Decision № 115693022, 08.12.2023, Lutsk City and District Court of Volyn Oblast

Справа № 161/13025/23

Провадження № 2/161/3383/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Коржик Н.В.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Луцької міської ради, про зміну способу стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав

В С Т А Н О В И В:

02.08.2023 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що 30.04.2014 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.02.2016 року було розірвано. За час шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився спільний син - ОСОБА_5 . Судовим рішенням від 22.10.2015 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини усіх його видів заробітків щомісячно, починаючи з 23.07.2015 року. Вказує, що через п`ять місяців після народження сина їх сім`я із ОСОБА_2 припинила своє існування, проте до того, як дитині виповнився один рік, вона була позбавлена можливості розірвати шлюб. Відповідач протягом усього часу в неналежний спосіб виконував свій обов`язок по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому в нього постійно існувала заборгованість, яка з часом збільшувалася. Відповідач ніколи не цікавився життям та здоров`ям їх спільного сина, не проявляв бажання бачитися з ним. На початку введення на території України воєнного стану, вона змушена була виїхати із дитиною за кордон. На даний час повернутися тимчасово додому вона змоги немає, оскільки ОСОБА_2 під умовою надання дозволу для сина на повторний виїзд за кордон, змушує її відмовитися від аліментів, по яких у нього існує значна заборгованість. Відповідач фактично маніпулює своїми батьківськими правами, хоча взагалі не виконує свої батьківські обов`язки. У зв`язку з цим, вона вважає за необхідне порушити питання про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх спільної дитини. Поряд з цим, з віком потреби ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значно зросли, а сума аліментів, яку повинен сплачувати відповідач на утримання їх сина є недостатньою для його належного утримання. Просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також змінити спосіб стягуваних з відповідача на підставі рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.10.2015 року аліментів та стягувати їх в розмірі 5000 грн. щомісячно.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.08.2023 року було зобов`язано Службу у справах дітей Луцької міської ради надати письмовий висновок щодо розв`язання спору про позбавлення батьківських прав (а.с. 40).

13.10.2023 року в підготовчому засіданні представником Службою у справах дітей Луцької міської ради було надано письмовий висновок на виконання вищевказаної ухвали (а.с. 44-46).

У встановлений судом строк відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо надання відзиву на позовну заяву та жодних клопотань останній в ході розгляду даної справи не заявляв.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, які зазначені у позовній заяві. Додатково суду пояснила, що за наявними у неї відомостями відповідач працює не офіційно, проте його розмір його доходів не відомий. Інших дітей чи осіб на утриманні ОСОБА_2 немає, останньому інвалідність не встановлювалася, а також на обліку у лікарів по стану здоров`я він не перебуває. Позов просила задовольнити повністю.

Відповідач у судовому засіданні пояснив суду, що позивачка після припинення їх подружніх відносин чинила перешкоди у здійсненні ним своїх батьківських прав по відношенню до їх спільної дитини. Однак, з даного приводу питання щодо встановлення порядку його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною в правовому полі ним не порушувалися. Сплата аліментів ним здійснювалася належним чином до моменту введення на території України воєнного стану та в подальшому така утруднилася через фінансові труднощі. Вказав, що наразі розмір стягуваних з нього аліментів становить 3260 грн. на місяць. У задоволенні позову просив відмовити повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача в судовому засіданні при вирішенні даного спору поклався на думку суду та просив взяти до уваги письмовий висновок Служби у справах дітей Луцької міської ради.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30.04.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який зареєстровано Виконавчим комітетом Цуманської селищної ради Ківерцівського р-ну Волинської обл. за актовим записом № 7 (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 народилася спільна дитина - син ОСОБА_5 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 11).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.10.2015 року в цивільній справі № 161/11165/15-ц було вирішено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 23.07.2015 року і до досягнення сином повноліття (а.с. 13).

Крім того, заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.02.2016 року в цивільній справі № 161/180/16-ц шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано.

Судом також встановлено, що після припинення між сторонами подружніх стосунків спільний малолітній син сторін постійно проживає із позивачкою, а відповідач проживає окремо від них (а.с. 17).

У своєму позові ОСОБА_4 ставить питання про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також просить змінити спосіб аліментів, які стягуються із відповідача на підставі судового рішення в цивільній справі № 161/11165/15-ц та стягувати такі в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн.

Надаючи правову оцінку вищевказаним позовним вимогам, суд приходить до такого.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України матір, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх зобов`язань по вихованню дитини.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Також у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що: «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною, однак не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Як встановлено судом, судове рішення в цивільній справі № 161/11165/15-ц про стягнення з відповідача аліментів на утримання спільного з позивачкою сина було пред`явлене останньою до примусового виконання (а.с. 15).

Як вбачається із довідки (розрахунку) Ківерцівського ВДВС у Луцькому р-ні Волинської обл. ЗМУ Міністерства юстиції, в ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4, станом на 17.07.2023 року виникла та існує заборгованість по сплаті аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сукупний розмір якої становить 55766,14 грн. (а.с. 6).

Із вищевказаного розрахунку випливає, що відповідач свій обов`язок по сплаті аліментів здійснював нерегулярно та не у повному обсязі.

Сплата аліментів у розмірі 1000 грн. під час розгляду справи судом, на переконання суду, не впливає на результати розгляду справи, оскільки обов`язок по сплаті аліментів не припиняється і після позбавлення особи батьківських прав.

Також сплата аліментів не замінює собою усіх інших обов`язків батька.

Як слідує з довідки, виданої директором «Закладу дошкільної освіти № 35» Луцької міської ради № 17 від 28.06.2023 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідував даний дошкільний заклад з вересня 2017 року по травень 2021 року. Протягом усього часу, приводила та забирала дитину його мати. Натомість, батько ОСОБА_2 у дошкільний заклад не приходив і не оплачував харчування (а.с. 18).

Із довідки КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 22 Луцької міської ради» Луцької міської ради № 2-31/158 від 18.07.2023 року слідує, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є учнем 2-Г класу даного шкільного закладу та навчається у ньому з 01.09.2021 року. Його батько ОСОБА_2 не відвідував дитину у школі, не спілкувався із класним керівником, не приймає участі у класних заходах та батьківських зборах (а.с. 19).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона є матір`ю позивачки ОСОБА_4 . В 2016 році сторони розірвали шлюб і після розірвання шлюбу відповідач припинив спілкуватися з дитиною та практично не дає кошти на її утримання. На даний час відповідач має заборгованість по сплаті аліментів понад 55000 грн. В жовтні 2023 року, тобто під час перебування даної справи у суді, відповідач сплатив в рахунок аліментів 1000 грн. Перешкоди у спілкуванні з дитиною відповідачу не створювались, він сам не мав бажання приймати участь у вихованні дитини.

Таким чином судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ніяким чином не піклується про свого сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проявляє зацікавленості в його подальшій долі, не цікавиться станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для його нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини.

Так, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 611-1 від 11.10.2023 року було затверджено висновок Служби у справах дітей № 235 від 27.09.2023 року «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 » (а.с. 44).

Із висновку Служби у справах дітей Луцької міської ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 » № 235 від 27.09.2023 року слідує наступне:

«07.09.2023 ОСОБА_2 надав службі у справах дітей письмові пояснення про те, що має заборгованість зі сплати аліментів, оскільки через введення на території України воєнного стану він залишився без роботи. З березня 2023 року у нього з`явився стабільний заробіток і він частково почав сплачувати аліменти. Документи, які б це підтвердили, ОСОБА_2 не надав.

Однак такі відомості не відповідають дійсності, оскільки згідно розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, наданим Ківерцівським ВДВС, з липня 2022 року по липень 2023 року жодних сум аліментів ОСОБА_2 не сплачено. 25.09.2023 року ОСОБА_4 письмово повідомила, що протягом серпня та вересня 2023 року аліменти на сина вона не отримувала.

Також, в поясненні від 07.09.2023 року ОСОБА_2 повідомив, що коли син був меншим, він намагався з ним бачитись, однак виникали конфліктні ситуації з матір`ю дитини. Тому він тривалий час не бачився з ОСОБА_9 . До судових органів щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною він звертався. Під час перебування сина у Польщі він спілкувався з ним допомогою мережі «Телеграм», однак в подальшому ОСОБА_9 перестав відповідати на дзвінки. Доказів цього ОСОБА_2 також не надав.

Згідно з письмовим поясненням ОСОБА_4 від 08.09.2023 року, батько ОСОБА_9 приїжджав до дитини востаннє у вересні 2017 року, після чого не цікавився ним, жодного разу не привітав дитину з днем народження чи іншим святом, син бачив батька тільки на фотографіях. Літом 2022 року ОСОБА_2 передзвонив до сина по відео-зв`язку, пізніше вони вели листування за допомогою мережі «Телеграм». Однак спілкування тривало не довго, дитина телефонувала до батька не один раз, але відповіді не отримала.».

З урахуванням встановлених обставин, враховуючи інтереси дитини та керуючись ч. 1 ст. 164 СК України, Служби у справах дітей Луцької міської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 45-46).

Даний висновок органу опіки та піклування суд вважає об`єктивним та обґрунтованим.

Статтею 157 СК України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини, окрім того законодавством зобов`язано батьків вирішувати всі питання виховання дитини спільно.

Однак, відповідач, проживаючи окремо від дитини не виконує належним чином свої батьківські обов`язки без поважних та обґрунтованих причин.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Разом з тим це є способом захисту прав та інтересів дитини, а тому при вирішенні цього питання перш за все необхідно виходити з інтересів дитини, з`ясувати та оцінити який позитивний чи негативний наслідок для дитини матиме таке рішення.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Оцінюючи надані сторонами докази, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач не піклувався про фізичний і духовний розвиток сина, не цікавиться його навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу та не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі.

Суд також наголошує на такому.

В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_2 не вжив жодних дієвих заходів для збереження за собою батьківських прав по відношенню до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що у нього були наміри приймати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, проте такі були унеможливлені через перешкоди, які чинились позивачкою, оскільки останнім у ході здійснення даного провадження не було надано жодних доказів, які б підтверджували факти: його звернення до органу опіки з приводу вирішення такого спору; його звернення в правоохоронні органи з приводу його обмеження в зустрічах із дитиною; його звернення до суду для вирішення відповідного роду спору.

Суд бере до уваги й те, що підставою для звернення 23.07.2015 року ОСОБА_4 до ОСОБА_2 із позовом про стягнення аліментів стало неналежне виконання останнім своїх батьківських обов`язків по утриманню сина.

В ході розгляду даної справи, усі надані відповідача ОСОБА_2 пояснення здебільшого стосувалися його матеріального становища як такого, яке не дозволяє йому в належний спосіб утримувати спільного із позивачкою сина, останній фактично взагалі не проявляє свого інтересу щодо бажання брати участь у майбутньому психологічному, фізичному та моральному вихованні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Такі висновки суду підтверджуються, з-поміж іншого, тим, що єдиний ініційований відповідачем спір (за період з дати припинення із позивачкою подружніх відносин та по даний час) стосувався зменшення розміру аліментів (цивільна справа № 161/3396/21).

З урахуванням наведеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є обґрунтованими, їх задоволення відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і його подальшого життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Натомість, як передбачено ч. 4 ст. 181, ч. 1 ст. 192 СК України, спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Із наведеного слідує, що в незалежності від факту позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній зобов`язаний утримувати свою дитину, зокрема, шляхом сплати аліментів на підставі судового рішення.

При цьому, законодавець закріплює можливість змінити як розмір, так і спосіб стягнення аліментів із його платника, у тому числі й того, якого позбавлено батьківських прав по відношенню до дитини, на яку такі аліменти стягуються.

Наведене свідчить про ту обставину, що ОСОБА_4 вправі ставити питання про зміну способу аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 , як з особи, яку позбавлено батьківських прав.

Так, Верховний Суд України у своїй постанові від 05.02.2014 року в справі № 6-143цс13 висловив таку правову позицію: «З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)».

Як було встановлено судом, судовим рішенням в цивільній справі № 161/11165/15-ц, із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно.

Як вбачається із довідки (розрахунку) Ківерцівського ВДВС у Луцькому р-ні Волинської обл. ЗМУ Міністерства юстиції по виконавчому провадженню № НОМЕР_4, розмір аліментів, які стягуються із відповідача на утримання спільного із позивачкою сина, у грошовому виразі, становив за період з липня 2022 року по липень 2023 року - 3268 грн. на місяць.

Відтак, ОСОБА_4 у своєму позові просить фактично змінити не лише спосіб стягуваних із ОСОБА_2 аліментів із частки від його доходу на тверду грошову суму, а й, з огляду на наведене, їх розмір (із 3268 грн. до 5000 грн.).

Відтак, у даному випадку доведенню підлягає наявність обставин, перелік яких наводиться у ч. 1 ст. 182 КУпАП.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Однак, в порушення вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, ОСОБА_4 не було надано жодних доказів, які б підтверджували: зміну сімейного стану чи погіршення здоров`я платника чи стягувача аліментів; погіршення майнового стану стягувача аліментів чи покращення матеріального становища їх платника.

Тобто, стороною позивача в рамках здійснення даного провадження не доведено наявність обставин, які свідчили б про існування підстав для зміни способу стягнення аліментів, у тому числі шляхом збільшення їх розміру.

За наведених обставин, суд вважає не обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Луцької міської ради, про зміну способу стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовна вимога про позбавлення батьківських прав задоволена судом повністю, сплачені позивачкою за таку судовий збір в розмірі 1073,60 грн. підлягає компенсації їй за рахунок відповідача.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про зміну способу стягнення аліментів, та у зв`язку з відмовою судом у її задоволенні, компенсація судових витрат за таку здійснюється за рахунок держави.

На підставі ст.ст. 164, 166, 180, 192 СК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77-81, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Луцької міської ради, про зміну способу стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 (тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Луцької міської ради, адреса місцезнаходження: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 21, код ЄДРПОУ: 04051327.

Повний текст рішення складений 18 грудня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Рудська С.М.