Court ruling № 115656739, 13.12.2023, Rivne City Court of Rivne Oblast

Справа № 569/15731/23

1-кп/569/1714/23

УХВАЛА

13 грудня 2023 року м. Рівне

Колегія суддів Рівненського міського суду під головуванням судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні №42022180000000029 від 25.04.2022 відносно ОСОБА_22 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 255 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 309, ч. 1 ст. 240-1, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2,ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 255 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляді у Рівненському міському суді перебуває вказане кримінальне провадження.

Під часпідготовчого судовогозасідання прокурорподав письмовеклопотання пропродовження строкузапобіжного заходувідносно обвинуваченого ОСОБА_22 .Просив йогозадоволити зпідстав викладениху ньомупокликаючись нате,що ризики, передбаченіп.п.1,5ч.1ст.177КПК України,які виправдовуютьйого триманняпідвартою,не зменшилисяі уникнутиїх шляхомзастосування більшм`якихзапобіжних заходівнеможливо,а томупросить продовжитистрок триманняобвинуваченого підвартою додвох місяцівз визначеннямрозміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_22 та його захисникадвокат ОСОБА_16 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання. Просили суд відмовити у його задоволенні та подали письмове клопотання у якому просять змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний відносно ОСОБА_22 на домашній арешт, оскільки наміру переховуватися від суду останній не має, зобов`язується з`являтися за судовими викликами. Окрім того вказують на те, що ОСОБА_22 тривалий час перебуває під вартою та позбавлений можливості утримувати, піклуватися про свою сім`ю так, як має на своєму утриманні трьох неповнолітніх дітей, із яких наймолодша донька хворіє на ДЦП та на даний час проходить безперервну реабілітацію у центрі «Простір здорової дитини». Також на його утриманні перебуває хвора матір, яка має хворобу Паркінсона, та перенесла тяжку форму інфаркту. Одночасно просили суд в разі продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зменшити розмір застави. Вважають, що ризики на які вказує сторона обвинувачення на даний час перестали існувати.

Інші учасники кримінального провадження в судовому засіданні розгляд вказаного клопотання покладають на розсуд суду.

Заслухавши учасників судового розгляду, всебічно, повно, дослідивши клопотання прокурора, захисника обвинуваченого, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що 19.09.2022 ухвалою колегії суддів Рівненського апеляційного суду ОСОБА_22 змінено запобіжний захід, обраний слідчим суддею Рівненського міського суду 24.08.2022у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронних засобів контролю на тримання під вартою з визначенням розміру застави, який в подальшому неодноразово продовжено судом, востаннє до 18.12.2023.

Статтею 183КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Частиною 1статті 194КПК України визначено, що під часрозглядуклопотанняпро застосуваннязапобіжногозаходуслідчий суддя,судзобов`язанийвстановити,чидоводятьнадані сторонамикримінальногопровадженнядокази обставини,якісвідчатьпро: 1)наявністьобґрунтованоїпідозри увчиненніпідозрюваним,обвинуваченимкримінальногоправопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу,інаякі вказуєслідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.

Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_22 запобіжного заходу тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:

- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом» і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;

- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Відповідно до ст. 177 КПК України,метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується особа.

Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов`язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов`язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».

Європейський Суд з прав людини у справі «K.F. проти Німеччини» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Слід враховувати, що на даній стадії кримінального провадження суд не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, а лише встановлює обставини, що можуть слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

Крім того, суд на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно ч. 2ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За викладених обставин вбачається, що на даний час у кримінальному провадженні продовжують існувати обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Так, прокурор вказує на наявність ризиків переховування від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень. Однак, як встановлено в ході судового розгляду та прокурором не надано даних про те, що обвинувачений переховувався чи вчинив інше кримінальне правопорушення перебуваючи раніше під домашнім арештом.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_22 переховуватися від органу досудового розслідування, суд враховує, що Європейський Суд з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» зазначив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження застосування відносно ОСОБА_22 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у його клопотанні підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого ст. 177 КПК України.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування та вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає, що на даний час ризики, які б давали підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу відсутні.

Під час розгляду клопотання прокурора та заявленого клопотання захисника про зміну обвинуваченому ОСОБА_22 запобіжного заходу судом визначається можливість застосування відносно нього більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Так, Європейський суд неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що суворість покарання хоча і є однією із обставин, яка має враховуватись при оцінці ризику переховування, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого доказу повинна проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. У справі «Летельє проти Франції», п. 4 суд зазначив, що сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами у іншому випадку тримання особи під вартою. Таке обґрунтоване тривале тримання під вартою особи слід розцінювати упереджене очікування стороною обвинувачення обвинувального вироку.

Як слідує з ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м"яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов"язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Як передбаченост. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

При вирішенні клопотання щодо зміни запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_22 у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання, де проживає із дружиною та трьома неповнолітніми дітьми, молодша донька якого хворіє на ДЦП та на даний час проходить безперервну реабілітацію у центрі «Простір здорової дитини», його стан здоров`я, наявність на утриманні матері, яка має хворобу Паркінсона, перенесла тяжку форму інфаркту та потребує стороннього догляду, міцність соціальних зв`язків.

Не визнання вини обвинуваченим є спосіб захисту обвинуваченого від пред"явленого обвинувачення.

Як заявив обвинувачений, він готовий давати покази та буде відстоювати свою позицію щодо справедливого розгляду кримінального провадження. Крім того, обвинувачений будучи раніше на цілодобовому домашньому арешті, жодним чином не порушуав свої обов"язки визначені судом, своєчасно з"являвся до суду та органу досудового розслідування, а тому немає підстав вважати про переховування його від суду. Обвинувачений тісно співпрацював з органом досудового розслідування та браву активну участь у слідчих діях, та не вживавав жодних заходів для ухилення та переховування.

Крім того, на даний момент всі слідчі дії виконані, обвинувальний акт перебуває на розгляді у суді, всі речові докази приєднані до матеріалів кримінального провадження, а тому немає підстав вважати, що останній перебуваючи на волі зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, а прокурором не надано жодних аргументованих доказів щодо вказаного ризику.

Також колегія суддів приходить до переконання про відсутність жодних ризиків щодо впливу на інших свідків, обвинувачених перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки прокурором не наведено жодних аргументованих доводів щодо вказаних ризиків. За час перебування обвинуваченого на домашньому арешті та під вартою, не поступало доказів стосовно впливу обвинуваченого на свідків чи інших обвинувачених.

Як встановлено в ході судового розгляду, у обвинуваченого відсутня негативна посткримінальна поведінка, яка вказувала б на його схильність до будь-якого порушення закону, оскільки він має міцні соціальні зв"язки, раніше не судимий, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, що на думку колегії суддів максимально мінімізує ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Також колегія суддів виходить з обставин стану здоров"я обвинуваченого, у якого діагностовано хронічний калькульозний холецестит та по стану здоров"я рекомендовано оперативне лікування, а тривале продовження позбавлення волі без належного лікування може призвести до загострень вказаної хвороби та загрози життю та здоров"я обвинуваченого, оскільки в лікувальній установі ДКВС не може бути надана належна медична допомога.

Одна тільки ознака тяжкості правопорушення не може слугувати підставою для продовження самого найсуворішого запобіжного заходу як тримання під вартою.

Таким чином, у відповідності до ч. 4ст. 194 КПК України, суд вважає за доцільне застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_22 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та покласти обов`язки визначені у ч. 5ст. 194 КПК України, так як саме цей запобіжний захід забезпечить виконання ним процесуальних обов`язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував, що ухвали постановлені під час судового провадження у суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою ст. 392 КПК України, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених КПК. Заперечення проти ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою ст. 392 КПК.

Підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому КПК тільки ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Крім того, Конституційний суд України в рішенні від 13.06.2019 щодо відповідності ч. 2 ст. 392 КПК зазначив, що положення ст. ст. 3, 21, 29 Конституції України у системному зв"язку з ч. 1 ст. 55 Конституції зобов"язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права на свободу та особисту недоторканість у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканість, з обов"язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо (Постанова Об"єднаної палати ККС Верховного Суду від 14.02.2022).

Виходячи з вищенаведеного, ухвала суду в апеляційному порядку окремо оскарженню не підлягає, а заперечення можуть бути включені до апеляційної скарги під час ухвалення судового рішення по суті.

Керуючись ст. ст.176 - 179,183,201 КПК України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_22 - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_16 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_22 задоволити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,проживаючому заадресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт терміном 60 днів, з 13.12.2023 до 10.02.2024 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_22 такі обов`язки:

- заборонити цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 ; прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти суд про зміну місця проживання.

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, визначити до 10.02.2024 року включно.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Обвинуваченого ОСОБА_22 звільнити з-під варти із залу суду негайно.

Виконання ухвали доручити Рівненському РУП ГУНП в Рівненській області (м. Рівне, вул. Героїв поліції, 4).

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути подано під час подачі апеляційної скарги на судове рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3