Decision № 115657345, 13.12.2023, Darnytskyi District Court of Kyiv City

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14684/23

провадження № 2/753/6961/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гусак О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

у серпні 2023 року товариство з обмеженою «Ковальська-Житлосервіс» (далі - позивач, ТОВ «Ковальська-Житлосервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 11 351,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» обслуговує будинок АДРЕСА_1 та надає його співвласникам житлово-комунальні послуги. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку. Відповідач своєчасно не вносить плату за отримані послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка за період з червня 2020 року по 31 червня 2023 року складає 11 091,02 грн. При цьому, відповідач як боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України зобов`язаний сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової в сумі 205,59 грн. та трьох відсотків річних в сумі 54,72 грн.

У добровільному порядку відповідач заборгованість не погашає, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Також позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату судового збору у сумі 2 684 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18.

Отже, листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмових відзивів на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 5 статті 279 ЦПК України.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 (а.с. 8-9).

ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» є обслуговуючою організацією будинку АДРЕСА_1 .

5 червня 2013 року між ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (а.с. 10-12).

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

За приписом статті 162 ЖК Української РСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Згідно пунктів 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦКУ передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Разом з тим, з наданого позивачем розрахунку заборгованості видно, що відповідач не належним чином виконував свої зобов`язання перед позивачем з оплати спожитих житлово-комунальних послуг, в результаті чого за період з червня 2020 року по 31 червня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 11 091,02 грн.(а.с. 7).

Відповіді до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Інфляційна складова боргу відповідно до розрахунку ціни вимоги становить 205,59 грн.(а.с.7).

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних з простроченої суми відповідно до розрахунку ціни вимоги становить 54,72 грн.(а.с.7).

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачем, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих йому житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.

Оскільки відповідач не виконує свій обов`язок по оплаті спожитих житлово-комунальних послуг, то суд приходить до висновку про стягнення з нього на користь позивача сума заборгованості у розмірі 11 091,02 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 205,59 грн. та три відсотки річних у розмірі 54,72 грн., а всього 11 351, 33 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, з відповідача на користь позивач підлягають стягненню понесені останнім документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 684 грн. (а.с. 6).

На підставі викладеного та керуючись статтями 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 66 - 67, 162, 175, 179 Житлового кодексу України, статтями 3, 11, 13, 15, 16, 322, 509, 525 - 527, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 141, 274-279, 280-282, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» (код ЄДРПОУ 32912720, адреса місцезнаходження: вул. Є. Чавдар, 3, м. Київ) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 11 351,33 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.С. Гусак