Court ruling № 115705237, 18.12.2023, Prymorskyi District Court of Odesa City

Справа № 522/19199/17

Провадження № 2-п/522/149/23

УХВАЛА

про залишення позову без руху

18 грудня 2023 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Домусчі Л.В., перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 16.07.2018 року по справі № 522/19199/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Упровадженні Приморськогорайонного судум. Одесиперебувала цивільнасправа запозовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2018 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 накористь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.11.2013 року у розмірі 83 234 гривні 53 копійки, яка складається з наступного:

- 4100,00 грн. - заборгованість за кредитом;

-70731,80 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3962,99 грн. заборгованість за пенею та комісією;

- 500,00 грн. штраф (фіксована частина);

- 3939,74 грн. штраф (процентна складова)

Та вирішено питання щодо судових витрат.

13.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся до судуз заявоюпро перегляд рішення, вякій просив скасувати заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2018 року посправі запозовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Матеріали заяви разом зі справою отримано суддею 14.12.2023 року.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд виходить із наступного.

Зазначена заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам діючого законодавства.

Вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення встановлені статтею 285 ЦПК України.

Відповідно до ч.6 та ч.7 ст.285 ЦПК України, до заяви про перегляд заочного рішення додається документпро сплатусудового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону УкраїниПро судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із підпунктом 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про перегляд заочного рішення фізичною особою ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 684 грн.

Отже, за подання заяви про перегляд заочного рішення, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 536,80 грн. (2684 х 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Між тим, доказів сплати судового збору заявником до заяви не додано.

Заявник у заяві просить звільнити його від сплати судового на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» , яким визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

До заяви заявником надано копію посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_1 , зазначаючи, що він є учасником бойових дій.

Правовий статус ветеранів війни, до яких належать учасники бойових дій, визначений Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», закріплені пільги учасникам бойових дій та гарантії їх соціального захисту, а у частині другій статті 22 цього Закону встановлено, що ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про сплату судовий збір» у сукупності з положеннями частини другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дає підстави для висновку, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з реалізацією їхнього правового статусу.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала аналогічну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», зокрема, у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17.

Долучена до заяви копія посвідчення заявника як особи, яка має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, звільняє заявника від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах, пов`язаних з порушенням його прав, які нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановленіКонституцією Українита іншими законами.

Перевіряючи наявність підстав для звільнення заявника як учасника бойових дій від сплати судового збору за подання заяви у цій справі, суд виходить з того, що предмет спору цієї справи не пов`язаний з порушенням права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій чи військовозобов`язаного, призваного на військову службу, а пов`язані з відносинами, які виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому суд дійшов висновку, що судовий збір за подання заяви підлягає сплаті на загальних підставах.

Заявником також підставою звільнення від сплати судового збору зазначено ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Суддя, вивчивши матеріали заяви, дійшов до висновку про те, що заява про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, враховуючи наступні підстави.

Згідно ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

У заявізаявник необґрунтував підставизвільнення відсплати судовогозбору самез підстав,зазначених у ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» .

Однак суд роз`яснює наступне.

Відповідно до преамбули Закону України«Про захистправ споживачів» визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У статті 1Закону України«Про захистправ споживачів» визначено,що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Разом з тим, суб`єктами відповідальності за шкоду є лише суб`єкти господарювання, якими в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виступають:

виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги;

виробник - суб`єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб`єкта господарювання; або імпортує товар;

продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації;

Аналіз наведених норм свідчить про те, що відносини,які випливаютьіз обслуговуваннярахунку відповідача/заявниказа банківськоюкартою, не підпадають під предмет регулювання Закону України «Про захистправ споживачів».

Виходячи з викладеного,посилання заявника, як підставу звільнення від сплати судового збору на положення ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», є безпідставним.

Між тим, звільнення судом від сплати судового збору є правом у виняткових випадках, а не обов`язком суду.

Право на доступ до суду, тобто право кожного на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру є складовим елементом права на суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції. Другим елементом права на суд є право розраховувати на розгляд спору судом по суті. Згідно до конвенційної практики Європейського суду право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, які повинні також бути пропорційними, тобто щоб законна мета застосованого обмеження не зводила нанівець зміст конвенційного права на суд. Серед легітимних обмежень права на доступ до суду у практиці Європейського суду визнаються: необхідність сплачувати судовий збір за подачу заяви чи скарги (рішення по справі «Креуз проти Польщі», «Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. United Kingdom) від 13.07.1995р.).

Згідно зі п. 3 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, якщо позивачем (заявником) заявлено клопотання про відстрочення або розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його оплати відповідно, то наслідки залишення позовної заяви без руху застосовуються лише за умови відмови в задоволенні такого клопотання, про що постановляється відповідна ухвала.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням скаржника, та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати або її відстрочення.

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати.

Таким чином, враховуючи, що звільнення судом від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду,відсутні підстави для задоволення заяв заявника про звільнення від сплати судового збору.

Для усунення недоліків заяви заявнику слід:

- сплатити судовий збір за подання до суду заяви про перегляд заочного рішення фізичною особою у розмірі 536,80 грн.

Заяву про усунення недоліків разом з долученими документами необхідно надати до Згідно ч. 1,2,3 ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, з огляду на викладене суд приходить до висновку про залишення заяви без руху та надання заявнику строку для їх усунення.

Заявник не позбавлений права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10,177,183,185,258 260, 285 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про переглядзаочного рішеннясуду від16.07.2018року посправі №522/19199/17за позовомПублічного акціонерноготовариства КомерційнийБанк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості залишити без руху.

Встановити заявнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, для усунення недоліків. Копію ухвали про залишення заяви без руху надіслати заявнику. У разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В. Домусчі