом другим такого змісту: «Розмір гонорару Адвоката за представництво інтересів Клієнта у суді та підготовку і подання процесуальних документів при розгляді справи адміністративної юрисдикції визначається за узгодженням Сторін і становить 15 000 грн., з яких: 10 000,00 грн. сплачуються Адвокатові у строк 10 робочих днів з дати укладення Договору, а залишок гонорару у розмірі 5 000,00 грн. в день винесення судом першої інстанції позитивного для Клієнта результативного судового рішення у справі».

Відповідно до Додаткової угоди № 2 до Договору ( том 2 а.с.157) сторонами було визначено, що керуючись пунктом 3.3. Договору та враховуючи отримання Адвокатом 21.07.2023 доручення Клієнта на зміну предмету позову шляхом доповнення позовною вимогою про визнання протиправним і скасування наказу Сумської митниці від 03.04.2023 року № 108-о «Про призначення ОСОБА_2 », що розмір гонорару за підготовку та подання до суду заяви про зміну предмету позову визначається за узгодженням Сторін і становить 500 грн., які сплачуються Адвокатові протягом строку розгляду судом першої інстанції справи № 480/7179/23. При цьому сторони визначають, що задоволення/відмова у задоволенні судом цієї позовної вимоги не впливає на встановлений абзацом другим пункту 3.2. цього Договору розмір та умови оплати гонорару Адвоката та не знаходиться у взаємозв`язку із ним для цілей визначення необхідності оплати «гонорару успіху» за наслідками розгляду судом першої інстанції даної справи № 480/7179/23».

25.05.2023 позивачем було сплачено Адвокату готівкові кошти в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції № 119 від 25.05.2023 року, а 24.07.2023 - 500 грн., що підтверджується копією квитанції № 123 від 24.07.2023 року ( том 2 а.с. 158,159).

В частині відшкодування передбаченого Додатковою угодою № 1 до Договору від 18.05.2023 гонорару успіху, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи № 904/4507/18, відповідно до якої Велика Палата зазначила, що гонорар успіху є складовою частиною гонорару адвоката передбаченого договором про надання правової допомоги, і є дійсним зобов`язанням, яке відповідає стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Розмір загального гонорару адвокату передбаченого договором про надання правової допомоги не виходить за межі розумності.

Також з приводу частини гонорару адвоката, яка ще не сплачена на момент розгляду справи, ЄСПЛ у своєму рішенні при розгляді справи «Бєлоусов проти України» зазначив, що «хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями, а тому витрати за цим гонораром є «фактично понесеними»».

Крім того, суд враховує правовий висновое Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи № 922/1964/21, відповідно до якого суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Розмір гонорару адвоката визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправи втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Фіксований розмір гонорару в цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-УІ, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці на користь позивача 15 000,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за Додатковою угодою № 2 про надання послуг за за підготовку та подання до суду заяви про зміну предмету позову стосовно оскарження наказу про призначення на посаду третьої особи у розмірі 500 грн. суд вважажє за необхідне відмовити, оскільки в задовленні цієї позовонї вимоги судом відмовлено. Крім того, суд вважає за необхідне відмовити і в частині відшкодування судового збору у сумі 1073,00 грн. , оскільки у даній справі у позивача був відсутній обов`язок його сплачувати, в матеріалах справи відстній докази такої сплати.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Сумської митниці ( код ЄДРПОУ ВП 44017631, вул.Юрія Вєтрова, 24, м.Суми, 40020), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Сумської митниці від 07.06.2023 №211-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу адміністрування митних платежів управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Сумської митниці.

Стягнути з Сумської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 168226 ( сто шістдесят вісім тисяч двісті двадцять шість) грн. 11 коп.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу адміністрування митних платежів управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Сумської митниці.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітку в межах одного місяця у розмірі 30913 грн. 35 коп.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним і скасування наказу Сумської митниці від 03.04.2023 №108-о "Про призначення ОСОБА_2 " відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 16073грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 18 грудня 2023 року.

Суддя Л.М. Опімах