Decision № 115648918, 14.12.2023, Prymorskyi District Court of Odesa City

Справа № 522/16863/22

Провадження № 2/522/4804/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В., розглянувши розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2022 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитни договором про надання банківських послуг б/н від 18.11.2015 року у розмірі 90299,86 грн. станом на 27.11.2022 року та судовий збір у розмірі 2481,00 гривень.

За результатами автоматизованого розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Косіциній В.В.

Заочним рішенням від 24 лютого 2023 року, розов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 90299,86 (дев`яносто тисяч двісті дев`яносто дев`ять) гривень 86 копійок, а також суму сплаченого судового збор урозмірі 2481 гривень.

04 травня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.02.2023 року у справі №522/16863/22, у якій вона просить поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, а також скасувати заочне рішення суду.

Ухвалою суду від 09 травня 2023 року заяву залишено без руху, встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків заяви.

11 травня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання про усунення недоліків, у якому всі недоліки заяви про перегляд заочного рішення були виправлені.

Ухвалою суду від 15 травня 2023 року ОСОБА_1 було поновлено строк на подання заяви для перегляду заочного рішення. Судове засідання, задля розгляду питання про перегляд заочного рішення призначено на 31 травня 2023 року.

У судове засідання, що відбулося 31.05.2023 року з`явився представник ОСОБА_1 . Інші учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. За наслідками розгляду заяви про перегляд заочного рішення, ухвалою суду від 31.05.2023 року, заочне рішення від 24.02.2023 року було скасовано. Було встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

28 червня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов відзив на позовну заяву, у якій позивач просить відмовити часткового у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що так, дійсно, відповідачка користувалася кредитними коштами, проте, розмір відсоткової ставки за фактом користування ОСОБА_2 грошовими коштами банку, та комісію за обслуговування та щомісячний платіж за страховку не був погоджений.

17 липня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь на відзив, у якому позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

04 січня 2011 року ОСОБА_1 подала до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг (а.с.27).

На виконання умов та правил надання послуг, ОСОБА_1 було надано, зокрема, кредитну картку № НОМЕР_1 , строком дії до 04/23, тип картки Універсальна GOLD, що підтверджується копією наявної в матеріалах справи довідки (а.с.26).

Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитних карток оформлених на ОСОБА_1 , 24.05.2018 року до 10000,00 грн., 10.12.2018 року до 20000,00 грн., 12.06.2019 року до 30000,00 грн., 18.06.2019 року до 40000,00 грн., 01.07.2019 року до 46500,00 грн., 02.02.2020 року до 48000,00 грн., 23.11.2021 року до 75000,00 грн. (а.с.25).

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. ВС підкреслив, що пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно постанови КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18, банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів.

Факт надання відповідачеві кредитних коштів підтверджується випискою за договором №б/н за період з 03.08.2015 по 30.11.2022 року, що наявна в матеріалах справи (а.с.23).

Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими у рекламному буклеті, складають договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у анкеті-заяві (а.с.27).

Згідно ст. 633 ЦК України - публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Банком надана копія розрахунку заборгованості за договором №б/н від 18.11.2015 року, станом на 27.11.2022 року, загальний розмір заборгованості становить 90299,86 гривень та складається, зокрема, з:

1) заборгованість за тілом кредиту 76241,58 грн. (в тому числі: поточним тілом кредиту 65835,97 грн.; простроченим тілом кредиту - 10405,61 грн);

2) заборгованість за нарахованими відсотками 4942,54 грн.;

2) заборгованість за простроченими відсотками 9115,74 грн (а.с.12).

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 18.11.2015 року процентна ставка не зазначена, також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, нарахованої пені, а також штраф (фіксована частина) та штраф (процентна складова), в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18.11.2015 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

У даному випадку відповідач є споживачем банківських послуг. Згідно з пунктом 22 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» - споживач є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема - верховенство права.

Згідно ст. 42 Конституції України - держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

У ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02грудня 2020року у справі №284/157/20-ц(провадження№ 61-13569св20), від18листопада 2020року у справі №313/346/20 (провадження№ 61-14573св20)та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від26грудня 2019року у справі №467/555/19 (провадження№ 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

Копія паспортаспоживчого кредиту,підписана відповідачем(споживачем)к неозначає укладеннядоговору проспоживчий кредитта дотриманняйого форми,оскільки впаспорті кредитуне відбуваєтьсяфіксація волісторін договорута йогозмісту,про щозазначено упостанові ВерховногоСуду ускладі Об`єднаноїпалати Касаційногоцивільного судувід 23.05.2022у справі№ 393/126/20. У постанові також зазначено про те, що способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Тобто договір має бути укладено після, а не до підписання паспорту споживчого кредиту.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову у справі № 342/180/17 від 03.07.2019 року, та де Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що АТ «КБ «ПриватБанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

У постанові Одеського апеляційного суду у справі №522/2443/20 від 04.09.2023 року зазначено, наступне: «в анкеті-заяві позичальника від 19 травня 2011 року не визначено строк повернення кредиту, а тому виходячи з положень частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, та з огляду на неповернення позичальником отриманої суми кредитних коштів, які ОСОБА_1 отримав та фактично користувався кредитним лімітом (кредитними коштами), що підтверджується рухом по картці (а.с. 62-68), АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту порушених прав, шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів, а отже позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з позичальника заборгованості по тілу кредиту у розмірі 2077,03 грн є законною та обґрунтованою».

З постановиОдеського апеляційногосуду усправі № 521/2932/23 від 20.10.2023 року вбачається наступне: «Що стосується самої анкети-заяви, то в неї процентна ставка не зазначена, вона лише відображає бажання відповідача стати клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та отримувати його банківські послуги. При цьому з якими саме умовами та правилами банківських послуг відповідач ознайомився та з ними погодився, підписуючи анкету-заяву, таких доказів позивач не надав. Та роздруківка з умов та правил, яка додана до позовної заяви, не містить підпису відповідача та є встановленим зразком/пам`яткою для всіх, без виключень, споживачів. Крім того, позивач в односторонньому порядку регулярно вносить до цих умов та правил відповідні зміни та може долучити до позовної заяви роздруківку, в редакції, яка найбільш сприятлива для нього. Тому до цих правовідносин застосування правил частини першої статті 634 ЦК України є неможливим. Схожі за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року провадження № 6-16цс15, від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17».

На думку суду, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» процентів за користування кредитом, через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві, а Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача 90299,86 гривень, проте, в дану грошову суму позивач, зокрема, включає: заборгованість за тілом кредиту 76 241,58 грн. (в тому числі: поточним тілом кредиту 65 835,97 грн.; простроченим тілом кредиту - 10 405,61 грн); заборгованість за нарахованими відсотками 4942,54 грн.; заборгованість за простроченими відсотками 9115,74 грн.

Враховуючи той факт, що умови кредитування між сторонами не були погоджені, стягнення відсотків не може бути включена до заборгованості за договором.

В той же час, як вбачається з виписки по рахунку за період з 03.08.2015 року по 30.11.2022 року, АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» здійснював регулярні списання за нарахованими відсотками, комісією за обслуговування та щомісячний платіж за страховку, що не відповідає положенням чинного законодавства та усталеній судовій практиці, оскільки, як наголошувалося, умови кредитного договору не були погоджені.

Так, АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» здійснював списання відсотків за використання кредитного ліміту у наступні дати:

01.11.2018 року 418,98 грн.;

01.12.2018 року 180,49 грн.;

01.06.2019 року 814,85 грн.;

01.07.2019 року 145,76 грн;

01.05.2022 року 772,69 грн.;

01.06.2022 року 1238,26 грн.;

01.07.2022 року 1278,00 грн.;

01.08.2022 року 2 641,60 грн.;

01.09.2022 року 2 640,36 грн.;

01.10.2022 року 2555,78 грн.;

01.11.2022 року 2641,60 грн.

З зазначеного вбачається, що у основний розмір заборгованості включені відсотки за користування кредитним лімітом, що були списані з рахунку відповідача, а їх загальний розмір становить: 15328,37 гривень.

Також, судом встановлено, що з рахунку відповідача здійснювалося списання щомісячного платежу за страховку у розмірі 20 гривень у наступні дати: 19.07.2019, 19.08.2019,19.19.2019, 19.10.2019, 19.11.2019, 19.12.2019, 19.01.2020, 19.02.2020, 19.03.2020, 19.04.2020, 19.05.2020, 19.06.2020, 19.07.2020, 19.08.2020, 19.09.2020, 19.10.2020, 19.11.2020, 19.12.2020, 19.01.2021, 19.02.2021, 19.03.2021, 19.04.2021, 19.05.2021, 19.06.2021, 19.07.2021, 19.08.2021, 19.09.2021, 19.10.2021, 19.11.2021, 19.12.2021, 19.01.2022, 19.02.2022, 19.03.2022, 19.04.2022, 19.05.2022, а загальний розмір списання в якості щомісячного платежу за страховку становить 700,00 грн.

Як вбачається з виписки по карті, позивач здійснював щомісячне списання в якості комісія за обслуговування (членський внесок) у наступні дати: 10.08.2019, 10.09.2019, 10.10.2019, 10.11.2019, 10.12.2019, 10.01.2020, 10.02.2020, 13.03.2020, 10.04.2020, 10.05.2020, 10.06.2020, 10.07.2020, 10.08.2020, 10.09.2020, 10.10.2020, 10.11.2020, 10.12.2020, 10.01.2021, 10.02.2021, 10.03.2021, 10.04.2021, 10.05.2021, 10.06.2021, 10.07.2021, 10.08.2021, 10.09.2021, 10.10.2021, 10.11.2021, 20.12.2021, 12.01.2022, 12.02.2022, 12.07.2022, 12.08.2022, 12.09.2022, 12.10.2022 а загальний розмір списання в якості комісії за обслуговування становить 700,00 грн.

Тому, судом встановлено, що позивачем було списано з рахунку відповідача грошові кошти у розмірі 16728,37 гривень, та до складу якої входять: відсотки за використання кредитного ліміту, щомісячний платіж за страховку та комісію за обслуговування, проте, дана суму, на думку суду не може входити до складу заборгованості за тілом кредиту, оскільки, не була погоджена сторонами.

На підставі цього, суд вважає, що загальний розмір тіла кредиту у даному випадку становить 59513,21 гривню, проти чого не заперечує відповідач у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» та стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості у вигляді фактично отриманої суми кредитних коштів, розмір якої становить 59 513,21 гривень.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 2481,00 гривень.

Згідно платіжного доручення від 05.12.2022 року №ZZ425B1PRS, АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» сплатив 2481,00 гривень в якості судового збору (а.с.91).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, пропорційним буде стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору розмірі 1635,62 гривень.

Керуючись ст.ст.2,4,12,13,27,64,76,81,95,133,141, ч.4 ст.223, ч. 2 ст.247,258-259,263-265,268,280-282,354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за договором б/н від 18.11.2015 року у розмірі 59513 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот тринадцять) гривень 21 (двадцять одна) копійка.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570, суму сплаченого судового збору обраховану пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1365 (одна тисяча шістсот тридцять п`ять) гривень 62 (шістдесят дві) копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 14 грудня 2023 року.

Суддя Косіцина В.В.

14.12.2023