Decision № 115593539, 12.12.2023, Shevchenkivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Dzerzhynskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 638/19831/23

Провадження № 2-а/638/156/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І. В.,

за участю секретаря Поддубкіної А.В.,

за участю:

представника позивача Грайворонської С.Є.,

відповідача ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ),

представника відповідача Пекареніна А.А.

перекладача Ар`ян Кайс,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харків справу за адміністративним позовом НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) до громадянки Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про затримання іноземця з метою забезпечення видворення за межі території України, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2023 представник НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_3 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з зазначеним позовом. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що громадянка Ісламської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 09.12.2023 о 16-30 год. була виявлена військовослужбовцями ТРО у напрямку Красний Хутір (Російська федерація) Грани (Україна) на відстані 600м від лінії державного кордону України на вхід до України у групі осіб із чотирьох громадян Ісламської Республіки Іран в пішому порядку, поза встановленими пунктами пропуску. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) вчинила адміністративне правопорушення, за що була притягнута до адміністративної відповідальності. З відповідачем було проведено фільтраційно перевірочні заходи. Позивачем не може бути прийнято рішення про примусове повернення відповідача, оскільки дипломатичні відносини з Російською Федерацією розірвано, діяльність посольства та консульських установ держави агресора на території України припинена. 11.12.2023 позивачем прийнято рішення про примусове видворення відповідача за межі України. У зв`язку з чим позивач просить затримати громадянку Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) з метою забезпечення примусового видворення за межі території України на строк до трьої місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Тимчасово помістити відповідача до ізолятору тимчасового тримання Головного управління Національної поліції у Харківській області до моменту переміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

12.12.2023 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова у справі відкрито провадження.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позов, просила задовольнити, з підстав, викладених у ньому.

Відповідач зазначила, що до України прибула через Росію, розуміє, що порушує закон, проте мала на меті поїхати до країн ЄС, не заперечує проти затримання.

Представник відповідача у судовому засіданні Пекаренін А.А. у судовому засіданні підтримав пояснення відповідача.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

09.12.2023 приблизно о 16-30 год. військовослужбовцями 113 обр ТРО на напрямку Красний Хутрі (Російська Федерація) Грани (Україна) у районі н.п. Козача Лопань на відстані 600 м від лінії державного кордону виявлено громадянку Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), яка здійснила незаконний перетин державного кордону України на вхід до україни у групі із чотирьох осіб громадян Ісламської Республіки Іран у пішому порядку поза встановленими пунктами пропуску.

11.12.2023 постановою Дергачівського районного суду Харківської області у справі №619/5898/23 визнано громадянку Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Накладено громадянку Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

11.12.2023 начальником групи адміністративно- юрисдикційної діяльності НОМЕР_1 прикордонного загону прийнято рішення про примусове видворення громадянки Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України до країни походження або третьої країни.

Однак, зазначене рішення відповідач не виконала.

На момент розгляду справи у відповідача відсутні документи, які б давали їй право законно перебувати на території України. Доказів того, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )зверталась до компетентних органів України із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, суду не надано.

Крім того, відсутні дані, що в країні походження ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) піддавалась переслідуванням за расовими або етнічними ознаками, за політичні або релігійні переконання.

Відповідно до ст. 26 Конституції України - іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України,-за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Пунктом 14 частини першої статті 1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що нелегальний мігрантіноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно із частиною третьою статті 9 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 25 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій. Рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.

Загальновідомим є факт того, що відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) перебуває на території України незаконно, процедура добровільного повернення стосовно неї не може бути застосована.

Окрім того, з урахуванням військової агресії Російської Федерації проти України, дипломатичні зносини між державами розірвані, діяльність посольства та консульських установ на території України припинена. З урахуванням чого у позивача відсутні можливість повернути відповідача до країни попереднього перебування у встановленому порядку.

Частинами першою та п`ятою ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Абзацом 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) досягла 18-річного віку, окрім того, останньою не надано доказів, що на неї поширюється дія ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Згідно абзацу 1 частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

З аналізу наведених норм вбачається, що примусове видворення з України іноземця на підставі винесеного рішення адміністративного суду застосовується, якщо рішення про примусове повернення не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання такого рішення.

Зазначене узгоджується також з позицією, викладеною в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні».

Крім того, аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.12.2016 у справі № 359/7066/16-а.

Частиною першою статті 289 КАС України визначено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, до місцевого загального суду за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, може бути подана позовна заява про затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Частиною одинадцятою статті 289 КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

Підстав для застосування щодо відповідача положень Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» в судовому засіданні не встановлено.

У судовому засіданні відповідачем зазначено, що постійного місця мешкання, родичів на території України немає, грошові кошти для добровільного повернення до країни походження ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) немає.

Отже, виконати рішення про примусове видворення за межі території України у добровільному порядку громадянка Ірану не зможе.

У підпункті "f" п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідач відповідно до ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», грубо та свідомо порушив законодавство України, останній не підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Тому суд має всі підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виїзду за межі території України, суд доходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для прийняття судом рішення про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України та поміщення в пункт тимчасового перебування

Разом з тим, вимога позивача про поміщення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до ізолятору тимчасового тримання Головного управління Національної поліції у Харківській області не підлягає задоволенню, оскільки нормами КАС України та ЗУ Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не передбачено поміщення осіб до ізолятору тимчасового утримання.

Ст. 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених, зокрема, пунктами 1і2частини першої статті 289 цього Кодексу.

У зв`язку з тим, що судом прийнято рішення про затримання відповідача, вказане судове рішення підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 19, 90, 139, 289 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) до громадянки Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про затримання іноземця з метою забезпечення видворення за межі території України задовольнити частково.

Затримати громадянкуІсламської РеспублікиІран ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з поміщеннямдо пунктутимчасового перебуванняіноземців таосіб безгромадянства,яка незаконноперебуває натериторії України,з метоюзабезпечення примусовоговидворення замежі територіїУкраїни,строком натри місяці,тобто до12.03.2024.

У задоволенні позовної вимоги про поміщення громадянки Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до ізолятору тимчасового тримання Головного управління Національної поліції у Харківській області відмовити.

Допустити рішення до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299КАС України.

Сторони:

Позивач НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, ЄДРПОУ 14321742, м. Харків, вул. Клочківська, 228, 61045.

Відповідач громадянка Ісламської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого місця мешкання на території України немає.

Суддя І. В. Семіряд